Рішення № 21971350, 15.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.12 Справа № 15пд/5014/427/2012

За позовом

Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області

до Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго», м. Луганськ

про стягнення 809 грн. 89 коп., розірвання договору та вчинення певних дій

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача ОСОБА_1, начальник юридичного відділу, довіреність від 26.01.2012 № 107;

від відповідача представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-розірвати договір зберігання товарно-матеріальних цінностей, укладений між ДП «НЕК «Укренерго»в особі Донбаської ЕС та ВАТ «Луганськобленерго»від 05.12.2006 № 413 з 14.02.2012 та зобовязати відповідача забрати товарно-матеріальні цінності зі зберігання протягом 15 днів з моменту розірвання договору;

-стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за договором зберігання товарно-матеріальних цінностей від 05.12.2006 № 413 в сумі 800 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7 грн. 78 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 грн. 20 коп. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Ухвали суду отримані відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго»та Відкритим акціонерним товариством «Луганськобленерго»05.12.2006 укладено договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 413 (далі - Договір). Згідно предмету даного договору (п. 1.1 договору) відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на території ПС «Новодонбасская»500 кВ, на суму 280291 грн. 00 коп. за залишковою балансовою вартістю та за переліком, зазначеним у Додатку № 1 до договору (а.с. 29).

Відповідно до умов пункту 1.4 договору вартість послуг зберігання складає 100 грн. 00 коп. на місяць.

За період надання послуг зберігання з травня 2011 року по грудень 2011 року включно сторонами у справі складені та підписані двосторонні акти виконаних робіт (а.с. 31-36) на загальну суму 800 грн. 00 коп.

На адресу відповідача позивачем рекомендованою кореспонденцією направлені рахунки № 34 від 31.05.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 44 від 30.06.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 49 від 29.07.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 57 від 31.08.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 64 від 30.09.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 1 від 18.01.2012 на суму 300 грн. 00 коп. (а.с. 37-42), які відповідачем сплачені не були. Сума заборгованості відповідача за надані послуги склала 800 грн. 00 коп. Разом з тим, позивачем на адресу відповідача надіслано письмову претензію № 01-16/4583 від 27.02.2011 з вимогою про сплату заборгованості за травень-вересень 2011 року, яка відповідачем отримана та залишена без відповіді та задоволення. Крім того, зберігач направив лист від 26.10.2011 № 01-103/4562 про розірвання договору у звязку з неналежним виконанням умов договору.

Відповідач не виконав своє зобовязання з оплати наданих послуг у встановлений строк.

У звязку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За правилами ч. 1 ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи невстановлення сторонами у договорі строку виконання відповідачем грошових зобовязань, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогою в розумінні частини статті 530 Цивільного кодексу України може бути будь-який документ, який свідчить про розмір та підставу оплати, а також реквізити одержувача коштів, та в звязку з цим рахунки № 34 від 31.05.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 44 від 30.06.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 49 від 29.07.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 57 від 31.08.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 64 від 30.09.2011 на суму 100 грн. 00 коп., № 1 від 18.01.2012 на суму 300 грн. 00 коп., виходячи із правил ділового обороту, є вимогами про сплату.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобовязання та предявлення вимоги (направлення рахунків) з виконання зобовязання по оплаті наданих послуг, строк виконання даного зобовязання на момент прийняття цього судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

За таких обставин обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за надані послуги в сумі 800 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних за обґрунтовано визначені позивачем періоди підлягає задоволенню повністю в сумі 7 грн. 78 коп.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у розмірі 2 грн. 20 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольняється частково з наступних підстав. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Такої ж правової позиції щодо нарахування втрат від інфляції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 05.04.2011 по справі № 23/466, від 12.04.2011 по справі № 23/526.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних нарахувань з урахуванням дефляції в липні та серпні 2011 року є 0 грн. 69 коп., який і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Під порушенням зобовязання розуміється його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Правовим наслідком порушення зобовязання є, відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, розірвання договору.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем зобовязання з оплати наданих послуг протягом тривалого часу є істотним порушенням зобовязань та відповідно цілковито обґрунтовано повинно мати наслідком розірвання договору.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг в сумі 800 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7 грн. 78 коп. та інфляційні нарахування в сумі 0 грн. 69 коп.; договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 413 від 05.12.2006 підлягає розірванню та відповідачу слід забрати товарно-матеріальні цінності зі зберігання протягом 15 днів з моменту розірвання договору. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 2 679 грн. 44 коп. судового збору (за майновою вимогою 1 606 грн. 44 коп. та немайновою 1 073 грн. 00 коп.). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Донбаської електроенергетичної системи до Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго»про стягнення 809 грн. 89 коп., розірвання договору та вчинення певних дій задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго», м. Луганськ, вул. Сороки, б. 16 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21841896, на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, б. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23344104: борг у сумі 800 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7 грн. 78 коп., інфляційні нарахування в сумі 0 грн. 69 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 679 грн. 44 коп. Наказ видати позивачу. 3. Розірвати договір зберігання товарно-матеріальних цінностей № 413 від 05.12.2006, укладений між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго»та Відкритим акціонерним товариством «Луганськобленерго». 4. Відкритому акціонерному товариству «Луганськобленерго», м. Луганськ, вул. Сороки, б. 16 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21841896, забрати товарно-матеріальні цінності протягом 15 днів з моменту розірвання договору зі зберігання Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, б. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23344104. 5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 15.03.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.03.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко