Постанова № 21944314, 10.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 року 12:35 Справа № 2а-8077/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання Гончаренко А.І.

за участю:

представника позивача: Тонконог Н.А.

представника відповідача: Пашко О.В.

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»

до: Запорізької митниці

про: визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2010

№112000006/2010/000339/1 та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010 Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару від 12.04.2010 №112000006/2010/000339/1 та зобовязання відповідача визначити митну вартість концентрату вугілля камяного для коксування по ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за ціною 100 доларів США за одну тону концентрату вугілля камяного для коксування та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість концентрату вугілля камяного для коксування визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за ціною 100 доларів США за одну тону за одну тонну концентрату вугілля камяного для коксування.

Ухвалою суду від 14.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8077/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд 28.10.2010.

Ухвалою суду від 28.10.2010 провадження у справі зупинено до 15.11.2010 за клопотанням відповідача для підготовки письмових заперечень та надання додаткових доказів.

15.11.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.11.2010 провадження у справі зупинено до 22.12.2010 за клопотанням позивача.

22.12.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.12.2010 провадження у справі зупинено до 10.01.2011 за клопотанням позивача.

10.01.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 10.01.2011 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові та додаткових письмових пояснень. Зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару (концентрату вугілля) позивачем до митного органу була подана ВМД, яка прийнята для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання деяких додатково витребуваних документів та надав додатково витребуванні документи, які можливо було надати. Не приймаючи до уваги надані позивачем документи, відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого позивачем, про що відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010. Вважає, що митна оцінка товару проведена відповідачем з порушенням норм чинною законодавства України, оскільки відповідач витребував надання документів, які з об'єктивних причин позивач не мав можливості надати під час митного оформлення товару. Позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем за методом №6, шляхом подання нової ВМД, у звязку з чим позивач сплатив податку на додану вартість більше, ніж якби даний податок сплачувався б з митної вартості товару, визначеної за методом №1. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. Що стосується вимог позивача про зобовязання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору зазначає, що по-перше, позивачем не надано додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. По - друге, даний товар вже оформлений в митному відношенні за рішенням про визначення митної вартості, яке оскаржується в даному судовому засіданні. По - трете, діючим законодавством не передбачено, змінювати метод визначення митної вартості після митного оформлення та випуску у вільний обіг товару. Крім того, митниця не приймала рішень з питань перерахунку митних платежів, а тому позивач не може звертатися до суду з вимогою про зобовязання митницю здійснити перерахунок платежів. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено матеріалами справи Між ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС» (в подальшому іменується «Позивач») та компанією «DUKALION TRADING Ltd.» (Об'єднані Арабські Емірати) був укладений контракт №06/09 от 06.02.2009 на постачання концентрату вугілля кам'яного для коксування (надалі іменується «товар»).

Товар, що поступав позивачу за даним контрактом імпортувався на територію України, оскільки виробником такого контракту є ВАТ «Розріз Новоказанський» (Російська Федерація).

Митне оформлення імпортованого позивачем товару здійснювалося декларантом позивача - ТОВ «Неон».

