Постанова № 21948000, 08.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року 12:30 Справа № 2а-0870/9089/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників

позивача:Вороніна Ю.Л.;

відповідача:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»

доКам'янсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у

Запорізькій області

провизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат» (далі позивач або ПАТ «Запорізький рибокомбінат») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області (далі відповідач або Кам'янсько-Дніпровська МДПІ) в якій просить суд:

-визнати неправомірними дії Камянсько-Дніпровської МДПІ щодо самостійного зарахування протягом 2010 - 2011 років податковим органом сплачених ВАТ «Запорізькй рибокомбінат» у 2010 -2011 роках за договором оренди земельної ділянки №12 від 27.04.2006 року сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

-зобовязати Камянсько-Дніпровську МДПІ провести певні дії, повязані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 - 2011 роки за договором оренди землі № 12 від 27.04.2006 року.

В звязку з невідповідністю адміністративного позову вимогам ст.106 КАС України, ухвалою суду від 24 жовтня 2011 року позовна заява була залишена без руху. Позивач в строки, зазначені в ухвалі суду, усунув недоліки позовної заяви, в звязку з чим, ухвалою суду від 25 листопада 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13 грудня 2011 року.

Ухвалою суду від 13 грудня 2011 року розгляд справи відкладався до 21 грудня 2011 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 27 грудня 2011 року та до 29 грудня 2011 року.

За обґрунтованими клопотаннями представника відповідача, в звязку з необхідністю надання додаткових доказів та пояснень, розгляд справи зупинявся до 25 січня 2012 року та до 08 лютого 2012 року.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 08.02.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача, в судових засіданнях, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд визнати неправомірними дії Камянсько-Дніпровської МДПІ щодо самостійного зарахування протягом 2010 - 2011 років податковим органом сплачених ВАТ «Запорізькй рибокомбінат» у 2010 -2011 роках за договором оренди земельної ділянки №12 від 27.04.2006 року сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету. А також, зобовязати Камянсько-Дніпровську МДПІ провести певні дії, повязані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 - 2011 роки за договором оренди землі № 12 від 27.04.2006 року. В обґрунтування заявлених вимог пояснив суду, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обовязку при сплаті сум з орендної плати за землю, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період, в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій.

Представник відповідача, в судових засіданнях, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зазначив, що дії відповідача правомірні з урахуванням вимог п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ, яким передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення. Таким чином, коли позивач на протязі 2010 - 2011 років сплачував певні суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, з врахуванням наявного боргу (недоїмки), його погашення відбувалось з врахуванням зазначених норм законодавства. Крім того, пояснив суду, що позивачем порушений термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання земельного податку, а тому позивачу нараховувались штрафні санкції. Оскільки нарахування штрафних санкцій позивачем не оскаржувалось, то вони набували статусу податкового боргу. При сплаті позивачем коштів за оренду землі, відповідачем у тому числі здійснювалось і погашення нарахованих штрафних санкцій. Також представник відповідача зазначив, що якщо платник податків не сплачує нараховані штрафні санкції зі сплатою податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення штрафних санкцій, які набули статусу податкового боргу.

Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2006 року між Великобілозерською районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат») відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» було укладено договір оренди земельної ділянки №12 загальною площею 160,3904 га, що знаходиться за межами с. Новопетрівка Великобілозерського району Запорізької області.

Згідно п.9 зазначеного договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 14435,14 грн. за рік.

08 червня 2011 року між Великобілозерською районною державною адміністрацією та ПАТ «Запорізький рибокомбінат» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №12 від 27.04.2006, відповідно до якої п.9 розділу договору «Орендна плата» викладено в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7 % нормативної грошової оцінці земельної ділянки. На момент укладання додаткової угоди розмір орендної плати складає 71281,98 грн., а щомісячний 5940,17 грн.».

Судом встановлено, що позивачем самостійно задекларовано суму грошового зобовязання по орендній платі за земельну ділянку на 2010 рік в розмірі 18103 грн. 56 коп., з щомісячною 1508 грн.63 коп., що підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік.

Також, згідно довідки про сплату орендної плати по договору оренди землі №12 за 2011 рік, позивачем самостійно встановлені зобовязання з орендної плати в розмірі 44692 грн.80 коп., з щомісячною сплатою з січня по червень 2011 року в розмірі 1508 грн.63 коп., з липня по грудень 2011 року в розмірі 5940 грн.17 коп.

Вказані вище обставини відповідачем не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2010 року здійснювалась сплата сум орендної плати, про що свідчать платіжні доручення (а.с. 35-55), в яких зазначено призначення платежу: оплата оренди землі за договором №12 за відповідні місяці 2010 року.

Позивачем також надані суду копії платіжних доручень по сплаті орендної плати за земельні ділянки за 2011 рік (а.с.57-70) із зазначенням призначення платежу: оплата оренди землі за відповідні місяці 2011 року згідно договору №12.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що протягом 2010 2011 років ним в повному обсязі сплачено суми орендної плати по договору №12 від 27.04.2006.

Представник відповідача зазначив, що сплата орендної плати за землю здійснювалась позивачем із порушенням граничних термінів сплати. Указані факти відображались податковим органом у актах перевірок та були підставою для винесення відповідачем рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. У 2010 році такі рішення позивачем не оскаржувались та набували статусу податкового боргу з орендної плати за землю. Оскільки позивач під час внесення чергового платежу за договором оренди землі сплачував виключно суми оренди та не сплачував штрафні санкції, податковий орган здійснював розподіл таких коштів та частково спрямовував перераховані кошти в рахунок погашення податкового боргу зі сплати штрафних санкцій.

