Ухвала суду № 21984300, 29.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 р.Справа № 2а-1870/2566/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представників сторін: позивача - Соляника Д.О., відповідача - Рибець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову від 02.06.2011р. по справі№2а-1870/2566/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерконтракт” (далі по тексту ТОВ «Інтерконтракт», позивач) звернулося до суду з позовом до Конотопської міжрайонної податкової інспекції (далі по тексту Конотопська МДПІ, відповідач), в якому просило суд визнати незаконними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 р. № 0001011511/0, від 11.10.2010 р. № 00010111511/1 та від 04.01.2011 р. № 00010111511/2 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 45385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 9077,06 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 р. по справі № 2а-1870/2566 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001011511/0 від 27 серпня 2010 року, №0001011511/1 від 11 жовтня 2010 року, № 0001011511/2 від 04 січня 2011 року про визначення суми податкового зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт" за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств усього в сумі 54 462,31 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 45 385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9077,06 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 р. по справі № 2а-1870/2566 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пояснив, що при співставленні показників рядків 01.1 та 04.1 декларації позивача з податку на прибуток за І кв. 2010р. та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І кв. 2010 р., із показниками податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2010 р. та додатку 1 “Розрахунок коригування сум ПДВ” до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р., встановлено заниження показника у р.01.1 декларації з податку на прибуток за І кв. 2010 р. на 200 грн. та завищення показника у р.04.1 на 181540грн. Вказав, що пояснень та документального підтвердження заниження валового доходу на 200 грн. та завищення валових витрат на суму 181540 грн. позивачем не надано. Зазначив, що позивачем безпідставно було включено до складу валових витрат, відображених в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, вартість робіт в сумі 181450,00 грн. за договором з ФОП ОСОБА_3, який у подальшому було розірвано. Вважає, що у позивача у спірних правовідносинах були відсутні валові витрати за вказаним договором, оскільки у ТОВ «Інтерконтракт» не відбулась жодна з подій, передбачена п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи викладене, не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 54462,31 грн., в т.ч. за основним платежем 45385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9077,06 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 р. по справі № 2а-1870/2566 скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Конотопської МДПІ без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Наполягають на тому, що ТОВ «Інтерконтракт» не було допущено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, оскільки підприємством самостійно обчислено суми податків і зазначено їх в податкових деклараціях, а у випадку допущення помилок - самостійно виправлено їх у передбачений чинним законодавством спосіб. Так, декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 р. була подана 07.05.2010 р. Оскільки до неї помилково не були включені суми отриманої попередньої оплати та нараховані до сплати суми за отримані послуги (виконані роботи), 21 червня 2010 р. підприємством було подано уточнюючий розрахунок, самостійно обчислено суму податкового зобов'язання (з урахуванням 5% штрафу), яка була в той же день перерахована до бюджету платіжним дорученням № 45. В подальшому, у зв'язку з відмовою виконавця робіт усунути виявлені в ній недоліки, договір було розірвано, кредиторську заборгованість анульовано, у зв'язку з чим у декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 р. підприємством самостійно скориговано суму валових витрат (рядок 05), обчислено суму податку (рядок 17), нараховано штраф (рядок 22) і сплачено загальну суму зобов'язання до бюджету платіжним дорученням №59. Декларація з податку на прибуток за І півріччя 2010 р., яка містила скориговані показники, згідно поштового повідомлення була вручена Конотопській МДПІ 29.07.2010 р. Крім того, вважає безпідставними викладені в акті припущення про завищення TOB“Інтерконтракт” валових витрат, оскільки такі висновки зроблені відповідачем внаслідок співставлення даних декларації на податок з прибутку з даними декларацій з ПДВ, а виконавець робіт, вартість яких відображено у декларації з податну на прбуток, не є платником ПДВ, отже, нарахована на його користь винагорода і не повинна була включатися до податкового кредиту декларації з ПДВ. На момент подання уточнюючого розрахунку до декларації про податок на прибуток за І квартал 2010р. у підприємства існувала підтверджена відповідними документами кредиторська заборгованість за послуги (роботи), отримані у цьому податковому періоді, і включення її до валових витрат цілком відповідало положенням Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Враховуючи викладене, вважає неправомірним донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Конотопської МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтерконтракт», за наслідками якої складено Акт № 317/1511/32325314 від 30 липня 2010 року про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток (а.с. 7-8).

Відповідно до вказаного Акту, перевірку проведено 26 липня 2010 року; у ході перевірки встановлено, що за результатами діяльності за 1 квартал 2010 року позивачем 11.05.2010 р. подана декларація з податку на прибуток № 14361, яка свідчить про відсутність діяльності у звітному періоді. Крім того, 21.06.2010 р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з самостійно виявленими помилками за 1 квартал 2010року, згідно якого збільшено: рядок 01.1 декларації з податку на прибуток на 183333грн., рядок 04.1 на 181540 грн. Таким чином, платник самостійно збільшив обєкт оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 1793,00 грн., донарахував 448,00 грн. податку на прибуток та 22,0 грн. штрафної санкції. При співставленні показників ряд. 01.1 та 04.1 вказаних у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 р. та уточнюючому розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року, із показниками податкових декларацій з ПДВ за січень березень 2010 р. та додатку 1 “Розрахунок коригування сум ПДВ” до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 р. від 19.05.2010 р. встановлено заниження показника по ряд. 01.1 “Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)” декларації з податку на прибуток за 1квартал 2010 р. на 200,00 грн. та завищення показника по ряд. 04.1 “Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)” декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 р. на 181540,00грн.

Таким чином, в Акті перевірки зроблено висновок, що позивачем у звітному періоді занижено валові доходи на 200,00 грн. та віднесено до витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрати в сумі 181540,00 грн., які документально не підтверджені, чим порушено п. 4.1. ст. 4 та п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Отже, підприємством занижено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на 45385,25 грн. (а.с.7,8).

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001011511/0 від 27.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання позивача з податку на прибуток підприємств усього в сумі 54462,31 грн., у тому числі за основним зобовязанням у сумі 45385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9077,06 грн. (а.с.11).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Конотопської МДПІ, ДПА в Сумській області. За результатами розгляду, скарги позивача були залишені без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення без змін, та були винесені податкові повідомлення-рішення №0001011511/1 від 11.10.2010 р. та № 0001011511/2 від 04.01.2011 р. (а.с. 11, 12) про визначення ТОВ «Інтерконтракт» податкового зобов`язання з податку на прибуток на ту ж суму, що й у податковому повідомленні-рішенні з дріб`ю 0.

В зв`язку з викладеним, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0001011511/0 від 27.08.2010 р., №0001011511/1 від 11.10.2010 р. та № 0001011511/2 від 04.01.2011 р. до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2010 року витрат у сумі 181540,00 грн. зроблений фахівцями МДПІ виходячи з ненадання позивачем для перевірки підтверджуючих вказані витрати первинних документів та невідображення зазначених сум у деклараціях з ПДВ за вказаний період.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.01.2010 р. між позивачем (Замовник) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) укладено угоду про виконання робіт (а.с. 31), згідно з якою Замовник доручив, а Виконавець зобовязався виконати роботи, повязані з відновленням бухгалтерського обліку підприємства за первинними документами за період з 2005 р. по 4 квартал 2009 р. включно, а саме: на підставі первинних документів відновити журнали-ордери згідно з планом рахунків, головну книгу та баланси за всі періоди; проаналізувати відповідність податкової звітності даним первинних документів за вказаний вище період. За виконання роботи Замовник сплачує Виконавцеві 181540 грн. Кошти сплачуються протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт (п. 4). Строк дії угоди встановлено до 30березня 2010 року (п. 7). У разі порушення однією із Сторін зобовязань за угодою друга сторона може розірвати угоду достроково, попередивши про це за три дні (п. 10) (а.с.31).

Згідно з актом виконаних робіт від 30.03.2010 р. (а.с. 32), складеного позивачем і ФОПОСОБА_3, робота, передбачена Угодою від 12 січня 2010 року, Виконавцем виконана в повному обсязі, за виконану роботу Виконавцю належить сплатити 181540,00грн. (а.с.32).

07.05.2010 р. позивачем подано відповідачеві Декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року (а.с. 30), в якій відображено відсутність господарської діяльності.

21.06.2010 р. позивачем подано відповідачеві Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 р. (а.с. 29), відповідно до якого внесено зміни до рядку 01.1 декларації з податку на прибуток підприємств, згідно якого збільшено: рядок 01.1 декларації з податку на прибуток на 183333грн., рядок 04.1 на 181540 грн.

Таким чином, платник самостійно збільшив обєкт оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 1793,00 грн. (ряд. 4) та донарахував 448,00грн. податку на прибуток (рядок 7) та 22,0 грн. штрафної санкції (рядок 8).

Як зазначено позивачем, причиною надання уточнюючого розрахунку стало помилкове невідображення у декларації з податку на прибуток підприємств за 1квартал 2010р. суми отриманої підприємством попередньої оплати та нараховані до сплати суми за отримані послуги (виконані роботи) згідно з Угодою від 12.01.2010 р.

Заявою від 19.04.2010 р. ФОП ОСОБА_3 повідомив позивача про те, що його усні претензії щодо недоліків у роботі по відновленню бухгалтерського обліку підприємства, яка він виконав згідно з Угодою від 12.02.2010 р., безпідставні. У звязку з цим, а також через те, що виконана робота не була оплачена, угода від 12 січня 2010 р. вважається розірваною згідно з п. 10 вказаної угоди через грубі порушення її умов з боку позивача (а.с. 45) .

У звязку з розірванням угоди від 12.01.2010 р. і відсутністю підстав для віднесення сум за цієї угодою до складу валових витрат позивачем здійснено коригування валових витрат у Декларації з податку на прибуток підприємств за 1півріччя 2010 року (а.с. 28). Вказана декларація направлена відповідачеві поштою 28.07.2010 р. (а.с. 47), одержана відповідачем 29.07.2010 р., що не заперечується відповідачем ( а.с.10).

