Постанова № 21954857, 22.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2012 року Справа № 2а-7991/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001632301

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області, в якому просить податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0001632301 визнати незаконним та скасувати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним.

ТОВ “Лізінвест” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.02.2007. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100164613, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

Позивачем було подано до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області податкову декларацію, розрахунки бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок за березень 2011 року, згідно якого сума ПДВ, фактично сплачена платником податків, становить 957037,00 грн.

У період з 23.05.2011 по 03.06.2011 Рубіжанською обєднаною державною податковою інспекцією у Луганській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Лізінвест” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2011 №212/2301/34933894, згідно якого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2011 року на суму 957037,00 грн. Перевіркою не було підтверджено відповідність сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість сумам, заявленим позивачем у податкових деклараціях, у звязку з неможливістю підтвердити взаємовідносини, оскільки не отримано відповіді на запити на проведення зустрічних звірок по контрагентах ТОВ “Лізінвест”.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0001632301 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на суму 957037,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, таким, що порушує його права та інтереси. Зазначив, що Податковим кодексом України не поставлено наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку в залежність від факту здійснення перевірки постачальників товарів (послуг) та від її результатів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково пояснив, що податковий кредит було сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товарів та послуг. Розрахунки з постачальниками товарів та послуг здійснювалися відповідно до укладених договорів, накладних та інших первинних бухгалтерських документів. Позивач не несе відповідальність за порушення законодавства, у тому числі з питань оподаткування, допущеного іншою особою, з якою в нього відсутні будь-які господарські стосунки.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись, що проведеними перевірками встановлено порушення позивачем п.п. “а”п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ “Лізінвест” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 957037,00 грн. Позивач безпідставно відніс до податкового кредиту зазначених періодів суми ПДВ у звязку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання. Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з Державного бюджету.

Відповідно підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова інформація це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

З огляду на зазначену норму відомості, що містяться в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів є різновидом податкової інформації, яка є обов'язковою для використання посадовими особами податкового органу при реалізації наданих прав та виконанні покладених нормами чинного законодавства обов'язків та функцій, а відтак, такі відомості є офіційним джерелом інформації для податкового органу.

В ході перевірки встановлено, що у мережі постачання, починаючи з другої ланки, є підприємства з ознаками "ризику" і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності. На підставі вищенаведеного в акті перевірки зроблено висновок про не підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізінвест” зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 20.02.2007 (а.с. 55). Згідно свідоцтва № 100164613, виданого 13.03.2007, позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 57). ТОВ “Лізінвест” перебуває на обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

Позивачем було подано до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача за березень 2011 року 957037,00 грн. (а.с.29-30). Одночасно, позивачем до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в сумі 957037,00 грн. (а.с.31).

У період з 23.05.2011 по 03.06.2011 Рубіжанською ОДПІ в Луганській області на підставі наказу від 20.05.2011 №192 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Лізінвест” (код ЄДРПОУ 34933894) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.02.2011 по 28.02.2011.

За результатами перевірки складено акт від 10 червня 2011 року №212/2301/34933894, в якому відповідач зробив висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на суму 957037,00 грн. При цьому відповідач в акті перевірки зазначає, що з метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету направлено запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, але у зв'язку з отриманими відповідями та відсутністю відповідей на запити неможливо підтвердити взаємовідносини позивача з контрагентами.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0001632301 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року на суму 957037,00 грн. (а.с.17).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацем 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Позивачем було надано суду договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання робіт, платіжні доручення про оплату отриманих товарів (послуг) на підтвердження сформованої суми податкового кредиту та правомірності заявленої до відшкодування в декларації за березень 2011 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 957037 грн.

Зважаючи на великий обсяг наданої первинної документації та виходячи з того, що вирішення питання про достовірність заявленої суми бюджетного відшкодування потребує спеціальних знань, судом ухвалою від 10.11.2011 на підставі статті 81 КАС України було призначено у справі судову економічну експертизу. Проведення експертизи було доручено Луганській філії Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз відповідно до регіональної зони обслуговування. Перед судовим експертом було поставлене питання:"Чи підтверджується документально сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 957037 грн. заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" за податковою декларацією за березень 2011 року?"

Відповідно до висновку експертизи від 07.02.2012 №2468/24, заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 957037 грн., заявлена ТОВ "Лізінвест" в декларації за березень 2011 року підтверджена документально.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із пояснень представника відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання у звязку із неотриманням результатів зустрічних звірок.

Але суд зауважує, що нормами Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ "Лізінвест" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0001632301 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області від 24.06.2011 №0001632301

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінвест", ід. код34933894, Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 27.02.2012

СуддяА.М. Каюда