Рішення № 21987782, 19.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 березня 2012 р. Справа 2/9/2012/5003

за позовом: Державного підприємства "Шацьке учбово - досвідне лісове господарство" 44000, Волинська область, смт.Шацьк, вул.Гагаріна, 19

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 23630, АДРЕСА_1

про повернення передоплати в сумі 12 000 грн. за невиконані послуги перевезення

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державного підприємства "Шацьке учбово - досвідне лісове господарство" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про повернення передоплати в сумі 12 000 грн. за невиконані послуги перевезення.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.01.12 р. порушено провадження у справі №2/9/2012/5003 та призначено до розгляду на 12.03.2012 року.

Ухвалою суду від 12.03.2012 року розгляд справи відкладено до 19.03.2012 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

19.03.2012 року представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов судом встановлено наступне.

01.10.2010 року між ДП "Шацьке учбово - досвідне лісове господарство" (згідно умов договору - відправник) та ФОП ОСОБА_1 (згідно умов договору - перевізник) було укладено договір перевезення вантажу.

Відповідно до п.1. договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення в Белгород-Дністровський морський торговий порт і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу суму в розрахунку 12 000,00 грн. за перевезення 50 м. куб. лісопродукції.

Перевізник виконує для замовника перевезення вантажу при умові 100% передплати (п. 2.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії платіжного доручення №1309 від 15.11.2010 року позивач свої зобов'язання за договором виконав перерахувавши відповідачу попередню оплату за послуги перевезення в розмірі 12 000, 00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку та не здійснив перевезення вантажу.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №18/11 від 18.11.2011 року, яка направлялась останньому 18.11.2011 року, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку №5385 від 18.11.2011 року та опису вкладення в цінний лист.

Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Статтею 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по оплаті послуг перевезення.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку та не здійснив перевезення вантажу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 12 000,00 грн. передолати підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 909, 916, 919 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (23630, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Шацьке учбово - досвідне лісове господарство" (44000, Волинська область, смт. Шацьк, вул. Гагаріна, 19, код ЄДРПОУ 00991574 ) 12 000,00 грн. передоплати, 1411,50 грн. - судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 березня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 44000, Волинська область, смт.Шацьк, вул.Гагаріна, 19

3 - відповідачу 23630, АДРЕСА_1