Постанова № 21952623, 05.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2012 року (18 год. 13 хв.) Справа № 2а-0870/9087/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю представників:

позивача Вороніна Ю.Л.,

відповідача - Желтоухової І.Ю., Бабіч С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»

до: Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області

про: визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

21.10.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» (далі позивач) до Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просить: поновити строк звернення до суду із адміністративним позовом; визнати неправомірними дії відповідача щодо самостійного зарахування протягом 2010-2011 років податковим органом сплачених позивачем у 2010-2011 роках за договором оренди земельної ділянки №26 від 01.04.2006 сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету; зобовязати відповідача провести певні дії, повязані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010-2011 роки за договором оренди землі №26 від 01.04.2006.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вчиняючи оскаржувані дії відповідач виходив за межі наданих йому законодавством України повноважень. Вчинення відповідачем оскаржуваних дій є наслідком неправильного обрахунку надходжень від позивача платежів з орендної плати за землю.

Ухвалою від 24.10.2011, через невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України, її було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову до 14.11.2011.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.11.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначене на 23.11.2011, питання щодо поновлення строку звернення до суду вирішено розглянути у попередньому судовому засіданні.

У попереднє судове засідання 23.11.2011 представники сторін не прибули.

За клопотанням відповідача попереднє судове засідання було відкладене на 07.12.2011.

У судове засідання 07.12.2011 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 07.12.2011 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинено до 20.12.2011.

Ухвалою від 20.12.2011 провадження у справі було поновлене, попереднє судове засідання призначене на 20.12.2011.

У попередньому судовому засіданні 20.12.2011 оголошувалась перерва до 27.12.2011.

Ухвалою від 27.12.2011 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду було відмовлено, в частині вимог: про визнання неправомірними дії відповідача щодо самостійного зарахування до 21.04.2011 податковим органом сплачених позивачем у 2010-2011 роках за договором оренди земельної ділянки №26 від 01.04.2006 сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету; а також щодо зобовязання відповідача провести певні дії, повязані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010-2011 роки до 21.04.2011 за договором оренди землі №26 від 01.04.2006, - позов залишено без розгляду.

Ухвалою від 27.12.2011 було закінчене підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 28.12.2011.

У судовому засіданні 28.12.2011 оголошувалась перерва до 30.12.2011.

Ухвалою від 30.12.2011 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до 05.01.2012.

Ухвалою від 05.01.2012 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 05.01.2012.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовних вимог від 29.12.2012, зокрема зазначивши, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначено платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обовязку при сплаті сум з орендної плати за землю, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період, в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечили та зазначили, що позивачем порушений термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання із орендної плати за землю, а тому позивачу нараховувались штрафні санкції. Оскільки нарахування штрафних санкцій позивачем не оскаржувалось, то вони набували статусу податкового боргу. При сплаті позивачем коштів за оренду землі, відповідачем у тому числі здійснювалось і погашення нарахованих штрафних санкцій. Також представник відповідача зазначив, що якщо платник податків не сплачує нараховані штрафні санкції зі сплатою податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення штрафних санкцій, які набули статусу податкового боргу. Вважає дії податкового органу правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 05.01.2012 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2006 між позивачем та Камянсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області був укладений договір оренди земельної ділянки №26, за умовами якого позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 109,5043 га кадастровий №2322410100:01:002:0013 із земель Камянсько-Дніпровської міської ради за межами м. Камянка-Дніпровська.

Крім того, 01.04.2006 між позивачем та Камянсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області був укладений договір оренди земельної ділянки №25.

Оскільки позивач заявив позов щодо оскарження дій відповідача, які були вчинені в 2010-2011 роках, то судом під час судового розгляду було досліджено саме цей період.

Відповідно до звітної податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік від 30.01.2010 (зареєстрована відповідачем 01.02.2010 за №1363), позивач самостійно визначив суму орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за вищезазначеним договором оренди в 2010 році в сумі 10326,14 грн., по 860,52 грн. щомісяця, а в грудні 2010 року 860,42 грн.

Згідно із даними звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік від 28.01.2011, позивач самостійно визначив суму орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за вищезазначеним договором оренди в 2011 році в сумі 10326,14 грн., по 860,52 грн. щомісяця, а в грудні 2011 року 860,42 грн.

01.06.2011 Камянсько-Дніпровським РВ ЗРФ ДП ЦДЗК було проведено державну реєстрацію додаткової угоди від 15.11.2010 до вищезазначеного договору оренди землі №26 від 01.04.2006, за умовами якої розмір орендної плати за земельну ділянку площею 109,5043 га було збільшено до 16467,36 грн.

Відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік від 10.08.2011, позивач самостійно визначив суму орендної плати за землю, яка підлягала сплаті за вищезазначеним договором оренди в 2011 році в сумі 16467,36 грн., по 860,52 грн. щомісяця з січня по серпень 2011 року включно, а за вересень-грудень 2011 року по 2395,80 грн. щомісячно.

Згідно даних доданих до матеріалів справи копій платіжних доручень, судом встановлено, що позивачем була повністю сплачена сума орендної плати за вищенаведеним договором оренди за 2010 рік. Протягом 2010 року позивачем було несвоєчасно сплачено суму орендної плати за січень 2010 року на суму 430,52 грн. (період затримки платежу 10 днів), лютий 2010 року на суму 860,52 грн. (період затримки 1 день), березень 2010 року на суму 860,52 грн. (період затримки 42 дні) та квітень 2010 року на суму 860,52 грн. (період затримки 12 днів), при цьому орендні платежі за жовтень-грудень 2010 року були здійснені позивачем завчасно 22.10.2010.

За несвоєчасну сплату поточних платежів з орендної плати за землю за вищенаведеним договором оренди за січень-квітень 2010 року позивачем 22.10.2010 було самостійно розраховано та сплачено пеню, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

У судовому засіданні з пояснень представників сторін судом було встановлено, що протягом 2010-2011 років відповідачем були проведені невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати орендної плати за землю позивачем за деклараціями за 2010 рік №1359 від 01.02.2010 та №1363 від 01.02.2010.

За наслідками цих перевірок у 2010 році відповідачем були складені акти №43/0476642/15 від 06.08.2010 та №56/0476642/15 від 15.11.2010. На підставі цих актів відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0001331502 від 11.08.2010, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою у сумі 3121,25 грн.,

- № 0001341502/0 від 11.08.2010, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 20% узгодженої суми податкового зобовязання, сплаченої з затримкою у сумі 16001,02 грн.,

- №0002091502/0 від 23.11.2010, яким за затримку на 86 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 65058,41 грн. позивача було зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13011,68 грн.

У 2011 році відповідачем був складений акт за наслідком перевірки №2/00476642/15 від 06.06.2011, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення №0000521502 від 22.06.2011, яким за затримку на 117 календарних днів сплати грошового зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 128762,75 грн. позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 25752,52 грн.

Протягом 2010-2011 років відповідач самостійно здійснював зміну призначення платежів здійснених позивачем, які спрямовував на погашення, як самостійно визначених, так і нарахованих відповідачем, зобовязань позивача з орендної плати за землю. При цьому, відповідач спрямовував гроші, які надходили від позивача, на погашення заборгованості позивача за іншим договором оренди.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку оскаржуванім діям відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що сплата орендної плати за землю здійснювалась позивачем протягом 2010-2011 років, про що свідчать надані суду копії платіжних доручень. У платіжних дорученнях вказано, зокрема, призначення платежу (за договором оренди №26) та період, за який здійснюється оплата за землю (місяць та рік).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції, чинній до 01.01.2011, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За змістом ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У відповідності з п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, позивач, перерахувавши суми орендних платежів, виконав свої зобовязання зі сплати вказаного зобовязання за періодами, визначеними ним у платіжному дорученні.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у редакції, яка діяла до 01.01.2011, встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як визначено п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, яке діяло до 01.01.2011, належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на час погашення позивачем зобовязання з орендної плати за землю, був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлений порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. І серед таких заходів зміна призначення платежу, визначеного платником податків, не була передбачена.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 указаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», під час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обовязок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Крім того, судом встановлено, що позивач самостійно сплачував свої зобовязання з орендної плати, передбачені законодавством, яке діяло до 01.01.2011, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи. У платіжних дорученнях позивач чітко зазначив періоди та призначення платежу за які були сплачені податкові зобовязання (орендна плата).

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Таким чином, відповідач з набранням чинності ПК України має право зараховувати кошти, які сплачує платник податків в порядку черговості виникнення податкового боргу.

Однак, враховуючи те, що правовідносини виникли до 01.01.2011, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України та беручи до уваги, що зобовязання з орендної плати також сплачувались у 2010 році, відповідно слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент вчинення правовідносин.

Крім того, позивач пояснив, а відповідач не заперечив, що всі рішення про застосування штрафних санкцій, прийняті у 2011 році оскаржені у судовому порядку, тобто не є узгодженим податковим зобовязанням, а заборгованість відповідача зі сплати орендної плати виникла ще у 2009 році, а тому норми Податкового кодексу України у даному випадку не можуть бути застосовані.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання, є помилковою.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобовязання, податковий орган до 01.01.2011 не був наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАСУ від 17.03.2009№358/13/13-09. Також у зазначеному листі вказано, що чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у разі несплати позивачем нарахованих до 01.01.2011 штрафних санкцій, відповідач наділений правом звернення до суду із відповідним позовом про стягнення таких сум фінансових санкцій. Проте, право на самостійну зміну призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу зі сплати штрафних санкцій нарахованих до 01.01.2011, навіть тих, які набули статус узгодженого податкового зобовязання, у податкового органу відсутнє.

Відтак, дії відповідача щодо зміни призначення платежу є неправомірними.

Відносини оренди земельної ділянки за договорами №26 та №25 є однорідними і кошти, які надходять від позивача, спрямовуються до одного місцевого бюджету, проте облік цих надходжень, на думку суду, повинен вестись окремо. Разом з тим, у випадку, що став предметом дослідження у цій справі, штучно створена ситуація, за якої не можливо встановити: чи вчасно здійснювалась орендарем сплата орендних платежів за окремим договором і, взагалі, чи здійснювалась така оплата; чи є підстави для застосування штрафних санкцій до орендаря, чи їх немає; чи вірно визначений розмір штрафних санкцій, застосованих до орендаря, і за яким договором оренди їх застосовано. У наявному випадку, на думку суду, створена невиправдана ситуація, за якої ймовірні зловживання податковим органом своїми повноваженнями, оскільки сам податковий орган не здатен у певний термін визначитися із тим, чи наявні підстави для нарахування податкового зобовязання за певним договором, тобто склалася неконтрольована ситуація.

Згідно даних довідки від 04.01.2011 №60/10/24, наданої відповідачем на вимогу суду, станом на 01.01.2011 по договору оренди землі №26 від 01.04.2010 за відповідачем обраховувалась заборгованість в розмірі 1721,04 грн. в тому числі за жовтень 2010 року - 860,52 грн. (строк сплати до 30.11.2010), листопад 2010 року 860,52 грн. (строк сплати 30.12.2010). З пояснень представників відповідача судом встановлено, що іншої заборгованості за цим договором позивач не мав.

Разом з тим судом встановлено, що орендні платежі за жовтень-грудень 2010 року позивачем були сплачені завчасно 22.10.2010.

Відтак, з врахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про відсутність у позивача станом на 01.01.2011 заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за договором №26.

На підтвердження своєчасності сплати орендних платежів за землю по договору №26 в 2011 році позивачем надані відповідні платіжні доручення, відповідно до яких орендна плата за січень-березень 2011 року була своєчасно сплачена позивачем.

Згідно даних акту звіряння розрахунків від 30.09.2011 по договору оренди землі №26, складеного між позивачем та виконавчим комітетом Камянсько-Дніпровської міської ради Запорізької області станом на 30.09.2011 позивач мав переплату орендної плати за цим договором на суму 7187,40 грн.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо зміни призначення платежу.

За таких обставин, з врахуванням висновків ухвали суду від 27.12.2011 про залишення позовної заяви в частині оскаржуваних дій відповідача, вчинених до 21.04.2011, без розгляду, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо самостійного спрямування протягом 2011 року (з 22.04.2011) коштів, сплачених позивачем за договором оренди земельної ділянки №26 від 01.04.2006, в рахунок погашення зобовязань, яких за цим договором станом на 22.04.2011 не існувало.

Відтак, і вимога позивача про зобовязання відповідача здійснити перерахунок розміру штрафних санкцій та пені з орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки № 26 від 01.04.2006 є обґрунтованою та такою, що спрямована на відновлення прав позивача.

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно із приписами ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки позивач у позову просить визнати дії відповідача неправомірними, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати дії відповідача протиправними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» до Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області щодо самостійного спрямування протягом 2011 року (з 22.04.2011) коштів, сплачених Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» за договором оренди земельної ділянки №26 від 01.04.2006, в рахунок погашення зобовязань, яких за цим договором станом на 22.04.2011 не існувало.

Зобовязати Камянсько-Дніпровську міжрайонну державну податкову інспекцію у Запорізькій області здійснити перерахунок розміру штрафних санкцій та пені з орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки № 26 від 01.04.2006, нарахованих Публічному акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат» протягом 2011 року, виходячи з того, що станом на 01.01.2011 Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат» не мало податкового боргу з орендної плати за цим договором.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

СуддяР.В. Кисіль

Постанова складена у повному обсязі 10.01.2012.