Постанова № 21966372, 01.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р.Справа № 5024/1715/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.

При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, паспорт серія TR-V № НОМЕР_1, дата видачі : 20.04.10; Генеральний директор Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Терція;

ОСОБА_2, по довіреності №40714 від 03.10.10р.

від відповідача - ОСОБА_3, по довіреності №19 від 30.12.11р.

Розглянувши апеляційну скаргу Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Турція

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.11.2011р.

у справі №5024/1715/2011

За позовом Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Турція

до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" м. Скадовськ Херсонської області

про розірвання договору та стягнення 955773,74 доларів США

Встановив:

В вересні 2011р. Компанія Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. (Далі - Компанія) звернулась до господарського суду Херсонської області із позовом до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (Далі - Порт) про розірвання договору № 34/07 від 19.04.2007р. з наступними змінами та доповненнями про модернізацію існуючого паромного комплексу Скадовського морського торгового порту; повернення суми авансового платежу розміром 955773, 74 доларів США, стягнення державного мита в сумі 3 257,00 доларів США; та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Компанія вказує на порушення Портом суттєвих умов договору про модернізацію паромного комплексу, а саме: (п. 3.1.4) щодо повернення суми авансу; незавершення будівництва паромного терміналу, включаючи днопоглиблювальні роботи, що створює небезпеку для проходу суден Компанії в Порт, невиконання п. 3.1.7 договору в частині не придбання буксиру потужністю 1200 к.с. для забезпечення безпеки суден, що належать Компанії.

Позивач вважає, що Відповідач не має наміру виконувати свої обовязки за договором, про модернізацію, та не повертатиме авансові платежі, здійснені Позивачем на його користь.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В зазначеному випадку Компанія вважає, що Портом здійснена саме одностороння відмова від виконання зобовязань з повернення суми авансових платежів у відповідності до умов договору. Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним при цьому вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Фактично відповідачем не виконано жодної із суттєвих умов договору про модернізацію: не завершене будівництво паромного терміналу, включаючи днопоглиблювальні роботи, що створює небезпеку для суден Компанії при кожному судозаході до Порту; не був придбаний буксир потужністю 1200 к.с. для обслуговування суден Компанії, як це передбачено п. 3.1.7 Договору про модернізацію.

Відповідач не визнає позовні вимоги Компанії в повному обсязі, зазначаючи у відзиві про наступне.

У відповідності з п. 3.1.4 Договору про модернізацію (в редакції додаткової угоди № 5 до договору від 13 жовтня 2008р.) Порт починає щомісячне погашення наданого Компанією авансу, з 01.11.2008р. У разі, якщо виплата авансу закінчиться раніше 5 (пяти) річного терміну, Порт зобовязується і гарантує 5 років продовжувати надавати Компанії пріоритетне і привілейоване обслуговування суден, які належать або контролюються Компанією

Одночасно, згідно з п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 6/44-09 від 07.08.2008р.) сума авансу, надана Компанією, буде погашатись Портом з 01.11.2008р. шляхом перерахування коштів у розмірі 50%, але не менше 5000 доларів США, отримуваних від кожного судозаходу судна, яке належить або контролюється Компанією, в рахунок погашення наданого авансу, до повного його погашення.

Порт вказує на те, що з початку 2011р. має фінансову можливість здійснювати повернення авансових платежів, а тому посилання на односторонню відмову від виконання зобовязань вважає безпідставним, тим більше, що п. 3.1.4 договору про модернізацію (в редакції додаткової угоди № 5 до договору від 13.10.2008р.) передбачає термін повернення авансу 01.11.2013р. (пять років).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.11.2011р. винесеним суддею Ємленіновою З.І. в задоволенні позову Компанії було відмовлено повністю.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на норми статтей 188 Господарського кодексу України, ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України, вказав на те, що позивачем під час дії договору, не були належним чином виконані покладені на нього обовязки за договором. Відповідно до п. 4.3 договору з урахуванням додаткової угоди №6/44-09 від 07.08.2008р. сума авансу погашається Портом, починаючи з 01.11.2008р., шляхом перерахування коштів у розмірі 50%, але не менше 5000 доларів США.

За умовами п. 3.4.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 13.10.2008р.) також передбачений обовязок Порту погашати отриманий аванс, починаючи з 01.11.2008р., а у разі якщо виплата авансу закінчується раніше 5-річного терміну, Порт зобовязується і гарантує 5 років надавати Компанії пріоритетне обслуговування суден Компанії. Таким чином, повернення авансу передбачено після закінчення будівництва паромного терміналу, в строк з 01.11.2008р. до 01.11.2013р. за рахунок отриманих коштів від кожного судозаходу суден Компанії.

Господарський суд в своєму рішенні зазначив, що позивач в односторонньому порядку зупинив паромне сполучення і суднозаходи, що позбавило Порт можливості виконувати зобовязання по поверненню авансу.

Оскільки, Порт не міг здійснювати платежі шляхом перерахування коштів Компанії в розмірі 50%, але не менше 5000 доларів США від кожного суднозаходу суден Компанії, так як Компанія припинила заходи суден та в силу ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України позивач є кредитором, який прострочив, а тому зобовязання з боку відповідача щодо повернення авансу не виникло.

Господарський суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідач при будівництві причалу не забезпечив глибину 8 метрів, з проведенням днопоглиблюваних робіт, діаметром 300м біля причалу і на підхідному каналі та не встановив додаткові буї на підхідному каналі.

Відмовляючи в задоволенні прозову про дострокове розірвання договору № 34/07 від 19.04.2007р. місцевий господарський суд вказав на те, що позивач не надав до суду доказів звернення із письмовою пропозицією про розірвання договору в порядку, передбаченому п. 6.2, відповідно до якого Компанія має право розірвати договір, після перебігу 60 днів, від дня письмового повідомлення Порту.

В звязку з тим що, позивачем не було врегульовано спір в установленому законом та договором порядку, господарський суд не встановив підстав для дострокового розірвання договору.

Таким чином, господарський суд визнав необґрунтованими посилання позивача на ч. 5 ст. 653 ЦК України в частині стягнення збитків в сумі 955 773,74 доларів США.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Компанія звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішенням, про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, Компанія вказує на неповне зясування господарським судом обставин справи, зокрема не дослідження факту збільшення суми авансу до 1470000, 00 доларів США, які були сплачені Порту в повному обсязі.

В порушення умов ст. 213 і ст. 637 ЦК України при тлумаченні п. 4.3 договору господарський суд проігнорував той факт, що відповідно до умов додаткової угоди № 6 до договору № 34/07 від 19.04.2007р. даний пункт був викладений у новій редакції. Отже, стара редакція зазначеного пункту втратила чинність, і посилання суду на те, що погашення отриманого авансу має здійснюватись після закінчення будівництва терміналу, - є помилковим.

Апелянт зазначає, що п.3.1 Договору про модернізацію не передбачає строку для повернення авансу в пять років, в межах якого Відповідач має повну свободу в перерахуванні коштів.

Порт не визнає доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 25.01.2005р. між сторонами укладено договір №09/05 про організацію роботи міжнародної паромної лінії між портами Зонгулдак, Туреччина Скадовськ, Україна. Предметом договору була організація роботи міжнародної паромної лінії між портами, сприяння міжнародним наскрізним автомобільним перевезенням і збільшення судозаходів в Порт Скадовськ, здійснення днопоглиблюваних робіт для доведення глибини в порту і на підхідному каналі до 6,5 м. (Т.1 а.с. 15-24).

19 квітня 2007р. сторони уклали Договір № 34/07 про модернізацію існуючого паромного комплексу Скадовського морського торгівельного порту (Т.1, а.с. 25-30).

Предметом договору про модернізацію є організація робіт з будівництва існуючої паромної лінії Скадовськ- Зонгулдак-Скадовськ з метою покращення та поновлення паромної переправи.

Відповідно до умов договору (п. 2.1) модернізація паромного комплексу, відповідно до технічного завдання, включає наступні два етапи:

Перший етап:

-Будівництво нового причалу, довжиною 172 м. і глибиною 8 м.;

-Проведення днопоглиблюваних робіт у причалу і розваротному крузі діаметром 300м., а також на підхідному каналі;

-Встановлення двох додаткових буїв на існуючому підхідному каналі

Другий етап:

-Будівництво необхідних будівель і споруд для розташування контролюючих служб і сервісу.

Згідно п. 2.2 Договору про модернізацію Порт розпочинає,

будівництво в найкоротші строки і по завершенню будівництва здає термінал в експлуатацію в повному обсязі, не пізніше, ніж 01 червня 2008р. Відповідно до п. 3.2.1 Договору Компанія має надати Порту аванс в розмірі 1300000,00 доларів США. Ця сума приймається як аванс за послуги, що надаються Компанії. Окремо у даному пункті зазначено, що на протязі будівництва паромного терміналу для завершення будівництва в строк, крім вказаної суми від Компанії не буде вимагатись ніякої іншої оплати.

Згідно п. 3.1.3 Договору, Порт зобовязується витрачати кошти строго на будівництво паромного терміналу, з наданням звіту по кожному платежу.

Відповідно до п. 3.1.7 цього ж договору Порт зобовязується в найкоротший строк придбати буксир, потужністю 1200 к.с. для забезпечення безпеки суден, що належать Компанії.

03.07.2007р. Компанія здійснила перерахування грошових коштів, відповідно до умов договору в сумі 80 000,00 доларів США.

19.09.2007 між Компанією і Портом та фірмою ThyssenKrupp GfT Bautechnik GmbH (Німеччина) (Далі - Фірма), був укладений контракт №342-2007, згідно якого Фірма (Продавець) продає, а Порт (Покупець) придбає сталевий шпунтовий профіль. Компанія виступає в якості платника та здійснює оплату на банківський рахунок Продавця двома частинами.

Загальна вартість продукції, що постачається за даним Контрактом складає 526882, 92 євро або 763980, 23 доларів США (Т. 1 а.с. 32-40).

Згідно додатку №1 від 02.10.2007 р. до Договору № 34/07 від 19.04.2007р. сума коштів, сплачених Компанією за контрактом буде вважатись частиною авансу наданого Порту, для модернізації паромного комплексу (Т.1 а.с. 41-42).

09.11.2007р. та 12.12.2007р.Компанія перерахувала згідно Контракту на рахунок Фірми 763980,23 доларів США.

19 грудня 2007р. Компанія перерахувала на рахунок Порту суму в розмірі 160000,00 доларів США в рахунок виконання обовязків по наданню авансу за договором про модернізацію

02 червня 2008р. між Компанією та Портом був укладений додаток №2 до договору №34/07 від 19.04.2007р. відповідно до якого в п. 3.2.4 зазначено, що Компанія має право здійснити оплату в сумі 296019, 77 доларів США за виконані роботи для нового причалу згідно договору №2-4/08/36/18-08, який укладений між ТОВ „Піденьтрансбуд”, Портом та Компанією . Сума проплати буде являтись частиною авансу, наданого Компанією Порту, для модернізації паромного комплексу (Т.1, а.с. 44).

22 червня 2008р. ТОВ „Піденьтрансбуд” (Кредитор) Компанія та Порт уклали договір поруки, відповідно до умов якого, Компанія забезпечує як Гарант виконання зобовязань Порту перед Кредитором для виконання робіт по будівництву причалу № 1 для суден типу РО-РО в порту м. Складовська. (Т.1 а.с. 45-48).

02 липня 2008р. Компанією була перерахована сума в розмірі 296019, 77 доларів США на користь ТОВ „Піденьтрансбуд”.

Таким чином, станом на 02.07.2008р. Компанією було перераховано відповідно Договору про модернізацію сукупно суму в розмірі 1300000,00 доларів США. Перерахування Компанією вищезазначених сум підтверджується, банківськими виписками SWIFT (повідомленнями). (Т.1 а.с. 133-144).

Приймаючи до уваги, що будівництво паромного терміналу не було закінчено в строк до 01.06.2008р., з метою завершення робіт, 13 жовтня 2008р. сторони Компанія та Порт підписали доповнення № 5 до Договору №34/07 від 19.04.2007р. Згідно даного доповнення договір був доповнений двома новими пунктами: 3.1.4 та 3.2.6 (Т.1 а.с. 49).

Відповідно до п. 3.1.4 у новій редакції Порт зобовязався розпочати щомісячне погашення наданого Компанією авансу з 01.11.2008р. У випадку, якщо виплата авансу закінчиться раніше пятирічного терміну, Порт зобовязався і гарантує мінімум 5 років продовжувати надавати Компанії пріоритетне і привілейоване обслуговування.

Відповідно до п. 3.2.6 Компанія має право в рахунок суми авансу, що сплачується за Договором про модернізацію, здійснити оплату в сумі 170000,00 доларів США за договором № 2-4/08/36/18-08 від 05.05.2008р. сума такої оплати буде частиною авансу, що сплачується Компанією Порту, згідно з договором про модернізацію.

Таким чином, в результаті підписання сторонами Додаткової угоди № 5 умови повернення авансу були змінені таким чином, що Порт почав повертати його з 01.11.2008р. не очікуючи завершення будівництва Паромного терміналу.

07 серпня 2008р., приймаючи до уваги, що Порт не виконав зобовязання за Договором про модернізацію щодо будівництва терміналу, сторони уклали Додаткову угоду № 6 до Договору від 19.04.2007р. № 34/07. Відповідно до положень даної угоди п. 4.3 був викладений в новій редакції, яка передбачає, що сума авансу, надана Компанією буде погашатись Портом з 01.11.2008р. шляхом перерахувань коштів у розмірі 50%, але не менше 5000,00 (пяти тисяч) доларів США одержуваних від кожного судозаходу суден, що належать Компанії або знаходяться під її контролем, в рахунок погашення наданого авансу, до повного його погашення. Розрахунки, згідно виставлених рахунків-фактур за надані послуги з портовими зборами і оплатою з боку Компанії будуть зафіксовані в окремих документах.

В результаті виконання Компанією своїх зобовязань, шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо Порту в сумі 240000,00 доларів США та третім особам за Контрактом і договором поруки в сумі 1230000, 00 доларів США, у Відповідача виникла заборгованість в сумі 1470000,00 доларів США.

Як вбачається із Акту звірки взаємних розрахунків, станом на 01.12.2010р. підписаного між сторонами залишок непогашених коштів складав 961955,74 доларів США. В жовтні 2010р. Порт повернув Компанії 6182,00 доларів США із залишку непогашеної суми. Таким чином, згідно даного Акту заборгованість Порту перед Компанією становить 955733, 74 доларів США (Т.1 а.с. 63).

15-го і 21-го жовтня 2010р. Порт направив Компанії листи в яких зазначив про неможливість надання Компанії фінансової скидки, згідно договору, оскільки Порт знаходиться у скрутному фінансовому положенні, має заборгованість перед третіми особами та власними працівниками, та припиняє повернення авансу до 21.12.2010р. Крім цього, Порт просив терміново перерахувати 5943,40 доларів США за період з 14.10 по17.10.2010р. та 5110,04 доларів США за період з 20 по 21 жовтня 2010р.

У разі якщо вказана плата не буде внесена, Порт виведе судно „Улусой-2” на рейд, з віднесенням всіх витрат на Компанію (Т. 1 а.с. 60-62).

Відповідно до ст. 75 Кодексу торгового мореплавства України, для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення певних функцій, зокрема:

-забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;

-контроль і підтримання оголошених глибин;

-забезпечення районів обовязкового використання буксирів;

Як встановлено матеріалами справи, Компанія неодноразово зверталась до Порту щодо проведення днопоглиблювальних робіт.

11 лютого 2011р. капітаном судна „Усулой-2”, що належить Компанії був заявлений морський протест, з якого вбачається, що під час маневрування судна з метою заходу в порт м. Скадовськ, за допомогою лоцману порта в прохідному каналі, глибина якого складає 7 м., судно сіло на мілину. (Т.1 а.с. )

Слід також зазначити, що Портом не виконано зобовязання щодо придбання буксиру, потужністю 1200 к.с. згідно п. 3.1.7 договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобовязання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Розглядаючи та вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд не прийняв до уваги посилання Компанії на невідповідність глибин прохідного каналу, що спричинило посадку на мілину судна „Улусой-2” посилаючись на свідоцтво, видане Регістром судноплавства України 06 травня 2009 року № СГ-104-4-2-09.

Однак, зазначене свідоцтво не зазначає, які саме глибини заявлені Портом в регістрі судноплавства України, та не спростовує факту невідповідності глибин вимогам Договору про модернізацію, ані небезпеки, що створюється через таку невідповідність.

В порушення умов, Договору про модернізацію Порт повинен був здійснити днопоглиблювані роботи діаметром 300 м. біля причалу і на підхідному каналі, глибиною 8 метрів.

Із наявних та наданих до апеляційної інстанції матеріалів справи, вбачається, що з 28.12.2010р. Компанією було здійснено шість судозаходів: суднозахід № 45 і суднозаходи № № 01-05. Загальна сума рахунків, що були виставлені Портом складає 56922,36 доларів США. Компанією за цей період сплачено 45332,16 доларів США.

Станом на 28.12.2010р. мало місце переплата Компанії в сумі 11590,20 доларів США за попередній період, що разом зі сплаченою сумою складає 56922, 36 доларів США .

Починаючи з 21 жовтня 2010р. Порт в односторонньому порядку припинив повернення авансу, не виконував роботи щодо розвантаження судна, однак, Компанія сплачувала рахунки в повному обсязі. До 28.12.2010р. Компанії було встановлено рахунків на суму 107107,84 доларів США за здійснені 11 судозаходів. За ці судозаходи Компанією сплачено Порту суму коштів в розмірі 118698,04 доларів США при цьому Компанія фактично сплачувала кошти авансом (до здійснення суднозаходів). Однак, із отриманих коштів Порт не здійснив жодного перерахування Компанії на погашення авансу за Договором про модернізацію.

Починаючи з 15.02.2011 р. Компанією припинено здійснення судозаходів до Порту. Причиною таких дій, стало невиконання зобовязання Порту щодо облаштування підходів біля причалу, оскільки судна при маневруванні в підхідному каналі торкаються дна і місцями сідають на мілину, що створює небезпеку.

Компанія неодноразово зверталась до Порту із листами та скаргами на стан підхідного каналу, втім Портом в порушення умов договору не було здійснено жодних заходів для створення небезпечних умов для заходів суден до Порту.

Таким чином, висновки господарського суду щодо прострочення Компанією як кредитором , з посиланням на ст. 613 ЦК України, не відповідають та спростовуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо дострокового розірвання договору №34/07 від 19.04.2007р.місцевий господарський суд зазначив, що Компанія порушила вимоги ст. 188 ГК України , ч. 1 ст. 651 ЦК України і ст. 11 ГПК України, оскільки за твердженням суду, сторона, що бажає розірвати договір, має надати письмове повідомлення іншій стороні і тільки в разі неотримання відповіді, протягом 20 днів або недосягнення згоди на переговорах сторона може передати спір на розгляд суду. При цьому, суд посилається на п. 6.2 Договір про модернізацію, відповідно до якого Компанія має надати Порту повідомлення про розірвання договору за 60 діб. При цьому, суд зазначає, що Компанією не було надано доказів направлення пропозиції про розірвання договору.

Однак, з такою позицією господарського суду не може погодитись судова колегія, оскільки матеріали справи містять лист Компанії від 07.01.2010р. направлений на адресу Порту в якому вказується, що через порушення Портом своїх зобовязань, Компанія, вважає, що договір про модернізацію далі не може бути дійсним. (Т. 1 а.с. 145-148).

Також в матеріалах справи наявний лист Порту від 25.01.2010р. вих. № 104/02 в якому зазначено про кадрові зміни керівного складу Порту та можливість проведення зустрічі з метою обговорення спірних питань. (Т.1 а.с. 149).

На зустрічі представників Порту і Компанії, що підтверджується протоколом від 28.12.2010р. вирішувалось питання щодо погодження механізму та графіку погашення заборгованості. Порт гарантував здійснювати виплати в сумі 5000 доларів США з січня 2011р. за кожний третій суднозахід (при умові, що протягом місяця буде не менше чотирьох судозаходів). Виплати в даному розмірі будуть здійснюватись до липня 2011р., а з липня можливе збільшення суми виплати до 10000 доларів США.

Умовою продовження робити є підписання нового договору, який буде відповідати діючому законодавству України.

Представник Компанії зобовязався довести до керівництва, отриману інформацію в ході проведеної зустрічі, стосовно запропонованих Портом пропозицій (Т.1 а.с. 151).

Таким чином, питання щодо повернення авансу та розірвання Договору про модернізацію до теперішнього часу між сторонами не вирішено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виходячи із умов Договору про модернізацію, Портом не виконані зобовязання: щодо будівництва Паромного Терміналу в строк до 01.06.2008р., проведення днопоглиблювальних робіт, встановлення двох додаткових будівель на підхідному каналі Порта, придбання буксиру, потужністю 1200 к.с. для забезпечення безпеки суден, та головне порушення зобовязання щодо неповернення отриманих авансових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотним вважається, при цьому, таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідач всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не надав доказів, спростовуючих викладене та дотримання ним умов спірного договору.

Статтею 653 ЦК України передбачені правові наслідки зміни або розірвання договору. У разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 5 даної статті, якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно статті 224 ГК України, учасник господарських відносин , який порушив господарське зобовязання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, в ч. 2 вказаної статті зазначається, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду стосовно того, що строк повернення авансу не настав, оскільки період його повернення закінчується 01 листопада 2013р.

Пунктом 3.1.4 Договору про модернізацію не передбачений строк для повернення авансу в пять років. Первинна редакція даного пункту передбачала зобовязання Порту забезпечити пріоритетну поставку до причалу і першочергову обробку суден, належних Компанії, або контрольованих нею, а також суден третіх осіб за узгодженням з Компанією.

Згідно додатку №5 до Договору про модернізацію, який був підписаний сторонами 13.10.2008р. Порт зобовязався розпочати щомісячне погашення наданого авансу з 01.11.2008р. У випадку, якщо виплата авансу закінчується раніше 5 (пяти річного строку) Порт зобовязався і гарантував мінімум 5 (пять) років продовжувати надавати Компанії пріоритетне і привілейоване обслуговування. Таким чином, сторони не встановили строк для повернення авансу в пять років.

Порядок взаєморозрахунків та повернення авансу чітко встановлений в розділі четвертому Договору про модернізацію.

Додатковою угодою № 6/44-09 від 07.08.2008р. до Договору про модернізацію в п. 4.3 зазначено, що сума авансу, наданого Компанією, буде погашатися Портом з 01.11.2008р. шляхом перерахування коштів у розмірі 50% але не менше 5000 доларів США отриманих від кожного судозаходу суден належних Компанії, до повного погашення авансу. Розрахунки, згідно виставлених рахунків-фактур за надані послуги з портовими зборами і оплатою зі сторони Компанії будуть зафіксовані в окремих документах.

Згідно п. 4.4 Договору про модернізацію, сума авансу буде вважатись повністю погашеною тільки після підписання акта звірки платежів.

Як зазначалось раніше, за актом звірки взаємних розрахунків, станом на 01.12.2010р. встановила заборгованість Порту в сумі 955773, 74 доларів США (Т. 1 а.с. 63).

Враховуючи викладене, судова колегія, вважає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального права, прийнято при неповному зясуванні обставин справи, а тому його слід скасувати. Разом з тим, позовні вимоги Компанії щодо розірвання Договору № 37/07 від 19.04.2007р. про модернізацію існуючого паромного комплексу Скадовського морського торговельного порта із наступними змінами і доповненнями та стягнення авансового платежу в сумі 955773,74 доларів США є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, та підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99;101;103-105 ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Турція - задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 17.11.2011р. по справі №5024/1715/2011 - скасувати.

Позов Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Турція - задовольнити.

Розірвати договір № 34/07 від 19.04.2007р. про модернізацію існуючого паромного комплексу Скадовського морського торговельного порта із наступними змінами та доповненнями.

Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" м. Скадовськ Херсонської області на користь Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Терція авансовий платіж у розмірі 955773, 74 доларів США

Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" м. Скадовськ Херсонської області на користь Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Терція державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 25500, 00 грн. та судові витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" м. Скадовськ Херсонської області на користь Karadeniz Ro-Ro ve Konteyner Tasimacihqi A.S. Терція судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 28700, 50 грн.

Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя П.Ф. Мацюра

Повний текст постанови підписано 12.03.2012р.