Постанова № 21953147, 21.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року (17 год. 30 хв.) Справа № 2а-0870/6757/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №85 від 10.11.2009,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1493/10/10-014 від 02.12.2010

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя

про: визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення рішення.

16.08.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення №0000462307 від 16.05.2011.

Позивача на обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкової щодо порушення позивачем п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) є неправомірними, а спірне рішення протиправним. Також позивач вважає, що відповідачем перевищені повноваження, визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ, оскільки дані бухгалтерського обліку та звітності можуть підтвердитись виключно інвентаризацією, проведення якої знаходиться за межами повноважень відповідача.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.09.2011.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.09.2011 та до 21.09.2011.

Представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначає, що за матеріалами перевірки до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4423,08 грн., за такі порушення: розрахункова операція здійснена, але через реєстратор розрахункових операцій не проведена та розрахунковий документ на повну суму не видався; за порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації; за невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Вважає дії податкового органу при проведенні перевірки законними, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000462307 від 16.05.2011 таким, що винесено правомірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 21.09.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу ДПА в Запорізькій області №224 від 31.03.2011 та направлення на перевірку від 14.04.2011 № 254 і від 27.04.2011 № 255 працівниками ДПА в Запорізькій області була проведена перевірка господарської одиниці АЗС - позивача, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3.

За результатами перевірки складено Акт (довідка) фактичної перевірки (далі Акт) від 29.04.2011 №0117/08/00/23/31823551, в якому зафіксовано порушення п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме на сторінці 3 Акту вказано наступне:

- не проведення розрахункової операції через РРО, не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, а саме: при продажу 2-х літрів бензину А-80 по ціні 9,35 грн. на загальну суму 18,70 грн. РРО не застосовувався, чек не видавався;

- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО. Невідповідність склала 18,70 грн.

- порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації у сумі 2192,26 грн. на момент перевірки зняті фактичні залишки ТМЦ на загальну суму 124681,80 грн. Перевіркою встановлено надлишок ТМЦ на загальну суму 25,62 грн. та нестачу ТМЦ на загальну суму 2166,64 грн.

28.04.2011 працівниками позивача було надано податківцям касову книгу підприємства за 2011 рік, ліміт каси, накази на призначення. Після ознайомлення з матеріалами перевірки головний бухгалтер підприємства ОСОБА_3 та оператор АЗС ОСОБА_4 відмовились від надання пояснень, підписання акту перевірки та отримання його примірника (акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 0015/08/00/23/3182351 та акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 0016/08/00/23/3182351).

У звязку з тим, що позивачу було надано копію Акта перевірки, яку викладено нерозбірливим почерком, ними було направлено лист до ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя від 12.05.2011 № 25 з пропозицією надати Акт перевірки у належному для ознайомлення стані. За даним зверненням позивач не отримав жодної відповіді.

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16.05.2011 № 0000462307 на суму 4423,08грн. з посиланням на пп. 1, 2, 12, 13 ст. 3, ст. 17, п. 1 ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому за порушення п.п. 1, 2 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до п.1 ст.17 цього Закону, до позивача застосовані штрафи на загальну суму 2 грн., а за порушення п. 12 ст. 3 цього Закону, на підставі ст. 20, до позивача застосований штраф у розмірі 4421,08 грн.

Зазначене рішення оскаржено позивачем 27.05.2011 за вих. № 36 до ДПА у Запорізькій області.

06.07.2011 ДПА у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги позивача № 3003/10/25020, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16.05.2011 № 0000462307 без змін.

Рішення від 06.07.2011 № 3003/10/25020 також було оскаржено позивачем до ДПА України.

Рішенням ДПА України від 29.07.2011 № 13773/6/25-0415 залишено без змін податкове повідомлення-рішення форми «С» від 16.05.2011 № 0000462307 та рішення ДПА у Запорізькій області від 06.07.2011 № 3003/10/25020, а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача, в ході якої була виявлена нестача товарів певного виду та надлишок товарів іншого виду, відповідачем фактично була здійснена самостійна інвентаризація таких товарів.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до Наказу Мінекономіки «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами» від 17.06.2003 № 157, інвентаризація це періодична перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.

Із наведеного вище можна зробити висновок, що дані бухгалтерського обліку та звітності можуть підтвердитись виключно інвентаризацією, проведення якої знаходиться за межами повноважень відповідача.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за №202/412 затверджено Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Відповідно до зазначеної Інструкції встановлений відповідний порядок проведення інвентаризації на підприємстві, який вимагає створення інвентаризаційної комісії у складі керівника підрозділу, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Крім того Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

В п. 1 Інструкції вказано наступне:

- Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

- Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

- Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

- Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.13.5 зазначеної Інструкції, для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Тобто, вимірювання пального при проведенні перевірки, а фактично інвентаризація, було здійснено в порушення вищезазначених нормативних актів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1, 2, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідачем були застосовані штрафні санкції, відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно якої, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, на думку суду термін «необліковані товари» у розумінні ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) має значення виключно у розрізі факту реалізації товару не облікованого належним чином, тобто не оприбуткованого відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Як свідчать матеріали перевірки відповідач фактично застосував штрафну санкцію за відсутність певного товару, тобто відсутній в наявності товар, який був облікований позивачем.

Крім того, з наданих позивачем змінних звітів та фіскальних чеків за 26-27 квітня 2011 року вбачається, відсутність різниці в даних обліку паливно-мастильних матеріалів у позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно було застосовано штраф за ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стосовно відображеного в Акті порушення позивачем вимог п. 1, 2 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На пропозицію суду надати будь-які докази вчинення позивачем порушень вимог п.п. 1, 2 та 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що таких доказів відповідач немає, відтак, надати їх суду не має можливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення та порушення позивачем п. 1,2,12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя №0000462307 від 16.05.2011.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 26.09.2011.