Постанова № 21959227, 23.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2012 року 12:38 № 13/41

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»

до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2012 р. № б/н)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.01.2012 р. № 2/9/10-009)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2008 р. суддею Степанюком А.Г. було відкрито провадження у справі № 13/41 та призначено попереднє судове засідання на 29.05.2008 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2008 р. було закінчено підготовче провадження у справі № 13/41 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2008 р. суддею Степанюком А.Г. було призначено судово-бухгалтерську експертизу по справі № 13/41 та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2008 р. про призначення судово-бухгалтерської експертизи по справі № 13/41, була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 р.

Зважаючи на викладене, справа № 13/41 була передана до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Також, зважаючи на перехід судді Степанюка А.Г. до Київського апеляційного адміністративного суду, розгляд справи № 13/41 було передано до провадження судді Добрянській Я.І.

09.12.2011 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до канцелярії суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 856/11-45 від 05.12.2011 р. по справі № 13/41.

Таким чином, зважаючи на те, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 13/41, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянської Я.І. від 09.12.2011 р. було поновлено провадження у справі № 13/41 та призначено судове засідання з розгляду справи.

В судовому засіданні 23.02.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 45 782 грн., в т.ч.: IV кв.2006 р. 16 917 грн., І кв.2007 р. 14 167 грн., III кв.2007 р. 14 698 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 30 791 грн., в т.ч.: грудень 2006 р. 7 700 грн., січень 2007 р. 5 333 грн., лютий 2007 р. 6 000 грн., березень 2007 р. 7 000 грн., липень 2007 р. 4 758 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомленнярішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «Т.Б.М.-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., було встановлено порушення останнім вимог п.п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 45 782 грн., в т.ч.: IV кв.2006 р. 16 917 грн., І кв.2007 р. 14 167 грн., III кв.2007 р. 14 698 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 791 грн., в т.ч.: грудень 2006 р. 7 700 грн., січень 2007 р. 5 333 грн., лютий 2007 р. 6 000 грн., березень 2007 р. 7 000 грн., липень 2007 р. 4 758 грн., зважаючи на що, відповідачем правомірно визначено позивачу суми податкових зобовязань з податку на прибуток в на загальну суму 68 673 грн. (45 782 грн. - основний платіж, 22 891 грн. - штрафні санкції), та з податку на додану вартість на загальну суму 46 186,00 грн. (30 791 грн. - основний платіж, 15 395 грн. - штрафні санкції), а відповідно правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 26.02.2008 р. № 1875/23-02, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями), та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М. Україна»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 15.04.2008 р. № 157/1-23-05-31111213, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 45 782 грн., в т.ч.: IV кв.2006 р. 16 917 грн., І кв.2007 р. 14 167 грн., III кв.2007 р. 14 698 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30 791 грн., в т.ч.: грудень 2006 р. 7 700 грн., січень 2007 р. 5 333 грн., лютий 2007 р. 6 000 грн., березень 2007 р. 7 000 грн., липень 2007 р. 4 758 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 року № 0002852305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 68 673 грн. (в т.ч. 45 782 грн. - основний платіж, 22 891 грн. - штрафні санкції), та від 23.04.2008 року № 0002862305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 46 186,00 грн. (в т.ч. 30 791 грн. - основний платіж, 15 395 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

З наявних матеріалів справи, та наданих представниками сторін пояснень, вбачається зокрема наступне.

Як видно з Акта перевірки, згідно документів, наданих до перевірки (виписки банку, акти виконаних робіт, договори про надання послуг) встановлено, що ТОВ «Т.Б.М.-Україна»віднесено витрати:

- в ІV кварталі 2006 р. в сумі 12 500 грн. (крім того ПДВ 2 500 грн.), сплачені ТОВ «Інта ЛТД»(код ЄДРПОУ 31570234) за організовування, проведення та надання в тимчасове користування обладнання, необхідне для проведення презентаційного заходу 27.11.2006 року згідно акта виконаних робіт від 27.11.2006 р. № 22 (за Договором про надання послуг від 23.11.2006 р. № 09/11);

- в ІV кварталі 2006 р. в сумі 16 667,20 грн. (крім того ПДВ 3 333,44 грн.), сплачені ТОВ «Інта ЛТД»(код 31570234) за маркетингове дослідження на предмет проведення корпоративного семінару по будівництву команди, надання в тимчасове користування необхідного обладнання та забезпечення обслуговування заходу персоналом згідно акта виконаних робіт від 15.12.2006 р. № 24 (за Договором про надання послуг від 12.12.2006 р. № 12/12).

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, при проведенні перевірки ТОВ «Т.Б.М.-Україна»не були надані документи, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг, а також відсутні документальні докази по наданню послуг, які проведені ТОВ «Інта ЛТД»(код 31570234), що не доводить зв'язок цих витрат з господарською діяльністю позивача.

Проаналізувавши надані сторонами документи по справі та норми законодавства, чинного на момент виникнення зазначених правовідносин, суд погоджується з позицією податкового органу, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Крім того, відповідно до ст.27 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ), під первинним документом розуміють документ, що містить в собі вихідну інформацію, а документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів - є вторинним документом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992 р. № 2657-XII, під інформацією розуміються документовані та публічно оприлюднені відомості про події та явища, здійснювані у суспільстві, державі.

У ст.ст.7-12 зазначеного Закону визначені суб'єкти та об'єкти інформаційних відносин, а також дана характеристика терміну «інформаційна діяльність» - це сукупність дій, направлених на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб та держави.

В ст.14 Закону наведена класифікація основних видів інформаційної діяльності, це - одержання, використання, розповсюдження і зберігання інформації. Одержана інформація - це придбання, накопичення у відповідності з діючим законодавством України документованої, або публічно оприлюдненої інформації громадянами, юридичними особами, або державою.

Розповсюдження інформації - це оприлюднення у встановленому Законом порядку документованої, або публічно оприлюдненої інформації. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб держави.

Організація обліку інформаційної продукції ґрунтується на обов'язковому її документуванні. При цьому під інформаційною продукцією розуміють матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств (ст. 40 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ).

Одержана інформаційна продукція (послуги) надається Замовнику на матеріальних носіях, в якості останніх можуть використовуватись документи, магнітна, аудіо-, відео-, фотоплівка та інші (ст. 26 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992 р. № 2657-XII).

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Отже, тільки матеріальні носії та первинні документи (записи, макети з маркетингових досліджень) засвідчують одержання, зберігання даної інформації, та відповідно є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції (п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», № 996-ХІІ від 16.07.1999 р.).

Виходячи з вищенаведеного, суд погоджується із тим, що в даному випадку має бути відповідно обґрунтованою допустимими доказами належність витрат на вищезазначені послуги, які віднесені до складу валових витрат підприємства. А саме, у підприємства має бути відповідний пакет документів, що підтверджує факт надання зазначених послуг.

Однак, як було зазначено вище, позивачем до перевірки не були надані документи, що б підтверджували взаємозв'язок цих витрат (за організовування, проведення та надання в тимчасове користування обладнання, необхідне для проведення презентаційного заходу та за маркетингове дослідження на предмет проведення корпоративного семінару по будівництву команди, надання в тимчасове користування необхідне обладнання та забезпечення обслуговування заходу персоналом) з веденням господарської діяльності позивача, а також не надано допустимих доказів, що б підтверджували фактичне надання таких послуг (записи, макети з маркетингових досліджень, звіти інш.).

Крім того, таких доказів не було надано позивачем і до матеріалів справи, зважаючи на що, суд погоджується із висновком контролюючого органу щодо порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 п.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, стосовно віднесення ТОВ «Т.Б.М.-Україна»до складу валових витрат в сумі 29 167 грн., без належного документального чи матеріального підтвердження надання таких послуг, а також не підтвердження зв'язку цих витрат із веденням господарської діяльності позивача.

Також, перевіркою позивача встановлена, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, ТОВ «Т.Б.М.-Україна»до складу валових витрат віднесені витрати в сумі 130 167 грн., які не пов'язані з веденням господарської діяльності, в т.ч.: IV кв.2006 р. в сумі 38 500 грн., І кв.2007 р. в сумі 56667 грн., III кв.2007 р. в сумі 35 000 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Так, згідно документів, наданих до перевірки ТОВ «Т.Б.М.-Україна»придбано коробки від ТОВ «Таравела Груп»(код ЄДРПОУ 34531528) на загальну суму 130166,66 грн., крім того ПДВ 26 033,34 грн., згідно таких видаткових накладних: від 01.12.2006 р. № ПР00000075 на суму 18 333,33 грн., крім того ПДВ 3 666,67 грн.; від 27.12.2006 р. № ПР00000076 на суму 20 166,67 грн., крім того ПДВ 4 033,33 грн.; від 26.01.2007 р. № ПР00000012 на суму 26 666,67 грн., крім того ПДВ 5 333,33 грн.; від 09.02.2007 р. № ПР00000024 на суму 29 999,99 грн., крім того ПДВ 6 000,01 грн.; від 28.03.2007 р. № ПР00000060 на суму 35 000 грн., крім того ПДВ 7 000 грн.

Тара - це основний елемент упаковки, що являє собою виріб для розміщення товару. Одноразова тара (коробки) реалізується разом із ТМЦ, входить до їх вартості.

Згідно п. 6.1 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», до тари одноразового використання відноситься тара, яка використовується лише один раз, не підлягає поверненню і не приймається від покупців (паперова, картонна, поліетиленова, мішки, коробки паперові та з полімерних матеріалів, що використовуються для упаковки продукції).

Згідно п.6.1 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», тара одноразового використання, придбана разом із запасами, включається до первісної вартості запасів.

Як видно з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, згідно документів, наданих до перевірки, ТОВ «Т.Б.М.-Україна»не включало до собівартості товарів зазначену тару (придбану в ТОВ «Таравела Груп»), а також у видаткових документах відсутнє виділення окремим рядком вартість тари.

Отже, відповідні ТМЦ реалізовувались без використання тари (придбаної в ТОВ «Таравела Груп»). До перевірки не надані документальні підтвердження, що дана тара використана в господарській діяльності позивача.

Допустимих доказів, які б спростовували зазначене, позивачем до матеріалів справи надано також не було.

Зважаючи на викладене, суд також погоджується з висновком податкового органу, що дана господарська операція не може буди віднесена до валових витрат, оскільки дана тара не була використана за призначенням (вартість тари не включено до собівартості товарів), а документів, які б підтверджували, що відповідні товари були упаковані в зазначену тару, позивачем надано не було.

Крім того, в Акті перевірки позивача було встановлено порушення останнім п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.06.1996 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, щодо включення ТОВ «Т.Б.М.-Україна»до складу валових витрат послуги з перевезення вантажів по Україні отримані від ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно договору на транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2007 р. № 070101. Вартість наданих послуг згідно актів здачі-прийняття виконаних робіт по забезпеченню доставки вантажу за III квартал 2007 року становить 28550,00 грн. в т.ч. ПДВ 4 758,33 грн. (Акти від 10.07.2007 р. № СМИ0000323 на суму 1 850 грн. в т.ч. ПДВ 308,33 грн., від 19.07.2007 р. № СМИ0000341 на суму 3 400 грн. в т.ч. ПДВ 566,67 грн., від 19.07.2007 р. № СМИ0000340 на суму 30 00 грн. в т.ч. ПДВ 500 грн., від 18.07.2007 р. № СМИ0000338 на суму 1 700 грн., в т.ч. ПДВ 283,33 грн., від 17.07.2007 р. № СМИ0000337 на суму 1750 грн., в т.ч. ПДВ 291,67 грн., від 17.07.2007 р. № СМИ0000336 на суму 1 850 грн. в т.ч. ПДВ 308,33 грн., від 13.07.2007 р. № СМИ0000334 на суму 3 400 грн. в т.ч. ПДВ 566,67 грн., від 13.07.2007 р. № СМИ0000332 на суму 2 900 грн. в т.ч. ПДВ 483,33 грн., від 12.07.2007 р. № СМИ0000329 на суму 1 700 грн. в т.ч. ПДВ 283,33 грн., від 11.07.2007 р. № СМИ0000326 на суму 3 400 грн. в т.ч. ПДВ 566,67 грн., від 10.07.2007 р. № СМИ0000325 на суму 1 750 грн. в т.ч. ПДВ 291,67 грн., від 10.07.2007 р. № СМИ0000324 на суму 1 850 грн. в т.ч. ПДВ 308,33 грн.

Дана сума відображена позивачем в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року, однак, на думку відповідача, не доводить зв'язку цих витрат з господарською діяльністю, оскільки в Актах відсутня номенклатура вантажу, а товарно-транспортні накладні (ф. № 1-ТН) оформлені не належним чином, а саме: відсутній номер подорожнього листа, вид перевезень, відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем; відсутній подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2-ТН) та талон замовника (ф. № 1-ТЗ).

Проте, проаналізувавши наявні матеріали справи, та норми відповідного законодавства, що було чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суд не може погодитися з таким висновком податкового органу, зважаючи зокрема на наступне.

Як підтверджується документами по справі, позивач у своєму складі має вісім філій (які не є юридичними особами), що зареєстровані згідно діючого законодавства України і знаходяться у таких населених пунктах, як: Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя. Харків, Сімферополь, Луганськ, Одеса.

Закупівля товарно-матеріальних цінностей у постачальників здійснюється централізовано товариством (юридичною особою). Після цього, відповідно до заявок філій, товар, з врахуванням замовленого асортименту і кількості, розвозиться зі складів товариства на склади філій для його подальшої реалізації безпосередньо покупцям.

Так, ФОП ОСОБА_3 здійснювала на замовлення позивача перевезення таких товарів, що підтверджується відповідними первинними документами: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками за транспортні послуги та платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів за здійснені транспортні послуги.

Всі зазначені первинні документи були надані позивачем до матеріалів справи, та їх чинність відповідачем не заперечувалась.

Таким чином, обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 щодо надання транспортно-експедиційних послуг, відповідач посилається виключно на те, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином та не відповідають чинному законодавству України.

Суд вважає такі обґрунтування контролюючого органу безпідставними з огляду на таке.

Правила податкового обліку визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.5.1 ст.5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання в Акті перевірки на порушення ТОВ «Т.Б.М.-Україна»п.2 Наказу Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та талонами замовника відповідної форми судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначений наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому його дія розповсюджується лише на відомчі підприємства, що також вбачається з самого Наказу, що затверджений на виконання рішення Президії Кабінету Міністрів України від 4 травня 1995 року № 10 «Про недостатню роботу деяких міністерств і відомств щодо забезпечення збереження пально-мастильних матеріалів».

Крім того, як було встановлено в ході судового розгляду справи, подорожні листи та талони замовника використовуються для обліку транспортної роботи перевізника та залишаються в даного перевізника.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як видно з наданих позивачем до перевірки та до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, всі зазначені в даній статті реквізити в таких накладних визначені.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 із змінами і доповненнями) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем допустимими доказами підтверджено правомірність віднесення ним до складу валових витрат та включення до податкового кредиту сум (витрат та ПДВ), сплачених ФОП ОСОБА_3 за перевезення товарів, що підтверджується відповідними первинними документами: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками за транспортні послуги та платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів за здійснені транспортні послуги.

Отже, враховуючи зазначене вище, проаналізувавши норми наведеного законодавства, та вививши наявні у справі докази, а також виходячи з розрахунку контролюючим органом податкових зобовязань та фінансових санкцій позивачу:

з податку на прибуток

ПеріодСума

заниженого

податку

грн.Штраф 10%

грн.Кількість періодівСума штрафу

грн.50%

суми

податку

грн.10

н.м.д.г.

грн.Розмір фін.

санкції грн.

ІV кв.2006 р. 169171691,70610150,20 8458,50 І кв.2007 р. 141671616,7058083,50 7083,50 III кв.2007 р. (ФОП ОСОБА_3.) 146981469,8034409,4 7349,00 Разом45782 68181115617022891 68673

та з податку на додану вартість

ПеріодСума

заниженого

податку

грн.Штраф 10%

грн.Кількість періодівСума штрафу

грн.50%

суми

податку

грн.10

н.м.д.г.

грн.Розмір фін.

санкції грн.

грудень 200677007701612320 3850 січень 20075333533,30157999.50 2666 лютий 20076000600148400 3000 березень 20077000700139100 3500 липень 2007 (ФОП ОСОБА_3.)4758475,8094282,20 2379 Разом30791 42101,7015395,5017015395 46186

Суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0 підлягають скасуванню в частині визначення позивачу податкових зобовязань та фінансових санкцій по правовідносинах із контрагентом ФОП ОСОБА_3, а саме з податку на додану вартість в сумі основного платежу 4758 грн. та фінансових санкцій 2379 грн., а також з податку на прибуток в сумі основного платежу 14698 грн. та фінансових санкцій 7 349 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0 в частині визначення податкових зобовязань та фінансових санкцій з податку на додану вартість та податку на прибуток в частині встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Інта ЛТД»та ТОВ «Таравела Груп».

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 23.04.2008 року № 0002862305/0 та № 0002852305/0 в частині визначення податкових зобовязань та фінансових санкцій по правовідносинах із контрагентом ФОП ОСОБА_3, а саме з податку на додану вартість в сумі основного платежу 4758 грн. та фінансових санкцій 2379 грн., а також з податку на прибуток в сумі основного платежу 14698 грн. та фінансових санкцій 7 349 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.04.2008 року № 0002862305/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 4758 грн. та фінансових санкцій 2379 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.04.2008 року № 0002852305/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі основного платежу 14698 грн. та фінансових санкцій 7 349 грн.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.02.2012 р.