Постанова № 21954224, 05.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 року 2а-6226/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача - Хоніча С.І., Паламарчука Б,М.,

представника відповідача - Салій З.Р., Холоділіної І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Релігійної громади української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці"

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Релігійна громада української Автокефальної православної церкви "Успіння Богородиці" з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 27.09.2011 №0000942300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 112838,85грн., з яких: 109666,34 грн. - за основним платежем; 3172,51грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 27.09.2011 №0000952300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 31053,06грн., з яких: 31052,06грн. - за основним платежем; 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у звязку з тим, що позивач, маючи статус неприбуткової організації, отримав гуманітарну допомогу, яку в подальшому розподілив з метою роздачі серед малозабезпечених громадян (дітей-сиріт, мешканців дитячих притулків, багатодітних сімей, ветеранів війни та праці, інвалідів, хворих, самотніх громадян похилого віку, інших нужденних), але при цьому не забезпечив належного оформлення операцій з розподілу цієї допомоги (у первинних документах відсутнє розмежування предметів гуманітарної допомоги по номенклатурі, відсутні відомості щодо конкретних фізичних осіб набувачів благодійної допомоги). Таким чином, за відсутності вказаних первинних документів вартість гуманітарного вантажу слід вважати доходом, отриманим позивачем, а операції підлягають оподаткуванню податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що гуманітарна допомога в силу специфіки вантажу не має номенклатури товарів, усі речі, що надійшли, ідентифіковано за родовими ознаками та вагою. Отриманий вантаж визнано гуманітарною допомогою на підставі рішень Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, розподіл гуманітарної допомоги здійснювався згідно із затвердженим планом розподілу, який передбачав передачу гуманітарного вантажу на користь фізичних осіб набувачів не безпосередньо позивачем, а через інші християнські громадські та благодійні організації (фонди). Таким чином, відомості щодо конкретних фізичних осіб набувачів благодійної допомоги у позивача відсутні, але усі первинні документи (вантажні митні декларації, сертифікати дарування гуманітарної допомоги, листи-прохання від інших християнських релігійних та благодійних організацій (фондів), видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), що відображують передачу гуманітарного вантажу від позивача до інших благодійних організацій (фондів) були надані до перевірки, але не взяті податковим органом до уваги.

Таким чином, позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення безпідставними та незаконними, просив суд визнати ці рішення протиправними та скасувати.

У судому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, наполягали на тому, що податкові повідомлення-рішення, які оспорюються позивачем, прийняті правомірно.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Релігійна громада Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці є юридичною особою, що зареєстрована 02.04.1992 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області.

Релігійна громада Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці створена із суспільно-корисною метою спільного сповідання та поширення православної християнської віри.

Позивач має статус неприбуткової організації за ознакою релігійні організації, рішенням Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 30.09.2005 №17 унесений до Реєстру неприбуткових організацій (установ).

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням, дотриманням вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2010 по 30.06.2011 (акт від 16.09.2011 №659/23-33513031).

За наслідками перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги:

статті 11 Закону України від 22.10.199 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу", що виявилось у недотриманні порядку ведення обліку гуманітарної допомоги, що не дає можливості підтвердити використання її за цільовим призначенням,

підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 157.14 статті 157 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 109666,34 грн.;

пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 31052,06 грн.

Як убачається з акта перевірки, позивач у період, що перевірявся, здійснював розподіл гуманітарної допомоги з метою роздачі серед малозабезпечених громадян (дітей-сиріт, мешканців дитячих притулків, багатодітних сімей, ветеранів війни та праці, інвалідів, хворих, самотніх громадян похилого віку, інших нужденних) через інші християнські релігійні та благодійні організації, але не забезпечив належного оформлення первинних документів: накладні на видачу предметів гуманітарної допомоги благодійним організаціям та благодійним місіям, що оформлені на підставі листів-прохань та довіреностей таких набувачів, оформлено без розмежування в них предметів гуманітарної допомоги по номенклатурі. Крім того, відсутні відомості щодо фізичних осіб - набувачів благодійної допомоги (а.с. 122).

На підставі вказаних обставин посадові особи податкової служби визначили отриманий позивачем та розподілений гуманітарний вантаж як дохід позивача, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 27.09.2011 №0000942300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 112838,85грн., з яких: 109666,34 грн. - за основним платежем; 3172,51грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 27.09.2011 №0000952300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 31053,06грн., з яких: 31052,06грн. - за основним платежем; 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що у період з за період з листопада 2010 по червень 2011 року позивач отримав на безоплатній основі від Української автокефальної православної церкви в діаспорі (США) три вантажі (одяг, взуття, постільна білизна, сумки, шарфи, щітки для взуття та одягу) загальною вагою 112827,00 кг, митна вартість яких згідно з вантажно-митними деклараціями складає 508652,43 грн.

Позивач на підставі рішення Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України (протокол від 04.02.2010 №26/ГД-2960/К) включений до реєстру отримувачів гуманітарної допомоги за реєстраційним номером 02649ЄР.

Крім того, згідно з рішеннями Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України (протоколи від 04.11.2010 №26/ГД-2960/К; від 16.12.2010 №26/ГД-11451, від 17.03.2011 №26/ГД-11479) вказані вантажі визнано гуманітарною допомогою.

Позивач здійснював розподіл гуманітарної допомоги шляхом передачі предметів гуманітарної допомоги не безпосередньо на користь набувачів фізичних осіб, а через інші християнські громадські та благодійні організації (фонди). Таким чином, фізичні особи - набувачі гуманітарної допомоги безпосередньо у відносини з позивачем не вступали.

Передача гуманітарної допомоги іншим християнським громадським та благодійним організаціям (фондам) здійснювалась позивачем згідно із затвердженим Планом розподілу гуманітарної допомоги, затвердженим Парафіяльною Радою Релігійної громади Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці, на підставі листів-прохань про надання гуманітарної допомоги від інших християнських релігійних та благодійних організацій (фондів).

Факт передачі товарів гуманітарної допомоги оформлювався шляхом складання видаткових накладних. Отримання товарів здійснювалось на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У бухгалтерському обліку облік отримання та використання позивачем гуманітарної допомоги здійснювався шляхом ведення записів у книзі аналітичного обліку, контролю та розподілу гуманітарної допомоги, оборотно-сальдових відомостей та журналах по рахунках 22 та 48.

На підтвердження факту цільового використання гуманітарної допомоги християнські релігійні та благодійні організації (фонди), яким позивач передавав відповідні товари, надавали звіт у вигляді актів про використання гуманітарної допомоги.

Дані факти відображені в довідці від 15.04.2011 №292/23-33513031 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань цільового використання вантажів та коштів, визначених гуманітарною допомогою, та в акті перевірки від 16.09.2011 №659/23-33513031, а також не заперечувались сторонами під час судового розгляду.

Під час судового розгляду представники сторін пояснили, що спір виник лише у звязку з висновками податкового органу щодо неналежного оформлення позивачем первинних документів: не забезпеченням розмежування предметів гуманітарної допомоги по номенклатурі, відсутністю у позивача відомостей щодо конкретних фізичних осіб - набувачів благодійної допомоги).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначені Законом України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу".

Статтею 1 Закону України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" передбачено, що гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.

Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", якою передбачено, зокрема, поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів.

Отримувачами гуманітарної допомоги, відповідно до статті 1 вказаного Закону є юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема, релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України від 23.04.1991 №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації".

Відповідно до статті 7 Закону України від 23.04.1991 №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади.

Як встановлено судом, позивач є релігійною організацією, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги та одержала гуманітарну допомогу від нерезидента для надання матеріальної допомоги соціально незахищеним верствам населення.

Набувачами гуманітарної допомоги, в силу приписів статті 1 Закону України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу", є фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.

Крім того, закон відносить до набувачів гуманітарної допомоги й юридичні особи - благодійні організації, створені у порядку, визначеному Законом України "Про благодійництво та благодійні організації", громадські організації інвалідів, ветеранів війни та праці, Товариство Червоного Хреста України та його обласні організації, творчі спілки, а також громадські організації, створені для здійснення передбаченої їх статутними документами екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності; релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Це означає, що позивач, маючи статус набувача гуманітарної допомоги, правомірно передавав гуманітарну допомогу іншим християнським громадським та благодійним організаціям (фондам), які у розумінні Закону України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" вважаються набувачами гуманітарної допомоги.

Це також означає, що твердження податкового органу про порушення вимог закону, що виявилось у відсутності інформації про фізичних осіб набувачів гуманітарної допомоги за обставин, коли позивач не вступав у взаємовідносини з такими фізичними особами, є помилковими і не відповідають положенням Закону України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу".

В силу статті 6 Закону України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування.

Відповідно до статті 11 Закону України від 22.10.1999 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням. Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.12.1999 №298, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.1999 за №915/4208.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку передача отримувачами коштів і предметів гуманітарної допомоги здійснюється за довіреністю набувачів або документами, що засвідчують фізичну особу набувача, і оформлюється відповідними видатковими документами (ордерами, накладними, дорученнями та тощо).

Одержану гуманітарну допомогу у вигляді грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей отримувач відображає за дебетом рахунків обліку грошових коштів, товарів, запасів та іншого майна в кореспонденції з рахунком 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Передача набувачу гуманітарної допомоги у вигляді грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей відображається за дебетом рахунку 48 у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, товарів, запасів та іншого майна. (пункти 1.2 та 1.3 Положення).

Як вже зазначалось судом, на підставі зібраних по справі матеріалів та доказів, а також пояснень представників сторін встановлено, що позивач отримав вантаж (гуманітарну допомогу) та передав її в подальшому іншим християнським громадським та благодійним організаціям (фондам), які визначені у планах розподілу гуманітарної допомоги та звітах розподілу гуманітарної допомоги як набувачі гуманітарної допомоги.

Передача гуманітарної допомоги здійснювалась позивачем на підставі відповідних протоколів Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, планів розподілу гуманітарної допомоги, факт передачі оформлювався шляхом складання видаткових накладних, а отримання допомоги здійснювалось на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявних у матеріалах справи та досліджених під час судового розгляду.

При цьому, облік отримання та використання позивачем гуманітарної допомоги здійснювався у шляхом ведення записів у книзі аналітичного обліку, контролю та розподілу гуманітарної допомоги, оборотно-сальдових відомостей та журналах по рахунках 22 та 48.

Це означає, що позивач, розподіляючи гуманітарну допомогу, діяв згідно з вимогами чинного законодавства, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статті11 Закону України від 22.10.199 №1192-XIV "Про гуманітарну допомогу" є безпідставними.

Дослідивши наявні у справі первинні господарські документи (вантажні митні декларації, листи-прохання від інших християнських релігійних та благодійних організацій (фондів), видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо), надані позивачем, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу про неможливість перевірити цільове використання гуманітарної допомоги.

Під час судового розгляду встановлено, що податковий орган, виходячи з тверджень про нецільове використання позивачем гуманітарної допомоги, дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 157.14 статті 157 Податкового кодексу України та пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (суть порушень - що кошти та майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню податком на прибуток та податком на додану вартість).

Однак, як вже зазначалось судом, висновки податкового органу про нецільове використання позивачем благодійної допомоги були спростовані позивачем під час судового розгляду.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 №0000942300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 112838,85грн., та від 27.09.2011 №0000952300/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 31053,06грн., підлягають скасуванню як такі, що прийняті безпідставно.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області:

від 27.09.2011 №0000942300/0, згідно з яким Релігійній громаді Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 112838,85грн., з яких: 109666,34 грн. - за основним платежем; 3172,51грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 27.09.2011 №0000952300/0, згідно з яким Релігійній громаді Української автокефальної православної церкви Успіння Богородиці збільшено суму грошового зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 31053,06грн., з яких: 31052,06грн. - за основним платежем; 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 березня 2012 р.