Постанова № 21943211, 05.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/14189/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011р. № 0005841542 та № 0003581540, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011р. № 0005841542 та № 0003581540.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2011р. № 4/15-3/355382005625 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.05.2011р. № 0005841542, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 15729195 грн. та № 0003581540, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 19661494 грн. Позивач наголошує на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам діючого законодавства. Відподачем безпідставно в зазначеному акті зроблені висновки про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ ТД «Східвугілля», висновки не грунтуються на фактичних обставинах укладення та виконання правочину, при проведенні зазначеної перевірки податковим органом використані документи, дослідження яких не передбачено Податковим кодексом України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи на їх підтвердження, просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, надали письмові заперечення та пояснення про те, що позивачем до перевірки не надано належних документів, які б підтверджували факт отримання/перевезення товару, а також інших документів, які б свідчили про рух та отримання продукції позивачем саме від ТОВ ТД «Східвугілля». Відповідачем зазначено, що контрагент позивача за спірним договором поставки від 30.11.2010р. № 298е є ТОВ ТД «Східвугілля», який зареєстрований без наміру здійснювати підприємницьку діяльність та не знаходиться за юридичною адресою, у зв`язку з чим укладений між ними правочин є нікчемним. Просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго», є юридичною особою, ідентифікаційний код 35538207, зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.11.2007р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 435832.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.11.2007р. № 100284937 серії НБ № 200057, позивач є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідачем на підставі п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року та податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року ТОВ «Група «Енерго», за результатами якої складено акт від 18.05.2011р. № 4/15-3/355382005625.

В акті камеральної перевірки вчинено запис про те, що при перевірці, крім податкової звітності, наданої позивачем, використано довідку про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента-продавця ТОВ ТД «Східвугілля» щодо підтвердження господарських відносин від 25.03.2011р. № 88/23-36631665 та службову записку ВПМ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 11.05.2011р. № 1765. Зазначено про відображення сум в розділі 2 «Податковий кредит» додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року по контрагенту ТОВ ТД «Східвугілля», який не задекларував податкові зобов`язання у відповідному розмірі. З посиланням на вищезазначену довідку від 25.03.2011р. зроблено висновок про відсутність у ТОВ ТД «Східвугілля» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якої діяльності, про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, про наявність згідно з частинами 1, 5 статті 203, частинами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України ознак нікчемності укладених з підприємством угод, у зв`язку з чим до валових витрат за 1 квартал 2011 року включено суми, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, пункту 4.1 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41 (арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом), та абз. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (норми п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України), у зв`язку з чим ним занижено суму податкових зобов`язань, заявлену у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, та завищено суму валових витрат за 1 квартал 2011 року.

За результатами зазначеної камеральної перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. № 0005841542, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 15729195 грн., у тому числі 15729 194 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п. 4.1 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41 (арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом) та податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. № 0003581540, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 19661494 грн., у тому числі 19661 493 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення абз. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (норми п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПА у Донецькій області від 03.06.2011р. № 59, термін розгляду якої рішенням від 15.06.2011р. було продовжено, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька за дорученням ДПА у Донецькій області проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань, викладених в акті камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 01.07.2011р. № 902/23-2/35538207 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Група «Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ ТД «Східвугілля» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., а в подальшому рішенням від 02.08.2011р. №14351/10/25-113-1 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ ТД «Східвугілля», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, повязаних із виконанням договору поставки, укладеного із ТОВ ТД «Східвугілля», і правильності формування податкового кредиту.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ ТД «Східвугілля» не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ТД «Східвугілля» укладено договір від 30.11.2010р. № 298е, згідно з яким постачальник (ТОВ ТД «Східвугілля») зобовязується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначена в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 11.1 договір діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 2.2 договору визначено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника; поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки FCA ст. відправника (Інкотермс 2000 року). Датою поставки є дата календарного штемпеля станції вантажовідправника в залізничній накладній (квитанції) або дата іншого товарно-транспортного документа (п. 4.2 договору).

В подальшому між позивачем та ТОВ ТД «Східвугілля» укладено доповнення до зазначеного договору від 03.03.2011р., протокол суперечностей від 15.03.2011р. та протокол узгодження суперечностей від 16.03.2011р.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ ТД «Східвугілля» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: специфікаціях до договору № 298е від 30.11.2010р., рахунках-фактурах, актах приймання-передачі, податкових накладних.

Товар передавався та приймався керівниками підприємств відповідно до статті 65 Господарського кодексу України, якою передбачено, що керівники підприємств без доручення діють від імені підприємства.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі, що також підтверджено наявними в матерілах справи платіжними дорученнями. Даний факт не є спірним між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТД «Східвугілля» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору від 30.11.2010р. №298е з ТОВ «Група «Енерго» складено і видано позивачеві наступні податкові накладні: від 06.03.2011р. № 32 на суму з податком на додану вартість 864025,52 грн., від 14.03.2011р. № 98 на суму з податком на додану вартість 1344850, 06 грн., від 15.03.2011р. № 110 на суму з податком на додану вартість 968528, 28 грн., від 18.03.2011р. № 133 на суму з податком на додану вартість 1674579, 91 грн., від 20.03.2011р. № 143 на суму з податком на додану вартість 1200497, 26 грн., від 29.03.2011р. № 200 на суму з податком на додану вартість 840645, 59 грн., від 07.03.2011р. № 38 на суму з податком на додану вартість 1796187, 14 грн., від 09.03.2011р. № 49 на суму з податком на додану вартість 1282185, 32 грн., від 10.03.2011р. № 56 на суму з податком на додану вартість 1969366, 75 грн., від 12.03.2011р. № 80 на суму з податком на додану вартість 1792790, 40 грн., від 13.03.2011р. № 88 на суму з податком на додану вартість 1817191, 48 грн., від 14.03.2011р. № 92 на суму з податком на додану вартість 1510316, 54 грн., від 15.03.2011р. № 109 на суму з податком на додану вартість 859194, 66 грн., від 16.03.2011р. № 121 на суму з податком на додану вартість 1244899, 02 грн., від 17.03.2011р. № 126 на суму з податком на додану вартість 1808804, 60 грн., від 19.03.2011р. № 136 на суму з податком на додану вартість 1157867, 35 грн., від 21.03.2011р. № 149 на суму з податком на додану вартість 1249497, 16 грн., від 21.03.2011р. № 150 на суму з податком на додану вартість 1827337, 07 грн., від 23.03.2011р. № 163 на суму з податком на додану вартість 970276, 54 грн., від 07.03.2011р. № 41 на суму з податком на додану вартість 929828, 14 грн., від 13.03.2011р. № 85 на суму з податком на додану вартість 897635, 03 грн., від 15.03.2011р. № 107 на суму з податком на додану вартість 1940282, 34 грн., від 18.03.2011р. № 132 на суму з податком на додану вартість 1295055, 29 грн., від 20.03.2011р. № 144 на суму з податком на додану вартість 1346835, 50 грн., від 27.03.2011р. № 191 на суму з податком на додану вартість 1605698, 34 грн., від 28.03.2011р. № 196 на суму з податком на додану вартість 603198, 36 грн., від 29.03.2011р. № 201 на суму з податком на додану вартість 2586298, 22 грн., від 08.03.2011р. № 44 на суму з податком на додану вартість 1968790, 10 грн., від 10.03.2011р. № 59 на суму з податком на додану вартість 2109183, 04 грн., від 11.03.2011р. № 66 на суму з податком на додану вартість 1968618, 19 грн., від 11.03.2011р. № 68 на суму з податком на додану вартість 1947201, 32 грн., від 13.03.2011р. № 86 на суму з податком на додану вартість 1984253, 50 грн., від 14.03.2011р. № 96 на суму з податком на додану вартість 802110, 00 грн., від 16.03.2011р. № 119 на суму з податком на додану вартість 1979532, 92 грн., від 16.03.2011р. № 120 на суму з податком на додану вартість 771916, 66 грн., від 19.03.2011р. № 137 на суму з податком на додану вартість 1313705, 52 грн., від 22.03.2011р. № 156 на суму з податком на додану вартість 1189189, 50 грн., від 25.03.2011р. № 176 на суму з податком на додану вартість 1256461, 75 грн., від 26.03.2011р. № 185 на суму з податком на додану вартість 1531120, 32 грн., від 06.03.2011р. № 33 на суму з податком на додану вартість 1281928, 94 грн., від 07.03.2011р. № 35 на суму з податком на додану вартість 653801, 96 грн., від 09.03.2011р. № 47 на суму з податком на додану вартість 782565, 35 грн., від 11.03.2011р. № 69 на суму з податком на додану вартість 925591, 24 грн., від 12.03.2011р. № 78 на суму з податком на додану вартість 1427797, 26 грн., від 14.03.2011р. № 93 на суму з податком на додану вартість 898952, 16 грн., від 15.03.2011р. № 103 на суму з податком на додану вартість 1665624, 38 грн., від 17.03.2011р. № 129 на суму з податком на додану вартість 1943460, 59 грн., від 19.03.2011р. № 139 на суму з податком на додану вартість 1948286, 94 грн., від 21.03.2011р. № 146 на суму з податком на додану вартість 904702, 07 грн., від 07.03.2011р. № 40 на суму з податком на додану вартість 1998099, 65 грн., від 08.03.2011р. № 46 на суму з податком на додану вартість 617517, 68 грн., від 10.03.2011р. № 60 на суму з податком на додану вартість 1949275, 20 грн., від 09.03.2011р. № 50 на суму з податком на додану вартість 1886599, 56 грн., від 11.03.2011р. № 71 на суму з податком на додану вартість 1263883, 55 грн., від 13.03.2011р. № 87 на суму з податком на додану вартість 1960961, 99 грн., від 14.03.2011р. № 95 на суму з податком на додану вартість 748776, 34 грн., від 16.03.2011р. № 112 на суму з податком на додану вартість 1956310, 37 грн., від 18.03.2011р. № 134 на суму з податком на додану вартість 1247600, 56 грн., від 20.03.2011р. № 145 на суму з податком на додану вартість 1275134, 94 грн., від 22.03.2011р. № 153 на суму з податком на додану вартість 1298735, 48 грн., від 23.03.2011р. № 159 на суму з податком на додану вартість 678508, 68 грн., від 25.03.2011р. № 174 на суму з податком на додану вартість 1496640, 44 грн., від 26.03.2011р. № 183 на суму з податком на додану вартість 1232071, 07 грн., від 27.03.2011р. № 187 на суму з податком на додану вартість 1267077, 29 грн., від 29.03.2011р. № 198 на суму з податком на додану вартість 660743, 76 грн., від 28.03.2011р. № 192 на суму з податком на додану вартість 2588482, 52 грн., від 29.03.2011р. № 199 на суму з податком на додану вартість 1610079, 77 грн.

