Рішення № 21965352, 29.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" лютого 2012 р.Справа № 16/17-4237-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.12.2011р.

Від відповідачів:

-Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції: ОСОБА_3 за довіреністю № 288894 від 11.11.2011р.

-Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю: не зявився.

Від третіх осіб:

-гр. ОСОБА_4: ОСОБА_4 /особисто/, ОСОБА_5 за довіреністю від 20.03.2009р.

-регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області: не зявився;

-Міністерства охорони здоровя України: не зявився;

-Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” МОЗ України: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства „Біостимулятор” державної акціонерної компанії „Укрмедпром”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Міністерства охорони здоровя України, Державної акціонерної компанії „Укрмедпром” Міністерства охорони здоровя України, до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів гр. ОСОБА_4, про визнання права власності, виключення майна з актів опису й арешту та звільнення його з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Біостимулятор” державної акціонерної компанії „Укрмедпром” (далі по тексту ДП „Біостимулятор”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”) про визнання за позивачем права власності на наступне майно транспортні засоби: АЦ 4013063Б на шасі ЗИЛ 431412, 1988 року випуску, реєстраційний номер ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82ОДО); САЗ 3507, 1991 року випуску, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР); ГАЗ 33021, 1996 року випуску, реєстраційний номер ВН5082АС (попередній реєстраційний номер 049-63ОВ); ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 049-62ОВ); цистерну Ш4 ВВМ 12, 1990 року випуску, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 12-82ОЕ); Toyota Landcruіser, 1996 року випуску, реєстраційний номер 55582ОВ; ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС; виключення названих транспортних засобів загальною вартістю 239384 грн. з актів опису й арешту майна серії АА № 625956 від 21.10.2010р., серії АА № 630061 від 21.03.2011р. та звільнення їх з-під арешту.

Ухвалами суду від 21.11.2011р. та від 22.11.2011р. на підставі ст. 27 ГПК України було змінено субєктний склад учасників судового процесу по справі № 16 / 17 4237 2011 шляхом залучення до участі у справі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Міністерства охорони здоровя України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 22.11.2011р. господарським судом в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України було вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення продажу спірного майна з прилюдних торгів.

Крім того, ухвалою від 29.12.2011р. господарським судом на підставі ст. 24 ГПК України було змінено процесуальний статус ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” та залучено його до участі у справі в якості іншого відповідача. В подальшому, до участі у справі було залучено державну акціонерну компанію „Укрмедпром” (далі по тексту ДАК „Укрмедпром”) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, про що постановлено ухвалу від 15.02.2012р.

Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції проти позову заперечує у повному обсязі з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” проти задоволення заявленого позову не заперечує, визнаючи при цьому факт належності спірних транспортних засобів до державної форми власності. В свою чергу, вказаним відповідачем витребуваних документів на вимогу суду надано не було.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області заявлений ДП „Біостимулятор” позов в частині виключення спірних транспортних засобів з актів опису й арешту підтримує у повному обсязі.

ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує, висловлюючи численні доводи та міркування щодо відсутності у матеріалах справи беззаперечних доказів належності транспортних засобів як ДП „Біостимулятор”, так і державі. Крім того, ОСОБА_4 наголошував на істотних суперечностях у доводах позивача, покладених в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

При цьому, третьою особою ОСОБА_4 06.12.2011р. було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору розпорядника майна ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” арбітражного керуючого Новікова Ю.П., без визначення сторони по справі, на права та обовязки відносно якої може вплинути судове рішення по даній справі. Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 27 ГПК України (в редакції, чинній на час подання ОСОБА_4 заяви про залучення третьої особи без самостійних вимог до участі у справі) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Як вбачається з інформації, яка міститься у АС „Діловодство спеціалізованого суду”, в провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа № 1 / 109 10 4158 про визнання банкрутом ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” на стадії розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Новікова Ю.П.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядженням майном боржника є система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Розпорядником майна є фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;

В силу положень ст. 3 1, ч.ч. 11, 13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Таким чином, обмеження повноважень органів управління ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” на вчинення окремих дій в процедурі розпорядження майном судового провадження у справі про банкрутство чітко визначені положеннями ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Оскільки зміст позовних вимог ДП „Біостимулятор” не повязаний із дослідженням правомірності вчинення окремих дій органами управління ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, які, в силу приписів закону, можуть бути здійснені виключно за погодженням або згодою розпорядника майна, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення арбітражного керуючого Новікова Ю.П. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З викладених обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору господарським судом було відмовлено.