Так, згідно з Декларацією за 1 півріччя 2010 року, у звязку з самостійним виявленням помилок за результатами минулих податкових періодів внаслідок розірвання Угоди від 12.01.2010 р. здійснено зменшення валових витрат на 181540 грн. (р.р. 05, 05.1), у звязку з чим самостійно донараховано податок за попередній податковий період у сумі 448 грн. (р.15) та нараховано штраф у звязку з виправленням помилок у сумі 2269 грн. (р. 22).

Таким чином, коригування позивачем розміру валових витрат не вплинули на суму валового доходу позивача та не призвели до фактичної несплати до бюджету податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час існування спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З огляду на наведену норму, враховуючи те, що уточнююча декларація за 1 півріччя була подана до дати проведення невиїзної документальної перевірки та складання відповідного акту (30.07.2011р.), колегія суддів приходить до висновку, що позивач, провівши коригування валових витрат за 1 квартал 2010 року шляхом подання уточнюючого розрахунку та зменшення валових витрат у податковій декларації за наступний податковий період, діяв у відповідності до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 1.5 розділу 1 податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Пунктом 1.6 розділу 1 “Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства”, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", зареєстрованого в міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 вищевказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що акт виконаних робіт, оформлений за результатами відносин позивача із ФОПОСОБА_3, копія якого наявна в матеріалах справи, - відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належним первинним документом, що підтверджує правомірність включення ТОВ «Інтерконтракт» суми в розмірі 181540 грн. до складу валових витрат.

Таким чином, висновки акту перевірки №317/1511/32325314 від 30.07.2010р. щодо відсутності документального підтвердження вказаних витрат є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає хибними твердження відповідача щодо застосування позивачем схеми мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток, оскільки коригування позивачем валових витрат шляхом збільшення останніх у поданому уточнюючому розрахунку та зменшення валових витрат у податковій декларації за наступний податковий період фактично не вплинуло на суму отриманого позивачем валового доходу та не призвело до несплати позивачем до бюджету податку на прибуток підприємств.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в період грудня 2010 р. лютого 2011 р. відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Інтерконтракт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., якою було охоплено, у тому числі, й період, в якому встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств згідно з актом від 30.07.2010 р., а саме, 1 квартал 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 8123-32325314 від 28.02.2011 р.

При цьому, колегія суддів відмічає, що в ході зазначеної планової перевірки було досліджено первинні фінансово-господарські документи позивача, у тому числі й по взаємовідносинах із ФОПОСОБА_3 у 1кварталі 2010 року.

Як вбачається з пункту 3.1.2 «Валові витрати» акту від 28.02.2011 р., перевіркою не встановлено розбіжностей між даними перевірки та даними платника, зазначеними у деклараціях та уточнюючих розрахунках, а саме, як за даними платника, так і за даними перевірки сума валових витрат за 1 квартал 2010 року складає 181540 грн.

Тобто, актом попередньої перевірки ТОВ «Інтерконтракт» підтверджено правомірність віднесення позивачем вказаних витрат у сумі 181540 грн. до складу валових за 1 квартал 2010 року.

Щодо висновків відповідача про невідповідність даних декларації ТОВ «Інтерконтракт» з податку на прибуток підприємств та уточнюючого розрахунку з даними декларацій з ПДВ, в частині невідображення у деклараціях з ПДВ витрат у сумі 181540,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

У відповідності до п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Згідно із затвердженою Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. формою Податкової декларації з податку на додану вартість, у рядку 10 розділу 2 “Податковий кредит” підлягають відображенню обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент існування спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 даного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_3 не є платником ПДВ (вказана обставина відповідачем не заперечується), колегія суддів вважає, що операції з придбання у нього послуг не впливають на суму податкового кредиту позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відображення витрат на придбання у такого контрагента товарів (робіт, послуг) у податковій декларації з ПДВ.

Отже, зазначені розбіжності між даними декларації ТОВ «Інтерконтракт» з податку на прибуток підприємств та уточнюючого розрахунку з даними декларацій з ПДВ, в частині невідображення у деклараціях з ПДВ витрат у сумі 181540,00 грн. не свідчать про завищення позивачем валових витрат та не можуть слугувати підставою для донарахування позивачеві податку на прибуток.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У відповідності до п.п.17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту Закон № 2181) у випадках, якщо за даними документальних перевірок діяльності платника податків установлюються факти заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій законодавець визначає виключно заниження податкового зобов`язання, заявленого у податкових деклараціях.

Однак, враховуючи, що фактично заниження податкового зобов`язання ТОВ «Інтерконтракт» по податку на прибуток не відбулося, колегія суддів вважає безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0001011511/0 від 27.08.2010 р., №0001011511/1 від 11.10.2010 р. та № 0001011511/2 від 04.01.2011 р. діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області - залишити без задоволення.

Постанову від 02.06.2011р. по справі№2а-1870/2566/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Жигилій С.П. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.09.2011 р.