Постанова № 21954485, 23.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-3785/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Чубари Н.В.

секретар судового засідання Черна О.Ю.

за участю сторін:

представники позивача: Моргунової Т.О.

представника відповідача: Максимчука О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Комунального підприємства „Теплоенергетик” (далі позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції протиправними при винесенні податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011 р. № 0001332330; скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 р. № 0001332330 винесене Кіровоградською об'єднаною держаною інспекцією.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період що перевірявся, у загальній сумі 214180 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентами ТОВ „Київбуд-Інвест”, ТОВ „Мірей”, ТОВ „Міськбуд”, ТОВ „Компанія „Тегра” мали реальний характер та на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, запису про припинення юридичних осіб до Єдиного державного реєстру не було внесено. Правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджується податковими накладними та іншими первинним документами.

Зазначає, що твердження відповідача щодо нікчемності договорів поставки, укладеними між КП „Теплоенергетик” та контрагентами ґрунтуються на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагентів. Відповідальність за правильність та достовірність складання якої підприємство не несе, тому висновки щодо порушення товариством п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідають дійсності та суперечать фактичним обставинам.

Відповідач неправомірно покладає відповідальність за дії можливої недобросовісної, діючої з умислом, сторони угоди на іншу сторону, яка закон не порушувала.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги із зазначених підстав.

Відповідач надав заперечення на позов, якими вимоги позивача не визнав з тих підстав, що проведеною документальною плановою виїзною перевіркою КП „Теплоенергетик” встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ „Київбуд-Інвест”, ТОВ „Мірей”, ТОВ „Міксбуд”, ТОВ „Компанія „Тегра” не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 28.02.2012 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 31.05.1996 р. (а. с. 78)

Відповідно до змін до Статуту позивача до його складу входить відокремлений підрозділ „Теплоелектроцентраль”, що розташований за адресою: вул. Енергетиків, будинок, 20, м. Кіровоград (а. с. 89 92)

08.09.2011 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки складено акт № 94/23-30/24153576 від 08.09.2011р., в якому зафіксовано порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-ВР від 03.04.1997р., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, у загальній сумі 214180,0 грн., в тому числі:

- за квітень 2010р. в сумі 7917 грн.

- за травень 2010р. в сумі 16250,0 грн.

- за червень 2010р. в сумі 7917 грн.

- за липень 2010р. в сумі 7917 грн.

- за серпень 2010р. в сумі 7917 грн.

- за вересень 2010р. в сумі 7917 грн.

- за жовтень 2010р. в сумі 7917 грн.

- за листопад 2010р. в сумі 7917 грн.

- за грудень 2010р. в сумі 16249,0 грн.

- за січень 2011р. в сумі 11938 грн.

- за лютий 2011р. в сумі 106285 грн.

- за березень 2011р. в сумі 8039 грн. (а. с. 136 165)

На підставі висновків викладених в акті перевірки № 94/23-30/24153576 від 08.09.2011 р., податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011р. №0001332330, яким КП „„Теплоенергетик” збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 214180 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21981 грн. (а. с. 7)

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення даного податкового зобовязання був висновок податкового органу про порушення позивачем:

1) вимог п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168-ВР, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у безпідставному, на думку ОДПІ, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП „Центуріон 2000”, ПП „Фортеця ПіеР”, чим завищено суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період квітень 2010 грудень 2010 р. на загальну суму 71250,03 грн. аркуш акта 31 (а. с. 53) та за січень березень 2011 р. на загальну суму 18704,00 грн.(а. с. 53 зворот.) Підставою для такого висновку стало те, що, на думку податкового органу, податкові накладні оформлені у звязку з наданням охоронних послуг, які відповідно до п. 3.1.2 акта перевірки не підтверджують повязаність їх із веденням господарської діяльності. Податковий орган вважає, що при здійсненні позивачем діяльності з надання послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, маючи власні трудові ресурси, протягом 2010 2011 років додатково в бухгалтерському та податковому обліку здійснювало нарахування вартості охоронних послуг по контрагенту ПП „Центуріон 2000” та ПП „Фортеця ПіеР”.

Суд не погоджується із вказаним висновком податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи підприємство „Центуріон-2000” Кіровоградського обласного відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю „Кіровоград-Центр” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а. с. 174).

ПП „Центуріон-2000” являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100099252 з 18.02.2008р. (а. с. 175)

05.06.2002р. Міністерством внутрішніх справ України видано підприємству „Центуріон-2000” Кіровоградського обласного відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю „Кіровоград-Центр” (а. с. 173)

Судом встановлено, що згідно договору на надання послуг з охорони господарського об'єкту від 22.09.2009 р. № 66/09 замовник (КП „Теплоенергетик”) доручає, а охорона (підприємство „Центуріон-2000” Кіровоградського обласного відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю „Кіровоград-Центр”) приймає під охорону об'єкти замовника. Згідно зазначеного договору замовник (КП „Теплоенергетик”) зобов'язується оплачувати послуги охорони (підприємство „Центуріон-2000” Кіровоградського обласного відділу міжнародної асоціації ветеранів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю „Кіровоград-Центр”). Загальна сума договору складає 51840,00 грн. в місяць (а. с. 9).

Згідно угоди № 1 від 28.12.2009 р. про зміни та доповнення умов договору від 22.09.2009р. № 66/09 загальна сума договору складає 47500,00 грн. в місяць.

Згідно угоди № 1 від 05.02.2011 р. про зміни та доповнення умов договору від 22.09.2009р. №66/09 загальна сума договору складає 30240,00 грн. в місяць (а. с. 10).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 11 13).

Крім того, 02.12.2010 р. між позивачем та ПП „Фортеця ПіеР” укладено договір на надання послуг з охорони господарського об'єкту.

Міністерством внутрішніх справ України видано ПП „Фортеця ПіеР” ліцензію на надання послуг з охорони власності та громадян серії АГ №505499. (а. с. 173)

Факт надання послуг підприємством „Центуріон-2000”, ПП „Фортеця ПіеР” позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою накладною № 95 від 30.04.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 124 від 31.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 161 від 30.06.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 178 від 31.07.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 208 від 31.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 208 від 31.08.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 243 від 30.09.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 270 від 31.10.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 302 від 30.11.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 321 від 31.12.2010 р. на загальну суму з ПДВ 47500,00 грн., податковою накладною № 4 від 31.01.2011 р. на загальну суму з ПДВ 50400,00 грн., податковою накладною № 27 від 28.02.2011 р. на загальну суму з ПДВ 31584,00 грн., податковою накладною № 53 від 31.03.2011 р. на загальну суму з ПДВ 30240,00 грн. (а. с. 34 37)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про реальність здійснення сторонами за договором операцій, оскільки ці господарські операції були направлені на настання реальних наслідків, а саме на надання послуг, рух яких підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, суд враховує наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кіровоградської міської ради № 2529 від 15.09.09р. КП „Теплоенергетик” передано цілісно майновий комплекс КП „Теплоелектроцентраль” за адресою: вул. Енергетиків, 20 для забезпечення м. Кіровограда теплом, про що ДП „Теплоелектроцентраль” ТОВ „ВЕТ” та позивачем було підписано акти приймання передачі цілісного майнового комплексу. Рішенням Кіровоградської міської ради № 2810 від 26.10.2009 р. вирішено створити Відокремлений підрозділ „Теплоелектроцентраль” комунального підприємства „Теплоенергетик” за вищевказаною адресою.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2010 р. ухвалено рішення у справі за позовом ДП „ТЕЦ” ТОВ „ВЕТ” до КП „Теплоенергетик” про виселення з цілісного майнового комплексу, яким КП „Теплоенергетик” зобовязано виселитися з цілісного майнового комплексу по вул. Енергетиків, 20 в м. Кіровограді. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а. с. 81 84).

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що договори про надання послуг з охорони з ПП „Центуріон 2000” та ПП „Фортеця ПіеР” було укладено з метою збереження цілісного майнового комплексу позивача для здійснення своєї господарської діяльності.

Крім того, податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме безпідставно, не думку податкового органу, віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 8333,33 грн., а саме позивачем включено до складу податкового кредиту в реєстрі отриманих податкових накладних та в декларації з ПДВ № 37 від 28.05.2010 року, суму ПДВ 8333,33 грн. за травень 2010 року по контрагенту ТОВ „Міксбуд”, по якому зазначено стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження).

Вказаний висновок було зроблено податковим органом на підставі даних контрагента постачальника ТОВ „Міксбуд” та Додатку № 5 „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” по податковій декларації за травень 2010 року №102334 від 22.06.10 р. вказана податкова накладна та сума податкового кредиту не знайшла відображення по контрагенту покупцю КП „Теплоенергетик”.

Судом встановлено, що у травні 2010 р. ТОВ „Міксбуд” здійснило ремонт свердловини на Обознівському водозаборі для КП „Теплоенергетик”. Даний факт підтверджується відомостями стосовно договірних цін, розрахунків, загально виробничих витрат на будову та підсумкових відомостей ресурсів до локального кошторису на буріння свердловин, актами виконаних робіт. Зазначені документи містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в судовому засіданні (а. с. 14 24). Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності даної господарської операції.

14.01.2011р. між позивачем та ТОВ „Київбуд-Інвест” укладено договір на виконання робіт по проведенню випробування теплових мереж ВП „ТЕЦ” КП „Теплоенергетик” (а. с. 26 27).

Факт надання послуг (виконання робіт) ТОВ „Київбуд-Інвест” позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою накладною № 62 від 04.02.2011р. на загальну суму 299050,00 грн., в т.ч. ПДВ 49841,67 грн. (а. с. 28). Крім того, в матеріалах справи містяться наступні документи: копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ „Київбуд-Інвест”, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, технічної програми випробування водних теплових мереж ВП „ТЕЦ” КП „Теплоенергетик” на теплові втрати до договору № 29-09, договірної ціни до договору № 29-09, локального кошторису № 4-1-1 на випробування водяних теплових мереж ВП „ТЕЦ” КП „Теплоенергетик” на теплові втрати договору № 29-09, підсумкова відомість ресурсів договору № 29-09, загально виробничі витрати на будову договору № 29-09, претензія № 1755/1 від 15.08.2011 р. (а. с. 188 194). Договір та вищенаведені документи підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб.

10.02.2011р. між позивачем та ТОВ „Мірей” укладено договір за № 29-02 про заміну теплових мереж по вул. Калініна м. Кіровоград. (а. с. 29 30)

Факт надання послуг (виконання робіт) ТОВ „Мірей” позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою накладною № 848 від 15.02.2011р. на загальну суму 298130,00 грн., в т.ч. ПДВ 49688,33 грн. (а.с.31). Крім того, позивачем надано по вказаній господарській операції копії наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ „Мірей”, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, пояснювальної записки до договору № 29-02 від 10.02.11 р., локального кошторису на заміну теплових мереж № 6-1-1 до договору № 29-02, договірної ціни до договору № 29-02, підсумкової відомості ресурсів, претензії від 15.08.11 р. та листа від 23.12.11 р. (а. с. 176 186)

22.03.2011р. КП „Теплоенергетик” було отримано від ТОВ „Компанія „Тегра” рахунок фактура №сф-1000148, відповідно до якого КП „Теплоенергетик” перераховано до ТОВ „Компанія„Тегра” кошти в сумі 6933,85 грн. за продаж товарів та їх отримання. (а. с. 32)

Факт надання послуг ТОВ „Компанія „Тегра” позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою накладною № 1000148 від 22.03.2011р. на загальну суму 6933,85 грн., в т.ч. ПДВ 1155,64 грн. (а. с. 33)

Згідно видаткової накладної № РН-1000148 від 22.03.2011р. ТОВ „Компанія„Тегра” передало позивачу даний товар (а. с. 31). Його оплату позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ „Компанія„Тегра” в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. (а. с. 32).

Також оплату виконання робіт (надання послуг) позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ „Київбуд-Інвест”, ТОВ „Мірей”, ТОВ „Міксбуд”, ТОВ „Компанія „Тегра”, підприємство „Центуріон-2000” в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по особовому рахунку позивача (а. с. 212 250 (1т.), 1 21 (2т.)).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між субєктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між субєктами господарювання та субєктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” надалі ЗУ про ПДВ (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ про ПДВ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 ЗУ про ПДВ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, ЗУ про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товару, багажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ про ПДВ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ про ПДВ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 ЗУ про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 ЗУ про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ про ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання укладених договорів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.

Посилання податкового органу на нікчемності правочинів визначені ст. 228 Цивільного кодексу України КП „Теплоенергетик” з контрагентами є помилковим.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки податкового органу № 94/23-30/24153576 від 08.09.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Встановлення факту наявності або відсутності обєкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобовязання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється обєкт оподаткування.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зміст акта перевірки Кіровоградської ОДПІ свідчить про те, що до перевірки залучено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.04.2011р. № 358/23-3/37143722 „Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Київбуд-Інвест” з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., яким встановлено порушення ТОВ „Київбуд-Інвест” ч. 1 ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

При цьому, первинні документи по взаємовідносинах КП „Теплоенергетик” та ТОВ „Київбуд-Інвест” проігноровані Кіровоградською ОДП для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання податкового органу, що первинні документи „Київбуд-Інвест” визнані в судовому порядку недійсними.

Якщо особа не виконує своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання дій Кіровоградської ОДПІ протиправними при винесенні податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011р. №0001332330 задоволенню не підлягають.

Розгляд публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, яким є відповідач у даній адміністративній справі, регулюється Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що акти державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязків характер для субєктів цих відносин. Несвоєчасне отримання позивачем розрахунку податку, ненадання заперечень позивачем до акту перевірки, в якому зафіксовані факти наявності певних порушень, виявлених відповідачем, передчасне винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, а саме до отримання заперечень позивача до акту перевірки, та будь-які дії або бездіяльність відповідача, вчинені в процедурі прийняття податкового повідомлення-рішення, не мають для платника податків обовязкового характеру в сфері публічно-правових відносин. У спірних відносинах саме податкове повідомлення-рішення є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки для платника податків.

Наслідком оспорюваних позивачем дій в межах даної адміністративної справи було прийняття податкового повідомлення-рішення.

Позивач скористався правом на оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011р. №0001332330 у в судовому порядку, зазначене податкове повідомлення-рішення податкового органу скасовано, внаслідок чого порушені права позивача вже поновлені судом, що є достатнім в сфері податковим правовідносин.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити часткового.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.09.2011р. №0001332330.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити комунальному підприємству „Теплоенергетик” судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі складена 28.02.2012р.

Суддя Н.В. Чубара