Позивачем для митного оформлення товару, що поступив 30.03.2010 була подана до Відповідача вантажна митна декларація (надалі іменується «ВМД») №112030000/0/008118 та декларація митної вартості №112030000/0/008118 від 30.03.2010 за формою ДМВ-1, згідно з якою декларантом митна вартість товару була визначена за методом №1, тобто за методом оцінки митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 266. ст. 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1) у розрахунку 100 доларів СШA за тону товару, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті № 06/09 від 06.02.2009 та додатку до нього №15S від 26.02.2010 на умовах поставки DAF кордон Російська Федерація Україна згідно Інкотермс -2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затверджено Постановою KM України від 20.12.2006 №1766 (далі - Порядок №1766). А саме, до ВМД №112030000/0/008118 декларант надав наступні документи, що підтверджується внесення таких документів до п. 44 вказаної ВМД: декларація митної вартості №112030000/0/008118 від 30.03.2010; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009; вантажні митні декларації (транзитні) №804050001/2010/127511 від 18.03.2010, №804050001/2010/127523 від 18.03.2010, №804050001/2010/127797 від 20.03.2010, №804050001/2010/127887 від 21.03.2010; накладна УМВС №АК736081 від 11.03.2010, №AK736082 від 11.03.2010, №АК736083 від 11.03.2010, №АК736084 від 11.03.2010, №АК736085 від 11.03.2010, №АК736086 від 11,03.2010, №AK736087 від 11.03.2010, №AK736088 від 11.03.2010, №АК736089від 11.03.2010, №АК736090 від 11.03.2010, №АК736091 від 11.03.2010; сертифікат якості №НК10 232 від 11.03.2010; інвойс №470 CS від 17.03.2010; зовнішньоекономічний контракт № 06/09 від 06.02.2009; додаток №15S від 26.02.2010 до зовнішньоекономічного контракту №06/09 від 06.02.2009; додаткова угода №1 від 14.08.2009 до зовнішньоекономічного контракту №06/09 від 06.02.2009; додаткова угода №2 від 11.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №06/09 від 06.02.2009; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010; додаток №12492 від 22.03.2010; реєстр №5 від 22.03.2010; додаток №12498 від 23.03.2010; реєстр №6 від 23.03.2010; додаток №12498-0 від 23.03.2010; експортна вантажна митна декларація (транзитна) №10608050/250210/0001176 від 26.02.2010.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «Концентрат вугілля кам'яного для коксування марки Г. Клас:0-50. Виробник - ОАО «Разрез Новоказанский», країна виробництва - RU», заявленого до митного оформлення за вантажною митною декларацією від 30.03.2010 №112030000/2010/008118 відповідач виказав сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості товару за методом №1 та на підставі п.11 Порядку №1766 запросив ряд додаткових документів для визначення митної вартості, про що посадовою особою митного органу на зворотному боці першого аркуша ДМВ №112030000/0/008118 від 30.03.2010 р. був зроблений відповідний запис, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Відповідно до запису декларанта позивача (представника ТОВ «Неон») на зворотному боці другого аркуша ДМВ №112030000/0/008118 від 30.03.2010 декларант надав відповідачу пояснення, чому деякі затребувані відповідачем документи не можуть бути надані, і надав додаткові документи: копію ВМД №700000010/2010/003350 від 31.03.2010, оформлену ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод»; лист ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС» №36-456 від 08.04.2010.

У звязку із ненаданням позивачем додатково витребуваних документів відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого позивачем, у зв'язку з чим відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010.

У графі 31 рішення відповідач зазначив, що митна оцінка товару здійснена за методом оцінки №6 (резервний метод).

У графі 33 рішення відповідач зазначив джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: при здійсненні митної оцінки застосована цінова інформація, наявна у митного органу.

Відповідно до спірного рішення митна оцінка імпортованого позивачем товару була здійснена відповідачем за методом №6 (резервний метод) визначення митної вартості за ціною 120 доларів США за одну тонну товару.

У звязку із прийнятим спірним рішенням позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною Відповідачем за методом №6, шляхом подання ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010.

Сума податку на додану вартість, обчислена з митної вартості товару, визначеної відповідачем за методом №6, загалом по ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010 склала 144149 грн. 93 коп. і була сплачена позивачем в повному обсязі платіжним дорученням №188576 від 08.04.2010 на суму 300000 грн.

Крім того, нарахування та сплата позивачем податку на додану вартість підтверджується записом у графі 47 «Нарахування платежів» ВМД №№112030000/0/010807 від 28.04.2010 та відбитком печатки Запорізької митниці «Сплачено».

Листом №360-490 від 21.04.2010 позивач звернувся до відповідача з проханням випустити товар за ВМД №112030000/0/008118 від 30.03.2010 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, які будуть надані шляхом сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем рішенням про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010.

Листом №07-02-09-24/2139 від 23.04.2010 відповідач надав згоду на випуск даного товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, які будуть надані шляхом сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем у рішенні про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010. На підставі такого рішення відповідача і на виконання наказу Державної митної служби України від 17.03.2008 №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», позивач оформив товар, щодо якого було прийняте рішення про випуск його у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, за ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010 за ціною митної вартості товару, визначеною відповідачем за методом №6 в розмірі, зазначеному у спірному рішенні.