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставки товару мали реальний характер, позивачем надані до матеріалів справи копії сертифікатів якості вугілля, довідки про походження вугілля, гарантійні листи щодо права власності на товар, залізничні квитанції та накладні.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. Закону, платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті камеральної перевірки ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Судом встановлено, що ТОВ «Група «Енерго» (продавець) та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» (покупець) укладено договір від 01.02.2008р. № 18е.

01.03.2011р. між ТОВ «Група «Енерго» та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» укладено додаткову угоду № 99, яка є невід`ємною частиною договору від 01.02.2008р. № 18е, відповідно до якої продавець в березні 2011 року передає, а покупець приймає і оплачує вугільний концентрат. Даною додатковою угодою визначено марку, кількість та якість товару. Поставка товару здійснюється на умовах FCA станція відправника (Інкотермс 2000 року).

На виконання умов зазначеного договору сторонами складено відповідні рахунки, акти приймання-передачі продукції, залізничні та податкові накладні.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ ТД «Східвугілля» знаходиться на податковому обліку в Антрацитівській ОДПІ у Луганській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується Довідкою Антрацитівської ОДПІ від 25.03.2011р. №88/23-36621665 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ ТД «Східвугілля» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.11.2010р. по 31.01.2011р.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, ТОВ ТД «Східвугілля» наділено правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ ТД «Східвугілля», з якої вбачається, що товариство під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, в наявності є інформація про підтвердження відомостей про юридичну особу і її знаходження за юридичною адресою.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ ТД «Східвугілля» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Судом встановлено, що Антрацитівською ОДПІ у Луганській області складено довідку від 25.03.2011р. №88/23-36621665 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ ТД «Східвугілля» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.11.2010р. по 31.01.2011р.

У вступній частині вказаного акту визначено, що згідно з пунктом 73.5. статті 73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ ТД «Східвугілля». Зустрічну звірку неможливо провести у звязку з тим, що ТОВ ТД «Східвугілля» не знаходиться за юридичною адресою.

Між тим, пункт 73.5. статті 73 Податкового кодексу України передбачає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Тобто фактично Антрацитівською ОДПІ зустрічна звірка ТОВ ТД «Східвугілля» не проводилась.

В наведеному акті про неможливість проведення зустрічної звірки відсутня інформація про те, що договір № 298е від 30.11.2010р., укладений позивачем з ТОВ ТД «Східвугілля», є нікчемним. Вказаний договір взагалі не досліджувався Антрацитівською ОДПІ. Зазначена довідка про неможливість проведення зустрічної звірки не свідчить про проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ ТД «Східвугілля», первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, податковим органом не досліджувалися.

Таким чином, довідка Антрацитівської ОДПІ у Луганській області від 25.03.2011р. №88/23-36621665 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ ТД «Східвугілля» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.11.2010р. по 31.01.2011р. не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемного правочину позивачем з ТОВ ТД «Східвугілля» та відсутність реального виконання спірного договору.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Як вже було зазначено вище, відповідачем на підставі п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року та податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року ТОВ «Група «Енерго», за результатами якої складено акт від 18.05.2011р. № 4/15-3/355382005625.

Приписами підпункту 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В акті камеральної перевірки вчинено запис про те, що при перевірці, крім податкової звітності, наданої позивачем, використано довідку про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента-продавця ТОВ ТД «Східвугілля» щодо підтвердження господарських відносин від 25.03.2011р. № 88/23-36631665 та службову записку ВПМ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 11.05.2011р. № 1765, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року та податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року ТОВ «Група «Енерго» проведена відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень в частині використання документів, які не передбачені законодавством при проведенні даного виду перевірок, а тому акт від 18.05.2011р. № 4/15-3/355382005625, складений за результатами цієї перевірки, не може бути підставою для прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень і не є належним доказом у справі.

Стосовно доводів відповідача, що договір від 30.11.2010р. № 298е є нікчемним, суд враховує, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що у відношенні посадових осіб позивача в порушенні кримінальної справи за статтею 212 Кримінального кодексу України відмовлено на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто через відсутність в їх діях складу злочину.

Доводи відповідача про те, що господарські операції за договором від 30.11.2010р. №298е не мали реального характеру через певні недоліки заповнення залізничних накладних (квитанцій) спростовуються тим, що приймання вугільної продукції здійснювалося керівником підприємства, а її поставки здійснювалися шляхом систематичного завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами. Певні недоліки у заповненні залізничних накладних (квитанцій) не можуть обумовити позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів, оскільки це право підтверджується первинними та податковими документами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, що наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного з ТОВ ТД «Східвугілля», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір з ТОВ ТД «Східвугілля» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета, тобто спірний договір пов'язаний з виконанням договору від 01.02.2008р. № 18е, укладеного із ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод».

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, п. 4.1 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41 та абз. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (норми п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України).

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ «Група «Енерго» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17, 69-71, 72, 86, 94, 158163, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.05.2011р. № 0005841542 та № 0003581540 задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.05.2011р. №0005841542, винесене Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька, про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 15729 195 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.05.2011р. №0003581540, винесене Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька, про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 19661 494 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Енерго» понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлено 10.10.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 05.10.2011р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.