Рішення № 21970939, 28.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/5/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.12 Справа № 5009/336/12

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського,3)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Василько»(юридична адреса: 71725, Запорізька область, Токмацький район, с. Чистопілля; поштова адреса: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Червоноармійська, 58)

про стягнення 123530 грн. 88 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність № 06/12 від 01.02.2012 р.;

від відповідача ОСОБА_2 довіреність б/н від 22.02.2012 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Василько»123530 грн. 88 коп., з яких: 11983 грн. 43 коп. сума основного боргу, 4062 грн. 86 коп. сума пені, 58294 грн. 93 коп. штраф за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1352 грн. 67 коп. інфляційні втрати, 47836 грн. 99 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2012 р. у справі № 5009/336/12 позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 28.02.2012 р.

В судовому засіданні 28.02.2012 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Просив задовольнити позов у повному обсязі. Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 625, 629, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 229 Господарського кодексу України та умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК070410/7 від 07.04.2010 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо виконання грошових зобовязань.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог позивача, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідачем визнано суму основного боргу та правомірність нарахування сум пені у розмірі 4062 грн. 86 коп. та штрафу, але у розмірі 3598 грн. 62 коп. Відповідач не погоджується із нарахуванням до нього штрафу в розмірі 54696 грн. 31 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами. Просить зменшити суму пені та штрафу на 50% на підставі п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(постачальником) та Селянським (фермерським) господарством «Василько»(покупцем) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК070410/7 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, у строки, зумовлені договором, постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно із п. 2.1 договору, найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невідємними частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3. договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором.

Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях ( п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, при оплаті товару грошові кошти, які надійшли від покупця, в першу чергу направляються в рахунок погашення заборгованості по процентам за користування товарним кредитом, в другу - в рахунок оплати товару.

Згідно із п. 6.1 договору покупець зобовязується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобовязань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобовязання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (п. 8.2.3 договору).

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно із п. 8.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Специфікацію № 1 від 07.04.2010 р. до договору, яка є його невідємною частиною, сторони узгодили перелік товару, що поставляється, ціну, умови та місце поставки (передачі) товару, строки оплати товару, розрахунок процентів по товарному кредиту, їх суму та строки їх сплати.

Згідно вказаної специфікації, підписаної та скріпленої печатками з обох сторін, ціна всього товару по цій специфікації складає 193692 грн. 37 коп. Товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 77476грн.95коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 07.04.2010 р., другий платіж у сумі 116215 грн. 42 коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 20.10.2010 р. Сума процентів за користування товарним кредитом 624 грн. 06 коп., дата сплати процентів 20.10.2010 р. Сума цієї специфікації становить 194316 грн. 43 коп., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Згідно видаткових накладних: № А-00002322 від 27.05.2010 р. на суму 5993 грн. 64 коп., № А-00002245 від 21.05.2010 р. на суму 35824 грн. 80 коп., № А-00001439 від 15.04.2010 р. на суму 98819 грн. 52 коп., № А-00001242 від 07.04.2010 р. на суму 53054 грн. 41 коп. та довіреностей: № 24 від 27.05.2010 р., № 22 від 20.05.2010 р., № 13 від 15.04.2010 р., № 12 від 07.04.2010 р. позивачем було передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 193692 грн. 37 коп.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, в сумі 182333 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Заборгованість в сумі 11983 грн. 43 коп. відповідачем позивачу сплачена не була.

Стягнення з відповідача на користь позивача 123530 грн. 88 коп., з яких: 11983 грн. 43 коп. сума основного боргу, 4062 грн. 86 коп. сума пені, 58294 грн. 93 коп. штраф за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1352 грн. 67 коп. інфляційні втрати, 47836 грн. 99 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами було предметом судового позову у цій справі.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Товар продається за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобовязання за договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 193692 грн. 37 коп., що підтверджується видатковими накладними підписаними та скріпленими печатками з боку обох сторін (№ А-00002322 від 27.05.2010 р. на суму 5993 грн. 64 коп., № А-00002245 від 21.05.2010 р. на суму 35824 грн. 80 коп., № А-00001439 від 15.04.2010 р. на суму 98819 грн. 52 коп., № А-00001242 від 07.04.2010 р. на суму 53054 грн. 41 коп.) та не заперечується сторонами у справі.

