Постанова № 21966379, 12.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р.Справа № 5024/1897/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоКартере В.І.

суддів:Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.

за участю представників:

від ТОВ „Темп-Люкс” Пасічніченко О.П.,

від ТОВ „Оптіміст” Коновалов Д.Г.,

від ЗАТ „Херсонпостачзбут” Запорожець Д.Ю., Бурдо О.В.,

від Херсонської міської ради не зявився, належним чином повідомлений,

від Херсонського ДБТІ - не зявився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства „Херсонпостачзбут”

на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2011р.

у справі № 5024/1897/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Темп-Люкс”

Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіміст”

до Закритого акціонерного товариства „Херсонпостачзбут”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Херсонської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Херсонське Державне Бюро технічної інвентаризації

про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобовязання узгодити межі земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Темп-Люкс” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіміст” звернулись до Господарського суду Херсонської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 15.11.2011р. просили:

- визнати недійсною відмову ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого О.В. Бурдо про надання нотаріальної згоди ТОВ „Темп-Люкс” та ТОВ „Оптіміст” на вилучення земельної ділянки з постійного користування під об'єктами нерухомого майна у АДРЕСА_1;

- зобов'язати ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого О.В. Бурдо узгодити межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ „Темп-Люкс” та ТОВ „Оптіміст”;

- вважати узгодженими межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ „Темп-Люкс” та ТОВ „Оптіміст”;

- припинити право постійного користування земельною ділянкою ЗАТ "Херсонпостачзбут" за актом на право постійного користування землею серії І-ХС №001839, що видано на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 19.09.1995р. №382 загальною площею 8,3372 га.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на п. „ґ” та п. „е” ч.1 ст. 141 ЗК України, відповідно до яких підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, а також на приписи ст. 143 ЗК України, яка встановлює підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.11.2011р. (т.1, а.с.132) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Херсонське Державне Бюро технічної інвентаризації.

08.12.2011р. до місцевого господарського суду надійшло клопотання ЗАТ „Херсонпостачзбут” (т.2, а.с.19), відповідно до якого останній просив призначити за рахунок відповідача земельну (землевпорядну) експертизу, якій поставити наступні питання:

1) підготувати проект виділення в натурі на земельній ділянці, що належить ЗАТ „Херсонпостачзбут” за адресою АДРЕСА_1-й км земельних ділянок, що розташовані під об'єктами нерухомості, які належать підприємствам ЗАТ "Оптіміст" та ТОВ "Темп-Люкс";

2) встановити конкретні площі земельних ділянок, які мають бути відведені зазначеним вище підприємствам з урахуванням можливості технічного обслуговування нерухомого майна зазначених підприємств;

3) встановити в проекті межі земельної ділянки із зазначенням географічних координат та відповідних точок, позначених літерами (або цифрами) для можливості подальшого погодження меж земельних ділянок із сусідами та для можливості вирішення судового спору по суті.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.12.2011р. (суддя Клепай З.В.) позов задоволено частково, а саме: припинено право постійного користування земельною ділянкою ЗАТ "Херсонпостачзбут" за актом на право постійного користування землею серії І-ХС №001839, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 19.09.1995р. №382.

Позовні вимоги в частині визнання недійсною відмови ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого О.В. Бурдо про надання нотаріальної згоди ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст" на вилучення земельної ділянки з постійного користування під об'єктами нерухомого майна позивачів у АДРЕСА_1; зобов'язання ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого О.В. Бурдо узгодити межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ „Темп-Люкс” та ТОВ „Оптіміст”; вважати узгодженими межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ „Темп-Люкс” та ТОВ „Оптіміст” - залишено без розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою ЗАТ "Херсонпостачзбут" за актом на право постійного користування землею серії І-ХС №001839, місцевий господарський суд послався на п. „а” ст. 143 ЗК України, відповідно до якого підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та зазначив, що не здійснюючи підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці, відповідач фактично не сплачує податків на протязі 2-х років та не користується цією земельною ділянкою, тобто фактично не є землекористувачем цієї земельної ділянки і тим самим позбавляє Херсонську міську раду права розпорядитись цією земельною ділянкою для передачі її іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині визнання недійсною відмови ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого Бурдо О.В. про надання нотаріальної згоди ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст" на вилучення земельної ділянки з постійного користування під об'єктами нерухомого майна позивачів у АДРЕСА_1; зобов'язання ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого Бурдо О.В. узгодити межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст"; вважати узгодженими межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст" місцевий господарський суд зазначив, що він неодноразово витребував у позивачів додаткові докази щодо визначення межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, яку вони просили узгодити, але ухвали господарського суду від 25.10.11р. та від 15.11.11р. в цій частині виконані позивачами не були.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення за його рахунок земельної (землевпорядної) експертизи, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач практично просить поставити на вирішення експерта та суду питання виготовлення проекту відведення позивачам земельних ділянок, тобто виконати роботи, які відповідно до ст.181, 184 ЗК України відносяться до питань із землеустрою та є повноваженнями, у даному випадку, Херсонської міської ради і може бути здійснено лише за згодою Херсонської міської ради на підставі відповідного рішення.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Закрите акціонерне товариство „Херсонпостачзбут” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам щодо того, що вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою ЗАТ „Херсонпостачзбут” є компетенцією органів місцевого самоврядування Херсонської міської ради, а також не прийняв до уваги те, що на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні відповідача, розташовано нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: дороги, тротуари, пости охорони, споруда бетонної огорожі з вїзними воротами, навіс, а також огорожа, що підтверджується актами інвентаризації та актами включення майна до ліквідаційної маси.

Також апелянт стверджує, що місцевий господарський суд незаконно відхилив клопотання відповідача про призначення землевпорядної експертизи для визначення розміру меж земельної ділянки та для виділення такої земельної ділянки під обєктами нерухомого майна позивачів.

Крім того апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням, а визнання відповідача відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрутом не є підставою для припинення його права користування земельною ділянкою.

Відповідач в порядку ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

08.02.2012р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання Херсонської міської ради, в якому остання просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також розглядати справу без участі її представника.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ „Херсонпостачзбут” є користувачем земельної ділянки площею 8,3372 га за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ХС №001839 від 18.10.1995р. (т.1, а.с.26).

Відповідно до вказаного державного акту земельна ділянка площею 8,3372 га за адресою: АДРЕСА_1 надана відповідачу під універсальну базу (діл. №1), прохідну (діл. №1а), будівлю обчислювального центру (діл. №2), склади масложирової продукції (діл. №3) на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської Ради народних депутатів від 19.09.1995р. №382.

Відповідно до п. „г” ст. 141 ЗК України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням означає, що землекористувач не додержується цілей експлуатації наданої йому землі, які передбачені в рішенні відповідних державних органів про надання у користування земельної ділянки та зафіксовані у державному акті на право користування землею.

При цьому, слід розрізняти поняття „невикористання земельної ділянки за призначенням” та „використання земельної ділянки не за цільовим призначенням”, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачами документи підтверджують невикористання відповідачем наданої йому у постійне користування земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме не здійснення на ній підприємницької діяльності протягом 2-х років.

Однак, статтею 211 ЗК України визначено перелік земельних правопорушень, за які настає цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність. Так, п. „і” визначено таке порушення, як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що тягне відповідальність за ст. 53 Кодексу про адміністративне правопорушення, ст. 143 ЗК України (у вигляді примусового припинення прав на земельну ділянку).

Пункт „в” ст. 211 ЗК України передбачає псування, забруднення та засмічення земель, що тягне відповідальність визначену ст. 239 КК України, ст. 52 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також майнову відповідальність у вигляді відшкодування збитків, і наслідки, передбачені ст. 143 ЗК України у вигляді примусового припинення прав на земельну ділянку.

Ні одне із вказаних правопорушень земельного законодавства позивачами належним чином і у відповідності до процедури, передбаченої ЗК України, не доведено, а встановлення факту невикористання відповідачем земельної ділянки, не є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку за ст. ст. 141, 143 ЗК України.

Таким чином, місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги дійшов невірного висновку, що невикористання відповідачем, протягом 2-х років, спірної земельної ділянки свідчить про її використання не за цільовим призначенням.

Крім того слід зазначити, що правом звернення до суду із заявою про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав використання її не за цільовим призначенням наділені лише відповідні державні органи, яким надано повноваження розпоряджатися землями територіальних громад, а саме: виконавчі органи сільських, селищних, міських рад до відання яких, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування”, відноситься вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Також, в даному випадку, у позивачів відсутнє право вимагати припинення права землекористування, що належить відповідачу на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС №001839 від 18.10.1995р. з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2008р. між ЗАТ „Херсонпостачзбут” (Продавець) та ТОВ „Темп-Люкс” укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець зобовязався продати Покупцю частину майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1 у власність Покупцю, а Покупець зобовязався купити вказане майно і сплатити за нього обговорену грошову суму у встановлений строк.

Також, 26.11.2009р. між ТОВ „Оптіміст” (Іпотекодержавтель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог Іпотекодержавтеля, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю право власності на майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1, що був предметом іпотеки за іпотечним договором від 21.10.2009р. №1884р.

Також, в матеріалах справи наявні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст", а саме:

- №14890159 від 13.06.2007р., відповідно до якого ТОВ "Темп-Люкс" є власником складів: літ. Б2, И, И1, Е, З1 та естокада літ. Е1 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.67);

- №20824252 від 06.11.2008р., відповідно до якого ТОВ "Темп-Люкс" є власником частини майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.62);

- №25518410 від 10.03.2010р., відповідно до якого ТОВ "Темп-Люкс" є власником частини майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.60);

- №14200853 від 11.04.2007р., відповідно до якого ТОВ "Оптіміст" є власником нежитлових приміщення ІІІ поверху літ. А загальною площею 498,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.83);

- №19133437 від 10.06.2008р., відповідно до якого ТОВ "Оптіміст" є власником нежитлових приміщень:№25, 26, 27, 28, 28а літ. У загальною площею 1703,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.71);

- №25509819 від 09.03.2010р., відповідно до якого ТОВ „Оптиміст” є власником майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.88).

Водночас, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 25.05.2007р., відповідно до умов якого Мале приватне підприємство „СИЛЕНА” придбало, а ЗАТ „Херсонстачзбуд” продало нерухоме майно склад літ. „Т” - №5, загальною площею 1722,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Отже матеріалами справи підтверджено, що позивачі не є єдиними власниками майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що не заперечується й сторонами даного спору.

Згідно з п. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 377 Цивільного кодексу України у редакції, що була чинною на момент укладання договору купівлі-продажу від 30.10.2008р., на підставі якого ТОВ „Темп-Люкс” здобуло право власності на частину майнового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із ч.1 ст. 377 ЦК України у редакції, що була чинною на момент укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.11.2009р., на підставі якого ТОВ „Оптіміст” здобуло право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом ч.2 ст. 120 ЗК України у редакції, що була чинною на момент укладання договору купівлі-продажу від 30.10.2008р. та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.11.2009р. у разі, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у випадку їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Положеннями ст. 141 ЗК України передбачено, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, всупереч наведених приписів законодавства позивачі не надали будь-яких доказів, які б підтвердили перехід до них права користування всією земельною ділянкою, що надана відповідачу на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ХС №001839 від 18.10.1995р.

Водночас, позовні вимоги про припинення права користування саме земельними ділянками на яких розташоване нерухоме майно позивачів та які необхідні їм для його обслуговування, з наданням відповідної технічної документація, що ідентифікує земельну ділянку на якій розташовано нерухоме майно, позивачами заявлені не були.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачі не є власниками всього майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 8,3372 га, право постійного користування якою, на підставі акту серії І-ХС №001839 від 18.10.1995р. належить відповідачу, правові підстави для припинення права постійного користування ЗАТ „Херсонпостачзбут” земельною ділянкою загальною площею 8,3372 га за адресою: АДРЕСА_1 в даному випадку відсутні.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсною відмови ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого Бурдо О.В. про надання нотаріальної згоди ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст" на вилучення земельної ділянки з постійного користування під об'єктами нерухомого майна у АДРЕСА_1, зобов'язання ЗАТ "Херсонпостачзбут" в особі арбітражного керуючого О.В. Бурдо узгодити межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст", а також вважати узгодженими межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ "Темп-Люкс” та ТОВ "Оптіміст" слід зазначити таке:

Загальною нормою, а саме ч.2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спеціальною нормою, а саме ч.3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

- визнання прав;

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- визнання угоди недійсною;

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

- відшкодування заподіяних збитків;

- застосування інших, передбачених законом, способів.

Обраний позивачами по даній справі спосіб захисту порушеного права не відповідає наведеним правовим нормам. При цьому, будь-які інші нормативні акти, що передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсною відмови, а також вважати узгодженими межі земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно також відсутні.

Не встановлено такого способу захисту й договором між учасниками спірних правовідносин.

Застосування визначеного позивачами способу захисту суперечить приписам ст. 19 Конституції України згідно із якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, невідповідність способу захисту порушеного права чинному законодавству є підставою для відмови у задоволені позовних вимог, у звязку з чим, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною відмови ЗАТ "Херсонпостачзбут" про надання нотаріальної згоди ТОВ "Темп-Люкс" та ТОВ "Оптіміст" на вилучення земельної ділянки з постійного користування під об'єктами нерухомого майна у АДРЕСА_1, а також вважати узгодженими межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовано нерухоме майно належне ТОВ "Темп-Люкс” та ТОВ "Оптіміст".

Наведене вище не було враховано судом першої інстанції, що призвело до помилкового застосування до спірних правовідносин в частині вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою п. „а” ст. 143 ЗК України та залишення решти позовних вимог без розгляду з підстав не подання доказів щодо визначення меж спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства „Херсонпостачзбут” задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2011р. по справі № 5024/1897/2011 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Темп-Люкс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіміст” відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Темп-Люкс” на користь Закритого акціонерного товариства „Херсонпостачзбут” судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 235,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіміст” на користь Закритого акціонерного товариства „Херсонпостачзбут” судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 235,25 грн.

Повернути Закритому акціонерному товариству „Херсонпостачзбут” з Державного бюджету України судовий збір у сумі 31,50 грн., надмірно сплачений за подання апеляційної скарги згідно квитанції №97 від 26.12.2011р.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:В.І. Картере

Судді:Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 13.03.2012р.