Постанова № 21942922, 14.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/2403/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Рожковська Т.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 31" до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: 29.09.2008 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 15.09.2008 року № 0006111502/0. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке було зазначено у платіжних дорученнях № 964 від 25.06.2008р., №988 від 02.07.2008р., №991 від 03.07.2008р., №994 від 03.07.2008р., №993 від 03.07.2008 р., №1052 від 15.07.2008р., №1070 від 16.07.2008р., №1082 від 17.07.2008р., №1092 від 18.07.2008р., №1109 від 21.07.2008р., №1132 від 22.07.2008р., №1154 від 23.07.2008р., №1156 від 24.07.2008р., №1424 від 08.09.2008р., №1426 від 09.09.2008р., №1440 від 10.09.2008р., №1410 від 02.09.2008р., №1413 від 02.09.2008р., №1562 від 24.09.2008р., №1457 від 11.09.2008р., №1165 від 25.07.2008р., №1173 від 28.07.2008р., №1171 від 28.07.2008р., №1175 від 29.07.2008р., №1187 від 30.07.2008р., №1196 від 30.07.2008р., №1200 від 31.07.2008р., №1205 від 04.08.2008р., №1217 від 05.08.2008р., №1219 від 06.08.2008р, №1224 від 07.08.2008р., №1227 від 08.08.2008р., №1238 від 11.08.2008р., №1241 від 12.08.2008р., №1266 від 13.08.2008р., №1274 від 14.08.2008р., №1277 від 15.08.2008р., №1287 від 18.08.2008р., №1301 від 19.08.2008р., №1311 від 20.08.2008р., №1334 від 21.08.2008р., №1351 від 22.08.2008р., №1364 від 26.08.2008р., №1379 від 27.08.2008р., №1377 від 27.08.2008р., №1392 від 28.08.2008р., №1386 від 28.08.2008р., №1403 від 29.08.2008., №1404 від 29.08.2008р., № 1406 від 29.08.2008р., №1457 від 11.09.2008р., №1468 від 12.09.2008р., №1165 від 25.07.2008р., №1173 від 28.07.2008р., №1171 від 28.07.2008р., №1175 від 29.07.2008р., №1196 від 30.07.2008р., №1187 від 30.07.2008р., № 1200 від 31.07.2008р., №1205 від 04.08.2008р., №1217 від 05.08.2008р., №1219 від 06.08.2008р., №1224 від 07.08.2008р., № 1227 від 08.08.2008р., №1238 від 11.08.2008р., №1241 від 12.08.2008р., №1266 від 13.08.2008р., №1274 від 14.08.2008р., №1277 від 15.08.2008р., №1287 від 18.08.2008р., №1301 від 19.08.2008р., №1311 від 20.08.2008р., №1334 від 21.08.2008р., №1351 від 22.08.2008р., №1364 від 26.08.2008р., №1379 від 27.08.2008р., №1377 від 27.08.2008р., №1392 від 28.08.2008р., №1386 від 28.08.2008р., №1403 від 29.08.2008р., №1406 від 29.08.2008р., №1404 від 29.08.2008р., №1468 від 12.09.2008р., №982 від 27.06.2008р., у звязку з цим врахував суму вказану у даних платіжних дорученнях у рахунок погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість за інший період, а саме: 2006 рік, та через це нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 43 226,65 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Через відділ діловодства суду 27.02.2012 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляд справи для надання можливості підготувати заперечення на позовну заяву.

Судом відкладено розгляд справи на 14.03.2012 року.

14.03.2012 року представник відповідача повторно подав клопотання про відкладення розгляд справи для надання можливості підготувати заперечення на позовну заяву.

Враховуючи скорочені строки розгляду справи, повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, повторну неявку представника відповідача у судове засідання, наявність у матеріалах справи письмових заперечень відповідача на позовну заяву, суд відмовив у задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вирішив продовжувати розгляд справи без участі представника відповідача.

У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача на позовну заяву, у яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки під час його прийняття відповідач керувався положеннями п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.1.6 розділу 1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, у відповідності до яких проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

15.09.2008 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за наслідками якої відповідачем складено Акт №264/150/20280438 від 15.09.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 02.03.2006р. по 30.06.2006р.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), а саме, допущено порушення граничних строків сплати податкових зобовязань по податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2006р. (вх..№2488 від 20.02.2006р.), за лютий 2006 року (вх..№4122 від 20.03.2006р.), за березень 2006 року (вх..№10384 від 19.04.2006р.), за квітень 2006 року (вх..№15043 від 19.05.2006р.), за травень 2006 року (вх..№16469 від 19.06.2006р.).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006111502/0 від 15.09.2008 року, у якому визначено штраф у розмірі 43226,65 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Суд вважає, що висновки зроблені відповідачем у Акті № 264/150/20280438 від 15.09.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 02.03.2006р. по 30.06.2006р. є хибними з наступних причин.

