Ухвала суду № 21986996, 20.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2012 р. м. КиївК-49941/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників сторін

позивача:не зявився,

відповідача:Грембовського В.О.,

Готрі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 р.

у справі №22-а-28424/08 (7/175 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Гест Сервісиз-Київ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта Гест Сервісиз-Київ»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2008 р. у позові було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 р. рішення суду першої інстанції було скасовано, прийнято нове, яким Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 27.11.2007 р. №0002472230/2, від 08.01.2008 р. №0005852304/2, від 22.01.2008 р. №0005852304/3, від 23.01.2008 р. №0002472230/3.

Вважаючи, що рішення суду попередньої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи. Представниками контролюючого органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2005 р. За результатами проведеної перевірки, податковою інспекцією було складено акт від 21.06.2007 №201/22-3/22909583.

Відповідно до зазначеного акту перевірки, позивачем у порушення п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР у періоді ІІІ квартал 2003 року IV квартал 2005 року не було утримано та сплачено до бюджету податок у розмірі 365.085,43 грн. на доход нерезидента у сумі 2.433.903,00 грн., перерахований на користь компанії «Ілта Гест Сервісиз Лімітед»(о. Гернсі) у вигляді відсотків за кредитною угодою від 05.07.2002 р. Внаслідок зазначеного порушення контролюючим органом було встановлено заниження позивачем податку на доход нерезидента за період III квартал 2004 року IV квартал 2005 року на суму 238.223,00 грн., та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 476.446,00 грн. за заниження зазначеного податку.

Представниками контролюючого органу 04.07.2007 р. було також проведено виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами якої складено акт від 04.07.2007 №381/23-4/22909583.

Вказаним актом перевірки було встановлено, що позивачем у порушення п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 2006 року не було утримано та сплачено до бюджету податок у розмірі 146.903,03 грн. на доход нерезидента у сумі 979.353,57 грн., перерахований на користь компанії «Ілта Гест Сервісиз Лімітед»(о. Гернсі) у вигляді відсотків за кредитною угодою від 05.07.2002 р. У звязку із наведеним порушенням, податковою інспекцією встановлено заниження позивачем податку на доход нерезидента за період І - IV квартали 2006 року на суму 146.903,03 грн., а також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 293.806,07 грн. за заниження зазначеного податку.

Заслухавши суддю-доповідача, податкової інспекції, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитної угоди від 05.07.2002 р. б/н, укладеної позивачем з компанією «Ілта Гест Сервісиз Лімітед»(о. Гернсі), товариством у періоді з 01.07.2003 р. по 31.12.2005 р. перераховано на користь вказаного нерезидента відсотки за користування кредитом, отриманим у загальному розмірі 2.433.903,0 грн. (465.164,37 доларів США).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги керувався тим, що о. Гернсі місце реєстрації контрагента позивача на користь якого останнім було перераховано відсотки за користування кредитом, належить до володінь Британської корони, а відтак, до спірних відносин слід застосовувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилення стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, підписаної 10.02.1993 р., ратифікованої 11.08.1993 р.

Між тим, суд касаційної інстанції вважає такі висновки суду попередньої інстанції помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.1.21 ст.1 та п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними ст.13 зазначеного Закону України.

Під доходами, отриманими нерезидентами із джерелом їх походження з України, слід розуміти у тому числі проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобовязаннями, випущеними (виданими) резидентом (абз.«а»ч.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Приписами п.13.2 ст.13 зазначеного Закону передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п.13.3 п.13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно з п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідальність за утримання і перерахування до бюджету, зокрема, податків, зазначених у ст.13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Положеннями п.18.1 ст.18 вказаного Закону встановлено, що у випадку якщо міжнародними договорами, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Як встановлено судовими інстанціями, відповідно до п.1 ст.1 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилення стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій Договірній Державі у відношенні цих процентів.

У той же час, п.1 ст. 3 наведеної Конвенції визначено термін «Сполучене Королівство»як Великобританію і Північну Ірландію, включаючи будь-яку територію за межами територіального моря Сполученого Королівства, яка відповідно до міжнародних законів визначається або може бути в подальшому визначена за законами Сполученого Королівства, що стосуються континентального шельфу, як територія, в межах якої можуть застосовуватись права Сполученого Королівства щодо морського дна, надр і їх природних ресурсів.

Пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України визначено подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.5 і п.6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Відповідно до листів Міністерства закордонних справ України від 07.07.2000 р. №43/7/685-942 та ДПА України від 10.08.2006 №15170/7/12-0117, за повідомленням Форін Офісу Великої Британії від 15.06.2000 р. положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна не поширюються на заморські території Великої Британії (включаючи Британські Віргінські острови, Нормандські острови та острів Мен).

Крім того, згідно листа ДПА України від 21.05.2007 р. №10092/7/12-0117 листом компетентного органу Великобританії (НМ Revenue I Customs) від 16.05.2007 р. Повідомлено, що для цілей Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилення стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, термін Сполучене Королівство, як зазначено у ст.3 Конвенції, не включає жодну заморську територію Великобританії або залежні території корони, такі як Гернсі та Джерсі.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає аргументованими висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів податкової інспекції відносно наявності у позивача при виплаті на користь компанії «Ілта Гест Сервісиз Лімітед»(о.Гернсі) відсотків за користування кредитом обовязку по утриманню та сплаті до бюджету податку на доход нерезидента з джерелом його походження з України.

Відтак висновки Окружного адміністративного суду м. Києва щодо правомірності рішень податкової інспекції про застосування штрафних санкцій до позивача цілком відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 р. у справі №22-а-28424/08 (7/175 номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2008 р. у справі №22-а-28424/08 (7/175 номер справи у суді першої інстанції) залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.