Постанова № 21947382, 11.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року о 14 год. 59 хв. Справа № 2а-0870/4850/11

Запорізький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Прасова О.О., суддів Кисіль Р.В, Максименко Л.Я., при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю позивача ОСОБА_2, представника Відповідача-3 Коцило Ю.М., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою ОСОБА_2

до Міністра внутрішніх справ України Захарченка Віталія Юрійовича, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області Серба Володимира Івановича, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області

третя особа управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

про скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2, постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 (надалі позивач або ОСОБА_2) звернувся з адміністративним позовом до Міністра внутрішніх справ України Захарченка Віталія Юрійовича (надалі Відповідач-1), начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області Серба Володимира Івановича (надалі Відповідач-2), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (надалі Відповідач-3), третя особа управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про: скасування наказу №117 від 29.06.2004 по Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області про звільнення позивача з займаної посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції (ДАІ) Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області по ст.65 п.«а» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 за віком; зобовязання начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області відновити позивача на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції (ДАІ) Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 29.06.2004 по 22.08.2011 у сумі 253092 грн. 50 коп.; зобовязання Міністра внутрішніх справ України відповідно до п.28, абз.1,6 п.34 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991, наказом від 20.12.2004 присвоїти позивачу чергове спеціальне звання «підполковник міліції»; зобовязання Міністра внутрішніх справ України відповідно до п.28, абз.1,7 п.34 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991, наказом від 20.12.2010 присвоїти позивачу чергове спеціальне звання «полковник міліції»; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. 00 коп.

В адміністративному позові позивач зазначив, що рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ України від 17.06.2004 та рапорт на поновлення в органах внутрішніх справ України від 17.06.2004 вважає недійсними, так як вони написані одночасно, під тиском керівництва УМВС України в Запорізькій області та за пять днів до поновлення позивача на посаді начальника відділення ДАІ Мелітопольського РВ УМВС України у Запорізькій області на підставі судового рішення Мелітопольського міськрайсуду від 17.05.2004. Керівництво УМВС України у Запорізькій області при виданні наказу №117 від 29.06.2004 про звільнення грубо порушило вимоги Конституції України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», Закон України «Про виконавче провадження», «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та трудового законодавства, звільнивши позивача в період тимчасової непрацездатності. Керуючись ст.9 КАС України, ст.ст. 8, 22, 43, 56 Конституції України позивач просить зобовязати керівника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 29.06.2004 по дату винесення судового рішення. З моменту звільнення, тобто з 29.06.2004 по теперішній час порушується право, як працівника міліції, на отримання чергових спеціальних звань «підполковник міліції» і «полковник міліції». Через звільнення порушені нормальні життєві звязки, позивач не може працевлаштуватися на іншу роботу, що вимагає додаткових зусиль для організації життя. Моральні страждання позивач оцінив у сумі 100000 грн. 00 коп. виходячи з того, що він був працівником органів внутрішніх справ і депутатом Мелітопольської міської Ради, займав відповідальне положення.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачем-1 подано до суду письмове заперечення в якому зазначено, що присвоєння чергового спеціального звання особі, яка не проходить службу в органах внутрішніх справ та не перебуває на посаді, як і її атестування не є можливим. У звязку з цим у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач-1 у судове засідання не прибув. Про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач-2 у судове засідання не прибув. Про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідачем-3 подано до суду письмове заперечення в якому зазначено, що згідно з п.70 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української ССР від 29.07.1991 №114, звільнення осіб середнього та старшого начальницького складу, до підполковника міліції включно, у запас та у відставку, провадиться начальниками управлінь внутрішніх справ Кримської АРСР, областей, м.Києва і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ України. Відповідно до п.8 Положення про ГУМВС України в Запорізькій області, оголошеного наказом МВС України від 02.02.2004 №94, зі змінами, оголошеними наказом МВС України від 21.10.2008 №547, начальник ГУМВС визначає ступінь відповідальності та розподіл обовязків між першими заступниками та заступниками. Такими повноваженнями начальника ГУМВС наділив Міністр внутрішніх справ України. Наказом УМВС України в Запорізькій області від 30.03.2001 №170, визначений перелік посад, що входять до номенклатури УМВС України в області та розширені права заступників начальників органів внутрішніх справ по роботі з особовим складом, де згідно з п.2.2 та Переліком №2 начальник УМВС визначив право заступника начальника УМВС по роботі з особовим складом на звільнення з ОВС осіб молодшого, середнього та старшого начальницького складу. У позовній заяві ОСОБА_2 вказує, що під час його звільнення з ОВС України 29.06.2004 не була проведена його атестація. Оскільки ОСОБА_2 фактично виконував свої обовязки в посаді лише 7 днів після тривалої перерви, всебічно оцінити його ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми не можливо, тому атестація проведена не була. ОСОБА_2 звільнений на підставі рапорту про звільнення, тобто за власним бажанням, зазначивши у рапорті конкретну дату звільнення, при цьому законодавством не передбачені будь-які обмеження при звільненні працівника за власним бажанням у період його тимчасової непрацездатності. Крім того, є підстави вважати видачу довідки про тимчасову непрацездатність Мелітопольською міською самостійною поліклінікою №3 не законною. Законних підстав присвоєння ОСОБА_2 чергового спеціального звання підполковник та полковник міліції на один ступінь вище звання передбаченого займаною посадою у порядку заохочення не має. ОСОБА_2 поновити на посаді начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу неможливо у звязку з її ліквідацією. Відповідно до п.24 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української ССР від 29.07.1991 №114, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У судовому засіданні представник Відповідача-3 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Третьою особою подано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що позивач посилається на примусові дії з боку відповідача(ів) на подачу рапорту про звільнення у звязку з вислугою років. Але ніяких доказів стосовно таких примусових дій з боку відповідача(ів) позивач суду не надає. Посилання позивача на подачу в той же день рапорту про поновлення на роботу у звязку з рішенням суду є безпідставним, оскільки подача такого рапорту не передбачена з огляду на обовязковість виконання всіма органами рішень суду. Звільнення позивача відбулося не в день подачі рапорту, а пізніше та позивач не скористався своїм правом на відзив рапорту про звільнення. Позивачем не доводиться наявність спричиненої йому моральної шкоди та причинного звязку між шкодою та наслідками. У звязку з цим у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника Відповідача-3, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд зясував наступне.

Відповідно до паспорта громадянина України Серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.77).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.05.2004 у справі №2-1263/2004 позов ОСОБА_2 до УМВС України в Запорізькій області про скасування наказу №336 від 09.12.2003 про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у звязку з незаконністю прийняття наказу посадовою особою задоволено частково: визнано наказ №336 від 09.12.2003 по УМВС України в Запорізькій області про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС в Запорізькій області по ст.64 п.«в» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 у звязку з обмеженим станом здоровя незаконним; зобовязано начальника УМВС України в Запорізькій області поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС в Запорізькій області; зобовязано начальника УМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі три тисячі пятсот гривень. Рішення в даній частині і виплаті середнього заробітку за один місяць у розмірі сімсот гривень вступає у законну силу негайно. Стягнуто з УМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди пять тисяч гривень. В іншій частині позову ОСОБА_2 повністю відмовлено.

Судом досліджено рапорт ОСОБА_2, датований 17.06.2004, на адресу начальника УМВС України в Запорізькій області генерал-майора міліції Іллічова М.О. в якому зазначено наступне: «… Згідно рішення Мелітопольського міськрайсуду від 17.05.2004 року прошу Вас поновити мене на посаді начальника відділення ДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області» (т.1, а.с.153).

Також, судом досліджено рапорт ОСОБА_2, датований 17.06.2004, на адресу начальника УМВС України в Запорізькій області генерал-майора міліції Іллічова М.О. в якому зазначено наступне «… Прошу Вас звільнити мене з органів МВС на пенсію у звязку з досягненням вислуги років і віку з 29.06.2004 року» (т.2, а.с.154).

У наказі УМВС України в Запорізькій області від 22.06.2004 №108о/с «По особовому складу» зазначено наступне: «Відмінити пункт наказу УМВС від 09.12.2003 року №336о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_2 (М-928255) начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу. Вважати його залишеним на займаній посаді з 09.12.2003 року та виплатити йому середню заробітну платню за час вимушеного прогулу у розмірі три тисячі пятсот гривень, з 09 грудня 2003 року до 17 травня 2004 року. Підстава: рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 17.05.2004р.» (т.1, а.с.20, а.с.146).

