Постанова № 21957633, 02.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 р. № 2а- 16417/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

за участю представників сторін

позивача Бройко Г.М.

відповідача Зіборової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Вільчанського комбінату комунальних підприємств

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до Вовчанської МДПІ у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0002021501/0. У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала у повному обсязі, пославшись на те, що ДПІ не має повноважень змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях та встановлювати в наслідок цього порушення строків сплати податкових зобовязань та нараховувати штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, пославшись на те, що діяла згідно з положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181-III, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що йому видане свідоцтво серії А00 № 637185.

24.10.2011 року фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати в установлені терміни податку на додану вартість за період з 30.07.2010 року по 30.08.2011 року за результатами якої складено акт № 702/15-24276586. Вказаним актом перевірки встановлено порушення підприємством граничні строки сплати самостійно визначених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість по деклараціям за період, що підлягав ревізії (порушення п.203.2 ст.203 ПК України). Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0002021501/0, яким підприємству на підставі п.126 ПК України за затримку на 243 календарні дня сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 79482,68 грн. визначений штраф у розмірі 20 % від суми затримки у розмірі 15896,53 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем по справі до Вовчанської МДПІ у Харківській області подано декларації з податку на додану вартість № 9761 від 19.07.2010 року до сплати 14500,00 грн., № 11464 від 13.08.2010 року до сплати 15516,00 грн., № 12603 від 20.09.2010 року до сплати 18495,00 грн., № 14839 від 20.10.2010 року до сплати 12644,00 грн., № 16561 від 19.11.2010 року до сплати 17975,00 грн., № 17313 від 20.12.2010 року до сплати 12851,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент сплати узгодженого податкового зобовязання позивач мав борг перед бюджетом, у звязку з чим на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III перераховані гроші зараховані в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань. Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, органи державної податкової служби ведуть особові рахунки платників податків, обліковують нараховані суми, здійснюють облік надходження платежів до бюджету. Оскільки платник податків на момент сплати узгоджених податкових зобовязань повністю з бюджетом не розрахувався і мав податковий борг, то цей податковий борг погашений органом ДПІ попередньо перед тими податковими зобовязаннями, які податковим боргом не є.

Проте суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 5.3.1. ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Суд звертає увагу на те, що пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Зазначена норма не позбавляє платника права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобовязань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обовязку самостійно сплатити суму податкового зобовязання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно, Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а п.7.7 статті 7 Закону № 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Із досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень проведених банком № 259 від 30.07.2010 року, № 321 від 30.08.2010 року №356 від 30.09.2010 року, № 410 від 29.10.2010 року, №464 від 30.11.2010 року, № 540 від 30.12.2010 року вбачається, що суми податкових зобовязань з податку на додану вартість самостійно визначених позивачем у податкових деклараціях за період, що ревізувався сплачені у терміни визначені діючим законодавством.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач по справі не довів правомірності винесення оскаржуваного повідомлення рішення та вважає адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу в порядку , визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Вільчанського комбінату комунальних підприємств до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській областіпро визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі

Визнати недійсним податкове повідомлення- рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 24.10.2011 року №0002021501/0 про зобов'язання Вільчанський комбінат комунальних підприємств Вовчанського району Харківської області за затримку на 243 календарних дня сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 79 482,68 грн. сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 15 896,53 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 07 лютого 2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.