Рішення № 21965396, 29.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2012 р.Справа № 16/17-5134-2011 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 13.12.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 22.03.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісагро - Умань” до фермерського господарства „РІД” про стягнення 114756,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісагро Умань” (далі по тексту ТОВ „Сервісагро Умань”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фермерського господарства „РІД” (далі по тексту ФГ „РІД”) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 114756,67 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 101552,64 грн., інфляційних витрат в сумі 152,30 грн., нарахованої пені в сумі 3600,95 грн., штрафу в сумі 5077,63 грн., трьох відсотків річних в сумі 696,96 грн. і відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 8363,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № УМ-ОД-49-040411/ззр-РЕ від 04.04.2011р. щодо своєчасного та в повному обсязі внесення вартості придбаної продукції.

В процесі вирішення спору позивачем було зменшено розмір заявлених ним позовних вимог до суми 114756,67 грн. В результаті уточнення позовних вимог, ТОВ „Сервісагро Умань” просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 87552,64 грн., інфляційні витрати в сумі 546,50 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 14254,59 грн., три відсотки річних в сумі 1187,88 грн., пеню в сумі 6137,39 грн. та штраф в сумі 5077,63 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідачем заявлені ТОВ „Сервісагро Умань” позовні вимоги були визнані у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

04.04.2011р. між ТОВ „Сервісагро Умань” (Постачальник) та ФГ „РІД” (Покупець) було укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № УМ-ОД-49-040411/ззр-РЕ (далі по тексту договір поставки від 04.04.2011р.), у відповідності до п.п. 1.1 2.4 якого Постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а Покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк та порядок поставки й інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є його невідємною частиною. Зобовязання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору.

В подальшому, між сторонами по справі було укладено додаткову угоду (специфікацію) № 1 від 04.04.2011р. до договору поставки від 04.04.2011р., на підставі якої було погоджено кількість та асортимент товару, його вартість, строки поставки та порядок здійснення Покупцем оплати вартості придбаної продукції.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 2.2., 2.4, 3.4, 3.6, 4.5, 5.1, 6.3 договору поставки від 04.04.2011р. Постачальник зобовязаний передати товар Покупцю у строки та у місці призначення, зазначені у додаткових угодах (специфікаціях). Поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення термінів INCOTERMS у чинній редакції. Конкретні умови постави вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам Покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення. Строк, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації). Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий Покупцю. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту повної оплати ціни товару. Приймання товару по кількості, якості й асортименту здійснюється під час передачі товару Покупцю з наданням всіх необхідних документів. Свідченням приймання товару є підпис співробітника Покупця на видаткових накладних, які мають містити посилання на цей договір та довіреності на отримання товару.

Виходячи з положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № 380 від 22.04.2011р., позивачем на виконання умов договору поставки від 04.04.2011р. та додатку-специфікації до нього було передано у власність ФГ „РІД” товар загальною вартістю 145075,20 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписами повноважних представників сторін, скріплених відповідними печатками.

Відповідно до п.п. 4.1 4.3, 5.2 договору поставки від 04.04.2011р. Покупець зобовязаний приймати товар в строк та на умовах цього договору, а також своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях). Ціна договору та строк оплати вказується у додаткових угодах (специфікаціях). Додатковою угодою (специфікацією) може бути передбачена оплата ціни товару з відстроченням та розстроченням платежу (продаж товару в безпроцентний кредит), а також на умовах попередньої оплати (частково чи повністю) ціни товару.

Згідно зі специфікацією № 1 до договору поставки № 04.04.2011р. було встановлено наступні строки та розмір внесення платежів відповідачем на користь ТОВ „Сервісагро Умань”: за товар на загальну суму 145075,20 грн., поставка якого має бути здійснена протягом квітня 2011р., 30% вартості товару вноситься в якості передплати, 35% вартості товару в строк до 25.08.2011р., 35% вартості товару в строк до 15.10.2011р.