У наказі УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с «По особовому складу» зазначено наступне: «Згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнити з органів внутрішніх справ: у відставку за ст.65 п.«а» (за віком) майора міліції ОСОБА_2 (М-928255) начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 29 червня 2004 року. Вислуга на день звільнення складає: календарна 22 роки 00 місяців 04 дні; у пільговому обчисленні не має». Даний наказ підписаний М.М. Шантуровим заступником начальника, полковником міліції (т.1, а.с.19, а.с.145).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2011 по даній справі зазначено наступне: «… Відповідно до пункту 70 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 №114, звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби виключно начальниками управлінь внутрішніх справ Кримської АРСР, областей, м.Києва і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ УРСР ... Наказ про звільнення ОСОБА_2 було підписано заступником начальника управління Міністра внутрішніх справ у Запорізькій області, а не начальником. Оскільки судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено чи мав повноваження заступник начальника видавати наказ про звільнення позивача, то рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню. Суди у рішеннях посилаються на рапорт ОСОБА_2 від 17.06.2004 про звільнення його з органів внутрішніх справ як на підставу звільнення. Слід зазначити, що рапорт ОСОБА_2 від 17.06.2004 про звільнення його з органів внутрішніх справ є нікчемним, оскільки поданий до поновлення його на посаді …» (т.4, а.с.132).

Пунктом 1 Наказу начальника УМВС України в Запорізькій області від 30.03.2001 №170 «Про затвердження переліків посад, які входять до номенклатури УМВС України в області та розширення прав начальників органів внутрішніх справ в роботі з особовим складом» затверджено перелік посад номенклатури УМВС України в області (додаток №1, №2).

Відповідно до «Переліку посад, призначення та увільнення на яких здійснюється наказом заступника начальника УМВС начальником УРОС» додатку №2 до Наказу начальника УМВС України в Запорізькій області від 30.03.2001 №170 «Про затвердження переліків посад, які входять до номенклатури УМВС України в області та розширення прав начальників органів внутрішніх справ в роботі з особовим складом» заступником начальника УМВС начальником УРОС здійснюється звільнення з ОВС осіб молодшого, середнього та старшого начальницького складу (т.2, а.с.157, а.с.163).

Згідно з п.8 «Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області», затвердженого наказом МВС України від 02.02.2004 №94 «Про затвердження положень про територіальні і на транспорті органи МВС України» (далі «Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області»), визначення ступеня відповідальності та розподіл обовязків між першими заступниками і заступниками здійснює начальник УМВС.

Як зазначено у Довідці ГУМВС України в Запорізькій області від 12.09.2011 №10/7-708, середньомісячне грошове забезпечення за квітень-травень 2004 року становило 857 грн. 13 коп. Сума розрахована без утримання ПДФО та єдиного соціального внеску (т.6, а.с.148).

У листі від 11.11.2011 за №12/6-2674 «Про надання інформації», підписаного начальником головного управління інформаційного забезпечення ГШ МВС України на адресу Управління юридичного забезпечення МВС України зазначено наступне: «… 26.08.1999 за №4815 відділення ДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 25574618) включено до ЄДРПОУ як юридичну особу, згідно наказу МВС України від 28.04.1997 №280 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №341 «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», керівник ОСОБА_2. 26.02.2004 за №7159 у звязку із зміною керівника відділення ДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 25574618) внесені відповідні зміни до ЄДРПОУ, керівник Блажівський Марян Ількович. Станом на 18.11.2011 відділення ДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 25574618) як юридична особа з обліку ЄДРПОУ не виключено. Відомостей щодо внесення інших змін до вказаної установи ГУІЗ ГШ МВС України не отримував» (т.6, а.с.167).

Судом досліджено Довідку №7159 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 26.02.2004 за №16/71ДЦ-779, видану Департаментом інформаційних технологій МВС України. Згідно цієї Довідки Відділення ДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області є юридичною особою та має ідентифікаційний код 25574618 (т.6, а.с.186).

Згідно з інформацією Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 15.11.2011 за №12/1-7/6226 «… ідентифікаційний код 25574618 переданий Міністерству внутрішніх справ України для ведення відомчого обліку підпорядкованих йому субєктів. Станом на 01 листопада 2011 інформація щодо субєкту з назвою Відділення Державної автомобільної інспекції (ДАІ) Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області до ЄДРПОУ не надходила …» (т.6, а.с.203).

Також, судом зясовано, що відповідно до п.9 «Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №341, Департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху при департаменті Державтоінспекції МВС є юридичними особами, мають рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №526764 Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Запорізькій області є юридичною особою та має ідентифікаційний код 08804940 (т.6, а.с.185).

Судом досліджено Наказ УМВС України в Запорізькій області від 27.06.2005 №343 «З організаційно-штатних питань» та витяги з додатків до нього (т.1, а.с.155-162).

Також, судом досліджено Наказ ГУМВС України в Запорізькій області від 11.08.2011 №1283 «З організаційно-штатних питань» та додаток №1 до даного Наказу Штат підрозділів Державної автомобільної інспекції, підпорядкованих ГУМВС України в Запорізькій області (т.6, а.с.118-120).

Позов підлягає частковому задоволенню виходячи з нижче зазначеного.

1.У п.7 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ») зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку:

-особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років;

-полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років;

-генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років;

-генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.

Згідно з п.8 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться:

-за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії;

-у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі;

-за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

-у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи);

-за службовою невідповідністю;

-у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення;

-через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

-у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;

-у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі (п.8 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»).

Як зазначено у п.47 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

Згідно з п.48 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Відповідно до ст.68 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

У п.70 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» зазначено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно начальниками управлінь внутрішніх справ Кримської АРСР, областей, м.Києва і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ УРСР.

Згідно з п.2 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» особи, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, та яким присвоєно спеціальне звання майор міліції відносяться до старшого начальницького складу.

Суд вважає, що відповідно до п.8 «Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області» начальник УМВС повинен визначати ступень відповідальності та розподіл обовязків між першими заступниками і заступниками відповідно до його компетенції. Рішення начальника УМВС з цього приводу не можуть суперечити чинним нормативно-правовим актам.

Таким чином, заступник начальника УМВС позбавлений можливості звільняти з органів внутрішніх справ старший начальницький склад та звільнив ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ наказом №117о/с від 29.06.2004 в порушення п.70 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Крім того, як свідчать матеріали справи та встановив в ухвалі від 31.05.2011 Вищий адміністративний суд України, рапорт ОСОБА_2 від 17.06.2004 про звільнення його з органів внутрішніх справ є нікчемним, а отже не створює жодних юридичних наслідків. Звідси, підстава (рапорт) звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ відсутня.

Інші підстави для звільнення ОСОБА_2 відповідачі не навели та до суду не надали.

У п.24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позивач перебував у відносинах публічної служби з УМВС України в Запорізькій області та звільнений з цього органу, а також претендує на поновлення на посаді в даному органі (його правонаступнику). Звідси позовна вимога про зобовязання начальника ГУМВС України в Запорізькій області, як конкретної посадової особи, поновити позивача на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України в Запорізькій області є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 №348).

У п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі «Порядок обчислення середньої заробітної плати»), зазначено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Як зазначено в останньому абзаці п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», «в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу».

З урахуванням зазначеного, наказ УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с «По особовому складу» підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 поновленню на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області.

З Відповідача-3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік у сумі 10285 грн. 56 коп. (857 грн. 13 коп. х 12 місяців = 10285 грн. 56 коп. за один рік).

Розрахунок позивачем суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом до уваги не приймається, оскільки він здійснений без врахування норм п.24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» та норм «Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області та стягнення суми 857 грн. 13 коп. (сума стягнення за один місяць) підлягає негайному виконанню.

2.Відповідно до п.28 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою, після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні та при позитивній атестації.

Отже, присвоєння чергового спеціального звання особі, яка не проходить службу в органах внутрішніх справ та не перебуває на посаді, як і її атестування не можливо.

Крім того, позивачем не доведена можливість особи, яка є Міністром Внутрішніх справ України на день винесення судом постанови по даній справі, підписати накази про присвоєння позивачу чергових спеціальних звань із зазначенням дат, коли вона ще не обіймала посади Міністра.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про зобовязання Міністра внутрішніх справ України наказом від 20.12.2004 присвоїти чергове спеціальне звання «підполковник міліції» та наказом від 20.12.2010 присвоїти чергове спеціальне звання «полковник міліції» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

3.У ст.23 Цивільного кодексу України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що порушення вимог законодавства Відповідачем-3 при звільненні позивача не завдало моральної шкоди останньому, оскільки звільнення відбувалось на підставі власноруч написаного 17.06.2004 позивачем рапорту.

Доказів написання 17.06.2004 рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ під тиском керівництва УМВС України в Запорізькій області позивач до суду не надав.

Позивач документально не довів порушень його нормальних життєвих звязків, не можливості працевлаштуватись на іншу роботу у звязку із звільненням.

З наявних матеріалів справи суд не може встанови глибину душевних страждань позивача. Доказів в обґрунтування моральної шкоди та її розміру позивач до суду не надав.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Інші доводи позивача та відповідачів не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ №117 від 29.06.2004 по Управлінню Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області по ст.65 п.«а» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 за віком.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10285 грн. 56 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу УМВС України у Запорізькій області та стягнення суми 857 грн. 13 коп. (сума стягнення за один місяць) підлягає негайному виконанню.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова виготовлена у повному обсязі 13.01.2012.

Головуючий суддя (підпис) О.О. Прасов

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко