Постанова № 21958824, 03.03.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/403/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

при секретарі Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Еліта» до Державної податкової інспекції у Сосницькому районі Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

26.01.2012 Публічне акціонерне товариство «Еліта» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сосницькому районі Чернігівської області (далі ДПІ у Сосницькому районі) і просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сосницькому районі від 18.01.2012 № 0000012330 та № 0000022330. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у Сосницькому районі податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток в сумі 113301,25 грн., суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 60385,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15096,25 грн. є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг» (далі ТОВ «Дніпро-Бріг»), товариства з обмеженою відповідальністю «УТН-Чернігів» (далі ТОВ «УТН-Чернігів») та приватного підприємства «ТТ-Нафта» (далі ПП «ТТ-Нафта») товари і послуги повязані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення до складу валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) суми по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Бріг» та на віднесення до складу валових витрат товариства витрати по списанню талонів на дизельне паливо та бензин.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що працівниками ДПІ у Сосницькому районі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, якою встановлено порушення Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР) та Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (далі Закон про ПДВ). В ході перевірки встановлено, що саме включення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту операцій, що не підтверджені відповідними документами і призвело до порушення чинного законодавства, оскільки договори укладені між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг» є нікчемними. Також, згідно акту перевірки встановлено завищення валових витрат за рахунок списання талонів на дизельне паливо та бензин. Позивач в період з 01.01.2010 по 30.09.2011 здійснював придбання талонів на дизельне паливо та бензин у ТОВ «УТН-Чернігів» та ПП «ТТ-Нафта», а в подальшому талони видавались водіям підприємства для купівлі на автозаправних станціях певної кількості та найменування нафтопродукту. Оскільки водії позивача під час заправки дизельним паливом та бензином по талонах не подавали до бухгалтерії підприємства касові чеки, які підтверджують факт купівлі на АЗС фіксованої кількості та найменування паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ), ДПІ у Сосницькому районі правомірно зменшено валові витрати та податковий кредит за даними операціями, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 14.11.2011 № 127-131, згідно з п.п. 77.1, 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі ПК України), відповідно до наказу ДПІ у Сосницькому районі від 03.11.2011 № 170 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання працівниками ДПІ у Сосницькому районі проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 30.12.2011 № 375/23-30/00310120 (далі акт перевірки) (а.с. 13-32).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 90641,00 грн., у тому числі:

в 1 кварталі 2010 року на 2 460,00 грн.;

в 2 кварталі 2010 року на 4 291,00 грн.;

в 3 кварталі 2010 року на 80249,00 грн.;

в 4 кварталі 2010 року на 3641,00 грн.

2. п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого завищено відємне значення суми ПДВ всього в сумі 60385,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 60385,00 грн., а також завищено суму, що підлягає відшкодуванню всього в сумі 60385,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 60385,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Сосницькому районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 № 0000012330, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 90641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22660,25 грн., а всього на 113 301,25 грн. (а.с. 11) та № 0000022330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 60 385,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 096,25 грн. (а.с. 12).

Відповідно до п.1.32. ст. 1 Закону Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що позивач 12.06.1996 зареєстрований в якості юридичної особи Сосницькою районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 73) та внесений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою відділу статистики у Сосницькому районі Чернігівської області (а.с.74), відповідно до якої види діяльності за КВЕД: 18.23.0 виробництво спіднього одягу; 51.42.1 оптова торгівля одягом.

12.07.2010 між ТОВ «Дніпро-Бріг» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01/07-10, відповідно до якого Продавець продає, Покупець купує продукцію, в кількості та асортименті, вказаному у товарно-транспортних накладних, які являються невідємною частиною даного Договору, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 33).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договором купівлі-продажу придбано у ТОВ «Дніпро-Бріг» сировину, яка була призначена для використання у виробничій діяльності товариства, що підтверджується: накладною № 16/07-04 від 16.07.2010 на суму з ПДВ 362307,47 грн. (а.с.35), рахунком № 16/07-04 від 16.07.2010 на суму з ПДВ 362307,47 грн. (а.с. 34), податковою накладною від 16.07.2010 ТОВ «Дніпро-Бріг» на суму з ПДВ 362307,47 грн. (а.с. 36), яка включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с.101-102).