Позивач стверджує, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе грошових зобовязань за договором поставки від 04.04.2011р. та додатковою угодою специфікацією до нього не було здійснено своєчасної оплати вартості придбаного товару шляхом внесення грошових коштів частинами за погодженим сторонами графіком, внаслідок чого на момент вирішення даного спору у ФГ „РІД” наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 87552,64 грн., нездійснення погашення якої у добровільному порядку зумовило звернення ТОВ „Сервісагро Умань” до суду із даним позовом.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами по справі виникли правовідносини з поставки товару, врегульовані умовами договору поставки від 04.04.2011р. В свою чергу, на виконання умов названої угоди, ТОВ „Сервісагро Умань” було передано у власність ФГ „РІД” товар на загальну суму 145075,20 грн. у строк та на умовах, визначених в специфікації № 1 від 04.04.2011р., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковою накладною № 380 від 22.04.2011р., скріпленою підписами повноважних представників сторін та відповідними печатками. Викладені обставини свідчать про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором поставки від 04.04.2011р. та додатковою угодою до нього щодо передачі товару у власність ФГ „РІД” у погоджених сторонами кількості та асортименті, що, в свою чергу, не спростовується відповідачем.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, положеннями специфікації до договору поставки від 04.04.2011р. було погоджено наступний графік внесення відповідачем плати на користь ТОВ „Сервісагро Умань” за придбаний товар: за товар на загальну суму 145075,20 грн., поставка якого має бути здійснена протягом квітня 2011р., 30% вартості товару вноситься в якості передплати, 35% вартості товару в строк до 25.08.2011р., 35% вартості товару в строк до 15.10.2011р.

Як свідчать матеріали справи, а саме акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.02.2012р., відповідачем було внесено плату за придбаний на виконання умов договору поставки від 04.04.2011р. товар наступним чином: 05.04.2011р. було сплачено 43522,56 грн., 15.12.2011р. було сплачено 2000 грн., 20.12.2011р. було сплачено 2000 грн., 22.12.2011р. було сплачено 2000 грн., 04.01.2012р. було сплачено 6000 грн., 08.02.2012р. було сплачено 2000 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України).

Приймаючи до уваги зміст специфікації № 1 від 04.04.2011р. до договору поставки від 04.04.2011р., а також враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, якими врегульовано порядок оплати покупцем вартості придбаного товару, суд дійшов висновку, що ФГ „РІД” мало сплатити на користь позивача грошові кошти наступним чином:

-до моменту здійснення позивачем поставки товару мали бути внесені грошові кошти в сумі 43522,56 грн. в якості передплати відповідно до приписів ст. 693 ЦК України, що й було зроблено позивачем 05.04.2011р.;

-до 25.08.2011р. відповідно до ст.ст. 530, 692 ЦК України мали бути внесені грошові кошти в сумі 50776,36 грн., як це передбачено умовами специфікації;

-до 15.10.2011р. відповідно до ст.ст. 530, 692 ЦК України мали бути внесені грошові кошти в сумі 50776,36 грн.., як це передбачено умовами специфікації.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено на користь ТОВ „Сервісагро Умань” вартість придбаного товару лише частково на суму 57522,56 грн., з яких грошові кошти в сумі 43522,56 грн. в якості передплати за поставлений товар було внесено своєчасно, в той час як інші грошові кошти в якості плати за придбаний товар було внесено із порушенням строків, передбачених специфікацією № 1 від 04.04.2011р., внаслідок чого у ФГ „РІД” на момент вирішення цього спору наявна заборгованість перед позивачем за придбаний товар в сумі 87552,64 грн., що відповідачем не заперечується. Підсумовуючи вищевикладені обставини, які свідчать про порушення ФГ „РІД” грошових зобовязань перед ТОВ „Сервісагро Умань”, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 87552,64 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 8.5.2 договору поставки від 04.04.2011р. сторони домовилися, що за порушення грошових зобовязань по оплаті ціни товару Покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Таким чином, відповідачу за допущене ним порушення власних зобовязань за договором поставки від 04.04.2011р. було нараховано до сплати відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 14254,59 грн. Розглянувши надані ТОВ „Сервісагро - Умань” розрахунки відсотків річних, суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість та їх відповідність приписам чинного законодавства, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ФГ „РІД” відсотків річних в сумі 14254,59 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 1187,88 грн. Проаналізувавши заявлені ТОВ „Сервісагро Умань” позовні вимоги у названій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статей 536 та 625 ЦК України, які кореспондують між собою, право кредитора на нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання за своїм законодавчим змістом є саме встановленим законом правом кредитора на отриманням процентів, які повинен сплатити боржник за користування чужими грошовими коштами через допущене останнім порушення прийнятих на себе грошових зобовязань. Однак оскільки позивачем було вже нараховано відповідачу до сплати відсотки за користування чужими грошовими коштами у вигляді відсотків річних згідно з встановленим угодою сторін розміром, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, ТОВ „Сервісагро Умань” безпідставно нараховано до сплати ФГ „РІД” три відсотки річних в сумі 1187,88 грн., у звязку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, виходячи з приписів ст. 22 ГПК України, згідно з якими господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. суд відхиляє позицію відповідача по справі щодо визнання позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 1187,88 грн. через безпідставність та неправомірність нарахування позивачем вказаних відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 8.5.1, 8.6 договору поставки від 04.04.2011р. передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті ціни товару Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

