Постанова № 21954692, 27.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-3/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Бірюков А.О., відповідача Подлєсний В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ВРГ і К»до Знамянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВРГ і К»(далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Знамянської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011р. №0000502310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 74016,03 грн., в т.ч. 72265,03 грн. за основним платежем та 1751 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки від 11.11.2011 року № 231/23-10/32502909 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за результатами діяльності з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма», оскільки, правочини вчинені з вказаними контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Позивач, вказує, що відповідачем незаконно зроблено висновки про нікчемність правочинів укладених між ним та ПП «Фрост-Ентоні» та ПП «Алтіма», оскільки вказані правочини підтверджені належними чином складеними первинними документами, а тому висновки викладені в акті перевірки не обґрунтовані та не підтверджені будь-якими документами.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 27.02.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 03.02.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період квітень 2010 р. та лютий 2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 11.11.2011 року № 231/23-10/32502909 (а.с.7-18).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.. 3, п. 4.1. ст.. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість в квітні 2010 р. на загальну суму 7000,0 грн.;

- п.п. а), п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість в лютому 2011р. на загальну суму 65265 грн.;

- ч. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, і як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків.

23.11.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 74016,03 грн., в т.ч. 72265,03 грн. за основним платежем та 1751 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 20).

Визначаючи позивачеві суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма».

Проте, як зазначено в акті перевірки позивача, з посиланням на акт перевірки ПП «Фрост Ентоні»від 07.04.2011р. №365/23-9/36757756 та довідку про перевірку ПП Алтіма»від 08.07.2011р. №573/1520/37096730, відповідачем встановлено, що господарські операції позивача з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновок, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 2.6 акту перевірки позивача, одним з основних видів господарської діяльності є будівництво доріг.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення основного виду діяльності позивачем одержано від ПП «Фрост Ентоні»бітум та руберойд на загальну суму 42000 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 30.04.2010р. №РН-0000012 (а.с. 45).

Розрахунки між сторонами здійснено готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 49).

Також, ПП «Фрост Ентоні»виписано позивачеві податкову накладну №7 від 30.04.2010р. (а.с. 46).

ПП «Алтіма»відповідно до видаткової накладної від 28.02.2011р. №РН-0000019 передано позивачеві щебінь на загальну суму 391590 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 47).

Розрахунки між сторонами здійснено готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 49).

Також, ПП «Алтіма» виписано позивачеві податкову накладну №9 від 28.02.2011р. (а.с. 48).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма», оскільки, як свідчить акт перевірки позивача, в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма»хоч і використовувались, але юридична оцінка їм не надавалась, а висновки ґрунтувались виключно на акті перевірки ПП «Фрост Ентоні»від 07.04.2011р. №365/23-9/36757756 та довідці про перевірку ПП Алтіма»від 08.07.2011р. №573/1520/37096730.

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає відповідальності для платників податків за недотримання податкової дисципліни своїми контрагентами.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» та Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості ТМЦ придбаних у ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма».

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП «Фрост-Ентоні»та ПП «Алтіма» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державнаої податкової інспекції від 23.11.2011р. №0000502310.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Знам'янської об'єднаної державнаої податкової інспекції грошові кошти в розмірі 32,19 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 03.03.2012р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.