Постанова № 21943244, 25.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/17513/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.,

за участю

представника позивача - не зявився

представників відповідача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Державної податкової інспекції у Марїнському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0005381540/13520/10/15-013, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» (далі ДП «Селидіввугілля», позивач) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Марїнському районі (далі ДПІ у Марїнському районі, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0005381540/13520/10/15-013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно нараховані позивачу штрафні (фінансові) санкції за ставкою 20 % від суми податкового зобовязання у розмірі 200 грн. по декларації екологічного податку (скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти) за 1-й квартал 2011 року № 9003002059, які застосовані відповідачем стосовно позивача за результатами акту камеральної перевірки податкової звітності від 25.07.2011 року № 373/15-014-5, оскільки пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, а тому позивач у судовому порядку просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, що винесене відповідачем.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним, причини своєї неявки суду не повідомив, але надав до суду заяву, якою просить задовольнити позов у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, про що надав письмові заперечення на позов, документи в підтвердження заперечень, а також пояснення аналогічні викладеним в запереченні, зазначивши, що штрафні санкції відповідачу нараховані у відповідності до вимог абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує самостійно визначеного грошового зобовязання у строк більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. При цьому, відповідач зазначає, що штрафна санкція позивачу була нарахована програмним забезпеченням, до алгоритмів якого податковій інспекції заборонено вносити будь-які зміни, а застосування штрафу у розмірі 1 гривні згідно приписів підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України даним програмним забезпеченням не передбачено. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року № 1276102 0000 000226, ідентифікаційний код юридичної особи 33426253, місцезнаходження юридичної особи 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41. На податковому обліку як основний платник ДП «Селидіввугілля» перебуває у Красноармійскій ОДПІ з 08.06.2005 року, як платник окремих податків, зокрема, з екологічного податку перебуває у ДПІ у Марїнському районі.

У відповідності до вимог п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України ДП «Селидіввугілля» є платником екологічного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2011 року ДПІ у Марїнському районі проведена камеральна перевірка податкової звітності ДП «Селидіввугілля», про що складений акт від 25.07.2011 року № 373/15-014-5 (далі акт перевірки від 25.07.2011 року).

Актом перевірки від 25.07.2011 року ДПІ у Марїнському районі встановлено, що в порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, ДП «Селидіввугілля» несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з надходжень від викидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти в розмірі 1000 грн. згідно з податковою декларацією екологічного податку від 10.05.2011 року № 9003002059 за І квартал 2011 року. Граничний термін сплати наведеної суми податкового зобовязання сплинув 20.05.2011 року. Відповідно до платіжного доручення від 25.06.2011 року № 2418 відповідачем сплачено зазначений податок в сумі 1000 грн. 25 червня 2011 року, що становить 36 календарних днів затримки, що настали за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

За результатами акту перевірки від 25.07.2011 року, на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ДПІ у Марїнському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2011 року № 0005381540/13520/10/15-013, згідно яких ДП «Селидіввугілля» зобовязаний сплатити штраф у сумі 200 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України визначені зобовязання платників податків, один з яких зобовязує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, згідно із п. 249.1 ст. 249 Податкового кодексу України суми податку обчислюються платниками податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податковими агентами самостійно щокварталу.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дана норма кореспондується з п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, яким прямо передбачено, що платники екологічного податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують екологічний податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Порядок обчислення податку визначений п. 249.2 ст. 249 Податкового кодексу, в якому зокрема встановлено, що у разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Селидіввугілля» сплачує до бюджету Марїнського району екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1 ст. 110 ПКУ), зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

Відповідальність, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, встановлена п. 126.1 ст. 126 цього Кодексу, а саме, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Тобто, законодавцем прямо визначена часова межа нарахування штрафних санкцій щодо порушення податкового законодавства платниками податків: саме за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, при цьому дана норма є спеціальною в регулюванні даних правовідносин, і будь-яких виключень не передбачає.

Згідно з п. 109.1 ст. 109 глави 11 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, несвоєчасна сплата позивачем грошового зобовязання за податковою декларацією екологічного податку фактично є протиправною бездіяльністю платника податків.

За положеннями глави 11 Податкового кодексу України будь-яке порушення норм Кодексу є податковим правопорушенням, при цьому, вчинення порушень податкового законодавства, допущені платниками податків за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, тягне відповідальність у вигляді штрафі в розмірі 1 (однієї) гривні.

За таких обставин, суд не приймає до уваги пояснення відповідача щодо автоматичного застосування позивачу штрафних санкцій програмним забезпеченням у звязку з не передбаченням цим програмним забезпеченням застосування штрафу платникам податків у розмірі 1 гривні згідно приписів підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки нормами ст. 54 Податкового кодексу України, оскільки з огляду на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, не вбачається автоматичне застосування штрафних санкцій на особових картках платників податків.

Згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 Розділу 4 цієї Інструкції податкові зобовязання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків.

Звірка достовірності даних, перенесених засобами програмного забезпечення з реєстру податкових повідомлень до карток особових рахунків платників податків, здійснюється на підставі паперових виписок з зазначеного реєстру, що надходять до підрозділу адміністрування облікових показників та звітності від структурних підрозділів, які складають податкові повідомлення.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення щодо визначення податковим органом відносно платників податків грошових зобовязань або застосування до них штрафних санкцій складаються не програмним забезпеченням в автоматичному режимі, а відповідними структурними підрозділами. Зазначене узгоджується з приписами ст.ст. 54, 58 Податкового кодексу України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735.

ДП «Селидіввугілля» подано до ДПІ у Марїнському районі податкову декларацію екологічного податку за 1-й квартал 2011 року від 06.05.2011 року № 9002855343 згідно якої сплачено з порушенням строку сплати грошового зобовязання екологічний податок за видом: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в розмірі 1 000,00 грн. платіжним дорученням від 25.06.2011 року № 2416.

Отже, ДПІ у Марїнському районі, в порушення встановлених Податковим кодексом України норм неправомірно застосовано до ДП «Селидіввугілля» штрафні санкції у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу за податковою декларацією екологічного податку, оскільки порушення податкового законодавства позивачем вчинене в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, тобто протягом часу, в який нараховується штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1 гривня за кожне податкове порушення.

Таким чином суд дійшов висновку, що спірне повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню до розміру 1 гривні, а саме: податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0005381540/13520/10/15-013 підлягає скасуванню в сумі нарахованих штрафних санкцій у розмірі 199 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 КАС України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17, 18, 33-35, 41, 42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Державної податкової інспекції у Марїнському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0005381540/13520/10/15-013 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Марїнському районі Донецької області від 05.08.2011 року № 0005381540/13520/10/15-013 про нарахування ДП «Селидіввугілля» штрафних санкцій з екологічного податку (скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти) в сумі 199 (сто девяносто девять) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» понесені судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 31.10.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 25.10.2011р. в присутності представника відповідача та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.