Вважаючи такі дії неправомірними позивач звернувся до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин 2010 року, далі Закон №2181-ІІІ від 21.12.2000) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У відповідності з п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку, виконав свої зобовязання зі сплати вказаного податку за періодами, визначеними ним у платіжному дорученні.

Крім того, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ від 21.12.2000 який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Вищезазначене підтверджується судовою практикою (Ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2009 по справі №2-а-к/с №К-181/08, від 19.11.2009 по справі № К-17393/08, від 19.11.2009 по справі №К-30667/06, від 26.11.2009 по справі №К-26837/06).

Отже, суд вважає дії Камянсько-Дніпровської МДПІ щодо самостійного зарахування протягом 2010 року, сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» сум зі сплати орендної плати за землю за договором оренди №12 від 27.04.2006 у рахунок сплати податкових зобовязань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету неправомірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Стосовно вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо самостійного зарахування протягом 2011 року, сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» в 2011 році за договором оренди земельної ділянки №12 від 27.04.2006 сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, слід зазначити наступне.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, відповідач з набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України має право зараховувати кошти, які сплачує платник податків в порядку черговості виникнення податкового боргу.

Щодо твердження представника позивача, що станом на 01.01.2011 у ПАТ «Запорізький рибокомбінат» був відсутній податковий борг, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, та проти чого не заперечували представники сторін, протягом 2010 року відповідачем було винесено декілька податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з орендної плати., а саме:

-29.03.2010 року позивачу нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати (акт №13-00476642/152. податкове повідомлення-рішення (форми Ш) №0000011601 від 16.03.2010 року надіслано з повідомленням та отримано ВАТ «Запорізький рибокомбінат 19.03.2010р.) у розмірі - 84,05 грн.

-30.09.2010 року позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з орендної плати (акт №00004/1501/00476642 від 06.08.2010р. податкові повідомлення-рішення (форми Ш) №0000241501/1, №0000251501 від 17.09.2010р. року надіслано з повідомленням про вручення - отримано ПАТ «Запорізький рибокомбінат 20.09.2010р.) у розмірі - 1175,29 грн.

Хоча, зазначені порушення виникли внаслідок самостійного зарахування податковим органом протягом 2010 року грошових коштів, сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» по орендної плати за землю за договором оренди №12 від 27.04.2006 у рахунок сплати податкових зобовязань, які не вказані в призначені платежу під час перерахування платником податків коштів, однак в судовому чи адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржені не були, проти чого не заперечував представник позивача, та набули статусу податкового боргу.

Згідно із приписами ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Штрафні санкції до платника податку застосовуються шляхом винесення рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, станом на 01 січня 2011 року (на час набрання чинності Податковим кодексом України) за ПАТ «Запорізький рибокомбінат» рахувалася сума податкового боргу по узгодженим податковим зобовязанням у розмірі 1181,87 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо самостійного зарахування протягом 2011 року, сплачених ПАТ «Запорізький рибокомбінат» в 2011 році за договором оренди земельної ділянки №12 від 27.04.2006, сум зі сплати орендної плати за земельні ділянки у рахунок податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо зобовязання відповідача провести певні дії з проведення перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 2011 роки за договором оренди, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду податковим органом відносно позивача приймались рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства, а саме за несвоєчасну сплату сум узгодженого податкового зобовязання.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Тобто, у даному випадку вимога позивача про зобовязання відповідача провести певні дії щодо штрафних санкцій є безпідставною, оскільки нарахування штрафних санкції здійснено шляхом винесення рішення про застосування штрафних санкцій. Отже, позивач обрав не належний спосіб захисту. Вимоги про скасування рішення про застосування штрафних санкцій позивач у цій справі суду не заявляв.

Наказом ДПА України від 11.06.2003 №290 затверджено Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби.

Відповідно до приписів п. 6.3 цієї Інструкції у разі визнання судом недійсним податкового повідомлення податкового органу про нарахування (донарахування) суми податкового зобов'язання сума пені, нарахована за несвоєчасне погашення такого податкового зобов'язання, скасовується. Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що списання сум нарахованої пені або призупинення її нарахування може відбуватися у випадках, передбачених чинними нормативно-правовими актами.

Оскільки, у цій справі судом не розглядається питання про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, то у суду відсутні і підстави для скасовування пені та зобовязання відповідача провести певні дії щодо перерахунку розрахунків пені.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести певні дії, пов'язані з проведенням перерахунку розрахунків пені та штрафних санкцій зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 - 2011 роки за договором оренди землі №12 від 27.04.2006 слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Кам'янсько-Дніпровською міжрайонною державною податковою інспекцією у Запорізькій області не доведена правомірність своїх дій щодо самостійного зарахування протягом 2010 року коштів, сплачених Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» за договором оренди земельної ділянки №12 від 27 квітня 2006 року в рахунок погашення податкових зобов'язань, які не вказані у призначенні платежу та доведена правомірність дій щодо самостійного зарахування вказаних коштів протягом 2011 року, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області щодо самостійного зарахування протягом 2010 року коштів, сплачених Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» за договором оренди земельної ділянки №12 від 27 квітня 2006 року, в рахунок погашення податкових зобовязань, які не вказані у призначенні платежу.

3.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» судовий збір у розмірі 1,70 грн. (однієї гривні семидесяти копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЮ.П. Бойченко