Треті особи Міністерство охорони здоровя України та ДАК „Укрмедпром” жодного разу не зявились в судові засідання по даній справі, про причини неявки суд не повідомили, а також не надали витребуваних судом документів. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

19.11.2003р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” (Орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства „Біостимулятор” державної акціонерної компанії „Укрмедпром” (далі по тексту договір оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.6, 1.7, 20.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, юридична адреса: 65005, м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 2, (надалі Підприємство), склад і вартість якого станом на 31.07.2003р. визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.09.2003р. № 885 зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом регіонального відділення від 18.11.2003р. № 1033. Загальна вартість майна, що передається в оренду, складає 21012,2 тис. грн.. Мета використання обєкту оренди здійснення діяльності відповідно до статуту Орендаря. Після укладення цього договору Орендар приєднує до свого майна Підприємство у встановленому порядку. Припинення діяльності ДП „Біостимулятор” здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до Орендаря. Підприємство враховується окремо від іншого майна Орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим. Цей договір укладено строком на пять років, що діє з моменту підписання договору оренди.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 5.1 договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р. Орендар вступає у строкове платне користування Підприємство у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі Підприємство. Передача Підприємство в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником Підприємство залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Орендар зобовязується використовувати орендоване майно Підприємство відповідно до його призначення та умов договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р., чинній на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.) цим Законом врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу положень ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р., чинній на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.) об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Положеннями ст.ст. 5, 6 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р., чинній на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.) орендодавцями в розумінні цього закону є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України. Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р., чинній на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р., чинній на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.) передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу підприємства, господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

На підставі акту прийому-передачі в оренду державного майна цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”, юридична адреса: 65005, м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 2, склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” станом на 31.07.2003р., затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.09.2003р. № 855, зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом регіонального відділення від 18.11.2003р. № 1033. Загальна вартість прийнятого Орендарем в користування майна складає 21012,2 тис. грн.

За поясненнями позивача, інвентаризаційним описом № 18 від 31.07.2003р. підтверджується, що до складу основних засобів підрозділу „Гараж” ДП „Біостимулятор” увійшли наступні транспортні засоби: пожежна машина, реєстраційний номер 22-82 ОДО, 1988 року випуску, вартістю 36 443 грн.; причіп-виновоз, реєстраційний номер 12-82 ОЕ, 1991 року випуску, вартістю 21136 грн.; автомобіль ГАЗ-САЗ, реєстраційний номер 01-22 ОДР, 1992 року випуску, вартістю 22283 грн.; автомобіль Toyota, реєстраційний номер 555-82 ОВ, 1996 року випуску, вартістю 62350 грн.; автомобіль ГАЗ-33021, реєстраційний номер 049-62 ОВ, 1997 року випуску, вартістю 23016 грн.; автомобіль ГАЗ-33021, реєстраційний номер 049-63 ОВ, 1997 року випуску, вартістю 23018 грн.; автомобіль Волга ГАЗ 3110, реєстраційний номер 150-27, 2001 року випуску, вартістю 17269 грн.

В подальшому, на підставі рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. по справі № 15 / 105 10 2884, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011р., позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства охорони здоровя України, до ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” про стягнення, розірвання договору та повернення майна було задоволено частково шляхом присудження до стягнення з ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” до державного бюджету України заборгованості з орендної плати в сумі 986621,24 грн. і нарахованої пені в сумі 42470,35 грн., розірвано договір оренди державного майна від 09.11.2003р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” щодо оренди державного майна - цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Укрмедпром”, що знаходиться за адресою: 65005, м. Одеса, Хаджибеївська дорога, 2; зобовязано ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” повернути до держави в особі Міністерства охорони здоров'я України цілісний майновий комплекс ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ № 847 від 07.08.1997 р. та зареєстрованого Мінюстом України за № 446/2250 від 25.09.1997р.

На виконання названого судового рішення господарським судом Одеської області 09.12.2010р. було видано відповідні накази.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 09.09.2010р., чинній на час видання господарським судом Одеської області наказів на примусове виконання рішення від 16.08.2010р. по справі № 15 / 105 10 2884) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

З метою повернення орендованого майна цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” на користь держави, Міністерством охорони здоровя України було видано наказ № 452 від 01.08.2011р. „Про створення комісії з інвентаризації майна цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, згідно з яким вирішено створити комісію з інвентаризації майна цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, вилученого за „Актом вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу”, складеним Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 20.07.2011р., серія В-12 № 276. Комісії було доручено здійснити інвентаризацію майна вказаного цілісного майнового комплексу і скласти акт інвентаризації.

На виконання названого наказу Міністерства охорони здоровя України, комісією у затвердженому складі було проведено інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”. За результатами проведеної інвентаризації було складено інвентаризаційний опис № 18 від 31.07.2011р. підрозділу „Гараж”, до складу якого було включно зокрема наступні транспорті засоби, що підлягають поверненню із користування ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”: пожежну машину, реєстраційний номер 22-82 ОДО, 1988 року випуску, вартістю 36 443 грн.; причіп-виновоз, реєстраційний номер 12-82 ОЕ, 1991 року випуску, вартістю 21136 грн.; автомобіль ГАЗ-САЗ, реєстраційний номер 01-22 ОДР, 1992 року випуску, вартістю 22283 грн.; автомобіль Toyota, реєстраційний номер 555-82 ОВ, 1996 року випуску, вартістю 62350 грн.; автомобіль автомобіль ГАЗ-33021, реєстраційний номер 049-63 ОВ, 1997 року випуску, вартістю 23018 грн.; автомобіль Волга ГАЗ 3110, реєстраційний номер 150-27, 2001 року випуску, вартістю 17269 грн.

У звязку із поверненням спірних транспортних засобів із користування, регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Одеській області з листом від 18.08.2011р. № 10-05-03865, в якому названа третя особа просила здійснити перереєстрацію державних транспортних засобів, які увійшли до складу цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” з ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” на нового балансоутримувача позивача у відповідності до вимог чинного законодавства. Вимога регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про перереєстрацію транспортних засобів, за поясненнями названої третьої особи була залишена без виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження зв/в/пр № 12 від 18.03.2006р. щодо виконавчих документів, виданих Суворовським районним судом м. Одеси та господарським судом Одеської області про стягнення заборгованості з ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” на користь фізичних і юридичних осіб в розмірі 1341626,94 грн.

Згідно зі ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про виконавче провадження”) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Положеннями ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 66 Закону України „Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Так, з метою звернення стягнення на майно ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” та виконання необхідних для цього процедур, передбачених Законом України „Про виконавче провадження”, Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на належні ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” транспортні засоби, про що було складено акти опису й арешту майна серії АА № 625956 від 21.10.2010р. та серії АА № 630061 від 21.03.2011р., до складу яких було включено наступні транспортні засоби: автомобіль Toyota Landcruiser, 1996 року випуску, реєстраційний номер 555-82ОВ; автомобіль САЗ 3507, 1991 року випуску, реєстраційний номер ВН4526АС; автомобіль ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС; автомобіль ГАЗ 33021, 1996 року випуску, реєстраційний номер ВН5082АС; автомобіль ЗИЛ 431412, 1988 року випуску, реєстраційний номер ВЕ3396 АС, цистерна пожежна; цистерна Ш4 ВВМ 12, 1990 року випуску, реєстраційний номер ВН3132ХХ; автомобіль ГАЗ 330210, 1996 року випуску, реєстраційний номер ВН8153АС.

В силу положень ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Інформацію про належність вказаних транспортних засобів боржнику ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, за поясненнями Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби, було отримано із органів Державтоінспекції ГУМВС України. В свою чергу, згідно із інформацією щодо результатів пошуку по базі даних „Автомобіль”, здійсненою на запит суду Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Головного управління МВС України в Одеській області, вбачається, що спірні транспортні засоби протягом 2004 року було перереєстровано за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку із зміною анкетних даних власника.

Однак позивач стверджує, що спірні транспортні засоби належать державі в особі Міністерства охорони здоровя України та закріплені за ДП „Біостимулятор” як за балансоутримувачем, оскільки входили до складу цілісного майнового комплексу, переданого ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у користування на підставі договору оренди від 19.11.2003р., а тому були безпідставно зареєстровані за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” та включені Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції до актів опису й арешту майна серії АА № 630061 від 21.03.2011р. та серії АА № 625956 від 21.10.2010р., що, в свою чергу, зумовило звернення ДП „Біостимулятор” до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про виключення майна з опису” № 6 від 27.08.1976р. (з наступними змінами та доповненнями) за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Таким чином, при вирішенні даного спору господарський суд має дослідити питання правомірності наведеного ДП „Біостимулятор” по тексту позову обгрунтування своїх вимог приписами діючого законодавства, встановленими для захисту права власності субєктів цивільного обігу.

З інформації щодо результатів пошуку по базі даних „Автомобіль”, отриманої на запит суду Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Головного управління МВС України в Одеській області, вбачаються, що відносно спірних транспортних засобів були вчинені наступні реєстраційні дії:

- транспортний засіб АЦ 40130, 1988 року випуску, було зареєстровано 11.10.1988р. за ОВХФО 60 років СРСР, з присвоєнням реєстраційного номеру 22-82 ОДО. В подальшому, транспортний засіб було перереєстровано 16.05.1996р. на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною анкетних даних власника. 16.09.2004р. у звязку із зміною найменування організації власника було здійснено перереєстрацію цього транспортного засобу на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, з видачею реєстраційних номерів ВН3396АС, та уточненням назви автомобілю ЗИЛ 431412;

- транспортний засіб САЗ 3507, 1991 р., було зареєстровано 16.05.1996р. за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, з присвоєнням реєстраційного номеру 01-22 ОДР. В подальшому, транспортний засіб було перереєстровано 18.09.2004р. на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною найменування організації власника, з видачею реєстраційних номерів ВН4526АС;

- транспортний засіб ГАЗ 33021, 1996 року випуску, було зареєстровано 27.08.1997р. за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, з присвоєнням реєстраційного номеру 04962ОВ з метою постановки на облік придбаного у торгівельної організації транспортного засобу. В подальшому, транспортний засіб було перереєстровано 25.09.2004р. на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною найменування організації власника, з видачею реєстраційних номерів ВН5082АС;

- транспортний засіб ГАЗ 33021, 1996 року випуску, було зареєстровано було зареєстровано 19.03.1997р. за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, з присвоєнням реєстраційного номеру 04963ОВ з метою постановки на облік придбаного у торгівельної організації транспортного засобу. В подальшому, транспортний засіб було перереєстровано 21.10.2004р. на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною найменування організації власника, з видачею реєстраційний номерів ВН8153АС;

- транспортний засіб Ш4 ВВМ 12, 1990 року випуску, реєстраційний номер 1282ОЕ, 16.05.1996р. було зареєстровано за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною анкетних даних власника. В подальшому, транспортний засіб було перереєстровано 21.09.2004р. на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною найменування організації власника, з видачею реєстраційних номерів ВН3132ХХ;

- транспортний засіб Toyota Landcruiser, 1996 року випуску, реєстраційний номер 555-82ОВ, 14.03.1998р. було зареєстровано за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку з заміною свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу В подальшому, транспортний засіб 13.10.2004р. було перереєстровано на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною найменування організації власника;

- транспортний засіб ГАЗ 3110, 1999 року випуску, 07.03.2002р. було зареєстровано за ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” у звязку з придбанням автомобілю у торгівельній організації, з присвоєнням реєстраційних номерів 150-27ОК. В подальшому, транспортний засіб 25.09.2004р. було перереєстровано на ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у звязку зі зміною найменування організації власника, з видачею реєстраційних номерів ВН5084АС.

Таким чином, з наведеного вбачається, що перереєстрація спірних транспортних засобів за відповідачем ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” протягом 2004 року була здійснена у звязку із зміною найменування організації власника. При цьому, Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Одеській області не було надано суду документів, на підставі яких здійснювались реєстраційні операції стосовно транспортних засобів, у звязку з їх знищенням по закінченню пятирічного терміну зберігання архівних справ (лист від 05.12.2011р. № 7р-10088, т.2, а.с. 14).

Відповідно до п.п. 1 3 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, чинній на час проведення перереєстрації спірних транспортних засобів протягом 2004р. за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”) цими Правилами встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права цих власників у межах наданих їм повноважень. Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.

В силу положень п.п. 6 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

При цьому, згідно з п. 35 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі зміни їх власника, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власника - юридичної особи, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичної особи, яка є власником транспортного засобу, а також кольору, марки або моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів, що мають ідентифікаційні номери. Перереєстрація транспортних засобів (об'єктів права державної власності) у разі їх безоплатної передачі із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій проводиться у разі дотримання вимог, зазначених у підпункті "б" пункту 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482. У разі відчуження транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, їх перереєстрація проводиться за умови дотримання вимог щодо відчуження, визначених нормативно-правовими актами Фонду державного майна та іншими актами законодавства.

Для проведення перереєстрації транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, до підрозділу ДАІ подається акт приймання-передачі транспортного засобу із зазначенням його кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів (далі - реквізити), скріплений печатками сторін, а для проведення перереєстрації транспортних засобів, зазначених в абзаці третьому, - документ, що встановлює право власності на транспортний засіб, разом із зазначеним актом.

Транспортні засоби юридичних осіб - об'єднань громадян, а також недержавних суб'єктів підприємницької діяльності, які передаються в користування іншим юридичним особам, перереєстровуються на підставі засвідчених у встановленому порядку заяви власника транспортного засобу, копій відповідних договорів і свідоцтв про державну реєстрацію сторін договору, а також свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та скріплених печатками обох сторін актів їх приймання-передачі за формою згідно з додатком N 2 до цих Правил. Перереєстрація транспортних засобів, які передаються у зв'язку з реорганізацією юридичних осіб, проводиться на підставі копій рішень власника про реорганізацію та свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, що реорганізується, і юридичної особи, створеної внаслідок реорганізації, засвідчених у встановленому порядку, а також свідоцтв про реєстрацію і актів приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком N 2 до цих Правил.

Таким чином, з вищенаведених положень законодавства, якими було врегульовано порядок перереєстрації транспортних засобів на момент здійснення перереєстрації спірних транспортних засобів за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у 2004р., вбачається, що перереєстрація транспортного засобу могла бути здійснена і за юридичною особою, яка набула права користування цим майном, тобто реєстрація транспортного засобу за юридичною особою не може бути беззаперечним та достеменним доказом наявності у цієї особи права власності на це майно.

З огляду на той факт, відповідачем ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, в порушення приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України, не було надано суду будь-яких доказів, підтверджуючих придбання ним спірних транспортних засобів, а також враховуючи наявну у базі даних Державтоінспекції „Автомобіль” інформацію, згідно з якою перереєстрація цих транспортних засобів за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” була здійснено у звязку із зміною найменування власника, що виключає придбання цих транспортних засобів останнім за власний рахунок, а також за відсутності доказів правонаступництва названим відповідачем прав та обовязків іншої реорганізованої юридичної особи, суд дійшов висновку, що ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” не було набуто право власності на спірні транспортні засоби. Вказаний факт в процесі розгляду справи було визнано з боку ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”.

В свою чергу, реєстрація транспортних засобів ЗИЛ 431412, реєстраційний номер ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82 ОДО), САЗ 3507, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР), ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 04962ОВ), транспортний засіб Ш4 ВВМ 12, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 1282ОЕ), Toyota Landcruiser, реєстраційний номер 555-82ОВ, мала місце протягом 1996-1998 року, а транспортний засіб ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС (попередній реєстраційний номер 150-27ОК) 07.03.2002р. було вперше зареєстровано за ДП „Біостимулятор”.

Однак, як вбачається зі статуту ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, затвердженого протоколом зборів засновників № 1 від 08.08.2002р., вказане підприємство було зареєстрованого Ленінською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 19.08.2002р. за реєстраційним номером № 04056925Ю0010608.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 07.03.2002р., чинній на час реєстрації статуту ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”) господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 07.03.2002р.) товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Положеннями ст. 4 цього Закону визначено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Таким чином, на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 07.03.2002р.) суд дійшов висновку, що ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, яка була проведена 19.08.2002р. Викладене, в свою чергу, свідчить про неможливість реєстрації за даним відповідачем права власності на спірні транспортні засоби, яка була здійснена до моменту створення юридичної особи ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”.

Втім, як вже неодноразово наголошувалось вище по тексту рішення, з інформації, яка міститься у базі даних „Автомобіль” Державтоінспекції вбачається, що шість із семи спірних транспортних засобів були вперше зареєстровані протягом 1996 1998р.р. за підприємством із назвою ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, а транспортний засіб ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС (попередній реєстраційний номер 150-27ОК) 07.03.2002р. було вперше зареєстровано за ДП „Біостимулятор”.

В свою чергу, ДП „Біостимулятор” було зареєстроване 01.11.2000р. Ленінською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому за № 04056925Ю0010349. Згідно з п.п. 1.1 1.3. статуту ДП „Біостимулятор”, названа юридична особа є державним підприємством, заснованим ДАК „Укрмедпром” згідно із Законами України „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про власність” та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 897 „Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості” та наказу Міністерства охорони здоровя України від 08.06.2000р. № 213 „Про реорганізацію державних підприємств та передачу їх майна до статутного фонду ДАК „Укрмедпром”. Засновником ДП „Біостимулятор” є ДАК „Укрмедпром”, створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 897. Підприємство є правонаступником майнових прав та обовязків реорганізованого державного Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор”.

На виконання п.п. 1, 2, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 897 „Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості” було створено Державну акціонерну компанію "Укрмедпром" (далі - Компанія) та установлено, що засновником Компанії є держава в особі Міністерства охорони здоров'я. Статутний фонд Компанії створюється шляхом передачі майна державних підприємств, які належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я і на базі яких утворюються дочірні підприємства Компанії, та пакетів акцій акціонерних товариств, що перебувають у державній власності. Міністерству охорони здоров'я наказано в місячний термін передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, на базі яких утворюються дочірні підприємства Компанії (додаток 1), та привести свої рішення у відповідність з цією постановою. До переліку державних підприємств, на базі яких утворюються дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та майно яких передається до її статутного фонду, увійшло і Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство "Біостимулятор".

Відповідно до ст.ст. 23, 24 ЦК УРСР (введений в дію постановою Верховної Ради Української РСР від 18.07.1963р.; в редакції Закону України від 08.10.1999р.) юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді. Юридичними особами є зокрема державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс.

Виходячи з положень ст. 1 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. N 887-XII (в редакції Закону України від 18.05.2000 року N 1746-III, чинній на час видання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України; далі по тексту Закон України „Про підприємства в Україні”) підприємством є основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про підприємства в Україні” в Україні можуть діяти підприємства зокрема таких видів: державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Особливості створення, ліквідації, реорганізації, управління та діяльності казенного підприємства встановлюються розділом VIII цього Закону.

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Рішення про створення підприємства у випадках, передбачених чинним законодавством, приймається за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації (ст. 5 Закону України „Про підприємства”).

В силу положень ст. 9 Закону України „Про підприємства в Україні” підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.

Згідно зі ст. 37 ЦК Української РСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

З огляду на наведені положення законодавства України, чинного на час створення позивача та на час ліквідації Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" шляхом його реорганізації та передачі майна до статутного капіталу дочірніх підприємств ДАК „Укрмедпром” на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 897 „Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості” суд дійшов висновку, що ДП „Біостимулятор” є державним підприємством, до статутного капіталу якого увійшло майно реорганізованого Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор".

Втім, як вже неодноразово наголошувалось вище по тексту рішення, шість із семи спірних транспортних засобів були зареєстровані протягом 1996 1998 років за підприємством із найменуванням ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”. З урахуванням того, що на момент реєстрації цих транспортних засобів ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” ще не було створено, а також враховуючи, що на той момент існувало саме Одеське виробниче хіміко фармацевтичне підприємство „Біостимулятор”, що мало статус державного підприємства, суд дійшов висновку, що транспортні засоби ЗИЛ 431412, реєстраційних номерів ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82 ОДО), САЗ 3507, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР), ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 04962ОВ), транспортний засіб Ш4 ВВМ 12, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 1282ОЕ), Toyota Landcruiser, реєстраційний номер 555-82ОВ, первинно були зареєстровані саме за Одеським виробничим хіміко фармацевтичним підприємством „Біостимулятор”, яке мало статус державного підприємства.

У відповідності до ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні” майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

В сукупності всі вищевикладені обставини та положення законодавства, чинного на час створення ДП „Біостимулятор”, свідчать, що шість із семи транспортних засобів, передані до статутного капіталу останнього на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 897 „Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості”, були закріплені за позивачем як за державним підприємством на праві повного господарського відання. Будь-яких доказів, спростовуючих даний висновок, всупереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України суду надано не було.

Що стосується реєстрації транспортного засобу ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС (попередній реєстраційний номер 150-27ОК), то вказане майно було зареєстровано саме за ДП „Біостимулятор” як за державним підприємством, наділеним правом господарського відання щодо цього транспортного засобу.

Викладені обставини та висновки суду цілком кореспондуються з вищенаведеними положеннями п. 35 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, якими передбачена можливість державної реєстрації транспортних засобів за підприємствами, за якими це майно закріплено на праві господарського відання.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 статуту ДП „Біостимулятор” майно підприємства складається з основних засобів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємство. Підприємство закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном для здійснення господарської діяльності в межах, що не суперечать чинному законодавству, меті діяльності підприємства, Засновника та цьому статуту.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що усі без виключення транспортні засоби були закріплені за позивачем як за державним підприємством на праві господарського відання.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про власність” (введений в дію з 15.04.1991р. постановою Верховної Ради України від 26.03.1991р. N 885-XII; в редакції Закону України від 28.02.1995р., чинній на час створення ДП „Біостимулятор”; далі по тексту Закон України „Про власність”) правом власності є врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про власність” встановлено, що суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про власність” до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

В силу положень ст. 34 Закону України „Про власність” загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля;майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

У відповідності до ст. 37 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України. У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.

За таких обставин, проаналізувавши положення чинного на час створення ДП „Біостимулятор” законодавства, суд дійшов висновку, що спірні транспортні засоби, що були закріплені за ДП „Біостимулятор” як за державним підприємством на право повного господарського відання, належать до державної форми власності.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, 19.11.2003р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” (Орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, за яким Орендар прийняв у строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”. На підставі даної угоди сторони погодили ліквідацію ДП „Біостимулятор” шляхом його приєднання до Орендаря, що є способом реорганізації ДП „Біостимулятор”.

Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р., чинній на час укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р.) припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а структурного підрозділу - шляхом виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном. Приєднання підприємства або його структурного підрозділу до орендаря здійснюється за відповідним рішенням органу управління орендаря. Орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” як орендарем за договором оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р. було набуто право користування цілісним майновим комплексом ДП „Біостимулятор”. З урахуванням відсутності доказів відчуження спірних транспортних засобів на користь третіх осіб, так само як і доказів їх закріплення за будь-яким іншим державним підприємством, суд дійшов висновку, що спірні транспортні засоби увійшли до складу цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”, який було передано у користування ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” на підставі вищезазначеного договору.

З викладених обставин господарським судом за правилами ст. 43 ГПК України приймається до уваги інвентаризаційний опис № 18 від 31.07.2003р., складений за результатом інвентаризації основних засобів підрозділу „Гараж” ДП „Біостимулятор”, з якого вбачається наявність у позивача спірних транспортних засобів, незважаючи на відсутність належних доказів затвердження складу комісії з інвентаризації, оскільки відображена у цьому документі інформація не спростовує висновків суду щодо належності ДП „Біостимулятор” спірних транспортних засобів на момент проведення цієї інвентаризації. Цей факт також підтверджується включенням комісією з повернення цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”, створеною відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України № 452 від 01.08.2011р. „Про створення комісії з інвентаризації майна цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, шести із семи спірних транспортних засобів до інвентаризаційного опису № 18 від 31.07.2011р. Відсутність одного спірного транспортного засобу у інвентаризаційному описі № 18 від 31.07.2011р., за переконанням суду, пояснюється виявленою недостачею трьох інвентаризованих обєктів порівняно із результатами інвентаризації, що була здійснена у 2003 році.

Більш того, факт включення спірних транспортних засобів до майна цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”, право користування яким було набуто ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, за переконанням суду та з огляду на п. 35 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, пояснює причину реєстрації цих транспортних засобів за ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” у 2004р., оскільки вимогами даного нормативного акту було передбачено можливість здійснення державної реєстрації транспортних засобів за їх користувачами на підставі відповідних угод.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. по справі № 15 / 105 10 2884, яке на теперішній час є чинним, за наслідком розгляду спору за участю ДП „Біостимулятор”, ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Міністерства охорони здоровя України було встановлено належність цілісного майнового комплексу позивача до державної форми власності в особі Міністерства охорони здоровя, а також вирішено повернути вказане майно на користь держави в особі уповноваженого органу управління.

Положеннями ч. 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішеннями господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а тому наведені обставини не потребують доказування та вважаються доведеними.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, на підставі ст.ст. 35, 115 ГПК України суд дійшов висновку, що спірні транспортні засоби як складова частина цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” належать до державної форми власності, управління якими здійснює Міністерство охорони здоровя України, і ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” зобовязане повернути це майно на користь держави.

Таким чином, вищевикладені обставини, які свідчать про належність спірних транспортних засобів до державної форми власності та про їх включення до складу цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор”, а також положення п. 2.2 договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.11.2003р., якими передбачено, що передача Підприємство в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно, дозволяють суду дійти висновку, що у ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” не виникло право власності на ці транспортні засоби, оскільки це майно належить до державної форми власності.

Згідно зі ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Положеннями ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання, до складу яких входять господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факту належності спірного майна державі в особі Міністерства охорони здоровя України, суд дійшов висновку, що ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” не має відповідати за рахунок цього майна перед своїми кредиторами, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність включення Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції спірних транспортних засобів до актів опису й арешту майна серії АА № 625956 від 21.10.2010р., серії АА № 630061 від 21.03.2011р.

При цьому, як вже зазначалось вище по тексту рішення, відповідно до ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Виходячи з положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на встановлений судом факт належності спірних транспортних засобів державі в особі Міністерства охорони здоровя України, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ДП „Біостимулятор” права власності на транспортні засоби ЗИЛ 431412, реєстраційних номерів ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82 ОДО), САЗ 3507, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР), ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 04962ОВ), транспортний засіб Ш4 ВВМ 12, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 1282ОЕ), Toyota Landcruiser, реєстраційний номер 555-82ОВ, ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС (попередній реєстраційний номер 150-27ОК).

Втім, відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне арештоване майно, в даному випаду має за собою наслідком їх виключення з актів опису й арешту майна серії АА № 625956 від 21.10.2010р., серії АА № 630061 від 21.03.2011р. з огляду на наступне.

Як встановлено судом в процесі вирішення цього спору та неодноразово наголошувалось вище по тексту рішення, спірні транспортні засоби належать на праві власності державі в особі Міністерства охорони здоровя України та були закріплені за позивачем на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Виходячи з положень ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Положеннями ст. 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Згідно зі ст. 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

В силу положень ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, ДП „Біостимулятор” як державне підприємство має право на захист права власності на спірне майно, оскільки останнє було закріплене за ним на праві господарського відання.

Суд зазначає, що вимоги про виключення майна з актів опису й арешту та звільнення майна з-під арешту за своїм юридичним змістом є вимогами, спрямованими на захист права власності від неправомірних посягань на арештоване майно з боку третіх осіб. З урахуванням встановленого судом факту належності спірного майна до державної форми власності та закріплення його за позивачем на праві господарського відання, на підставі ст. 136 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що до позовних вимог ДП „Біостимулятор”, направлених на захист права господарського відання щодо спірного майна, підлягають застосуванню приписи діючого законодавства, якими врегульовані питання захисту права власності.

За таких обставин, з огляду на положення чинного законодавства та враховуючи встановлення судом факту належності спірних транспортних засобів ДП „Біостимулятор” на праві господарського відання, які, в свою чергу, були арештовані і описані Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції як такі, що належать на праві власності ОВХФП ТОВ „Біостимулятор”, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту права господарського відання позивача на спірне майно, у звязку з чим транспортні засоби ЗИЛ 431412, реєстраційних номерів ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82 ОДО), САЗ 3507, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР), ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 04962ОВ), транспортний засіб Ш4 ВВМ 12, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 1282ОЕ), Toyota Landcruiser, реєстраційний номер 555-82ОВ, ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС (попередній реєстраційний номер 150-27ОК), підлягають виключенню з актів опису й арешту майна серії АА № 625956 від 21.10.2010р., серії АА № 630061 від 21.03.2011р. та звільненню з-під арешту.

Викладені обставини мають наслідком задоволення позовних вимог ДП „Біостимулятор” у названій частині.

Що стосується численних доводів та міркувань третьої особи ОСОБА_4 про недоведеність права державної власності на спірне майно, то вони відхиляються господарським судом як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи та висновками суду.

Підсумовуючи всі вищенаведені висновки суду, на підставі до ст.ст. 1, 2, 4 6, 13 15, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (в редакції Закону України від 07.02.2002р.), ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (в редакції Закону України від 07.03.2002р.), ст.ст. 23, 24, 37 ЦК УРСР (введений в дію постановою Верховної Ради Української РСР від 18.07.1963р.; в редакції Закону України від 08.10.1999р.), ст.ст. 1, 2, 9, 10 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. N 887-XII (в редакції Закону України від 18.05.2000 року N 1746-III), ст.ст. 2, 3, 31, 34, 37 Закону України „Про власність” (введений в дію з 15.04.1991р. постановою Верховної Ради України від 26.03.1991р. N 885-XII; в редакції Закону України від 28.02.1995р.), ст.ст. 96, 321 ЦК України, ст.ст. 22, 55, 133, 135, 136 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 52, 57, 60, 66 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1 3, 6 8, 35 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1, 2, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 897 „Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості”, позов ДП „Біостимулятор” про визнання права власності на спірні транспорті засоби, виключення їх з актів опису й арешту і звільнення майна з-під арешту підлягають частковому задоволенню шляхом виключення з актів опису й арешту серії АА № 625956 від 21.10.2010р., серії АА № 630061 від 21.03.2011р., складених Друговим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, та звільнення з-під арешту транспортних засобів: ЗИЛ 431412, реєстраційних номерів ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82 ОДО), САЗ 3507, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР), ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 04962ОВ), транспортний засіб Ш4 ВВМ 12, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 1282ОЕ), Toyota Landcruiser, реєстраційний номер 555-82ОВ, ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС (попередній реєстраційний номер 150-27ОК).

Судові витрати зі сплати державного мита та оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у повному обсязі на відповідача ОВХФП ТОВ „Біостимулятор” згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій даного відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Виключити з актів опису й арешту серії АА № 625956 від 21.10.2010р., серії АА № 630061 від 21.03.2011р. та звільнити з-під арешту наступні транспортні засоби:

-АЦ 4013063Б на шасі ЗИЛ 431412, 1988 року випуску, реєстраційний номер ВН3396АС (попередній реєстраційний номер 22-82ОДО);

-САЗ 3507, 1991 року випуску, реєстраційний номер ВН4526АС (попередній реєстраційний номер 01-22 ОДР);

-ГАЗ 33021, 1996 року випуску, реєстраційний номер ВН5082АС (попередній реєстраційний номер 049-63ОВ);

-ГАЗ 33021, реєстраційний номер ВН8153АС (попередній реєстраційний номер 049-62ОВ);

-цистерну Ш4 ВВМ 12, 1990 року випуску, реєстраційний номер ВН3132ХХ (попередній реєстраційний номер 12-82ОЕ);

-Toyota Landcruіser, 1996 року випуску, реєстраційний номер 55582ОВ;

-ГАЗ 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВН5084АС

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю /65006, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 2, код ЄДРПОУ 32093887/ на користь дочірнього підприємства „Біостимулятор” державної акціонерної компанії „Укрмедпром” /65006, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 2, код ЄДРПОУ 00480916/ витрати зі сплати державного мита в сумі 2400 грн. 00 коп. /дві тисячі чотириста грн. 00 коп./ та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 05.03.2012р.

Суддя Желєзна С.П.