З посиланням на п.п. 8.5.1, 8.5.2, 8.6 договору поставки від 21.04.2011р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 6137,39 грн. та штраф в сумі 5077,63 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе зобовязань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ФГ „РІД” даних видів неустойки, проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, відповідність вимогами чинного законодавства та умовам укладеної між сторонами по справі угоди, у звязку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6137,39 грн. та штрафу в сумі 5077,63 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплату інфляційні витрати в сумі 546,50 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що його було здійснено необґрунтовано, однак, незважаючи на це, нарахована сума є меншою ніж та, право на яку виникло у ТОВ „Сервісагро Умань” протягом спірного періоду, що, в даному випадку, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ФГ „РІД” перед ТОВ „Сервісагро - Умань”, яка виникла на підставі договору поставки від 04.04.2011р. на загальну суму 113568,75 грн., що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 87552,64 грн., інфляційних витрат в сумі 546,50 грн., відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 14254,59 грн., пені в сумі 6137,39 грн. та штрафу в сумі 5077,63 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все вищевикладене, у суду наявні всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Сервісагро - Умань” на суму 113568,75 грн. Таким чином, з ФГ „РІД” слід стягнути на користь позивача суму основного боргу в розмірі 87552,64 грн., інфляційні витрати в сумі 546,50 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 14254,59 грн., пеню в сумі 6137,39 грн. та штраф в сумі 5077,63 грн. відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526,530, 536, 538, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України. При цьому, у звязку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог на суму 4687,22 грн., судовий збір пропорційно зменшеному розміру позовних вимог відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір” підлягає поверненню з державного бюджету на користь ТОВ „Сервісагро Умань”, про що постановити ухвалу.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526,530, 536, 538, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, ст. 7 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фермерського господарства „РІД” /66700, Одеська область, Фрунзівський район, смт Фрунзівка, вул. Шевченка, б.4, код ЄДРПОУ 32651963/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісагро - Умань” /юридична адреса: 20355, Черкаська область, Уманський район, с. Оксанина, вул. Черняховського, 49-А; фактична адреса: 20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Жовтневої революції, 29, код ЄДРПОУ 36558693, р/р 26001306336 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805/ суму основного боргу в розмірі 87 552 грн. 64 коп. /вісімдесят сім тисяч пятсот пятдесят дві грн. 64 коп./, інфляційні витрати в сумі 546 грн. 50 коп. /пятсот сорок шість грн. 50 коп./, відсотки річних в сумі 14 254 грн. 59 коп. /чотирнадцять тисяч двісті пятдесят чотири грн. 59 коп./, пеню в сумі 6 137 грн. 39 коп. /шість тисяч сто тридцять сім грн. 39 коп./, штраф в сумі 5 077 грн. 63 коп. /пять тисяч сімдесят сім грн. 63 коп./, судовий збір в сумі 2 271 грн. 38 коп. /дві тисячі двісті сімдесят одна грн. 38 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 05.03.2012р.

Суддя Желєзна С.П.