Використання купленої сировини у виробництві, а також наявність достатніх технічних, технологічних та фізичних можливостей до вчинення дій, що випливають зі змісту господарської операції з ТОВ «Дніпро-Бріг», підтверджується наступними документами, а саме: наявністю у позивача власного вантажного транспортного засобу ДАФ-75 ДНЗ 036-49 МН (свідоцтво про реєстрацію ТЗ САЕ № 469551), за допомогою якого здійснено самовивіз сировини відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля від 15.07.2010 № 265 (а.с. 37); оприбуткуванням позивачем отриманого еластичного, трикотажного, кружевного полотна на склад сировини та еластичної брительної стрічки на склад фурнітури, згідно з прибутковими ордерами від 19.07.2010 № 32 та № 15 (а.с. 39-40); прийманням отриманої сировини за кількістю, артикулами та перемірка загального метражу тканин, що підтверджується промірочними відомостями до прибуткових ордерів (а.с. 41-58); наявністю Сертифікатів відповідності Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики та Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на виготовлення корсетних виробів (а.с.59-61) та наявністю відповідного штатного персоналу для пошиву корсетних виробів, що підтверджується довідкою № 37 від 18.01.2012 про середньооблікову чисельність працівників, згідно якої на підприємстві станом на 01.08.2010 працювало 269 швачки (а.с.63). Оплата за вищезазначеним договором проведена позивачем відповідно до платіжних доручень № 839 від 22.07.2010 на суму 356 660,11 грн. та № 913 від 04.08.2010 на суму 5647,36 грн. (а.с. 90-91).

На момент здійснення господарської операції (липень 2010 року) ТОВ «Дніпро-Бріг» мало статус юридичної особи, було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як субєкт господарювання, знаходилося на обліку як платник податків, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, про що зазначено в акті перевірки, тобто правомірно здійснювало свою підприємницьку діяльність.

Суб'єкт господарювання втрачає статус юридичної особи і вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис про скасування Державної реєстрації ТОВ «Дніпро-Бріг» у звязку з його банкрутством, було проведено 06.10.2011.

Таким чином на дату укладення та виконання зобовязань за договором купівлі-продажу № 01/07-10 від 12.07.2010 ТОВ «Дніпро-Бріг» було діючим субєктом господарювання.

Посилання в акті перевірки, як на підставу нікчемності правочину відсутності на первинних документах, укладених з ТОВ «Дніпро-Бріг», особистого підпису директора Дьяченко І.І. та використання факсиміле без письмової згоди сторін про його застосування, не береться судом до уваги та спростовується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІУ (далі ЦК України) зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 ЦК України допускається використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Тобто, письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу, а тому відсутність такої письмової угоди сторін не може бути умовою недійсності, а тим більше нікчемності договору.

Крім того, позивачем в судовому засіданні надано оригінали договору, рахунку, накладної та податкової накладної з особистим підписом директора Дьяченко І.І., які отримані позивачем 03.08.2010 за вхідним № 236, згідно реєстрації в журналі вхідної кореспонденції (а.с.65).

Угода, яка укладена між позивачем та контрагентом ТОВ «Дніпро-Бріг», не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Тобто, вказані факти підтверджують, що сторони вчинили дії, які засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а саме: продавець здійснив продаж товару, покупець вивіз та оплатив цей товар, оприбуткував, прийняв за кількістю з метою подальшого використання у своєму виробництві. Купівля вказаної сировини у ТОВ «Дніпро-Бріг» відповідала меті та предмету господарської діяльності позивача.

Посилання в акті перевірки на порушення кримінальної справи відносно ТОВ «Дніпро-Бріг» за ознаками злочину, передбаченого ч. 1.ст. 205 Кримінального кодексу України не беруться судом до уваги, оскільки ніяким чином не стосується господарської діяльності позивача та не призводить до недійсності угоди, укладеної до моменту виключення продавця з державного реєстру, тобто до 06.10.2011. Позивач, як сторона за договором не несе відповідальності за незаконні дії невстановлених слідством осіб щодо створення ТОВ «Дніпро-Бріг».

Крім того, такі незаконні дії повинні підтверджуватись вироком суду, а не матеріалами порушеної кримінальної справи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобовязань сторони.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Віповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно зі п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Таким чином, з вищенаведених норм Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної (у повній відповідності з вимогами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ), та здійснення операції з метою досягнення господарської мети. Оскільки бухгалтерські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Бріг» проведені на підставі належним чином оформлених первинних документів позивачем правомірно віднесено вартість придбаних матеріалів в сумі 301922,89 грн. до валових витрат та ПДВ в сумі 60384,58 грн. до податкового кредиту. 01.01.2009 між ТОВ «УТН-Чернігів» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 14, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує для власних потреб ПММ, по ціні згідно рахунків-фактур, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 69).

01.07.2010 між ПП «ТТ-Нафта» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір на обслуговування № 3-00000004, відповідно до якого Виконавець продає, а Замовник купує нафтопродукти в асортименті, в кількості і по ціні, встановленої у видатковій накладній. Предметом поставки являються наступні нафтопродукти: бензин А-95, А-92, А-76 дизельне паливо, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 68).

Судом встановлено, що позивач за вищезазначеними договорами здійснював придбання талонів на дизельне паливо та бензин у ТОВ «УТН-Чернігів» та ПП «ТТ-Нафта» згідно накладних, виписаних постачальниками. Оплата вартості нафтопродуктів здійснювалася на банківські рахунки постачальника згідно з рахунками-фактурами, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.104-109).

В подальшому талони позивачем оприбутковувалися відповідно до прибуткових ордерів (а.с.111,114,117,120,123,126) на склад та видавалися у підзвіт водіям, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с.71-72,129-132,159-164,194-202,238-245, том № 2 а.с.31-36,65-75,114-119,154-159, 193-202,238-244, том № 3 а.с.27-30,61).

На підставі подорожніх листів службового легкового автомобіля, подорожніх листів вантажного автомобіля та подорожніх листів вантажного автомобіля в міжнародному сполученні водії звітували про використане дизельне паливо та бензин, в яких зазначено прізвище водія, марка транспортного засобу, загальний пробіг (км) та розмір витраченого пального (л) (а.с.134-158,166-193,204-212,214-237,247-250, том № 2 а.с.1-30,38-64,77-81,83-113,121-153,161-192,204-237,246-249, том № 3 а.с.1-26,32-60,63-92).

В свою чергу, на підставі вищезазначених подорожніх листів позивачем здійснювалось списання пального, що підтверджується зведеною відомістю на списання палива за 2010 рік та відомостями на списання палива за січень-грудень 2010 року (а.с.128,133,165,203,246, том № 2 а.с.37,76,120,160,203,245, том № 3 а.с.31,62).

Таким чином, після обміну талонів водіями на бензин та дизпаливо на АЗС та їх витрачання в межах господарської діяльності на підставі видаткових накладних та накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, вартість бензину та дизпалива списувалася позивачем на витрати у бухгалтерському обліку згідно з зведеною відомістю на списання палива за 2010 рік, відомостями на списання палива за січень-грудень 2010 року, подорожніми листами службового легкового автомобіля, подорожніми листами вантажного автомобіля, подорожніми листами вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, актом № 2 від 31.03.2010 щодо витрачання позивачем ПММ для потреб підприємства та актом № 1 від 30.06.2010 щодо витрачання позивачем ПММ для потреб підприємства, позивачем надані всі первинні документи на оприбуткування, оплату та списання ПММ внаслідок чого включення до валових витрат у податковому обліку суми витрат на паливо є правомірним.

Згідно з п. 5.1. Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже позивачем правомірно віднесено вартість придбаних дизельного пального та бензину до валових витрат.

Порядком оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов'язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п.п. 1,5,6 Порядку.

ДПІ у Сосницькому районі при здійснені перевірки та складанні акту, порушено вимоги вказаного вище Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у Сосницькому районі, як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 № 0000012330 та № 0000022330.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сосницькому районі Чернігівської області від 18.01.2012 № 0000012330 та № 0000022330.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Еліта» (код ЄДРПОУ 00310120).

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:підпис О.М.Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 28.02.2012 не набрала законної сили.

Суддя: О.М. Тихоненко