Постанова № 21966626, 07.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р.справа № 2а-12950/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:          Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі №2а-12950/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніс»до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніс»звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції №0000442320/0 від 15.04.2010р., від 18.05.2010 року №000044320/1, №0000872320/2 від 04.08.2010 року, якими визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 149466, 89 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74733,45грн.; № 0000432320/0 від 15.04.2010р, від 18.05.2010р. №0000432320/1, № 0000432320/2 від 04.08.2010 року, якими визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 8022, 60 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1604, 52 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в частині підстав та порядку формування платником податкового кредиту та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині збільшення валового доходу на суму безоплатно наданих товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем неправомірно не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів, чим порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім цього, суд вказав на те, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»платник податків позбавлений можливості включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які отримано після закінчення звітного періоду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Юніс»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції 01.04.2010 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Юніс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт №701/233/24429966 від 01.04.2010 року.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення ТОВ «Юніс»:

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 149466, 89 грн.;

- п.п. 4.1.5, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 8022, 60 грн.

Висновків про порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган дійшов з тих підстав, що ТОВ «Юніс»включало до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які було отримано несвоєчасно (після закінчення звітного періоду).

Крім цього, перевіркою встановлено, що ТОВ «Юніс»включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, отриману від ТОВ «ТД НТЗ»після дати ліквідації підприємства як юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТД НТЗ»анульовано 09.10.2008р. та підприємство знято з податкового обліку 29.10.2008р. У лютому 2009р. ТОВ «Юніс»включило до складу податкового кредиту податкову накладну, отриману від ТОВ «ТД НТЗ», а саме податкову накладну №61 від 04.09.2007р. на суму 69646,80грн., у тому числі ПДВ 11607,80грн.

Висновків про порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДПІ дійшла з тих підстав, що ТОВ «Юніс»має кредиторську заборгованості перед ПП «Гарі»у сумі 17503, 86 грн., яке ліквідоване у зв’язку з банкрутством, що виключає можливість компенсації вартості отриманих товарів, а тому такі товари відповідають терміну «безоплатно надані товари». В результаті чого, позивачем не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів на суму 17503, 86 грн., та не виключено зі складу валових витрат вартості оприбуткованих товарів у сумі 14586, 55 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ податкові повідомлення-рішення №0000442320/0 від 15.04.2010 року, яким визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 183361, 07 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 91680, 54грн.; № 0000432320/0 від 15.04.2010 року, яким визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 8022, 60 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1604, 52 грн..

Позивач в апеляційному порядку оскаржив податкові повідомлення-рішення прийняті Нікопольською ОДПІ. За результатами вищезазначених скарг податковими органами були прийняті такі рішення:

Нікопольською ОДПІ скарги залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення від 18.05.2010 року №000044320/1, №0000432320/1;

ДПА у Дніпропетровській області скасувало рішення від 15.04.2010 року №0000442320/0/16308 (№0000442320/1від 18.05.2010 р.) –в частині 50841, 27грн. податкового зобов’язання ТОВ «Юніс»з податку на додану вартість, в іншій частині - 244200, 34 грн. залишила без змін, у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0000872320/2. Податкові повідомлення рішення від 15.04.2010 року № 000043320/0 ( №0000432320/1 від 18.05.2010 р.) залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ОДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавцем передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, Закон № 168/97-ВР не встановлює обов’язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період. А тому, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, яким визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Вказаною нормою права визначено не обов’язок платника податку подавати скаргу, а його право і це право визначено з метою можливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, у період, в якому такі суми було фактично сплачено, без отримання податкової накладної.

Відносно доводів ДПІ щодо допущеного позивачем порушення вимог Закону внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, отриманої від ТОВ «ТД НТЗ»після дати ліквідації підприємства та анулювання свідоцтва платника ПДВ, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №61 від імені ТОВ «ТД НТЗ»виписана 04.09.2007р., тобто у період коли підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «ТД НТЗ»»податкову накладну, яка містить у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, до складу податкового кредиту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Неправомірними суд апеляційної інстанції вважає і рішення ДПІ щодо визначення податкових зобов’язань за платежем податок на прибуток підприємства.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган дійшов з тих підстав, що за умовою підпункту 4.16 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу платників податку на прибуток, крім іншого, включаються вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. При цьому, такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки фактично не понесено витрат відповідно до пункту 5.1. статті 5 цього Закону. ТОВ «Юніс»має кредиторську заборгованості перед ПП «Гарі»у сумі 17503, 86 грн., яке ліквідоване у зв’язку з банкрутством, що виключає можливість компенсації вартості отриманих товарів, а тому такі товари відповідають терміну «безоплатно надані товари». В результаті чого, позивачем не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів на суму 17503, 86 грн., та не виключено зі складу валових витрат вартості оприбуткованих товарів у сумі 14586, 55 грн.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Оскільки договір, який укладено між ТОВ «Юніс»та ПП «Гарі», передбачає вартість товару та умови його оплати, то такий товар, поставлений за такою угодою, не може вважатися безоплатно наданим.

Таким чином, податковим органом безпідставно визначено товар, отриманий від ПП «Гарі», як безоплатно наданий.

Вказані суми кредиторської заборгованості можуть бути визнані безповоротною фінансовою допомогою, але після закінчення строку позовної давності для її стягнення (п.1.22.1 ст.1 Закону) і у такому випадку позивач буде зобов’язаний збільшити валовий дохід на суму отриманої безповоротної фінансової допомоги.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не визначено обов’язок платника податку збільшити валовий дохід на суму отриманих та не оплачених товарів, у разі ліквідації постачальника таких товарів.

Не визначено вказаним Законом і обов’язок платника податку зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, як про те зазначав податковий орган. У разі отримання платником безоплатно наданих товарів, такий платник зобов’язаний збільшити валовий дохід на вартість таких товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток не узгоджуються з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з чим підлягають скасуванню як протиправні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніс»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі № 2а-12950/11/0470 –скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення №0000442320/0 від 15.04.2010р., від 18.05.2010 року №000044320/1, №0000872320/2 від 04.08.2010 року, якими визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та №0000432320/0 від 15.04.2010р, від 18.05.2010р. №0000432320/1, № 0000432320/2 від 04.08.2010 року, якими визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток –визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 09.02.2012р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк