Постанова № 21953230, 07.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року Справа № 2а-0870/11370/11

( 11 год. 19 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників

від позивача Білюшов В.М.

Літвінова О.О.

від відповідача Варьонов А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2011 №0000650804 та від 30.06.2011 № 0000660804.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, у судовому засіданні просив у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями СДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача за період лютий 2011р., за результатами якої було складено акт від 09.06.2011, №33/08-04/00377511, яким встановлено порушення позивачем п.198.1 ст.198, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 205, ч.1-3,5,6 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, а саме: підприємством безпідставно занижено податок на додану вартість в лютому 2011 року на суму 28151 грн. по операціям з ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс».

На підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 № 0000650804.

Також фахівцями СДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача за період грудень 2010р., лютий, березень 2011р, з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Лонг-Транс» та ТОВ «Агро-Трейд_Поділля» за результатами якої було складено акт від 14.06.2011, №36/08- 04/00377511, яким встановлено порушення відповідача п. 7.2.3, п.7.2, п. 7.4.1, п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181, пп.14.1.185 ст.14, п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, а саме: підприємством безпідставно занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 805670 грн., у тому числі у розрізі відповідних податкових (звітних) періодів за грудень 2010 року у сумі 336183 грн., за лютий 2011 року у сумі 142040 грн., за березень 2011 року у сумі 327447 грн.

На підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0000660804.

Позивачем зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку, але рішеннями вищих податкових органів - ДПА у Запорізької області та ДПС України скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Щодо призначення документальної невиїзної перевірки судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що документальні невиїзні перевірки були здійснені на підставі пп. 75.1.2 ст. 75, пп. 78.1.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з порушенням порядку призначення такої перевірки, про що зазначає позивач

Пп. 75.1.2 ПКУ закріплено поняття документальної перевірки.

Пп. 78.1.1 ПКУ встановлена можливість документальної позапланової виїзної перевірки, якщо платник податку не надасть пояснення та документи в обґрунтування на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що ніяких запитів відповідачем направлено не було, доказів щодо спростування цього факту суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що проводилися документальні невиїзні перевірки, порядок проведення яких регулюється ст.79 ПКУ.

Відповідно помилковим є посилання на ст.78.1.1 ПКУ як на підставу для проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до ст. 79 ПКУ підставою для проведення документальні невиїзні перевірки є наказ за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копію наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Доказів своєчасного вручення наказів від 09.06.2011 №681 та 26.05.2011 №607 та повідомлень від 09.06.2011 № 63/08-04/00377511 та 27.05.2011 № 55/08-04/00377511 відповідачем надані не були.

1.Податкове повідомлення-рішення від 29.06.2011 № 0000650804.

Відповідач в акті перевірки від 09.06.2011 № 33/08-04/00377511 (з урахуванням відповіді від 23.06.2011 № 5212/10/08-04 на заперечення ПАТ «ПБК «Славутич») у якості обґрунтування вказує, що «не встановлено фактичного постачання товару в період лютий 2011 р. з боку ТОВ «Видавництво «Діалог Прес» на адресу ПАТ «ПБК «Славутич».

Цей висновок зроблений на підставі того, що: а)це підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням; б) не можливо підтвердити фактичне отримання, приймання-передачу, оприбуткування ТМЦ та отримання послуг від контрагентів - постачальників до ТОВ Видавництво «Діалог Прес».

У зв'язку з цим у акті перевірки вказується на нікчемність угоди з цим контрагентом та не визнається право на податковий кредит.

В акті перевірки вказані фактичні обставини складання ПАТ «ПБК «Славутич» з цим контрагентом договору та його виконання. Зокрема, у акті вказані усі первинні документи на підтвердження цієї операції.

Стосовно відсутності вказаного підприємства за своїм місцезнаходженням слід зазначити, що відсутність за своїм місцезнаходженням ТОВ «Видавництво «Діалог Прес» ніяк не може свідчити про ненадання ним послуг ПАТ «ПБК «Славутич» з виготовлення рекламних матеріалів. Крім того, в акті перевірки навіть не вказується про несплату податків ТОВ «Видавництво «Діалог Прес».

В акті перевірки (с.11) зазначено, що позивач надав: декларації, договори, податкові та видаткові накладні, розрахункові документи та інші документи.

У судовому засіданні відповідач зазначив, що не достатньо було надано документів, які б підтверджували господарські відносини з контрагентом, а саме: не було актів виконаних робіт.

Позивачем на підтвердження господарських відносин з зазначеним контрагентом надав у судовому засіданні, для спростування доводів відповідача: товарно-транспортні накладні, перелік витрат, акт №05/02 про використання рекламно-інформаційної продукції, адресна програма розподілу рекламної продукції до акту №05/02 та акти на списання рекламної продукції.

2.Податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0000660804.

Відповідач в акті перевірки від 14.06.2011 № 36/08-04/00377511 у якості обґрунтування вказує, що «перевіркою не встановлено фактичного надання послуг з боку ТОВ «Лонг-Транс» на адресу ПАТ «ПБК «Славутич», тому виписані податкові накладні не можуть бути включені до податкового кредиту за лютий 2011р. в сумі 142 040 грн. за березень 2011 р. в сумі 118 872 грн.»

Цей висновок відповідачем зроблено на підставі того, що: а)по договору між ПАТ «ПБК «Славутич» и ТОВ «Лонг-Транс» останній є не тільки експедитором, але й перевізником; б) у ТОВ «Лонг-Транс» як у перевізника немає ліцензії; в)у ТОВ «Лонг-Транс» немає в наявності трудових ресурсів, складських приміщень, основних фондів, зокрема вантажних автомобілів.

Так з матеріалів справи встановлено, що ПАТ «ПБК «Славутич» - Замовник уклало із ТОВ «Лонг-Транс» - Експедитор договір № 931/11-ТР від 20.12.2010, відповідно до якого: «...Замовник доручає, а Експедитор надає Замовнику послуги із організації перевезення вантажів...» тобто відповідно до договору ТОВ «Лонг-Транс» не є перевізником, що підтверджено директором ТОВ «Лонг-Транс» (пояснення якого наведені у акті перевірки на стор. 12), а надає послуги із організації перевезень.

Таким чином відповідачем зроблено хибний висновок, про те, що ПАТ «ПБК «Славутич» та ТОВ «Лонг-Транс» уклали договір про надання транспортних послуг.

Стосовно висновків відповідача про необхідність наявності у ТОВ «Лонг-транс» ліцензії на вантажні перевезення слід зазначити наступне: по-перше, ТОВ «Лонг-транс» не є перевізником, а по-друге послуги із перевезення пива з 16.11.2010 не є ліцензійним видом діяльності у відповідності із п.25., ст.9. ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» згідно якого ліцензуванню підлягає лише перевезення небезпечних вантажів, до яких пиво та безалкогольні напої не відносяться.

У зв'язку із тим, що ТОВ «Лонг-транс» відповідно до договору не є перевізником, а виконує доручення, щодо організації перевезень, безпідставними вважаємо висновки про обов'язок ТОВ «Лонг-транс» мати власні складські приміщення та/або власний транспорт для виконання цього доручення. Наявність чи відсутність у експедитора складських приміщень та/чи транспортних засобів не є та не може бути підставою для висновку про ненадання послуг щодо організації перевезень.

Матеріалами справи встановлено, що за договором ПАТ «ПБК «Славутич» не компенсує Експедитору - ТОВ «Лонг-Транс» його витрати по залученню третіх осіб для виконання своїх обов'язків за договором. ПАТ «ПБК «Славутич» здійснює плату Експедитору за належне виконання договору. А згідно зі ст. 9 процитованого у акті перевірки Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» «підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування ...».

Крім того, у ст. 9 цього Закону вказано, що «перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами ...».

Таким чином, товарно-транспортні накладні є необхідним документом для ТОВ «Лонг-Транс», який замовляв перевезення у третіх осіб для розрахунків з ними (п. 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Мінтранса України від 14.10.1997 № 363).

Судом встановлено, що на підтвердження виконаного доручення між Замовником та Експедитором були складені акти та податкові накладні (повний перелік яких наведено у акті перевірки) по взаємовідносинам Замовника та Експедитора. Додатково до актів при перевірці було надано товарно-транспорті накладні. Тому твердження що під час перевірки не були надані первинні документи суперечать наведеним в акті перелікам первинних документів (актів, товарно-транспортних накладних та податкових накладних), що були надані для перевірки та підтверджують факт виконання доручення ПАТ «ПБК «Славутич» щодо організації перевезень вантажів.

Стосовно відсутності у ПАТ «ПБК «Славутич» таких первинних документів як подорожній лист вантажного автомобіля та талон замовника слід зазначити наступне:

Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207 затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені. У цьому Переліку відсутні вказані відповідачем документи.

Крім того, відсутність зазначених документів за наявності інших які підтверджують товарність операції, факти здійснення перевезень та наявність господарських відносин, не може бути підставою для виключення з податкового кредиту сум за лютий 2011р. у розмірі 142 040 грн. та за березень 2011 р. у розмірі 118 872 грн.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що для підтвердження вантажоперевезень у ПАТ «ПБК «Славутич» були в наявності товарно-транспортних накладних, а також інші документи, що підтверджують рух товарів.

Таким чином, у суду не викликає сумнівів фактичне здійсненні вантажоперевезень за договором про надання послуг ТОВ «Лонг-Транс», у зв'язку з чим висновки в акті перевірки про відсутність доказів таких перевезень є повністю безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач в акті перевірки від 14.06.2011 № 36/08-04/00377511 у якості обґрунтування вказує, що «не підтверджені операції ТОВ «Агро - Трейд - Поділля ПАТ з ПБК «Славутич» щодо купівлі-продажу ячменю за договорами від 18.10.2010 №18/01, та 01.11.2010 №ЯП-01-11-10/АТП, в результаті чого завищено суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 336183 грн. та завищено суму податкового кредиту на 319374 грн.

Актом перевірки № 36/08-04/00377511 також зроблені висновки про нікчемність угоди позивача з ТОВ «Агро - Трейд - Поділля».

Зокрема, в акті перевірки є посилання на акт Шепетівськой ОДПІ Хмельницької обл. від 16.03.2011 № 300/23/33380062, в якому висуваються деякі претензії до ТОВ «Агро - Трейд - Поділля» у зв'язку з нібито відсутністю доказів «передачі прав власності від постачальника (мається на увазі - ТОВ «Гранд - Зерно»,) до покупця (тобто до ТОВ «Агро - Трейд - Поділля»)». В акті також вказується на те, що «не встановлено фактів поставки покупцю ВАТ ПБК «Славутич», так як видаткові накладні не містять таких обов'язкових реквізитів, як місце переходу права власності, не вказана уповноважена особа покупця та довіреність на її імя та розшифровка підпису відповідальної особи».

Згідно акту Шепетівської ОДПІ Хмельницької обл. ТОВ «Агро - Трейд - Поділля» відображені податкові зобов'язання у грудні 2010 р. (п.2) на стор.20 акту № 36/08-04/00377511). Однак, відповідачем зроблений висновок про відсутність поставок від ТОВ «Агро - Трейд - Поділля» до ПАТ «ПБК «Славутич» ячменю на загальну суму понад 3,2 млн. грн., з чим не погоджується позивач.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за договорами від 18.10.2010 №18/01, та 01.11.2010 №ЯП-01-11-10/АТП були надані реєстри отриманих податкових накладних, витрати з розрахункового рахунку, договір, видаткові накладні, податкові накладні, з яких вбачається купівля-продаж ячменю пивоварного, який безпосередньо використовується у виробництві позивача, а відсутність поставок зазначеного товару призвело б до припинення діяльності підприємства. Крім того, позивач зазначає, що продукцію отримував від свого контрагента і в 2011 році, надає докази до матеріалів справи (договори, податкові накладні, витрати з розрахункового рахунку), тому вважати зазначені операції

Договори між ПАТ «ПБК «Славутич» та зазначеними контрагентами у встановленому порядку не визнані недійсними. Господарські операції за договорами відбулись, послуги надані та оплачені.

З приводу посилання відповідача на те, що правочин є недійсним, суд вважає необхідним зазначити, що згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:

ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;

ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено, що сторонами на момент укладення правочину були дотримані зазначені вимоги ЦК України та правочин дійсно був спрямований на реальне настання правових наслідків, що не підтверджує обґрунтування відповідача викладені в акті перевірки

Діюче законодавство України передбачає відповідальність суб'єкта господарювання лише за умови винних дій самого суб'єкта, а не будь-яких третіх осіб. Зокрема, ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен, але сам за себе. Податковим кодексом України не встановлений порядок сплати ПДВ за своїх контрагентів та за контрагентів своїх контрагентів.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податковим кодексом України не передбачено обов'язку зменшення податкового кредиту по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань або несплати чи сплати ним не у повному обсязі податкових зобов'язань та таке інше. Не передбачено Податковим кодексом України й обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення вищезазначених обставин щодо цього продавця, або контрагентів цього продавця.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця товарів, є неправомірними та безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних рішень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 №0000650804 та від 30.06.2011 № 0000660804.

Стягнути з Державного Бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 23.02.2012.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева