Рішення № 21971057, 01.03.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.12 Справа № 5009/594/12

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»(69089, м. Запоріжжя, вул. Пожарського, буд. 7, ЄДРПОУ 31044540)

про визнання права власності на обєкти нерухомості та споруди

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 14.0.2012 р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»про визнання права власності на обєкти нерухомості та споруди, а саме виробничу будівлю літ. К, площею 212.8 кв.м.; виробничу будівлю літ. Л, площею 321.1 кв.м.; будівлю ангару літ. М, площею 235.3 кв.м; вбиральню літ. Н, площею 3.5 кв.м.; склад літ. О, розмірами 3.97мХ2.15м; виробничу будівлю літ. П-2, площею 654.1 кв.м.; склад літ. Р розмірами 1.23мХ1.26м; склад газових балонів літ. С розмірами 1.75мХ2.25м; вмивальник № 12, площею 1.6 кв.м. у приміщенні І (II - поверху) виробничої будівлі літ. Б-2 інв. 2004; туалет № 13, площею 1.8 кв.м. у приміщенні І (II - поверху) виробничої будівлі літ. Б-2 інв. 2004.

Ухвалою суду від 15.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі 5009/594/12, присвоєно справі номер провадження 13/35/12 та призначено судове засідання на 01.03.2012р.

05.03.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 09.01.2012 року між позивачем у якості орендодавця та відповідачем у якості орендаря, було укладено договір оренди нерухомого майна б/н. Відповідно до цього договору позивач передав відповідачеві у строкове платне користування наступні будівлі та споруди, розташовані у АДРЕСА_2, а саме: виробничу будівлю літ. К, площею 212.8 кв.м.; виробничу будівлю літ. Л, площею 321.1 кв.м.; будівлю ангару літ. М, площею 235.3 кв.м;- вбиральню літ. Н, площею 3.5 кв.м.; склад літ. О, розмірами 3.97мХ2.15м ; виробничу будівлю літ. П-2, площею 654.1 кв.м.; склад літ. Р розмірами 1.23мХ1.26м; склад газових балонів літ. С розмірами 1.75мХ2.25м; виробничу будівлю літ. Б-2 інв. 2004, площею 202.9 кв.м.

Вказані приміщення були передані відповідачеві за актом приймання-передачі від 09.01.2012 р.

Проте, 20.01.2012 року на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку.

Позивача просить позов задовольнити, та визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на обєкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 а саме: виробничу будівлю літ. К, площею 212.8 кв.м.; виробничу будівлю літ. Л, площею 321.1 кв.м.; будівлю ангару літ. М, площею 235.3 кв.м; вбиральню літ. Н, площею 3.5 кв.м.; склад літ. О, розмірами 3.97мХ2.15м; виробничу будівлю літ. П-2, площею 654.1 кв.м.; склад літ. Р розмірами 1.23мХ1.26м; склад газових балонів літ. С розмірами 1.75мХ2.25м; вмивальник № 12, площею 1.6 кв.м. у приміщенні І (II - поверху) виробничої будівлі літ. Б-2 інв. 2004; туалет № 13, площею 1.8 кв.м. у приміщенні І (II - поверху) виробничої будівлі літ. Б-2 інв. 2004.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, 28.02.2012р. надав до канцелярії суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі. У своєму відзиві відповідач зазначив, що 09.01.2012 року між ним та позивачем було укладено договір оренди нерухомого майна. Відповідно до цього договору позивач передав відповідачеві у строкове платне користування наступні будівлі та споруди, розташовані у АДРЕСА_2, а саме: виробничу будівлю літ. К, площею 212.8 кв.м.; виробничу будівлю літ. Л, площею 321.1 кв.м.; будівлю ангару літ. М, площею 235.3 кв.м;- вбиральню літ. Н, площею 3.5 кв.м.; склад літ. О, розмірами 3.97мХ2.15м ; виробничу будівлю літ. П-2, площею 654.1 кв.м.; склад літ. Р розмірами 1.23мХ1.26м; склад газових балонів літ. С розмірами 1.75мХ2.25м; виробничу будівлю літ. Б-2 інв. 2004, площею 202.9 кв.м. Вказані приміщення були передані відповідачеві за актом приймання-передачі від 09.01.2012 р. Проте, відповідачеві стало відомо, що позивач не є власником даних приміщень та збудував їх самочинно, не зареєструвавши право власності за собою у встановленому законодавством України порядку. А отже, і не мав законного права передавати ці приміщення у оренду. Пізніше зясувалося позивач є власниками переданого відповідачеві в оренду майна на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 06.11.2001р. за реєстраційним № 10106. За даним договором до позивачки перейшли у власність приміщення інв. №№ 2002, 2003, 2004. В межах існуючих обєктів, позивачка здійснила реконструкцію та перепланування приміщень, внаслідок чого утворилися нові приміщення, що і були передані відповідачеві в оренду.

Крім того, відповідач просить суд розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника прийнято та задоволено судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Частиною 5 ст. 78 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2012 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна б/н.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передав відповідачеві у строкове платне користування наступні будівлі та споруди, розташовані у АДРЕСА_2, а саме: виробничу будівлю літ. К, площею 212.8 кв.м.; виробничу будівлю літ. Л, площею 321.1 кв.м.; будівлю ангару літ. М, площею 235.3 кв.м;- вбиральню літ. Н, площею 3.5 кв.м.; склад літ. О, розмірами 3.97мХ2.15м ; виробничу будівлю літ. П-2, площею 654.1 кв.м.; склад літ. Р розмірами 1.23мХ1.26м; склад газових балонів літ. С розмірами 1.75мХ2.25м; виробничу будівлю літ. Б-2 інв. 2004, площею 202.9 кв.м.

Вказані приміщення були передані відповідачеві за актом приймання-передачі від 09.01.2012 р.

20.01.2012 року на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку.

Дане твердження відповідача є неправомірним, оскільки позивач є власниками переданого відповідачеві в оренду майна на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 06.11.2001р. за реєстраційним № 10106. За даним договором до позивачки перейшли у власність приміщення інв. №№ 2002, 2003, 2004.

В межах існуючих обєктів, позивачка здійснила реконструкцію та перепланування приміщень, внаслідок чого утворилися нові приміщення, що і були передані відповідачеві в оренду. Дійсно, позивачка не встигла зареєструвати за собою право власності на створені обєкти нерухомості і передала їх у оренду. Проте, слід зазначити, що ці приміщення створені внаслідок реконструкції, яку здійснила позивачка за власні кошти, та маючи відповідні дозоли: рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.03.2006 р. № 113/16 «Про проектування та реконструкцію приватним підприємцем ОСОБА_1 обєктів нерухомого майна по АДРЕСА_2 під базу по виробництву електричного обладнання та розподільчих пристроїв», рішення Запорізької міської ради від 06.10.2010р. №103/17 «Про надання згоди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розроблення містобудівного обґрунтування розташування адміністративно-побутової та виробничо-складських будівель по АДРЕСА_2; дозвіл № 95 на початок роботи від 29.12.2009 року; лист-дозвіл № 3/52 від 14.02.2007р.

Відповідно до листа Запорізького регіонального управління водних ресурсів № 1255 від 22.11.06р., позивачці дозволено виділ земельної ділянки площею 3810 кв.м. по АДРЕСА_2 у тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки. Позивачка також має висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області № 91/15/14 від 05.02.2007р. та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 10-32/33 від 12.02.2007р. про погодження матеріалів щодо відведення зазначеної земельної ділянки для розташування складських приміщень, адміністративної будівлі, цеху зборки електрообладнання.

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ст. 4 Закону України “Про власність” також встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном.

Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та інші.

Відповідно до статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Право на користування земельною ділянкою перейшло до позивачки разом із правом власності на приміщення інв. №№ 2002, 2003, 2004 за договором купівлі-продажу.

На підставі статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених дляпопереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України - особа набуває право власності якщо є документи які підтверджують право користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, документів що містять опис обєктів незавершеного будівництва та інше. Позивачка має підтвердження на право користування нею земельною ділянкою, (вищеназваний договір купівлі-продажу) тобто є усі підстави для визначення права власності на зазначені будівлі та споруди за нею.

Так як право власності позивача на вищевказані об'єкти відповідачем не визнається, останній порушує охоронюване законом право позивача на власність, та здійснює перешкоди у реалізації даного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконністьнабуттяправа власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищевикладене та у звязку з повним визнанням позовних вимог відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), право власності на обєкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 а саме:

- виробничу будівлю літ. К, площею 212.8 кв.м.;

- виробничу будівлю літ. Л, площею 321.1 кв.м.;

- будівлю ангару літ. М, площею 235.3 кв.м;

- вбиральню літ. Н, площею 3.5 кв.м.;

- склад літ. О, розмірами 3.97мХ2.15м ;

- виробничу будівлю літ. П-2, площею 654.1 кв.м.;

- склад літ. Р розмірами 1.23мХ1.26м;

- склад газових балонів літ. С розмірами 1.75мХ2.25м;

- вмивальник № 12, площею 1.6 кв.м. у приміщенні І (II - поверху) виробничої будівлі літ. Б-2 інв. 2004;

- туалет № 13, площею 1.8 кв.м. у приміщенні І (II - поверху) виробничої будівлі літ. Б-2 інв. 2004

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Техенергоснаб»(69089, м. Запоріжжя, вул.. Пожарського, буд. 7, код ЄДРПОУ 31044540, розрахунковий рахунок в матеріалах справи відсутній) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяВ.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 05.03.2012р.