Рішення № 21988686, 13.03.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа № 5009/559/12

Суддя Мірошниченко М.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»(69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7) в особі філії Оріхівського управління по газопостачанню та газифікації (70500, м. Оріхів Запорізької області, вул. Піщана, 14)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70545, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 довіреність № 08/0045 від 04.01.2012 р.,

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»в особі філії Оріхівського управління по газопостачанню та газифікації звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми 4942,78 грн. заборгованості, з яких: 4498,08 грн. основний борг за договором на постачання природного газу № 320068 від 24.12.2010 р., 101,24 грн. пеня, 314,87 грн. штраф, 9,00 грн. втрати від інфляції та 19,59 грн. -3% річних за порушення виконання грошового зобовязання.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу № 320068 від 24.12.2010 р. та Додаткових угод до нього, в листопаді 2011 р. відповідачу було поставлено природний газ на суму 4498,08 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 30.11.2011 р. Проте, у визначені Договором строки, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, надіслану на його адресу Претензію з вимогою сплатити заборгованість, залишив без відповіді та задоволення. За порушення грошового зобовязання, на підставі п. 7. 2 Договору відповідачу нараховано 101,24 грн. пені та 314,87 грн. штрафу. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 9,00 грн. втрат від інфляції та 19,59 грн. -3% річних. Посилаючись на приписи статей 526, 625 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 13.03.2012 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача доводи, викладені у позовній заяві підтримав у повному обсязі.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 вимоги суду, викладені в ухвалі від 09.02.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 09.02.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 13.03.2012 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 13.02.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, встановлені статтею 87 ГПК України, і майже за місяць до дати судового засідання.

До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено його уповноваженому представнику 16.02.2012 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був обізнаний належним чином.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 13.03.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 24.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Постачальником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем) було укладено договір на постачання природного газу № 320068 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобовязався передати Покупцю в період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору кількість газу, поставленого Покупцю, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Постачальником та Покупцем.

Згідно із п. 3.3 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобовязується надати Постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою Покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. В разі несвоєчасного надання актів приймання-передачі газу Постачальник має право припинити газопостачання Покупцю.

Порядок обліку газу узгоджено сторонами в розділі 4 Договору.

В розділі 5 Договору сторонами встановлено ціну газу. Так, відповідно до п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.03.2011 р.) та п. 5.2 Договору з 01.04.2011 р. вартість переданого Покупцеві природного газу за одну тисячу кубічних метрів з ПДВ складає 3485,71 грн. Загальна щомісячна вартість природного газу, що постачається згідно Договору, буде визначена на підставі актів приймання-передачі за звітний місяць та ціни, що вказана в п. 5.1 Договору.

За змістом п. 6.1 Договору оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5-ть банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 7.2 Договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 6.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30-ти днів сплачує додатково штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, в листопаді 2011 р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 0,995 тис. м3 на суму 4498,08 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.03.2011 р., який підписано повноважними представниками сторін та засвідчено їх печатками.

Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату отриманого природного газу не здійснив.

12.12.2011 р. відповідачу було вручено Претензію (вих. № 917 від 07.12.2011 р.) з вимогою протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання Претензії перерахувати борг в сумі 4498,08 грн. на рахунок позивача. Вказана вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 4498,08 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу № 320068 від 24.12.2010 р., 101,24 грн. пені, 314,87 грн. штрафу, 9,00 грн. втрат від інфляції та 19,59 грн. -3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обовязки: обовязком позивача стало постачання відповідачу природного газу, а обовязком відповідача прийняття природного газу і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з долучених до справи копій акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 р. та акту використання природного газу від 30.11.2011 р., позивач на виконання своїх договірних зобовязань в листопаді 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4498,08 грн.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 6.1 Договору, що оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5-ть банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати природного газу, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Доказів погашення суми основного боргу за отриманий природний газ відповідачем суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині оплати отриманого природного газу, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4498,08 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів в сумі 4498,08 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 9,00 грн. (нарахованих за грудень 2011 р.) та 3% річних в сумі 19,59 грн. (нарахованих за період з 10.12.2011 р. по 31.01.2012 р.) за неналежне виконання грошового зобовязання є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку сторони в п. 7.2 Договору встановили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 6.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 101,24 грн. та 314,87 грн. штрафу, нарахованих за період з 10.12.2011 р. по 31.01.2012 р., заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобовязань за договором № 320068 від 24.12.2010 р.

Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого природного газу та доведеність заявленої до стягнення суми, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70545, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ «Правексбанк», м. Київ, МФО 321983) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»(69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЄДР 03345716) в особі філії Оріхівського управління по газопостачанню та газифікації (70500, м. Оріхів Запорізької області, вул. Піщана, 14, р/р № 2602304958001 в філії ПАТ «КБ «Надра»ЗРУ, МФО 313968) суму основного боргу в розмірі 4498 (чотири тисячі чотириста девяносто вісім) грн. 08 коп., суму пені в розмірі 101 (сто одна) грн. 24 коп., суму втрат від інфляції в розмірі 9 (девять) грн. 00 коп., суму штрафу в розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 87 коп., суму 3% річних в розмірі 19 (девятнадцять) грн. 59 коп. та суму судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.03.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко