Постанова № 21958935, 07.03.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/418/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЗаяць О.В.,

при секретаріСапоненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

30.01.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області (надалі УПФУ в Борзнянському районі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках за 2010 рік в сумі 1288,80 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в УПФУ в Борзнянському районі, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування і зобовязаний сплачувати такі внески до Пенсійного фонду відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” щоквартально, але за липень-грудень 2010 року він страхові внески в повному обсязі не сплатив.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення в яких зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”(що діяв на період складення вимоги про сплату боргу № Ф-620) відповідач не є платником збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, оскільки сплачував щомісячний даний внесок у складі єдиного податку. Крім того, жодною нормою Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” не передбачено право на звернення до суду виконавчих органів Пенсійного фонду, оскільки таке право встановлено на звернення до суду виключно для застрахованих осіб. Заява ним згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, не подавалась, а тому не було законних підстав у робітника УПФУ в Борзнянському районі складати повідомлення-розрахунок, а у посадової особи начальника підписувати його. Крім того, УПФУ в Борзнянському районі не мало законних підстав на формування вимоги № Ф-620, оскільки з 01.01.2011 року втратили чинність п. 1-9 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Також наполягає на застосуванні ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, так як позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та просить позов залишити без розгляду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на загальних підставах з 05.10.2005 року за реєстраційним номером 1417, що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця (а.с. 6).

Згідно абзацу 5 та 6 пункту 7 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції на момент виникнення правовідносин) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом першим статті 14 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено, що роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Згідно частини першої статті 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1. перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією Свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_2 (а.с. 30).

Таким чином, відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а тому несе обовязки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно частини шостої статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону базовим звітним періодом є квартал.

Головним спеціалістом-економістом відділу обліку надходження платежів УПФУ в Борзнянському районі проведено розрахунок сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за ІІІ та IV квартал 2010 року, які не надійшли від ФОП ОСОБА_1 на рахунок управління, за результатами підприємницької діяльності за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 рік, про що свідчать копії актів-розрахунків (а.с 7, 10). Так, за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року належить до сплати сума страхового внеску 632,46 грн., а за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року 656,34 грн.

Частиною другою статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного Фонду України у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про сплату боргу. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Отже, позивач має право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Управлінням Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області були сформовані та надіслані ФОП ОСОБА_1 вимога про сплату боргу № Ф-620у від 24.12.2010 року (а.с. 8) та вимога про сплату боргу № Ф-620 від 01.02.2011 року (а.с. 11) на загальну суму 1288,80 грн. Відповідач зазначені вимоги отримав 25.12.2010 року та 11.02.2011 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 9, 12, 13), проте суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, сума заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, яка підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1, становить 1288,80 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За наведених обставин, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області (вул. Незалежності, 2, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, р/р25601303202258 в ЧОУ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 353553, код 24841460) заборгованість по страхових внесках за 2010 рік в сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Заяць