Товар отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей № 24 від 27.05.2010 р., № 22 від 20.05.2010 р., № 13 від 15.04.2010 р., № 12 від 07.04.2010 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно із Специфікацію № 1 від 07.04.2010 р. до договору, яка є його невідємною частиною, сторони узгодили, що товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: перший платіж у сумі 77476грн.95коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 07.04.2010 р., другий платіж у сумі 116215 грн. 42 коп. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 20.10.2010 р. Сума процентів за користування товарним кредитом 624 грн. 06 коп., дата сплати процентів 20.10.2010 р. Сума цієї специфікації становить 194316 грн. 43 коп., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту.

Відповідачем було сплачено позивачу 182333 грн. 00 коп. наступними платіжними документами: 29.12.2009 р. платіжним дорученням № 159 було перераховано 237595 грн. 68 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів від 29.12.2009 р.), з яких 135262 грн. 68 коп. відповідачем було сплачено за іншим договором поставки, а решту 102333 грн. 00 коп. було зараховано позивачем як передоплата першого платежу за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК0704410/7 від 07.04.2010 р.; 30.11.2010 р. платіжним дорученням № 300 було перераховано 30000 грн. 00 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів від 30.11.2010 р.); 16.12.2010 р. платіжним дорученням № 323 було перераховано 20000 грн. 00 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів від 16.12.2010 р.); 12.01.2011 р. сплачено 30000 грн. 00 коп. (що підтверджується реєстром кредитових платежів).

Враховуючи, що відповідачем було переплачено перший платіж, переплата у сумі 24856 грн. 05 коп. була зарахована в рахунок сплати другого платежу. Інша частина другого платежу сплачувалась відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки на умовах товарного кредиту станом на момент подання позовної заяви та на час розгляду справи складає 11983 грн. 43 коп. Зазначена сума простроченої заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11983 грн. 43 коп. основного боргу є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.

Правомірними є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені та штрафу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 8.2.3 договору, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобовязань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобовязання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Однак, згідно із п. 8.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобовязань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Позивачем розрахунок суми пені здійснено у відповідності з вищевикладеними нормами кодексу, умовами договору та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», сума пені складає 4062 грн. 86 коп.

Сума штрафу, також, нарахована позивачем вірно, оскільки згідно із п. 8.2.3 договору, у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Відповідачем було прострочено сплату другого платежу і прострочення складає понад 30 календарних днів.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 58294 грн. 93 коп. обґрунтовані та правомірно заявлені до стягнення з відповідача.

Доводи відповідача щодо безпідставного нарахування штрафу від вартості всього договору, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до 8.2.3 договору, у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу, а відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи клопотання відповідача, на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги, що сума простроченої основної заборгованості є незначною, і сума штрафних санкцій в декілька раз перевищує суму основного боргу, суд дійшов до висновку про зменшення суми пені та штрафу, і стягнення з відповідача на користь позивача 2 031 грн. 43 коп. пені та 5800 грн. 00 коп. штрафу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування товарним кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5 договору передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Судом перевірений розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, доданий позивачем до позовної заяви, розрахунок є вірним.

На підставі ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України та п. 8.5 договору, суд визнав обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 47836 грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Доводи відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами до уваги суду не приймаються, оскільки проценти передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, на які посилаються відповідач, та проценти, заявлені позивачем на підставі умов договору та ст.ст. 694, 536 Цивільного кодексу України мають різну правову природу. До того ж, позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України не заявлялись.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, останній просить стягнути з відповідача 1352 грн. 67 коп. втрат від інфляції, з урахуванням термінів оплати та часткових проплат суми основного боргу, однак не беручи до уваги у розрахунку липень та серпень 2011 р., в яких індекс інфляції був 98,7 та 99,6 відповідно.

Судом здійснений перерахунок суми втрат від інфляції та встановлено, що сума інфляційних втрат за заявлений позивачем до стягнення період складає 1030 грн. 79 коп.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1030 грн. 79 коп. втрат від інфляції.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат суд відмовляє, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.

На підставі викладеного, враховуючі вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11983 грн. 43 коп. основного боргу, 2031 грн. 43 коп. пені, 5800 грн. 00 коп. штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1030 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 47836 грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2464 грн. 18 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82, п.3 ч.1 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Василько»(юридична адреса: 71725, Запорізька область, Токмацький район, с. Чистопілля; поштова адреса: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Червоноармійська, 58, р/р № 26000301001862 в ТВБВ № 10007/0242-філії ЗОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 22121626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, р/р 26003010115712, ПАТ «ВТБ Банк»м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30345439) 11983 (одинадцять тисяч девятсот вісімдесят три) грн. 43 коп. основного боргу, 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 43 коп. пені, 5800 (пять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів, 1030 (одна тисяча тридцять) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 47836 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 99 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 18 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «02»березня 2012 року.