Надалі Позивач листом №36-782 від 23.06.2010 звернувся до відповідача з додатковими поясненнями та з наданням додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, визначеної позивачем за методом №1 визначення митної вартості. А саме, даним листом позивач додатково надав відповідачу документи, що підтверджували митну вартість товару:

-висновок ДП «УКПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №966 від 07.05.2010, яким вартість вугілля марки «Г» такої якості, як імпортував позивач, російського виробництва, була підтверджена на рівні 90-100 доларів США. Також, у даному документі ДП «УКПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» був зроблений висновок про те, що «... рівень ціни на вугілля марки «Г», а саме 100 дол. США/т, на умовах поставки DAF - кордон Росія-Україна, що імпортується згідно Додатку №15S від 26.02.2010 до контракту №06/09 від 06.02.2009, відповідає поточній конюнктурі ринку»;

-лист компанії «DUKALION TRADING Ltd.» №297 від 19.05.2010, яким позивачу даною компанією було повідомлено, що «згідно зовнішньоекономічного контракту, укладеного між даною компанією та фірмою - виробником товару, вся інформація про собівартість вугілля, а саме, вугілля марки «Е» виробництва ВАТ «Розріз Новоказанський», є комерційною таємницею та конфіденційною;

-лист ВАТ «Розріз Новоказанський» №508 від 18.05.2010, яким виробник товару підтвердив, що вартість вугілля марки «Е» у березні 2010 року не перевищує 100 доларів США за 1 тону на умовах DAF -кордон Росія-Україна;

-контракт №02/09 від 14.01.2009, додаток до нього №68S від 11.02.2010, укладені між продавцем товару, компанією «DUKALION TRADING Ltd.», та покупцем товару, ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як підтвердження того, що подібний товар імпортувався на територію України іншим суб'єктом господарювання. З контракту №02/09 від 14.01.2009 та додатку до нього №68S від 11.02.2010 вбачається, що у той самий період, у який позивач імпортував вугілля марки «Е» виробництва ВАТ «Розріз Новоказанський», відправник шахта «Кирагайська», Російська Федерація, такий самий товар, такої самої марки, того ж виробника та відправника, з тієї країни імпортував на територію України інший суб'єкт господарювання - ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка. Крім того, Позивач та ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», імпортували даний товар у приблизно однакових кількостях, оскільки вартість товару у даних імпортерів була однаковою - 100 доларів США, а відповідно до п.2.1 контракту № 06/09 від 06.02.2009, укладеного між позивачем та компанією «DUKALION TRADING Ltd.», та п.4.3 контракту №02/09 від 14.01.2009, укладеного між ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та компанією «DUKALION TRADING Ltd.», сума таких контрактів була однаковою - 50 000 000 доларів США;

-ВМД №7000000/2010/003658 від 08.04.2010, оформлена ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на подібний товар за методом №1 визначення митної вартості, з якої було видно, що за даною ВМД оформлений такий самий товар, як і товар позивача, такої самої марки, того ж самого виробника, від того ж відправника, з такої ж самої країни походження, з такими ж самими якісними характеристиками, за таким же самим ГОСТом Р 51586-2000. Адже, у ВМД ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №7000000/2010/003658 від 08.04.2010 , у графі 31 даної ВМД, вказано, що товар виготовлено відповідно до ГОСТ Р 51586-2000; такий самий ГОСТ товару вказаний і у додатку №68S від 11.02.2010 до контракту №02/09 від 14.01.2009 , укладеного між ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та компанією «DUKALION TRADING Ltd.», та у додатку №15S від 26.02.2010 р. до контракту № 06/09 від 06.02.2009, укладеного між Позивачем та компанією «DUKALION TRADING Ltd.»;

-відповідна бухгалтерська документація щодо оплати товару: платіжне доручення №100040 від 12.04.2010 , меморіальний валютний ордер №100040.5.284 від 12.04.2010, службова записка від 12.04.2010, commercial invoice №470 CS від 17.03.2010. Даними документами Позивач підтвердив факт оплати ним вартості товару на користь продавця товару (компанією «DUKALION TRADING Ltd.»), оскільки на час подання позивачем відповідачу ДМВ №112030000/0/008118 та на день надання відповідачу пояснень щодо затребуваних ним документів, такі документи відсутні, оскільки в той час позивачем не була здійснена оплата вартості імпортованого товару. Проте, відсутність факту оплати товару з боку позивача повністю відповідали умовам зовнішньоекономічного контракту № 06/09 від 06.02.2009, оскільки відповідно до п. 6.2 даного контракту, передбачена наступна оплата товару: протягом 3-х банківських днів з дня отримання позивачем від продавця певного переліку документів;

-ГОСТ Р 51586-2000, відповідно до якого був виготовлений товар і який був вказаний у графі 31 ВМД ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» №7000000/2010/003658 від 08.04.2010, у додатку №68S від 11.02.2010 до контракту №02/09 від 14.01.2009, укладеного між ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та компанією «DUKALION TRADING Ltd.», та у додатку №15S від 26.02.2010 до контракту № 06/09 від 06.02.2009, укладеного між Позивачем та компанією «DUKALION TRADING Ltd.»;

-ВМД №112030000/0/006719 від 17.03.2010, за якою позивач за цим же зовнішньоекономічним контрактом і такий же товар оформив при митному оформленні за методом №1 визначення митної вартості;

-ВМД №112030000/0/007484 від 24.03.2010, за якою позивач за цим же зовнішньоекономічним контрактом і такий же товар оформив при митному оформленні за методом №1 визначення митної вартості.

Також у листі №36-782 від 23.06.2010 ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС» зазначив, що ідентичний товар за тими ж комерційними умовами, як у ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС», задекларував у березні 2010 року ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за контрактною вартістю 0,10 доларів США за 1 кг ваги товару (або 100 доларів США за одну тонну товару) без коригування такої вартості митним органом, що підтверджується ВМД №7000000/2010/003658 від 08.04.2010.

Листом №07-05-09-24/3805 від 12.07.2010 Запорізька митниця повідомила, що після сплину строку дії гарантійних зобов'язань вона не знаходить підстав для застосування митної вартості товару за методом №1. Таким чином, митна вартість товару, імпортованого Позивачем, була залишена без змін відповідачем, рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010 про визначення митної вартості товару позивача за методом №6 в розмірі 120 доларів США за одну тонну товару і ВМД позивача №112030000/0/010807 від 28.04.2010 були залишені без змін.

Листом №36-850 від 16.07.2010 позивач знов звернувся до відповідача з проханням переглянути рішення відповідача №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010 та провести коригування оформленої ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010.

Листом №07-01-09-24/4227 від 02.08.2010 відповідач відповів, що не має підстав для скасування рішення відповідача №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010.

Позивач звертався до відповідача з заявами від 11.08.2010 № 19/225 та від 12.11.2010 № 19/441 про повернення платнику митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Відповідач на заяви позивача надав відповідь, що відсутні підстави для повернення коштів.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).

Згідно із ст.265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обовязково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаного декларантом.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Таким чином, контракт передбачає вичерпний перелік документів, що містить повну інформацію про якісні та кількісні характеристики товару та його ціну.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково витребувані від позивача документи, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; відомості про якісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

З цього приводу суд зазначає, що підстав для витребування митницею вищевказаних додаткових документів - не було, оскільки позивач надав всі необхідні документи у підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів є безпідставним.

Слід зазначити, що визначаючи митну вартість товарів, які поставляються на митну територію України необхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість звязків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. У спірному випадку, суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Запорізька митниця, у своїх запереченнях зазначає, що враховуючи неподання декларантом всіх додатково витребуваних документів та те, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, митним органом було здійснено митну оцінку товару за шостим резервним методом. При здійсненні зазначеної оцінки, митний орган використав лише цінову базу, яка була в наявності та застосована митна вартість товару, який було завезено на тих же умовах поставки, схожої якості й приблизно в тій же кількості, що і оцінюваний.

При цьому твердження відповідача про неможливість застосування методу №1 для визначення митної вартості товару, оскільки декларант не зміг довести, що використані ним відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально суперечать фактичним обставинам справи та наданим документам.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.3 ст.3 наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України» (далі наказ №606) Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Запорізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.

Відповідно до п.13 Постанови КМ України №1766 від 20.12.2006 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, відповідно до п.14 вказаної Постанови, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення 12.04.2010 №112000006/2010/000339/1 щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобовязана відповідача визначити митну вартість концентрату вугілля камяного по ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, суд зазначає наступне:

У разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається. Отже, вимоги про зобовязання визначити митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо вимог позивача зобовязати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість концентрату вугілля камяного визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за ціною 100 доларів США за одну тонну концентрату вугілля камяного суд зазначає таке.

Відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером субєкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006, № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обовязкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення.

В даному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось позивачем виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів.

Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 року, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Таким чином, до виключної компетенції митних органів відноситься здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України. Отже, позовні вимоги в частині зобовязання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000339/1 від 12.04.2010 про визначення митної вартості товарів, ввезених ВАТ «Запорожкокс» винесене з порушенням вимог митного законодавства, таким чином позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості є обґрунтованим та такою, що підлягає задоволенню. Проте позовні вимоги щодо зобовязання визначити митну вартість товарів по ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та зобовязання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/010807 від 28.04.2010 є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2010 №112000006/2010/000339/1 та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 12.04.2010 №112000006/2010/000339/1.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» (МСП-681, м.Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191224) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 14.01.2011