Судом встановлено, що позивачем подано до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі податкові декларації по податку на додану вартість №2488 від 20.02.2006р., декларація №4122 від 20.03.2006р., декларація №10384 від 19.04.2006р., декларація №15043 від 19.05.2006 року, декларація №16469 від 19.06.2006 року, у яких визначено суми податку на додану вартість, які підлягають перерахуванню до бюджету.

Судом встановлено також те, що позивач перерахував згідно платіжних доручень № 964 від 25.06.2008р., №988 від 02.07.2008р., №991 від 03.07.2008р., №994 від 03.07.2008р., №993 від 03.07.2008 р., №1052 від 15.07.2008р., №1070 від 16.07.2008р., №1082 від 17.07.2008р., №1092 від 18.07.2008р., №1109 від 21.07.2008р., №1132 від 22.07.2008р., №1154 від 23.07.2008р., №1156 від 24.07.2008р., №1424 від 08.09.2008р., №1426 від 09.09.2008р., №1440 від 10.09.2008р., №1410 від 02.09.2008р., №1413 від 02.09.2008р., №1562 від 24.09.2008р., №1457 від 11.09.2008р., №1165 від 25.07.2008р., №1173 від 28.07.2008р., №1171 від 28.07.2008р., №1175 від 29.07.2008р., №1187 від 30.07.2008р., №1196 від 30.07.2008р., №1200 від 31.07.2008р., №1205 від 04.08.2008р., №1217 від 05.08.2008р., №1219 від 06.08.2008р, №1224 від 07.08.2008р., №1227 від 08.08.2008р., №1238 від 11.08.2008р., №1241 від 12.08.2008р., №1266 від 13.08.2008р., №1274 від 14.08.2008р., №1277 від 15.08.2008р., №1287 від 18.08.2008р., №1301 від 19.08.2008р., №1311 від 20.08.2008р., №1334 від 21.08.2008р., №1351 від 22.08.2008р., №1364 від 26.08.2008р., №1379 від 27.08.2008р., №1377 від 27.08.2008р., №1392 від 28.08.2008р., №1386 від 28.08.2008р., №1403 від 29.08.2008., №1404 від 29.08.2008р., № 1406 від 29.08.2008р., №1457 від 11.09.2008р., №1468 від 12.09.2008р., №1165 від 25.07.2008р., №1173 від 28.07.2008р., №1171 від 28.07.2008р., №1175 від 29.07.2008р., №1196 від 30.07.2008р., №1187 від 30.07.2008р., № 1200 від 31.07.2008р., №1205 від 04.08.2008р., №1217 від 05.08.2008р., №1219 від 06.08.2008р., №1224 від 07.08.2008р., № 1227 від 08.08.2008р., №1238 від 11.08.2008р., №1241 від 12.08.2008р., №1266 від 13.08.2008р., №1274 від 14.08.2008р., №1277 від 15.08.2008р., №1287 від 18.08.2008р., №1301 від 19.08.2008р., №1311 від 20.08.2008р., №1334 від 21.08.2008р., №1351 від 22.08.2008р., №1364 від 26.08.2008р., №1379 від 27.08.2008р., №1377 від 27.08.2008р., №1392 від 28.08.2008р., №1386 від 28.08.2008р., №1403 від 29.08.2008р., №1406 від 29.08.2008р., №1404 від 29.08.2008р., №1468 від 12.09.2008р., №982 від 27.06.2008р. грошові кошти в рахунок сплати податку на додану вартість за травень, червень, липень та серпень 2008 року, про що свідчить запис у вищезазначених платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» в якому зазначено відповідний період сплати.

Відповідач же на підставі здійсненого позивачем платежу за травень, червень, липень та серпень 2008 року самостійно зарахував ці платежі в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість позивача за 2006 рік та відповідно нарахував штраф за більш ніж 90 денів прострочення сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 43 226,65 гривень на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року № 358/13/13-09 зазначено наступне.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то судам слід ураховувати таке.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене у відповідача не було правових підстав для самостійної зміни призначення платежу вказаного позивачем у вищезазначених платіжних дорученнях, та зарахування сум вказаних у даному платіжному дорученні в рахунок погашення податкового боргу позивача, який виник у 2006 році, а також для застосування до позивача штрафу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналогічну позицію займає також Верховний Суд України у постанові від 27.10.2009 року по справі № 09/188 за позовом Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.09.2008 року № 0006111502/0 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відповідності до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №31» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 15 вересня 2008 року № 0006111502/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №31» судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 березня 2012 року

Суддя

С.В. Златін