Рішення № 21988820, 13.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/6-65/20813.02.12 Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”, м. Київ

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло”

третя особа яка не заявляює самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство “Київенерго”

про стягнення 458266,52 грн.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 33 від 31.12.2011 р.

від відповідача :ОСОБА_2 представник за довіреністю № 18-1634/11 від 30.12.11 р.

від третьої особи :не зявився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” про стягнення заборгованості за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. в розмірі 458266,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” утворилась заборгованість в сумі 458266,52 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” просить суд стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” суму основного боргу за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р. в розмірі 435235,39 грн., пеню в сумі 8651,05 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 12705,68 грн. та 3% річних в розмірі 1674,40 грн. за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р., що разом складає 458266,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2011 року у справі № 1/6 вказаний позов задоволено; присуджено до стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 435235,39 грн. основної заборгованості, 8651,05 грн. пені, 1674,40 грн. 3% річних, 12705,68 грн. інфляційних витрат, 4582,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 року у справі № 1/6 апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2011 року без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 1/6 від 14.11.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19вересня 2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 10 червня 2011 року у справі№ 1/6 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. справу № 1/6 прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 1/6-65/208 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство “Київенерго”.

28.01.2012 р. господарським судом міста Києва задоволено сумісне клопотання представників позивача та відповідача та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 13.02.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив стягнути суму основного боргу за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р. в розмірі 435235,39 грн., пеню в сумі 8651,05 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 12705,68 грн. та 3% річних в розмірі 1674,40 грн. за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р., що разом складає 458266,52 грн.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що суми, виставлені позивачем до сплати безпідставні, просив відмовити в задоволенні позову. Також заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для розрахунку вартості поставленої води.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні як необґрунтованого, оскільки запропоновані відповідачем питання не входять до компетенції експерта.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (постачальник) та відповідачем - Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” (абонент) було укладено договір № 03854/2-06 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п 1.1 договору цей договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”. За цим договором постачальник зобовязується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобовязується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Пунктом 1.2 договору передбачено цілодобовий режим поставки води та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Згідно з п. 2.2.4 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтуванням для проведення звіряння та підписання акту.

Судом встановлено, що за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р. за договором № 03854/2-06 згідно облікових даних, а саме - актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень, а також розрахунків заборгованості позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення в загальному обсязі 632079 куб.м. на суму 1752039,49 грн.

Відповідачем було сплачено (з урахуванням наданих пільг) 1316804,10 грн. вказаної вартості та залишок несплаченої суми за вказаний період склав 435235,39 грн., з яких 359547,62 грн. за холодне водопостачання та 75687,77 грн. за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у останньому абзаці п. 6.1 вказаний Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них. які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Постачання гарячої води регулюється Законом України “Про теплопостачання”, за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З матеріалів справи вбачається, що теплові пункти (бойлери), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та розташовані в будинках, які передані в оперативно-господарське відання КП УЖГ “Печерськжитло” відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ “Київенерго”, передано останньому у володіння та користування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів перебування теплових пунктів (бойлерів) на балансі відповідача.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК “Київенерго” - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК “Київенерго” послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал”.

Листом Головного управління з питань цінової політики від 02.08.2007 № 09050/2-1667 розяснено, що виставляння ВАТ “АК “Київводоканал” платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства.

Як встановлено судом умовами договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло”, як того вимагає ВАТ “АК “Київводоканал”, не відповідає законодавству Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Правилам надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

Вказаний факт підтверджується наданими в судовому засіданні актами звіряння взаєморозрахунків за спірний період з протоколом розбіжностей.

Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам у справі, у звязку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів, за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р. у сумі 75687,77 грн.

Щодо заборгованості відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу в сумі 359547,62 грн. суд зазначає, що вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи. Так, згідно розгорнутого розрахунку позовних вимог, наданого ПАТ “АК “Київводоканал” за спірний період відповідачу було нараховано до сплати 1551142,77 грн., в той час як останнім сплачено 1191595,15 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення перед позивачем становить 359547,62 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу підтверджуються матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 359547,62 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 12705,68 грн., 3% річних в сумі 1674,40 грн., а також пеню в розмірі 8651,05 грн. за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, проте суд зазначає, що оскільки сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача не відповідає заявленій позивачем, розмір штрафних санкцій та матеріальних втрат підлягає перерахунку.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в розмірі 10837,86 грн., 3% річних в сумі 1674,40 грн., а також пеня в розмірі 8651,05 грн. за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За таких обставин, з урахуванням висновків Вищого господарського суду України у даній справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 380710,93 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства ПАТ “Київенерго” про стягнення заборгованості за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. в розмірі 458266,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” (01103, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 359 547 (триста пятдесят девять тисяч пятсот сорок сім) грн. 62 коп. основної заборгованості, 8651 (вісім тисяч шістсот пятдесят одну) грн. 05 коп. пені, 1674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. 3% річних, 10837 (десять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 86 коп. інфляційних витрат

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерськжитло” (01103, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті державного мита в сумі 3 807 (три тисячі вісімсот сім) грн. 28 коп. та 196 (сто девяносто шість) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 лютого 2012 р.

Повний текст рішення підписаний 21 лютого 2012 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна