Постанова № 21954449, 21.02.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-284/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача Нагернюк В.Л.

відповідача Скрипник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства «Кейс-Агро»

до відповідача: Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Кейс-Агро»звернулося до суду з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0001642360 від 30.11.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 38167,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 4751,00 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Кіровоградською ОДПІ на підставі акту №128/23-6/35189854 від 15.11.2011 року.

Позивач вказує, що перевіркою встановлено включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість, в звязку з придбанням товарів (послуг), який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за червень-липень 2011 року в сумі 38167,00 грн., наслідком чого є порушення пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, Кіровоградською ОДПІ було зазначено. що позивачем порушено пп.1,5 ст.203, пп.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог вищевказаних норм закону в момент вчинення правочинів з ПП «Каїр», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Представник позивача в судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, які викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки обєкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, на думку відповідача, відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 178836 фермерське господарство «Кейс-Агро»зареєстроване Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та діє на підставі статуту /а.с. 28-37/.

Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу № 3368 від 08.11.2011 року та повідомлення від 08.11.2011 року №499/23-6 /а.с. 64,65/ проведено позапланову невиїзну перевірку ФГ «Кейс-Агро»(код ЄДРПОУ 35189854) з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП «Каїр»(код ЄДРПОУ 37426697), за результатами якої складено акт 128/23-6/35189854 від 15.11.2011 року /а.с. 10-23/.

Висновками акту є порушення ФГ «Кейс-Агро», на думку відповідача, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит, в частині включення суми податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, за червень-липень 2011 року в розмірі 38167,00 грн.; п.1, п.5 ст. 203, п.п.1-2 ст215, п.1 ст.216, ст,ст.228,629,626,650,655,658,662 ЦК України частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Каїр».

30.11. 2011 року Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001642360, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 38167,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 4751,00 грн. / а.с.9/.

Так, спеціалістами ДПІ було зроблено висновок щодо завищення суми податкового кредиту за червень-липень 2011 року в розмірі 38167,00 грн. на підставі отриманої інформації від Кіровоградської ОДПІ /а.с.67-76/, відповідно до якої у ПП «Каїр»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Суд, не погоджується з висновками, що були зроблені спеціалістами Кіровоградської ОДПІ виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу №7 від 22.06.2011 року та договору купівлі-продажу б/н від 15.07.2011 року /а.с. 45,55/ між ПП «Каїр»та ФГ «Кейс-Агро».

На виконання умов договору № 7 від 22.06.2011 року ПП «Каїр»поставило, а ФГ «Кейс Агро»прийняло товар, відповідно до накладної від 25.06.2011 року /а.с. 47/. Оплата здійснена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 28.07.2011 року /а.с.49/, на підставі рахунку № 200/1 від 24.06.2011 року /а.с. 48/.

До матеріалів справи долучено копію податкової накладної № 104 від 25.06.2011 року, виписаної ПП «Каїр», відповідно до якої встановлено, що сума до сплати за придбаний товар становила 115000,00 грн., в тому числі ПДВ 19166,67 грн. /а.с. 46/.

Відповідно до п. 2.9 вищезазначеного договору в обов'язок постачальника входить поставка товару, п. 2.8 зазначено, що постачальник повинен передати покупцеві необхідні документи /рахунок-фактуру, видаткові та податкові накладні/.

Крім того, на виконання умов договору купівлі-продажу б/н від 15.07.2011 року ПП «Каїр»поставило, а ФГ «Кейс-Агро»прийняло товар, відповідно до видаткової накладної від 15.07.2011 року /а.с. 56/, на підставі рахунку фактури б/н від 20.06.2011 року.

До матеріалів справи долучено копію податкової накладної № 932 від 15.07.2011 року, виписаної ПП «Каїр», відповідно до якої сума до сплати становить 114000,00 грн., в тому числі ПДВ 19000,00 грн. /а.с. 57/.

Відповідно до п. 2.9 вищезазначеного договору в обов'язок постачальника входить поставка товару.

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що існує заборгованість по розрахунку за договором б/н від 15.07.2011 року, про що також зазначалось у відповіді на запит відповідача, у розмірі 114000.00 грн.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи докази встановив, що вони дійсно відповідають вимогам п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вони містять:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Так, перевіркою не вказано правових підстав, за яких не визнано податковий кредит в сумі 38167,00 грн. (норми законодавства якими обґрунтовується відповідний висновок - не регулюють відносин, пов'язаних зі сплатою ПДВ).

Таким чином, фактичне виконання договору відбулось, що підтверджується первинними документами, що оформлені відповідно до п. 9.2. ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що рахунокфактура, видаткові, податкові накладні є первинними документами, в розумінні ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку, накладна №200/1 від 25.06.2011 року, рахунок № 200/1 від 24.06.2011 року, податкова накладна від 25.06.2011 року №104, видаткова накладна №932 від 15.07.2011 року, податкова накладна №932 від 15.07.2011 року, що долучені до матеріалів справи відповідають даним вимогам.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ПП «Каїр»на ухилення від сплати податків, а у звязку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ФГ «Кейс-Агро»та ПП «Каїр» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що Кіровоградською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомленнярішення №0001642360 від 30.11.2011 року.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0001642360 від 30.11.2011 року, яким ФГ «Кейс-Агро»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 38167,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 4751,00 грн.

Стягнути на користь ФГ «Кейс-Агро»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом