Рішення № 21948641, 13.03.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-4222/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" березня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі : головуючого судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2, діючого і як представник відповідача редакції газети «Південна зоря»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до редакції газети «Південна зоря», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2011 року звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в якому просив: 1)визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, викладену, розміщену, розповсюджену в газеті «Південна зоря»№НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сторінці 8 у статті під заголовком (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

2) зобовязати Редакцію газети «Південна зоря», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в найближчий час з моменту вирішення справи по суті розмістити у газеті «Південна зоря»спростування недостовірної та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформації, що розміщена в газеті «Південна зоря»№НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сторінці 8 у статті під заголовком (російською мовою»- «ІНФОРМАЦІЯ_2»про те:

- що ОСОБА_3 здійснювалося виділення ділянок третім особам, родичам та іншим особам;

- що ОСОБА_3 порушені норми чинного законодавства при вирішенні питань про виділення земельних ділянок у м.Бердянську, розмістивши текст спростування: «Информация, изложенная в статье «ІНФОРМАЦІЯ_2»является недостоверной, порочащей честь и достоинство ОСОБА_5, установлено решением Бердянского горрайонного суда Запорожской области. Взыскано возмещение морального вреда в установленном судом порядке в пользу истца-ОСОБА_5.»

Спростування повинно бути розміщено під заголовком «Опровержение» та набрано тим же шрифтом, що й повідомлення, яке спростовується.

3) стягнути на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди з Редакції газети «Південна зоря» 5000,00 грн., з ОСОБА_2 5000,00 грн. та з ОСОБА_4 40000,00 грн. В обґрунтування позову зазначав, що автором вказаної публікації, як вказано в самій статті, є депутат Бердянської міської ради пятого скликання ОСОБА_4 У зазначеній статті автор вказує, «Что касается Косы, то команда ОСОБА_3 раздавала землю и здесь, но только не по десяток соток (под дачу), а гектарами. Для строительства больших отельно -туристических комплексов». Вказана інформація є недостовірною, так як ніяка «команда»позивача земельні ділянки не видавала. Автором статті розповсюджено також недостовірну інформацію, що«…Простые люди были вне зоны внимания будущего нардепа», - ця інформація не відповідає дійсності. Недостовірною є і інформація, стосовно того, що «…Подконтрольные ОСОБА_6 СМИ взахлеб попили о том, что передача участков земли под дачное строительство- это преступление против громады и «криминальный дерибан», так як позивач не контролює засоби масової інформації. Також відповідач розповсюдив наступну недостовірну інформацію: «…Протесты прокуратуры и судебные иски все это было. Но господин народный депутат прекрасно знает, что все до одного иски прокуратуры (а их было 24 по более чем восьмистам земельным участкам) Запорожский окружной административный суд оставил без удовлетворения», так як позивачу про викладену інформацію невідомо та він не має жодного відношення до неї. У статті автор зазначає: «Я не собираюсь подвергать сомнению компетентность работников Бердянской прокуратуры, потому что полагаю- их элементарно «нагнули». Вероятно, у народного депутата есть такие возможности…». Вказана інформація носить негативний характер та є недостовірною, так якщо це стосується позивача, то у нього такі можливості відсутні. Не відповідає дійсності та є недостовірною інформація стосовно того, що позивач виділяв земельні ділянки «особам, приближенным к телу», а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15. Зазначені особи не є «наближеними до тіла»позивача та позивачем земельні ділянки цим особам не виділялися. У вказаній статті автор розповсюдив наступну недостовірну інформацію: «…Как раз в эпоху ОСОБА_5 нарушение законодательства и стало нормой. Особенно в сфере выделения земли и в сфере строительства. Наиболее вопиющим фактом беззакония стало выделение земельных участков в охранных зонах высоковольтных линий электропередач..». За 10 років знаходження позивача на посаді міського голови міською радою було виділено для різного цільового призначення понад 3000 земельних ділянок, з дотриманням діючого законодавства та з приводу виділення земельних ділянок не порушено жодної кримінальної справи. Особисто позивачем земельні ділянки не виділялися, вони виділялися за рішенням міськради. Недостовірною є також і наступна інформація: «…Но с легкой руки ОСОБА_6 на этих землях не только строили многочисленные кафе и базы отдыха, более того, умудрились все эти земли узаконить…»; «…Именно в эпоху городского головы ОСОБА_5 по «левым»проектам массово осуществлялось незаконное строительство, а затем самостройки узаканивались через суд..» Позивач не має ніякого відношення до виділення і узаконення земельних ділянок «руки»ні до чого не докладав, так само як до «левых»проектів, нічого не будував та нічого не узаконював. Розповсюдивши зазначену інформацію, відповідачі порочать честь і гідність позивача, формують у спільноти негативне ставлення до нього, наносять шкоду його діловій репутації. Розміщена інформація наводить читачів на думку, що позивач не додержується законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, через те, що розповсюджена інформація стосовно позивача є, безсумнівно, інформацією негативного характеру, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3, та дискредитує його в очах суспільства. Відповідачами розповсюджено неправдиві відомості про позивача, чим принижено його честь, гідність та ділову репутацію, і тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідачів, а на позивача лише факт ощирення такої інформації відповідачами. Відповідно до ст..37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, громадяни мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про нього відомостей, що не відповідають дійсності та принижують їх честь та гідність. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у приниженні честі і гідності фізичної особи. Враховуючи, що недостовірну інформацію було розповсюджено у газеті «південна зоря», яка є засобом масової інформації з тиражем тижня 69452 примірника, читачами якої є необмежено коло осіб, розмір моральної шкоди спричиненої позивачу в результаті розповсюдження відповідачами недостовірної інформації складає 50000,00 грн. На підставі ст..ст.3,32, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 277 ЦК України, ст..47 ЗУ «Про інформацію», постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2007 року №1, постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р.№4 позивач просив визнати розповсюджену інформацію недостовірною, зобовязати відповідачів розмістити в найближчий час її спростування та стягнути з відповідачів моральну шкоду: з редакції газети «Південна зоря»та ОСОБА_2 по 5000,00 грн., з ОСОБА_4 40000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позов, доповіла по його суті, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, діючий за довіреністю і як представник відповідача за довіреністю - редакції газети «Південна зоря», позов не визнав, оголосив заперечення на позов. Вважає, що ані він як головний редактор, ані редакція газети не мають відповідати за позовом, оскільки не мають можливості реально оцінювати достовірність інформації, які публікуються авторами. Редакція газети печатає до усіх авторів попередження про те, що думки авторів публікацій не обовязково відображають точку зору редакції. За достовірність викладених фактів відповідальність покладається на автора. Публікація ОСОБА_4 не містила закликів до захоплення влади, насильницьких змін конституційного ладу, пропаганду війни тощо. Тому вважає, що підстав для задоволення позову в частині вимог до редакції газети «Південна зоря»та до нього немає.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник за довіреністю ОСОБА_9, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка представника відповідача про отримання повістки, в судове засідання не зявилися, причину неявки не повідомили.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, який одночасно є й представником за довіреністю редакції газети «Південна зоря», дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено та підтверджено належними доказами, що в газеті «Південна зоря»в №НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сторінці 8 у статті під заголовком (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_2»депутат Бердянської міської ради пятого скликання ОСОБА_4 опублікував свою статтю стосовно позивача, в якій, зокрема, вказав наступне:

- «Что касается Косы, то команда ОСОБА_3 раздавала землю и здесь, но только не по десяток соток (под дачу), а гектарами. Для строительства больших отельно -туристических комплексов».

- «…Простые люди были вне зоны внимания будущего нардепа»;

- «…Подконтрольные ОСОБА_6 СМИ взахлеб попили о том, что передача участков земли под дачное строительство- это преступление против громады и «криминальный дерибан»;

- «…Протесты прокуратуры и судебные иски все это было. Но господин народный депутат прекрасно знает, что все до одного иски прокуратуры (а их было 24 по более чем восьмистам земельным участкам) Запорожский окружной административный суд оставил без удовлетворения»;

- «Я не собираюсь подвергать сомнению компетентность работников Бердянской прокуратуры, потому что полагаю- их элементарно «нагнули». Вероятно, у народного депутата есть такие возможности…»;

- позивач виділяв земельні ділянки «особам, приближенным к телу», а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15;

- «…Как раз в эпоху ОСОБА_5 нарушение законодательства и стало нормой. Особенно в сфере выделения земли и в сфере строительства. Наиболее вопиющим фактом беззакония стало выделение земельных участков в охранных зонах высоковольтных линий электропередач..»;

- «…Но с легкой руки ОСОБА_6 на этих землях не только строили многочисленные кафе и базы отдыха, более того, умудрились все эти земли узаконить…»;

«…Именно в эпоху городского головы ОСОБА_5 по «левым»проектам массово осуществлялось незаконное строительство, а затем самостройки узаканивались через суд..».

При розгляді справ про захист честі, гідності, ділової репутації суд повинен зясовувати, чи поширені відомості, щодо яких предявлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Обовязок доведення, що поширені відомості відповідають дійсності, покладається на відповідача. Позивач зобовязаний лише довести факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої предявлено позов

Відповідно до ст.28 Конституції України, ст.ст.269,270,297,299 ЦК України кожна фізична особа від народження або за законом має особисті немайнові права, до яких відноситься, зокрема, і право на повагу до гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, може звернутись до суду з позовом про захист її честі, гідності, особистої ділової репутації.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Статтею 302 ЦК України встановлено, що особа, яка поширює інформацію, зобовязана переконатися в її достовірності.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та зясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року ).

Відповідно до частини 2 статті 47-1 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх субєктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Аналізуючи опубліковану статтю, суд дійшов висновку про те, що вона містить негативну інформацію про ОСОБА_3, викладена із застосуванням окремих слів і виразів, які створюють негативне уявлення про позивача, як особи, яка, оминаючи закон, роздавала землю, створює уявлення у необмеженого кола читачів про позивача як людину авторитарну, що оточила себе близькими людьми, схильну до недемократичних дій і порушень закону, нехтуючи інтересами простих людей.

Враховуючи застосовані автором мовні засоби, всі висловлювання, які піддані аналізу, є твердженнями, крім висловлювання : - «Я не собираюсь подвергать сомнению компетентность работников Бердянской прокуратуры, потому что полагаю- их элементарно «нагнули». Вероятно, у народного депутата есть такие возможности», яке є думкою автора, його припущенням, враховуючи наявність у ньому вставних слів «вероятно», «полагаю», яке не може перевірятися на предмет його відповідності дійсності.

Тобто, стаття ОСОБА_10 в цілому містить негативну інформацію про позивача, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію та дискредитує його в очах суспільства.

Крім цього, інформація, поширена відповідачами, редакцією газети та ОСОБА_4, за своїм змістом свідчить про конкретні факти дій позивача і стосується обставин вчинення певних дій. Проте вони мали б переконатися в достовірності розповсюджуваної інформації або зазначити офіційне джерело такої інформації, втім ними таких дій вчинено не було, офіційне джерело такої інформації не зазначено, а тому це привело до розповсюдження недостовірної інформації в негативній та образливій формі, висловлювання є твердженням та завдає шкоду честі, гідності та діловій репутації позивача.

У підтвердження цьому в матеріалах справи є два висновки: спеціаліста-лінгвіста, кандидата філологічних наук, доцента ОСОБА_11, який має стаж науково-педагогічної роботи за спеціальністю «російська мова»20 років, а також висновок фахівця ОСОБА_12- заступника директора Інституту мовознавства ім.. Потебні О.О. НАН України, доктора філологічних наук, професора, з досвідом наукової роботи в галузі російського мовознавства з 1973 року. Дані висновки є належними письмовими доказами в розумінні ст.57 ЦПК України, фаховість осіб, які провели дослідження статті, підтверджена відповідними дипломами та атестатами.

Щодо висновку спеціаліста з соціальних комунікацій, виготовленого ОСОБА_14, наданого суду представником відповідача ОСОБА_4, відповідно до якого спірні висловлювання, є всі, на її думку, без винятку оціночними судженнями, то суд ставить під сумнів фаховість цієї особи щодо надання подібних висновків, оскільки вона, є магістром з журналістики, а не спеціалістом мовознавцем за спеціальністю російська мова, не має досвіду практичної роботи, закінчивши, як вбачається з копії диплому, Запорізький національний університет у 2011 році, використавши для дослідження лише три словники російської мови без використання спеціальної наукової літератури щодо лінгвістичного аналізу та експертизи тексту. За своїм змістом висновок є суперечливим, оскільки автор, стверджуючи, що висловлення є оціночними судженнями, тут же зазначає, що тут присутня оцінка протиправних дій, тобто твердження. Використання крилатих фраз та штампів не переводить текст автоматично в припущення чи оціночні судження автора статті без застосування спеціальних мовних засобів, які б вказували на це.

В запереченнях представник відповідача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_9 послалась на те, що так чи інакше вжиті ОСОБА_4 в оспорюваній статті слова та вирази є в лексиконі самого ОСОБА_3, які він використовував в своїх інтервю на шпальтах газет з посиланням на ці випуски, а тому висловлене відповідачем в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»є оціночними судженнями ОСОБА_4, сформованими на особистих висловлюваннях самого позивача.

Однак, як вбачається із тексту заперечень, то представник відповідача сама вже вказує, що ОСОБА_5 не особисто роздавав землю, а всі депутати міської ради від партії Регіонів, в тому числі і міський голова, маючи право голосу, приймали рішення Бердянської міської ради, в тому числі з передачі земельних ділянок у власність. В заперечення проти вжитого твердження «простые люди были вне зоны внимания будущего нардепа», представник сама зазначає, що це є твердження, висловлене в контексті відсутності виділення нових незабудованих земельних ділянок пересічним громадянам. Однак при цьому не наводить, скільки взагалі було прийнято Бердянською міською радою рішень щодо виділення земельних ділянок і кому в період перебування ОСОБА_3 на посаді міського голови. Твердження про те, що заяви громадян з 2003 року на протязі пяти років залишалися незадоволеними, нічим не підтверджені та є голослівними. Щодо підконтрольності позивачу ЗМІ, то відповідач виділив газету «Город», посилаючись на інтервю ОСОБА_3 в газеті «Південна зоря»за 2009 рік, (де він, до речі, не зазначав в жодному разі назву ЗМІ) втім в оскаржуваній статті автор стверджує про підконтрольність позивачу багатьох засобів масової інформації, вживаючи слово у множині, що не відповідає дійсності. Твердження про виділення позивачем земельних ділянок «особам, приближенным к телу», спростовується самим же представником відповідача в своїх запереченнях, зазначаючи в них , що позивач особисто приймав участь у виділенні зазначеним громадянам земельних ділянок шляхом приймання участі у голосуванні на сесіях Бердянської міської ради та ставив свій підпис на рішеннях сесії. Однак в голосуванні приймають участь всі депутати міської ради та чи інше, в тому числі і ОСОБА_4, а підпис позивач ставив під рішенням в силу свого посадового стану як міський голова, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідачі також у підтвердження своїх заперечень проти позову та доведеності достовірності поширеної через ЗМІ інформації стосовно позивача, надали суду ряд копій рішень Бердянської міської ради про затвердження проектів відведення та передання в короткострокову оренду чи у приватну власність земельних ділянок, проте з них ніяким чином не випливає, що саме ОСОБА_3 одноособово «роздавав»землю. Рішення прийняті колегіальним органом, є чинними, не скасовані та не визнані незаконними у судовому порядку. Більш того в самих рішеннях вказано, що контроль за виконанням рішення покладено на голову постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_4

Таким чином, суд, аналізуючи надані докази по справі, приходить до висновку про доведеність обставин, на які посилається позивач, та вважає, що поширена інформація є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, а тому підлягає спростуванню.

У відповідності з п. 9 постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов предявлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справа про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»визначається, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Радою Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Враховуючи вимоги зазначеного національного і міжнародного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд враховує розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать позивача, від думок, поширених автором у статті в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, та вбачає підстави для захисту порушеного особистого немайнового права позивача.

Враховуючи, що твердження й оцінка щодо винуватості позивача у вчиненні протиправних дій висловлена відповідачами без посилання та надання доказів, зокрема: судових рішень, постанови або вироку щодо визнання позивача винним у скоєнні незаконних діянь, поширена інформація є недостовірною і позивач має право на її спростування та на відшкодування завданої моральної шкоди..

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачами: редакцією газети «Південна зоря»та ОСОБА_4 поширено частково недостовірну та таку, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, оскільки фактично вони ганьблять позивача, вказують на його протиправну, злочинну діяльність, у звязку з чим, такі відомості не є оціночними судженнями, а є негативною інформацією, поширеною відповідачами відносно позивача, що ґрунтувалася виключно на припущеннях.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачеві моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує розяснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій»(лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797). враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Враховуючи конкретні обставини справи, спосіб та характер поширення відомостей через газету, тиражем у 17250 примірників, як вбачається із довідки №2119 від 05.12.2011 року, та наслідки, які мала публікація недостовірної інформації для позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність в судовому засіданні також і вимог про відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовано завищено. З огляду на встановлені обставини, очевидним є те, що ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди. Проте сам факт ухвалення рішення суду на користь позивача, визнання його законних прав вже значною мірою компенсує завдану йому шкоду. Зваживши на це та виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, приймаючи до уваги розмір тиражу у 17250 примірників, а не у 69452 примірники, як зазначалося в позові, та чим обґрунтовувався розмір завданої шкоди в 50000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема: з редакції газети «Південна зоря»на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн., з відповідача ОСОБА_4 20000,00 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2, суд не вбачає для цього підстав, зважаючи на положення п. 9 постанови № 1Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до абз. 3 п.24 вказаної постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року, у судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь або спростування повинно бути опубліковано. Враховуючи, що позивач в своєму позові просив зобовязати відповідачів у найближчий час з моменту вирішення справи по суті розмістити спростування недостовірної інформації, суд вважає за можливе зазначити в резолютивній частині рішення конкретний строк - у місячний термін з моменту набрання рішенням законної сили, що не є виходом за межі позовних вимог, зважаючи на вимоги цієї постанови та ст.210 ЦПК України.

Враховуючи, що позов задоволено частково на 50%, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України судовий збір на користь позивача слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10, 11ё58-60, 62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 3, 34, 40, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 269,270,297,299, 277, 302 ЦК України, 47-1 Закону України "Про інформацію", ст..37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до редакції газети «Південна зоря», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати частково недостовірною та такою, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) інформацію, викладену, розміщену, розповсюджену в газеті «Південна зоря»№НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сторінці 8 у статті під заголовком (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме:

«…Что касается Косы, то команда ОСОБА_3 раздавала землю и здесь, но только не по десяток соток (под дачу), а гектарами. Для строительства больших отельно -туристических комплексов»;

«…Простые люди были вне зоны внимания будущего нардепа»;

«…Подконтрольные ОСОБА_6 СМИ взахлеб попили о том, что передача участков земли под дачное строительство- это преступление против громады и «криминальный дерибан»;

«…Протесты прокуратуры и судебные иски все это было. Но господин народный депутат прекрасно знает, что все до одного иски прокуратуры (а их было 24 по более чем восьмистам земельным участкам) Запорожский окружной административный суд оставил без удовлетворения»;

«…Особам, приближенным к телу»;

«…Как раз в эпоху ОСОБА_5 нарушение законодательства и стало нормой. Особенно в сфере выделения земли и в сфере строительства. Наиболее вопиющим фактом беззакония стало выделение земельных участков в охранных зонах высоковольтных линий электропередач..»;

«…Но с легкой руки ОСОБА_6 на этих землях не только строили многочисленные кафе и базы отдыха, более того, умудрились все эти земли узаконить…»;

«…Именно в эпоху городского головы ОСОБА_5 по «левым»проектам массово осуществлялось незаконное строительство, а затем самостройки узаканивались через суд..».

Зобовязати Редакцію газети «Південна зоря»(код ЄДРПОУ 13629248, адреса: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Мелітопольське Шосе, 19), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2) в місячний строк з дня набрання рішенням законної сили розмістити у газеті «Південна зоря»спростування недостовірної та такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформації, що розміщена в газеті «Південна зоря»№НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на сторінці 8 у статті під заголовком (російською мовою»- «ІНФОРМАЦІЯ_2»про те:

- що ОСОБА_3 здійснювалося виділення ділянок третім особам, родичам та іншим особам;

- що ОСОБА_3 порушені норми чинного законодавства при вирішенні питань про виділення земельних ділянок у м.Бердянську, розмістивши текст спростування: «Информация, изложенная в статье «ІНФОРМАЦІЯ_2»является недостоверной, порочащей честь и достоинство ОСОБА_5, установлено решением Бердянского горрайонного суда Запорожской области. Взыскано возмещение морального вреда в установленном судом порядке в пользу истца - ОСОБА_5.».

Спростування повинно бути розміщено під заголовком «Опровержение» та набрано тим же шрифтом, що й повідомлення, яке спростовується.

Стягнути з Редакції газети «Південна зоря» (код ЄДРПОУ 13629248, адреса: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Мелітопольське Шосе, 19) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 (пять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Редакції газети «Південна зоря» (код ЄДРПОУ 13629248, адреса: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Мелітопольське Шосе, 19) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: Запорізька область, м.Бердянськ, вул.. Першотравнева, буд. 29а/32/а, кВ.5) судові витрати по 663 гривні 50 копійок з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:З. П. Пустовіт