Постанова № 21951652, 20.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року 15:03 Справа № 2а-0870/5027/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю: представника позивача Степаненко Т.В.

представника відповідача Калініченка В.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія Агрінол»

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення винесені відповідачем №0001642310/0 від 29.10.2010, №0001652310/0 від 29.10.2010, №0001642310/1 від 30.12.2010, №0001652310/0 від 30.12.2010, оскільки як вважає позивач вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зокрема зазначивши, що співробітниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Торгово промислова компанія Агрінол та індустріальні оливи» (далі ТОВ «Агрінол»)з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 17.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства в період з 17.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 21.09.2010 № 153/23-108/36451680, на підставі якого прийняті наступні податкові повідомлення рішення: від 29.10.2010 №0001642310/0, яким позивачу донараховано суму з податку на прибуток у розмірі 4361106 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції на суму 3643870 грн. 00 коп.; від 29.10.2010 №0001652310/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3802 063 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції на суму 1900553 грн. 10 коп..

Позивач не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, скористався своїм правом на адміністративне оскарження, за результатами якого вищевказані податкові повідомлення рішення залишенні без змін, а скарги без задоволення та було винесено податкові повідомлення рішення №0001642310/1 від 30.12.2010, №0001652310/0 від 30.12.2010.

Так зобовязання по оскаржуваним податковим повідомленням рішенням виникли внаслідок того, що перевіряючими зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Авеста - Бердянськ».

Представник позивача вважає, що відповідачем хибно зроблені висновки щодо нікчемності правочинів, оскільки всі господарські відносини із вказаним контрагентом підтверджуються первинними документами бухгалтерської звітності.

На підставі вищевикладеного представник позивача вважає, що вищевказані податкові повідомлення рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства та просить суд їх скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначивши, що співробітниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 21.09.2010 № 153/23-108/36451680, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7,пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168/97-ВР), п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі Закон №334/94-ВР).

Так на підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом було винесено податкові повідомлення рішення від 29.10.2010 №0001642310/0, яким позивачу донараховано суму з податку на прибуток у розмірі 4361106 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції на суму 3643870 грн. 00 коп.; від 29.10.2010 №0001652310/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3802 063 грн. 00 коп. та нараховані штрафні санкції на суму 1900553 грн. 10 коп..

В ході перевірки встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, сум за результатами господарської діяльності з ТОВ «Авеста Бердянськ». Так зазначений контрагент мав взаємовідносини (придбання мастил) з наступними фіктивними підприємствами: ТОВ «Міраміда ТМ», ТОВ «Бізнес строй», ТОВ «Компанія Кронверк», які не сплачували податку на додану вартість у перевіряємому періоді.

Так податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину (договір постачання) укладеного між позивачем та ТОВ «Авеста Бердянськ», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить Бердянська ОДПІ Запорізької області, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена виїзна планова перевірки ТОВ «Агрінол» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 17.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства в період з 17.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 21.09.2010 № 153/23-108/36451680.

Так вищевказаним актом встановлено порушення позивачем вимог Закону №168/97-ВР, та вимог Закону №334/94-ВР Вказане порушення відбулось в звязку з тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту, суми валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Авеста Бердянськ».

На підставі вищевказаного акуту перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення.

При зясуванні обставин справи судом встановлено, що 01.12.2009 між позивачем та ТОВ «Авеста Бердянськ» було укладено договір купівлі продажу №83, відповідно до умов якого, продавець ТОВ «Авеста Бердянськ» зобовязується передати у власність позивача нафтопродукти , а покупець зобовязується їх прийняти та сплатити за них кошти.

На виконання умов вищезазначеного договору за період з 01.12.2009 по 30.06.2010 позивачем придбано нафтопродукти у ТОВ «Авеста-Бердянськ», на загальну суму 43 589648 грн. 67 коп. в т.ч. ПДВ на суму 7 264941 грн. 46 коп., в наступних періодах: в грудні 2000 року на суму 7 454325 грн. 00 коп.; в січні 2010 року на суму 2 767471 грн. 38 коп.; в лютому 2010 року на суму 4214406 грн. 60 коп.; в березні 2010 року на суму 9 279613 грн. 68 коп.; в квітні 2010 року на суму 7 076539 грн. 89 коп.; в травні 2010 року на суму 3 456984 грн. 66 коп.; в червні 2010 року на суму 9 340307 грн. 46 коп..

Придбання ТМЦ у ТОВ «Авеста Бердянськ» на загальну суму 43 589648 грн. 67 коп. в т.ч. ПДВ в сумі 7264941 грн. 46 коп. у податковому обліку ТОВ «ТИК Агрінол» відображено в повному обсязі у складі валових витрат та податковому кредиті з ПДВ у відповідних податкових періодах передбачених законодавством.

Розрахунок за поставлений товар позивач здійснював через банківські розрахункові рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того факт придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Авеста Бердянськ» відображено у бухгалтерському обліку по рахунку №201 «Сировина та матеріали», про що зроблено наступні проводки: Д-т 201 К-т 631 36 324707 грн. 21 коп. та Д-т 6442 К-т 631 7 264941 грн. 46 коп.

Вказана обставина відображена у акті перевірки та не спростовується представником відповідача.

Всі взаємовідносини позивача з ТОВ «Авеста Бердянськ» підтверджуються документами первинної бухгалтерської звітності, які наявні в матеріалах справи та були предявлені співробітникам відповідача безпосередньо при проведенні перевірки.

В акті перевірки зазначено, що позивачем на правомірно віднесено до складу валових витрат, суму по взаємовідносинам з ТОВ «Авеста Бердянськ».

Так згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп 7.5.1 п. 7.5 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Первинним документом, підтверджуючим факт здійснення першої з подій, є податкова накладна, яка відповідно до вимог Закону №168/97-ВР, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у звязку із з отриманням ТМЦ від ТОВ «Авеста Бердянськ», до складу валових витрат.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту вартість ТМЦ та ПДВ по податкових та видаткових накладних, які були отримані від ТОВ «Авеста Бердянськ» відповідно до договору купівлі продажу №83 від 01.12.2009.

Щодо твердження відповідача про нікчемність укладеного правочину, суд зазначає, що відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним

для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру

створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст зазначеного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Висновки щодо фіктивності правочину, відповідачем зароблено внаслідок того, що постачальниками ТОВ «Авеста Бердянськ», яке являється основним постачальником позивача в перевіряємому періоді, мав взаємовідносини з ТОВ «Кронверк», ТОВ «Міраміда» та ТОВ «Бізнес Строй», у яких відсутні потужності для господарської діяльності, а саме постачання мастил до ТОВ «Авеста Бердянськ» та вказаними юридичними особами не сплачувались податки за перевіряє мий період.

Щодо вищевказаного суд зазначає наступне.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Не можливо не зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Отже, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Слід зауважити, що видані контрагентом на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія Агрінол» до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення винесені Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області №0001642310/0 від 29.10.2010, №0001642310/1 від 30.12.2010, №0001652310/0 від 29.10.2010, №0001652310/1 від 30.12.2010.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 26.12.2011

Суддя А.В. Сіпака