Рішення № 21965792, 13.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року справа № 5020-172/2012 За позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, будинок 16), в інтересах держави в особі

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про зобовязання повернути нерухоме майно та стягнення 4579,81 грн

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор (Прокурор Гагарінського району міста Севастополя) - Почка А.А., старший прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 17 від 02.02.2012;

Позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) - ОСОБА_2., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № б/н від 06.01.2012;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1.) - не з'явився.

Сутьспору:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобовязання повернути нерухоме майно та стягнення неустойки в розмірі 4937,04 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині своєчасного повернення обєкта оренди при припиненні дії договору.

Ухвалою від 15.02.2012 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 28.02.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 28.02.2012 на 13.03.2012 через незявлення представника відповідача у судове засідання.

У судове засідання 13.03.2012 відповідач також не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99011, АДРЕСА_1), про причини незявлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ФОП ОСОБА_1, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а незявлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2012 позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про уточнення позовних вимог в частині зазначення розміру неустойки, вказавши його в сумі 4579,81 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні прокурор та позивач виклали зміст позовних вимог, просили позов задовольнити в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1. (Орендар) укладений договір №87-10 оренди нерухомого майна (далі Договір) /арк. с. 5-6/, відповідно до пункту 1.1 якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно вбудовані нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 71,00 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 (обєкт оренди), що знаходяться на балансі КП «Житлосервіс-5», вартість обєкта оренди за даними незалежної оцінки станом на 31.01.2003 складає 58639 грн. Обєкт оренди використовується для розміщення майстерні для ремонту взуття.

При припиненні дії договору обєкт оренди повинній бути повернутий орендодавцеві. Обєкт оренди повертається у стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Приймання передача обєкту оренди здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця, орендаря та балансоутримувача. Передача майна орендарем та прийняття його орендодавцем оформлюється актом приймання-передачі обєкта оренди, що підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Обєкт оренди вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкта оренди (п. 2.6, 2.7 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 1546,55 грн. у рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 5% від вартості обєкта оренди. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендаря в орендну плату не враховуються на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не враховуються в орендну плату. В орендну плату також не враховуються витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 320,59 грн. (із застосуванням індексів інфляції станом на червень 2010 рік) та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п. 3.3 Договору).

Сторони зобовязані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою сторін у випадку зміни Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007, якою передбачено збільшення розміру орендної плати. Сторони зобовязані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою однієї із сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.4 Договору).

Орендар зобовязався, зокрема, повернути (звільнити) обєкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 днів з моменту припинення дії договору (п. 4.4.14 Договору).

Згідно з пунктом 7.1, Договір діє з моменту його підписання 15.06.2011.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, що були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення або зміну договору вважається отриманої орендарем, якщо вона скерована рекомендованим або ціннім листом на адресу орендаря, зазначену в договорі. При цьому реєстр відправлення визнається сторонами як належний доказ надіслання заяв про зміну або припинення дії договору (п. 7.2 Договору). Зміна або розірвання договору можливи лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором (п. 7.3 Договору).

Строк дії договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого у договорі (п. 7.6 Договору).

Згідно з пунктом 8.1, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.

За змістом пункту 8.8 Договору, у випадку порушення орендарем строку повернення (звільнення) обєкта оренди, визначеного пунктом 4.4.14 Договору, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця неустойку в сумі подвійної орендної плати за договором за увесь час прострочення.

07.06.2010 Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до Договору оренди №87-10 від 07.06.2010), згідно з яким Обєкт оренди було передано Орендареві /арк. с. 7/.

Листом від 16.06.2011 №01-15/1994 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив відповідача про припинення договору оренди №87-10 від 07.06.2010 (арк.с. 11) у звязку із закінченням строку його дії.

Однак, станом на теперішній час відповідач не виконав положення п. 4.4.14 Договору в частині повернення обєкта оренди протягом 30 календарних днів з дати припинення дії договору, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовом про зобовязання відповідача звільнити обєкт оренди та стягнення суми неустойки, що передбачена пунктом 8.8 Договору у вигляді подвійної орендної плати за увесь час прострочення повернення обєкту оренди.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобовязання (в тому числі господарське зобовязання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є актом цивільного законодавства, що регулює відносини, повязані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій та майна, що перебуває у комунальній власності.

В ст. 10 цього Закону вказані істотні умови договору оренди і зазначено, що за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші істотні умови. Термін договору оренди є одним з істотних умов договору і він визначається за погодженням сторін.

Виходячи із змісту п. 7.6 Договору, він вважається припиненим, зокрема, у звязку з закінченням строку на який його було укладено, або сторони повинні узгодити зміни до договору. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено іншого порядку продовження договору.

Судом встановлено, що строк дії договору був встановлений сторонами до 15.06.2011 (арк.с. 6).

Відповідно до пункту 7.3 Договору оренди зміна його умов здійснюється за згодою сторін.

Як вбачається із встановлених судом обставин справи, договір оренди нерухомого майна припинив свою дію.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якій у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст.763 ЦК України).

Частиною 4 статті 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Докази продовження строку дії спірного договору, оформлені відповідно до вимог пункту 7.3 Договору оренди сторонами не представлені.

Листом від 16.06.2011 №01-15/1994 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №87-10 від 07.06.2010 (арк.с. 11) у звязку із закінченням строку його дії.

Відповідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення дії договору оренди орендар зобовязаний повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що на дату прийняття судового рішення обєкт орендодавцю не повернутий.

Згідно зі статтею 785 ч.1 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до приписів ст.27 ч.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

За приписами п. 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

За змістом пункту 8.8 Договору, у випадку порушення орендарем строку повернення (звільнення) обєкта оренди, визначеного пунктом 4.4.14 Договору, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця неустойку с сумі подвійної орендної плати за договором за увесь час прострочення.

За порушення умов договору оренди за неповернення орендованого майна позивачем нараховано неустойку в розмірі 4579,81 грн. (арк.с. 9).

Суд вважає нарахування неустойки позивачем обґрунтованим, розрахунок позивача по нарахуванню неустойки таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, та вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 4579,81 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про зобовязання відповідача звільнити орендоване майно.

Суд вважає означені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено приписами пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України та статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 15.06.2011, а доказів досягнення домовленості щодо умов нового договору сторонами не надано, а також не представлено підписаного сторонами акта приймання-передачі обєкта оренди, суд дійшов висновку про безпідставне утримання позивачем спірного нежилого приміщення, тобто незважаючи на заяву позивача про припинення договору оренди, відповідач об'єкт оренди не повернув.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина 2 якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих субєктів присудження до виконання обовязку в натурі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з розділом 4 Договору орендар зобовязаний, зокрема, при припиненні дії договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, протягом 30 днів з дати припинення дії Договору.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для усунення перешкод Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у користуванні спірним майном шляхом звільнення спірного приміщення відповідачем, а тому позовні вимоги в частині зобовязання відповідача звільнити обєкт оренди та повернути його позивачеві підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно пункту 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, на р/р бюджету міста Севастополя №33213870700001 в ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) суму неустойки в розмірі 4579,81 грн. (чотири тисячі пятсот сімдесят девять грн. 81 коп.).

3.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити вбудовані нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 71,00 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул.Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044).

4.Стягнути з з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного Бюджету міста Севастополя (код отримувача 38022717, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, рахунок отримувача 31215206783001) судовий збір у сумі 2682,5 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 14.03.2012.