Постанова № 21942148, 29.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/11391/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоблової О.Д.

при секретарі судового засіданняКравець Є.С.

за участю представників:

позивачаДмитрука В.М.

відповідачаДаниленка А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» до Полтавської митниці Державної митної служби України, третя особа: 1. Харківська служба з експортного забезпечення митних органів, 2. Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», про визнання неправомірними дій та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України, третя особа: 1. Харківська служба з експортного забезпечення митних органів, 2. Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», з позовними вимогами, з урахуванням уточнень позовної заяви, про:

- визнання неправомірними дій Полтавської митниці Державної митної служби України щодо визначення класифікації товару та митної вартості товару у розмірі 1 180 559,16 грн., що поставлений на митну територію України та задекларований товариством з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД»;

- визнання неправомірними дій Полтавської митниці Державної митної служби України щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» в прийнятті вантажної митної декларації;

- визнання неправомірними дій Полтавської митниці Державної митної служби України щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» податкового зобов'язання з оплати податку на додану вартість у розмірі 73 082,23 грн.;

- скасування рішення Полтавської митниці Державної митної служби України від 08 червня 2011 року за № КТ-806-0524-11;

- скасування рішення Полтавської митниці Державної митної служби України від 07 липня 2011 року за № 806000006/2011/000260/2;

- скасування картки за № 806000010/1/00659 від 08 липня 2011 року, якою Полтавською митницею Державної митної служби України відмовлено у прийнятті вантажної митної декларації товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД»;

- скасування постановлених 08 вересня 2011 року Полтавською митницею Державної митної служби України податкові повідомлення - рішення форми «Р» за № 47 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73 083,23 грн. і штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та № 48 про нарахування штрафу у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16 січня 2011 року між ТОВ «НК Мартель ЛТД» та ТОО «Жетісу ТехноСервис» (Республіка Казахстан) було укладено договір № 16/01/11 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно до умов якого останній здійснив постачання на користь позивача на митну територію України 180 метричних тон залишку атмосферної перегонки - важкого дистиляту з змістом 70% або більше нафти, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), виробництва ТОО «Алемтрансойл» (Республіка Казахстан). Загальна вартість продукції за договором була визначена сторонами в розмірі 92 700 доларів США, що складало 725 754,23 гривень за курсом долара США відносно української гривні на міжбанківському ринку України. За умовами поставки продукції продавцем було надано позивачу сертифікат походження товару та паспорт якості продукції. У зв'язку з постачанням продукції на митну територію України позивач подав відповідачу тимчасову декларацію з митного оформлення продукції відповідно до митного режиму імпорт № 806000010/2011/001543 від 16 лютого 2011 року. За погодженням з відповідачем вартість продукції за тимчасовою декларацією була визначена позивачем у розмірі 815 147,99 грн. Зі свого боку відповідач дозволив позивачу випуск продукції у вільний обіг з зобов'язанням позивача подати митному органу митну декларацію та інші передбачені законодавством документи у встановлений термін для здійснення митного контролю та митного оформлення. При цьому, відповідачем для уточнення коду продукції згідно до УКТЗЕД було здійснено відбір проб продукції. Рішенням відповідача від 08 червня 2011 року за № КТ-806-0524-11 продукція була класифікована за кодом 2710197100 відповідно до УКТЗЕД, тобто продукція була кваліфікована відповідачем як «важкі дистиляти: мастильні матеріали; інші масла та дистиляти: для специфічних процесів переробки». За відомостями відповідача підставами прийнятого рішення стали висновок Харківської служби з експертного забезпечення митних органів № 15-203 від 28 лютого 2011 року, лист ЦМУЛДЕР № 19/6-12/2130-ЕП від 28 квітня 2011 року, лист ДП УНДІ «МАСМА» № 10/4-566 від 01 червня 2011 рику, технологічний регламент ТР - 32015332.001:2009. В подальшому 07 липня 2011 року відповідачем було прийняте рішення, із застосуванням резервного методу, про визначення митної вартості продукції за № 806000006/2011/000260/2, згідно до якого митним органом була визначена вартість продукції в розмірі 1 180 559,16 гривень. Не погодившись з зазначеною вартістю продукції позивачем подано до митного органу вантажну митну декларацію за № 806000010/2011/006527, якою визначена вартість продукції у розмірі 815 147, 99 гривень. 08 липня 2011 року відповідач відмовив позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи допуску товарів через митний кордон України, про що позивачу було надано картку відмови за № 806000010/1/00659. В подальшому 19 серпня 2011 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання ТОВ «НК Мартель ЛТД» митного законодавства, за результатом якої товариству було визначено податкове зобов'язання з оплати до державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 73 082,23 грн., про що відповідачем було складено акт за № Н/0009/11/806000000/0036448606. 08.09.2011 року Полтавською митницею виставлені податкові повідомлення-рішення № 47, 48 на 73 082,23 грн. ПДВ, 1 грн. штрафних санкцій та 170 грн. штрафу за несвоєчасне подання платником податків податкової (митної) декларації. Позивач вважає, що приймаючи рішення щодо класифікації товару, його митної вартості та визначення податкового зобов'язання, відповідач невірно застосував норми матеріального та процесуального митного законодавства України, чим порушив права позивача, визначені законом, а тому вищезазначені рішення відповідача є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що митний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду пояснення, в яких просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2011 року між ТОВ «НК Мартель ЛТД» та ТОО «Жетісу ТехноСервис» (Республіка Казахстан) було укладено договір № 16/01/11 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно до умов якого останній здійснив постачання на користь позивача на митну територію України 180 метричних тон залишку атмосферної перегонки - важкого дистиляту з змістом 70% або більше нафти, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), виробництва ТОО «Алемтрансойл» (Республіка Казахстан). Загальна вартість продукції за договором була визначена сторонами в розмірі 92 700 доларів США, що складало 725 754,23 гривень за курсом долара США відносно української гривні на міжбанківському ринку України. За умовами поставки продукції продавцем було надано позивачу сертифікат походження товару та паспорт якості продукції.

