Постанова № 21951750, 30.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2012 року 14:50 Справа № 2а-0870/12242/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Сіпака А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представників позивача Сердюченко В.В., Залунін А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арні 2010»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки господарської діяльності позивача та визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, а саме: наказ на проведення перевірки позивача №177 від 11.11.2011, податкове повідомлення рішення винесене за результатами перевірки №0004422302 від 09.12.2011, оскільки позивач вважає що вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі зокрема зазначивши, що дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Арні 2010» на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №1777 від 11.11.2011 є неправомірними, а збільшення позивачеві суми грошового зобовязання з ПДВ на підставі податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011р. №0004422302 здійснено в порушення чинного законодавства України.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Податковим органом на адресу ТОВ «Арні 2010» надано запит від 13.10.2011 №10159/10/23-2 «Про надання інформації», де було зазначено про те, що за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, які свідчать про можливе порушення ТОВ «Арні 2010» податкового законодавства при здійсненні господарських операцій за період серпень 2011 року.

Листом від 04.11.2011 позивач надав відповідачу документи на запит податкового органу, у т.ч. банківські виписки, податкові накладні, реєстр триманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року, договори, прибуткові накладні та товарно-транспортні накладні.

11.11.2011 відповідачем виданий наказ №1777 «Про проведення позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів ТОВ «Арні 2010» код 37359594».

На підставі вищевказаного наказу №1777 від 11.11.2011 та направлення від 14.11.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Арні 2010», за наслідками якої складено акт №257/23-2/37359594 від 21.11.2011.

Так вищевказаним актом встановлено, що згідно укладеного договору №07/11 від 14.07.2011 ТОВ «Арні 2010» отримало від ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія» паливно-мастильні матеріали, що оформлено видатковими накладними та податковими накладними.

Сума податку на додану вартість по зазначених податковим накладним включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та в податковій декларації з ПДВ за серпень 2011 року. Розрахунки за отриману продукцію здійснювалися у безготівковій формі.

Перевезення пального в адресу ТОВ «Арні 2010» оформлено по наступним товарно-транспортним накладним: від 09.08.2011 (дизельне пальне у кількості 38500 л.); від 17.08.2011 серія 01АААА №3550 (дизельне пальне у кількості 31300 л); від 23.08.2011 (дизельне пальне у кількості 38000 л).

Згідно ТТН пунктом навантаження товару є м. Харків чи Харківська область, а так як у ТОВ «Арні 2010» постачальником виступає ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», яка знаходиться в м. Полтаві, ДПІ зроблено висновок про те, що наданими первинними документами фактично не підтверджено постачання товарів від ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія» до ТОВ «Арні 2010».

В акті перевірки зазначено, що для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Арні 2010» укладено наступні угоди: договір оренди заправ очної станції від 01.04.2011 №0104; договір від 01.05.2011 №01-05/1 щодо користування підземним сховищем-складом; договір оренди від 16.03.2011 щодо оренди транспортних засобів.

З посиланням на приписи п.2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіна України від 24.05.1995 №88, ст.16 Закону України «Про дорожній рух», ст.57 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію», наказу Мінтранспорту України «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 №363, наказу Мінстатистики і Мінтранспорту «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 №488/346 податковим органом в акті перевірки зазначено, що дорожні листи, надані підприємством до перевірки, оформлені з порушенням зазначеної форми, в них відсутні обовязкові, встановлені законом реквізити. Дорожні листи не відповідають вимогам п.2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та відповідно не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що постачальник ТОВ «Арні 2010» - ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія» знаходиться на обліку в ДПІ у м. Полтаві. У серпні 2011 року податковий кредит у розмірі 31% сформовано за рахунок ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», у серпні 2011 року податковий кредит ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія» на 40 % сформований за рахунок ТОВ «Легал світ» який має 8 стан платника податків (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). ТОВ «Легал світ» на протязі року неодноразово змінювало місцезнаходження. На даний час знаходиться на обліку ДПІ у Московському районі м. Харкова, основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля паливом. На підприємстві відсутні робітники, основні засоби, транспорт та складські приміщення. З квітня 2011 року звітність (декларація з податку на прибуток) до ДПІ не надавалась. Завищення податкового кредиту за серпень 2011 року складає 9968,9 тис.грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Натексім груп» (питома вага ТОВ «Натексім груп» у складі податкового кредиту в цьому місяці складає 100%).

За висновками податкового органу, підприємством в порушення вимог п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено розмір сум ПДВ, задекларованого до сплати на загальну суму 165 725 грн. 00 коп. за серпень 2011 року.

На підставі акту перевірки №257/23-2/37359594 від 21.11.2011 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 №0004422302, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 207156 грн. 25 коп., в тому числі 165 725 грн. 00 коп. за основним платежем та 41431 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так суд вважає, що відповідачем не правомірно зроблені вищевказані висновку виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.

Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому ТОВ «Арні 2010» цілком правомірно включило суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належним доказом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо контрагентів позивача, суд зазначає , що ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія» зареєстрований у встановленому законом порядку як платник ПДВ. Жодні відомості про анулювання свідоцтва цього платника податку на додану вартість чи його ліквідацію на момент здійснення операцій з позивачем податковим органом не надано.

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що зміст товарно-транспортних накладних, за якими перевозився товар, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так судом встановлено, що товарно-транспортні накладні, які надані позивачем для перевірки, містять в собі всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону №996-ХІV, а тому є належними первинними бухгалтерськими документами.

Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3), але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу товару не надається.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху, складського оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Отже з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

В акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність інших первинних документів, які складались позивачем з його контрагентом під час здійснення господарських операцій у серпні 2011 року, а саме: рахунок-фактура №52 від 09.08.2011 на суму 342650 грн. 16 коп., видаткова накладна №51 від 09.08.2011, товарно-транспортна накладна №51 від 09.08.2011, рахунок-фактура №55 від 16.08.2011, видаткова накладна №54 від 17.08.2011, товарно-транспортна накладна №003550 від 17.08.2011, рахунок-фактура №59 від 22.08.2011, видаткова накладна №58 від 23.08.2011, товарно-транспортна накладна №23/2 від 23.08.2011, податкова накладна №5 від 09.08.2011, податкова накладна №8 від 17.08.2011, податкова накладна №11 від 22.08.2011, податкова накладна №14 від 23.08.2011.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні технічні потужності для здійснення операцій з купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується договорами оренди, де позивач виступає в якості орендаря, від 04.01.2011 №0401/2011 на стоянку рухомого складу, від 01.04.2011 №0104 щодо оренди АЗС, від 01.05.2011р. №01-05/1 щодо користування підземним сховищем-складом, тощо.

Викладені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку ТОВ «Арні 2010», яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язане нести відповідальність за дії інших осіб.

В порушення приписів ст.71 КАС України, відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було доведено правомірність збільшення позивачеві суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 207156 грн. 25 коп., згідно податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 №0004422302.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 09.12.2011 №0004422302 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та нечинним наказу ДПІ м. Запоріжжя №1777 від 11.11.2011 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Арні 2010», то суд вважає, що позов в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так право податкового органу на проведення перевірок чітко передбачено вищевказаною нормою.

Крім того перевірка була проведена на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, якою передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Щодо твердження позивача про надання всіх запитуваних податковим органом документів суд зазначає, що відповідно до вимог пп.73.3. ст.73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у своєму запиті №10159/10/23-2 від 13.10.2011 податковий орган зазначив вичерпний перелік запитуваних документів.

Як вбачається з листа позивача, направленого на адресу податкового органу, щодо надання запитуваних документів, ТОВ «Арні 2010» надано не всі документи, які податковий орган просив надати, що стало підставою для винесення наказу №1777 від 11.11.2011 «Про проведення позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів ТОВ «Арні 2010» код 37359594» на підставі якого було видано направлення на перевірку та проведена сама перевірка господарської діяльності позивача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність винесення наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №1777 від 11.11.2011 «Про проведення позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів ТОВ «Арні 2010» код 37359594».

Щодо неправомірності дій податкового органу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників сторін, наказ та направлення на перевірку були вручені посадовій особі позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже суд не вбачає у діях посадових осіб відповідача протиправності при проведенні перевірки.

Так суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2,4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так позивачем не доведено порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів при винесенні податковим органом наказу №1777 від 11.11.2011 та складанні вищевказаного акту перевірки, а тому, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу №1777 від 11.11.2011 та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки.

На підставі вищевикладеного, керуючись Податковим Кодексом України, ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167, 256, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арні 2010» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправним наказу, неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004422302 від 09.12.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В. Сіпака

Постанова виготовлена в повному обсязі 28.02.2012