Постанова № 21942698, 12.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/2756/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі Дарієвич Г.В.

за участю:представника позивача - Ткаченко Н.А.

представника відповідача - Прошакова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінаміс” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінаміс” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення №0000162301/0 від 15.02.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 167323,75 грн. та скасувати податкове повідомлення рішення №0000172301/0 від 15.02.2011 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 180537,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено акт №179/231/36206435 від 03.02.2011 року.

Відповідно до висновків зазначеного акту встановлено порушення:

- п.4.1 ст.4, п.п. 4.1.1 п 4.1 ст.4, п.5.1., п. 5.9 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємництва” № 334/94 ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток всього на загальну суму 133587,00 гр;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗК “Про податок на додану вартість” №168897 ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 143750,00 гр.

За підсумками проведеної перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення за основноми платежами та штрафними фінансовими санкціями у сумі 33736, 75 гр. та 36787, 50 гр.

Як визначено актом перевірки, приводом виникнення вказаних порушень стало безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту транспортних послуг, отриманих від наступних перевізників:

- ТОВ “ТРАНСАВТОЛЮКС” договір № 02/0810ТР від 02.08.10 р.;

- ПП “ЛУГАНСЬКЕ ОСА” договір № 01/10/09 4 від 01.10.09 р.;

- ТОВ “ТК ТАУРУС” договір № 01/10/10-4 від 01.01.10 р.

Перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” фактично у перевіряємому періоді було отримано послуг перевезення усього на суму 841052, 4 грн.( у т.ч. ПДВ 140175,4 грн.), що підтверджується актами прийому передачі послуг.

Позивач не погоджується з висновками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, викладеними у зазначеному акті перевірки, стосовно безпідставного віднесення до складу валових витрат затрат на придбання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом оскільки, обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що у перевіряємий період ТОВ “Вінаміс” були підписані договори транспортування з ТОВ “Трансавтолюкс”, ПП “Луганське Оса”, ТОВ “ТК Таурус”, відповідно до яких перевізник був зобовязаний за рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом та, що станом на 30.09.2010 року розрахунки з ТОВ “Трансавтолюкс”, ПП “Луганськуе Оса”, ТОВ “ТК Таурус” не здійснено. Питання достовірності розрахунків з постачальниками послуг перевіряючими фактично не досліджено, оскільки під час перевірки з боку перевіряючих не було зроблено жодного запту на отримання документів, які б підтвердили факт розрахунків за отримані послуги.

Про вказані порушення позивач дізнався лише після ознайомлення з актом перевірки, що, на його думку, позбаило його права належним чином підтвердити свою правову позицію та порядок проведення розрахунків.

На підтвердження факту розрахунків позивач надає додаткові угоди до договорів транспортування, а також інші документи, що підтверджують розрахунки.

Зокрема наголошує, що в процесі перевірки відповідачем досліджено документи, які належним чином підтверджують оримані послуги та правомірність їх віднесення до складу валових витрат, а саме: товаро-транспортні накладні, акти прийому-передачі послуг, договори транспортування, податкові та видаткові накладні.

Позивач не погоджується з висновками викладегими в акті перевірки стосовно порушень при складанні товаро- транспортних накладних пп.8.25 пп. 8.26 п.8, пп.11.9 п.11, пп.13.1, пп.13.2 п.13 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року “Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним тарнспортом в Україні”, оскільки вказані накладні містять в собі всі необхідні реквізити, які ідентифікують учасників товаро-транспортного процесу. Відсутність у товаро- транспортній накладній часу прибуття автомобіля для завантаження та часу розвантаження не є істотною умовою та підставою для невизнання вказаних накладних, оскільки інформація про час навантаження та розвантаження міститься у транспортних заявках, які перевіряючими не досліджувались та не запитувались.

Між позивачем та ТОВ “Трансавтолюкс”, ПП “Луганське Оса”, ТОВ “ТК Таурус” підписані акти прийому-передачі наданих послуг на суму 841052,40 грн., що мають в даному випадку підтвердження виконання господарської операції. Дата підписання акту є датою фактичного отримання платником податку послуг, що відповідає вимогам пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про податкування прибутку підприємств”.

Позивачем зазначено, що оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги має братися загальна вимога відповідності податкового обліку бухгалтерському, ведення якого передбачає обовязкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію. Акти прийому-передачі наданих послуг та товаро-транспортні накладні, на думку позивача, відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, тому є документами, що підтверджують валові витрати виробництва.

Актом перевірки заначено, що надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню, проте в жодному з договорів, укладених з підприємствами-перевізниками, не наведено будь-якої інформації з даного питання. Однак, вказані висновки перевікри позивачу стали відомі після ознайомлення з актом. Під час проведення перевірки перевіряючими вказане питання не ставилося, що позбавило позивача можливості надати вказані ліцензії та обгрунтувати свою позицію під час проведення перевірки.

Позивач також не погоджується з висновками у акті перевірки про порушення позивачем вимог ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та зазначає, що віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 Закону України “Про податок на додану вартість” і вміщають всі обовязкові відомості, які повинні бути відображені в податковій накладній, вони не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Отже, на думку позивача, відповідачем безпідставно, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не враховані при визначенні податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем контрагентам за надані послуги по організації перевезення вантажів, та зроблені невірні висновки щодо завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість усього на суму 117865,00 гр.

Висновки перевіряючих щодо відображення в акті перевірки відомостей про неподання декларацій не відповідають дійсності, оскільки позивачем своєчасно по кожному періоду надавались декларації с самостійно визначеними зобовязаннями. Справа про визнання вказаних декларацій перебуває на розгляді в суді.

Посилаючись на вищенаведене та норми п.56.18 ст.56 Податкового Кодексу України, ст.6, п.2 ст.50, п.5 ст.99 КАС України позивач просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав заперечення щодо позову в яких позов не визнає і просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема відповідач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Вінаміс” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.10.2008 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства, про результати якої було складено акт перевірки від 03.02.2011 року № 179/231/36206435, та за наслідками якого було визначене грошове зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафні санкції по ним в загальному розмірі 347,9 тис.грн.

Відповідач вважає хибними та необгрунтованими вимоги позивача і в заперечення позовних вимог зазначає наступне.

Згідно даних бухгалтерського рахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” фактично у перевіряємому періоді було отримано послуг перевезення усього на суму 841052, 4 гр.( у т.ч. ПДВ 140175,4 гр.), що підтверджується актами прийому-передачі послуг.

Послуги були отримані від наступних перевізників на підставі договорів:

- ТОВ “ТРАНСАВТОЛЮКС” договір № 02/0810ТР від 02.08.10 р.;

- ПП “ЛУГАНСЬКЕ ОСА” договір № 01/10/09 4 від 01.10.09 р.;

- ТОВ “ТК ТАУРУС” договір № 01/10/10-4 від 01.01.10 р.

При здійсненні аналізу договорів постачання, укладених з контрагентами, які мають найбільший обсяг взаємовідносин, було встановлено, що відповідно до договорів на придбання товару умови поставки: EXW склад Продавця, адреси пунктів навантаження у договорах, укладених з покупцями, умови будь якого постачання товару взагалі відсутні. Такі умови є обовязковими для викладення у договорах перевезення товару. У випадках, якщо вони відсутні, виявити звязок між зазначеними договорами транспортування та договорами постачання є неможливим.

Відповідно, зазначені типові договори про надання послуг тарнспортування були оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме пп. 3.5, пп.3.7, пп.3.8 п.3 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (із змінами та доповненнями) “Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом вУкраїні”

Оскільки зазначені підприємства, які надали послуги позивачу по перевезенню товару є перевізниками, це, в свою чергу, передбачає наявність у підприємства власних або орендованих ранспортних засобів. Згідно діючого законодавства такі підприємства сплачують збір з власників транспортних засобів або, відповідно, збір за забруднення навколишнього середовища. Згідно АІС ОПП “Картка платника”, АРМу “Контрагенти” до ДПІ за місцем реєстрації не було надано “Розрахунків з власників транспортного засобу” та “Збір за забруднення навколишнього середовища”.

Згідно п.33 ст.9 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” надання послуг з перевезення вантажів автомобільним тарнспортом підлягає ліцензуванню, проте в жодному з договорів, укладених з підприємствами перевізниками, не наведено такої інформації.

Перевіркою також не встановлено наявності чіткої встановленої форми розрахунків за послуги транспортування, відсутній встановлений між сторонами розрахунок розміру перевізної плати.

Розрахунки за отримані послуги ТОВ “Вінаміс” станом на 30.09.2010 року не здійснено, по Кт 631 обліковується заборгованість перед підприємствами перевізниками у загальній сумі 841052,40 грн.

Згідно наданих до перевірки документів неможливо визначити, яким саме чином виконувалося завантаження розвантаження товару та спосіб його безпосереднього перевезення транспортними засобами, оскільки до договору транспортування не складено додаткових угод, які у випадку відсутності такої інформації у товаро-транспортній накладній, передбачають опис реквізитів вантажу, визначення якого наведено у п1. Наказу Міністества транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.

У звязку з вищезазначеними чисельними порушеннями правильності заповнення товаро-транспортних накладних, такі документи згідно пп. 2.1, 2.4 п. 2 “Первинні документи” Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 не можуть бути визнані, як первинні, та, відповідно, не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до п.2 ст.3, п.1.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-ХІV від 16.07.1999 року позивачем було надано до перевірки акти виконаних робіт, які не відповідають вимогам до первинних документів, а саме: детальний та повний опис роботи, проведеної виконавцем, умови розрахунків, тощо.

Пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідним розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тому, відповідач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки №179/231/36206435 від 03.02.2011 року відповідають нормам чинного законодавства, і просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Надав пояснення аналогічні запереченням проти позову та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Вінаміс” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 24.10.2008 року як юридична особа за № 12241020000044493, код субєкта господарбвання за ЄДРПОУ: 36206435, та знаходиться на обліку Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська як платник податків.

Між ТОВ “Вінаміс” були підписані договори транспортування з ТОВ “Трансавтолюкс”, ПП “Луганське Оса”, ТОВ “ТК Таурус”, відповідно до яких перевізник був зобовязаний за рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом. Взаємовідносини відбувались на підставі договорів:

- ТОВ “ТРАНСАВТОЛЮКС” договір № 02/0810ТР від 02.08.10 р (т.1. а.с.29).;

- ПП “ЛУГАНСЬКЕ ОСА” договір № 01/10/09 4 від 01.10.09 р 9 (т.1 а.с.21).;

- ТОВ “ТК ТАУРУС” договір № 01/10/10-4 від 01.01.10 р.(т.1 а.с. 25).

Відповідно до п.3.1. зазначених договорів замовник зобовязаний доручати виконавцю виконання робіт по даному договору у вигляді транспортних заявок, підписаних відповідальними особами та завірених печаткою, з обумовленням у заявках повного обсягу інформаціїї, необхідної для організаціїї перевезень. Вид та найменування вантажу, пункти відправлення кожного вантажу вказано в черговій транспортній заявці.

Пунктом 5 договорів передбачені додаткові умови, згідно до яких сторони домовились, що факсимільні копії договору, додатки до договору, транспортні заявки оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, та завірені печаткою, мають рівну з оригіналом юридичну силу.

Усі транспортні заявки замовника є невідємною частиною наступного договору та обумовлюють умови перевезень.

Відповідно до п.3.5, 3.7, 3.8 п.3 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року із змінами та доповненями: “У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо. На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору).

У разі масових перевезень вантажів, особливо будівельних на місця будівництв, а також сільськогосподарських вантажів для їх переробки або у місця довгострокового зберігання, Замовник повинен до заявки додати також погоджений з Перевізником графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень, а також початку і кінця роботи змін. Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором.

За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси завантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.”

Матеріалами перевірки, проведеної відповідачем, та з огляду на матеріали справи не встановлено наявності чітко встановленої форми розрахунків за послуги транспортування, відсутній встановлений між сторонами розрахунок розміру перевізної плати.

Розрахунки за отримані послуги ТОВ “Вінаміс” станом на 30.09.2010 року не здійснено; по Кт.631 обліковується заборгованість перед підприємствами - перевізниками у загальній сумі 841052, 40 грн.

Згідно до п.1 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року із змінами та доповненями: “ Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.”

Надані позивачем товаро-транспортні накладні мають чисельні порушення з огляду на зазначені норми закону та положення пп.8.25, 8.26, п.8, пп.11.9, п.11, пп.13.1, 13.2 п.13 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року із змінами та доповненнями.

Так в наданих позивачем товаро-транспортних накладних не зазначено: вид пакування (п.9), кількість місць (п.10), спосіб визначення маси (п.11), клас вантажу (п.13), маса брутто (п.14), виконавці вантажо-розвантажувальних операцій (п.15), спосіб вантажно-розвантажувальних операцій (п.п.16, 17), час вибуття, прибуття, простою (п.п.18,19,20).

Тому, у відповідності до п.2.1, 2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88: “ Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів”(п.2.1.).

“Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.”(п.2.4.)

З огляду на викладене, вказані документи, що надані позивачем, не можуть визнаватися як первинні і віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту за відповідні періоди.

Відповідно до п.2 ст. 3 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 ХІV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) : “Бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.”

Пунктом 1.2 ст.9 цього Закону передбачено, що: “Підставою для бухгалтерського обліку господарських оперцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи”.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати це сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги безпідставним та такими що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінаміс” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови викладений 26.10.2011р.

Суддя

С.В. Чабаненко