У відповідності до ст. 82 Митного кодексу України 15 лютого 2011 року за вих. № 15/02/Д позивач звернувся до Полтавської митниці із заявою про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг за тимчасовою декларацією, при цьому підставою для оформлення тимчасової декларації підприємством зазначено «виникають спірні питання класифікації товарів згідно УКТЗЕД».

В цій же заяві підприємством надано зобов'язання протягом тридцяти днів подати митному органу ВМД заповнену у звичайному порядку і передбачені законодавством документи та надати відомості потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Полтавською митницею надано дозвіл на оформлення тимчасової декларації.

15 лютого 2011 року посадовими особами митниці, в присутності брокера позивача, відібрано проби та 16 лютого 2011 року направлено для дослідження до Харківської служби експертного забезпечення митних органів, що підтверджується запитом про проведення досліджень № 29.

У зв'язку з постачанням продукції на митну територію України позивач 16 лютого 2011 року подав відповідачу ВМД (ІМ 40 ТД) № 806000010/2011/001543 на товар (графа 31 ВМД): «Залишок атмосферної перегонки-важкий дистилят (паливо рідке, для специфічних процесів переробки). З вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів. Щільність при + 20 гр. С. - 0,862 та 0,865 кг/мЗ; Масова доля води відсутня. Температура спалаху в закритому тиглі - 41 гр. С. Фракційний склад: Н.К.-177 гр. С;10%-245гр. С;20%-274гр. С;30%-305гр. С;40%-343гр. С;44%-360гр. С. СТ ТОО 50293834-01-2009. Наливом. Вага 176 928,00 кг. Виробник ТОО «Алемтрансойл». Країна виробництва КZ».

При цьому, в графі 33 зазначено код товару за УКТЗЕД - 2710195100, як паливо рідке (мазут) для специфічних процесів (ставка ввізного мита 0%).

У графі 43 ВМД зазначено, що позивачем обрано 2 метод визначення митної вартості.

08 червня 2011 року Полтавською митницею винесено рішення про класифікацію товару № КТ-806-0524-11 відповідно до якого, на підставі встановлених характеристик товару, змінено опис товару на: «Залишок атмосферної перегонки-важкий дистилят. Являє собою суміш аліфатичних вуглеводнів (більше 70мас%) з невизначеним фракційним складом та коло метричними характеристиками, з вмістом сірки 0,43-0,48+-0,05мас%. Температура спалаху у закритому тиглі 14-16+-2 град. С. Призначений для специфічних процесів (вакуумної, атмосферно-вакуумної дистиляції). Наливом. Вага - 176 928,00 кг. Виробник - ТОО «Алемтрансойл». Країна виробництва КZ».

Також, змінено код товару за УКТЗЕД - 2710197100, як дистилят для специфічних процесів переробки (ставка ввізного мита 0%).

Позивач погодившись з винесеним рішенням про визначення коду товару задекларував товар за кодом 2710197100 УКТЗЕД, подавши до Полтавської митниці ВМД № 806000010/2011/006527 від 22 червня 2011 року.

Однак, 07 липня 2011 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 806000006/2011/000260/2, відповідно до якого митну вартість товару збільшено з 0,58 дол. США/кг. до 0,84 дол. США/кг на підставі відсутності даних, необхідних для проведення розрахунків для визначення митної вартості, у зв'язку з чим 08 липня 2011 року винесено картку відмови № 806000010/1/00659.

Відповідно до ст.259 МКУ, митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МКУ).

Згідно з ч.1 ст.262 МКУ, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 цього кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст.268, 269 МКУ. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст.268, 269 МКУ, застосовуються інші методи. При цьому МКУ встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МКУ). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МКУ.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1776, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2).

Крім того, надані позивачем документи містили конкретні обєктивні дані, необхідні для визначення митної вартості товару.

Пунктом 11 Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів, відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за другий методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки, позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів пояснення причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МКУ, повинна ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за другим методом на підставі наявних документів, поданих позивачем.

Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано, якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості.

Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

На підставі вищезазначеного відповідачем, на думку суду, порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МКУ, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, Полтавською митницею не доведено правомірність прийняття свого рішення щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання неправомірними дій Полтавської митниці Державної митної служби України щодо визначення класифікації товару та митної вартості товару, відмови товариству в прийнятті вантажної митної декларації та скасування рішень відповідача від 08 червня 2011 року за № КТ-806-0524-11, від 07 липня 2011 року за № 806000006/2011/000260/2 та картки відмови № 806000010/1/00659 від 08 липня 2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у період з 18.08.2011 року по 19.08.2011 року Полтавською митницею проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт №Н/0009/11/806000000/0036448606 від 19.08.2011 року, відповідно до якого встановлено, що внаслідок неподання позивачем ВМД, за кодом згідно рішення №КТ-806-0524-11 від 08.06.2011 року та митною вартістю згідно рішення №806000006/2011/000260/2 від 07.07.2011 року, не був сплачений до Держбюджету податок на додану вартість у сумі 73 082,23 грн.

На підставі акту перевірки, 08 вересня 2011 року Полтавська митниця винесла податкові повідомлення: № 47 та 48 на суму податкового зобовязання за основним платежем 73 082,23 грн. ПДВ, 1 грн. штрафних санкцій та 170 грн. штрафу за несвоєчасне подання платником податків податкової (митної) декларації.

Виходячи з того, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактах встановлених в рішеннях відповідача від 08 червня 2011 року за № КТ-806-0524-11, від 07 липня 2011 року за № 806000006/2011/000260/2 та картки відмови № 806000010/1/00659 від 08 липня 2011 року, які судом визнані неправомірними, то позовні вимоги щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» податкового зобов'язання з оплати податку на додану вартість у розмірі 73 082,23 грн. та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» № 47 та № 48, прийнятих на підставі вказаного акту перевірки, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору сплачені позивачем згідно квитанції № 274670 від 09.09.2011 року у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» до Полтавської митниці Державної митної служби України, третя особа: 1. Харківська служба з експортного забезпечення митних органів, 2. Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», про визнання неправомірними дій та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Полтавської митниці Державної митної служби України щодо визначення класифікації товару та митної вартості товару у розмірі 1 180 559,16 грн., що поставлений на митну територію України та задекларований товариством з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД».

Визнати неправомірними дії Полтавської митниці Державної митної служби України щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» в прийнятті вантажної митної декларації.

Визнати неправомірними дії Полтавської митниці Державної митної служби України щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» податкового зобов'язання з оплати податку на додану вартість у розмірі 73 082,23 грн.

Скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України від 08 червня 2011 року за № КТ-806-0524-11.

Скасувати рішення Полтавської митниці Державної митної служби України від 07 липня 2011 року за № 806000006/2011/000260/2.

Скасувати картку за № 806000010/1/00659 від 08 липня 2011 року, якою Полтавською митницею Державної митної служби України відмовлено у прийнятті вантажної митної декларації товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД».

Скасувати постановлені 08 вересня 2011 року Полтавською митницею Державної митної служби України податкові повідомлення - рішення форми «Р» за № 47 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 73 082,23 грн. ПДВ і 1,00 грн. штрафних санкцій та № 48 про нарахування штрафу у розмірі 170,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Мартель ЛТД» судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 20 лютого 2012 року.

Суддя

О. Д. Коблова