Рішення № 21963442, 07.03.2012, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 2-297/11

Провадження № 2/0315/18/12

19.12. 2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2012року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі : головуючого судді - Ф. В. Самрука

при секретарі - Островерхій Т.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської центральної районної лікарні про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином,

в с т а н о в и в:

Позивач посилається, що 27 серпня 2003 року о 15 годині 45 хвилин ОСОБА_3, маючи вищу медичну освіту та працюючи на посаді лікаря інфекціоніста інфекційного відділення Ковельської центральної районної лікарні, будучи зобов"язаною в силу вимог ст. 52 ЗУ " Основи законодавства України про охорону здоров"я" надавати своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу, не розпочала негайного проведення штучного дихання та закритого масажу серця до відновлення функцій дихання та серцебиття, а безпричинно залишила хвору дочку позивача ОСОБА_4 в критичному для життя стані без відповідної медичної допомоги, завідомо знаючи, що невжиття таких реанімаційних заходів може мати тяжкі наслідки для хворої. Вироком Турійського районного суду встановлено, що попри всі можливі реанімаційні заходи, відновити серцебиття ОСОБА_4 не вдалося можливим і о ІНФОРМАЦІЯ_2 року було константовано смерть ОСОБА_4, а ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 139 КК України і на підставі ч.1 ст. 49 ч.5 ст.74 КК України її звільнено від покарання у зв"язку із закінченням строків давності. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, які призвели до смерті доньки позивача, йому заподіяно моральну шкоду. Тому, вважаючи, що справедливою компенсацією за заподіяні йому злочином моральні страждання є стягнення з відповідача в його користь 500000 гривень, позивач звернувся в суд з відповідним позовом, який просив задовольнити.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 03.10.11 року було проведено заміну неналежного відповідача - Ковельську центральну районну лікарню - на належного - Ковельське міськрайонне територіальне медичне об"єднання (а.с.24).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю і пояснив суду, що заподіяна йому відповідачем моральна шкода полягає зокрема в моральних стражданнях, пов"язаних із смертю його малолітньої дочки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка настала по вині працівника відповідача - третьої особи ОСОБА_3, безвідповідального відношення відповідача і третьої особи до факту смерті його дитини в т.ч. і невизнання ними своєї вини в цьому та обвинувачення позивача в неналежному виконанні ним своїх обов"язків

-2-

щодо своєчасного лікування дитини, іншими негативними наслідками, пов"язаними з цим, в т.ч. і довготривалим фактом розслідування та встановлення вищезгаданої очевидної на його думку істини у справі щодо вини відповідача по заподіянню моральної шкоди внаслідок злочину.

Представник відповідача ОСОБА_2 позову не визнав повністю і пояснив суду, що на його думку позов являється безпідставним, оскільки позивач не надав суду належних доказів вини відповідача в заподіянні моральної шкоди. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності і в його діях є ознаки халатності, що полягають в незабезпеченні ним своєчасного лікування хворої дитини, що стверджується висновками експертів у кримінальній справі. Тому з врахуванням вищенаведеного в задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 повністю підтримала доводи свого представника і представника відповідача щодо безпідставності позовних вимог позивача і пояснила суду, що вона не винна у смерті дочки позивача і з своєї сторони вона робила все можливе і залежне від неї щодо лікування дитини, але незважаючи на це смерть дитини позивача настала в т.ч. і через те, що дитина несвоєчасно була доставлена позивачем на лікування.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що стверджується копією свідоцтва про її народження НОМЕР_1, виданого відділом РАГС Ковельського МУЮ 17.07.01р.

З вироку Турійського районного суду Волинської області від 30.06.10р. в справі № 1-15/10

( надалі вирок суду), залишено без зміни ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 24.09.10 року, які були належним чином досліджені в судовому засіданні і копії яких долучені до матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_3, яка являється третьою особою у справі на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 139 КК України і їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк три роки і на підставі п.1 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України її звільнено від покарання у зв"язку із закінченням строків давності. А саме, згідно вироку суду ОСОБА_3 визнана винною в тому, що вона не надала без поважних причин допомогу хворому, будучи медичним працівником, який зобов"язаний, згідно з установленими правилами, надавати таку допомогу, завідомо знаючи, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, яким, як вбачається з вироку суду, являлась дитина позивача ОСОБА_4

З вироку суду вбачається також, що після зупинки ІНФОРМАЦІЯ_2. кровообігу у ОСОБА_4 було константовано її смерть, що підтверджується також і свідоцтвом про її смерть НОМЕР_2 від 01.09.03 р. Тобто з вищенаведеного на думку суду випливає та обставина, що смерть дитини позивача ОСОБА_4 і є тим тяжким наслідком в т.ч. і для позивача - батька хворої дитини ОСОБА_4, який настав внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину за ч.1 ст. 139 КК України згідно вироку суду.

Отже, виходячи з всього встановленого вище вбачається, що дитина позивача ОСОБА_4 померла, перебуваючи на лікуванні в Ковельській центральній районній лікарні у лікуючого лікаря, яким згідно вироку суду визнана ОСОБА_3 і яка згідно цього ж вироку суду визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 139 КК України.

Внаслідок смерті дитини позивачу завдана моральна шкода, яка за його поясненнями полягає в моральних стражданнях, пов"язаних з фактом смерті дитини, а також безвідповідального відношення відповідача і третьої особи до цього факту, обвинувачення ними позивача в неналежному виконанні своїх обов"язків щодо своєчасного лікування

-3-

дитини, довготривалим фактом розслідування і встановлення істини у справі та іншими негативними наслідками, пов"язаними з цим, з чим суд погоджується.

У відповідності до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 ( з послідуючими змінами) " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" за моральну ( немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов"язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах. З вироку суду вбачається, що ОСОБА_3 з 6 жовтня 1981 року обіймала посаду лікаря інфекціоніста Ковельської центральної районної лікарні, а з 11 серпня 2003 року виконувала обов"язки завідувача інфекційного відділення цієї ж лікарні, тобто перебувала у трудових відносинах з Ковельською центральною районною лікарнею.

А з копії статуту Ковельського міськрайонного територіального медичного об"єднання, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що Ковельська центральна районна лікарня, в якій при обставинах, встановлених вироком суду, померла дитина позивача ОСОБА_4, входить в склад Ковельського міськрайонного територіального медичного об"єднання, яке являється належним відповідачем у справі , а отже і повинно відповідати за позовом ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог ст. 440-1 Цивільного Кодексу України ( 1963 року), діючого на час виникнення спірних правовідносин, моральна ( немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини... Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п"яти мінімальних розмірів заробітної плати.

З постанови, яка знаходиться на а.с.87 т.1 кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3, від 29.10.03р. вбачається, що старший слідчий Ковельської міжрайпрокуратури, розглянувши матеріали справи по факту неналежного виконання професійних обов"язків медичними працівниками Ковельської ЦРЛ та приймаючи до уваги, що цим злочином ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, визнав його потерпілим по даній справі.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує суть позовних вимог, характер діяння, встановлений вироком суду, внаслідок якого було порушено законне право позивача на життя та здоров"я його малолітньої доньки ОСОБА_4 08.07.01року народження, глибину моральних страждань позивача як потерпілого та інших негативних наслідків, пов"язаних з цим, та виходячи з вимог розумності і справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, в сумі 20000 гривень.

Посилання представника відповідача, підтримане третьою особою в тому, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду не грунтується на законні, оскільки згідно вимог ст. 83 ЦК України ( 1963 року) на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не поширюється.

Всі інші доводи представника відповідача та третьої особи про безпідставність позовних вимог позивача, виставлені в судовому засіданні, являються помилковими і повністю спростовуються всіма дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, в т.ч. і матеріалами кримінальної справи, а тому суд не має підстав приймати їх до уваги.

Тому виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в сумі 20000 гривень з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору в сумі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст.10, 60,88,212-215 ЦПК України,

ст. 440-1 Цивільного Кодексу України (1963 року)

суд,

-4-

ви р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Ковельського міськрайонного територіального медичного об"єднання, що знаходиться в м. Ковелі, вул О. Пчілки ,4 Волинської області р/р 35424011002640 код 01982940 МФО 803014 в ГУДКСУ у Волинській області в користь ОСОБА_1 20000 ( двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином та до спеціального фонду Державного бюджету України 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп. судового збору за такими реквізитами:

отримувач коштів УДКСУ у Старов. р-ні ( Стар. р-н) 22030001 код отримувача ( код за ЄДРПОУ) 37626821 рахунок отримувача 31218206700376 Банк отримувача ГУ ДКСУ у Волинській області код банку отримувача 803014.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:Ф. В. Самрук