Постанова № 21941961, 28.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/4484/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

за участю секретаря судового засідання: Медяної Наталії Анатоліївни,

та представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство «Калинівський машинобудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «Калинівський машинобудівний завод») з позовом до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - відповідач, Козятинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Адміністративний позов мотивовано тим, що на підставі акта невиїзної документальної перевірки №211/25494693 Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення.

Даним актом перевірки встановлено завищення товариством за 2008-2009 роки суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Висновки перевірки ґрунтувались на тому, що позивачем проведено ряд господарських операцій з контрагентами при проведенні зустрічних перевірок по яких неможливо встановити ланцюг постачання до виробника товарно-матеріальних цінностей у звязку з ненаданням інформації самими підприємствами-контрагентами.

Посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та податковому законодавству, так як у нього є належним чином оформлені податкові накладні та інша первинно-бухгалтерська документація, тобто, наявні всі передбачені законом і необхідні документи для формування податкового кредиту, й більше того, Законом України «Про податок на додану вартість» інших умов формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів не передбачено, ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» просило визнати протиправним й скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ прийняте на підставі акта невиїзної документальної перевірки №211/25494693 від 10.08.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані письмові докази. Додатково зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість» інших умов формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів, окрім належним чином оформлених податкових накладних, які наявні у позивача не встановлено.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування. Відтак, спірні суми податкового кредиту, на думку відповідача, не були підтверджені належним чином на момент проведення перевірки, що стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідач, проводячи перевірку та приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

25.08.2011р. позивачем подано до суду заяву про поновлення строків звернення до суду, згідно якої позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення рішення Козятинської ОДПІ №0000502301/0 від 10.08.2010р. позивачем (згідно спору щодо справжності підпису головного бухгалтера ОСОБА_3С.) отримано не було, а відтак ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» оскаржило його у судовому порядку одразу після того як дізналось про його існування.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року роз'єднано провадження у справі №2а/0270/3977/11, оскільки їх спільний розгляд ускладнить та сповільнить вирішення справи, а саме це стосується податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 року та для вирішення питання про поновлення строку оскарження даного рішення необхідно вчинити ряд дій, що може затягнути розгляд справи.

Ухвалою суду від 03.10.2011 року прийнято адміністративну справу №2а/0270/4484/11 до провадження та призначено судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2011року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу для встановлення ідентичності підпису головного бухгалтера ОСОБА_3 виконаному підпису на корінці податкового повідомлення-рішення №0000502301/0 від 10.08.2010 року.

Згідно висновку експерта від 12.01.2012 року №637-П по адміністративній справі №2а/0270/4484/11 судом встановлено, що не можливо вирішити питання щодо достовірності виконання підпису особисто ОСОБА_3

Враховуючи всі можливі заходи, які вжиті судом було постановлено ухвалу від 20.02.2012 року, якою причини пропуску строку звернення до суду приватним акціонерним товариством «Калинівський машинобудівний завод» визнано поважними.

Враховуючи викладене, суд перейшов до розгляду справи по суті.

Так, Приватне акціонерне товариство «Калинівський машинобудівний завод» відповідно до даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичною особою, за організаційно-правовою формою акціонерне товариство, ідентифікаційний код 25494693, місцезнаходження: 22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул. Леніна, 67.

Окрім того, позивач перебуває на податковому обліку та є платником податку на додану вартість.

На підставі службового посвідчення серії УВН №026428 від 19.05.2008 року, виданого Козятинською ОДПІ, заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ Саліміною Валентиною Миколаївною проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2008-2009 роки.

За результатами перевірки складено акт від 10 серпня 2010 року №211/25494693 (т.1 а.с.7-12), яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.7 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2357206,00 грн. за 2008-2009 роки.

На підставі висновків акту перевірки від 10 серпня 2010 року Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомленнярішення від 10 серпня 2010 року №0000502301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2357206,00 грн. (т.1 а.с.77).

Не погоджуючись із зайнятою позицією податкового органу, ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» звернулося до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходить з того, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є оцінка правомірності винесеного за результатами перевірки податкового повідомлення - рішення.

Доводи відповідача зводяться до того, що податковий кредит позивачем безпідставно сформовано на підставі господарських операцій, реальність яких та їхнє існування в природі, на думку податкового органу, не підтверджено належними первинним документами, відтак фактично не відбулася надмірна сплата до бюджету ПДВ, що унеможливлює виникнення у відповідача права на бюджетне відшкодування.

Натомість, позивач стверджує протилежне, і вказує про безпідставність винесення рішення, оскільки податковий кредит сформовано правомірно, на підставі наявних у нього податкових накладних, адже чинне законодавство в даному випадку для формування податкового кредиту вимагає лише наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Визначаючись щодо правомірності формуванням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами, суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №168), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції. Також, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту по деклараціях за період 2008-2009 років суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які він отримав під час проведення господарських операцій з контрагентами, зокрема, з ТОВ «Нафта-ХХІ» та ТОВ «НТЦ Сінгерія». В той же час, посилання відповідача у акті перевірки на ТОВ «Будтехнолюкс» є недоречним, оскільки позивач з даним контрагентом не мав правовідносин у 2008-2009 роках.

Як встановлено судом реальність господарських операцій товариства із ТОВ «Нафта-ХХІ» та ТОВ «НТЦ Сінгерія» підтверджується матеріалами справи, а саме, контрактами та специфікаціями поставки товару (т.1. а.с.175-236), а також позивачем підтверджено, що контрагенти є діючими та є платниками податку на додану вартість (т.1 а.с.169-174).

Також факт взаємовідносин з постачальниками підтверджується копіями видаткових накладних (т.1 а.с.237-250, т.2 а.с.1-13, а.с.79-113), оплата підтверджується згідно виписок по особових рахунках та платіжними дорученнями (т.2 а.с.116-242), також реальність операцій підтверджується картками складського обліку (т.2 а.с.243-250, т.3 а.с.1-132).

Тобто, судом встановлено, що товариством податковий кредит правомірно сформовано на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних (т.2 а.с.14-78), при цьому, як досліджено в судовому засіданні, ці накладені оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Жодних зауважень до даних документів у відповідача не було.

Що стосується посилання представника відповідача про відсутність у позивача та контрагентів транспортну як на докази, що спростовують реальність господарських операцій із контрагентом та правомірність формування податкового кредиту, то вони не беруться судом до уваги, оскільки позивач уклало із ТОВ «НТЦ Сінергія» та ТОВ «Нафта-ХХІ» угоди на постачання останніми металопрокату, поставка якого здійснювалось на умовах склад «Покупця». Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено використання товарно-транспортних накладних при визначенні податкового кредиту. Відповідно, відсутність або наявність ТТН не впливає на визначення податкового кредиту, відємного або позитивного значення з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування.

Щодо твердження представника відповідача про те, що в матеріалах справи є дані про те, що водій підприємства ОСОБА_5 не отримував накладні та не ставив в них свої підписи суд звертає увагу на те, що згідно статі 664 Цивільного кодексу України передача товару може бути оформлена актом приймання-передачі, розпискою про одержання чи іншими документами за домовленістю сторін. Обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором установлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцеві за місцезнаходженням товару.

Міністерством фінансів України з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року №381 «Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. №283 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. №809» 5 травня 2008 року видано Наказ №647 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. №99», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за №445/15136. Зазначений наказ скасовує порядок суворого обліку бланків довіреностей на одержання цінностей.

Представником позивача надано пояснення, що на підприємстві працює більше 450 чоловік, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей виписувались бухгалтерією по паспортних даних працівників, що були в наявності в списку, який оновлювався лише раз на рік.

Отже, оскільки судом встановлено, що порядок суворого обліку бланків довіреностей на одержання цінностей скасовано, то в даному випадку товарно-матеріальні цінності могла отримати інша особа підприємства не порушуючи при цьому податкового законодавства.

Щодо посилання представника відповідача на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 07.06.2011 року, якою звільнено від кримінальної відповідальності директора ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» та закрито кримінальну справу відносно нього за ст. 212 ч. 3 КК України за ухилення від сплати податків, то суд звертає увагу відповідача на те, що вона не може взятися судом до уваги оскільки, даним рішенням не встановлено наявності умислу платника податків або його контрагентів на момент укладання та вчинення спірних правочинів. Таким доказами може бути лише вирок суду у кримінальній справі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на довідку Козятинської ОДПІ від 05.12.2011 року №378/23/25494693 (т.1 а.с.138-168), згідно висновків, якої спростовано висновки акту перевірки від 10.08.2010 року №211/25494693 на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, згідно висновків довідки Козятинської ОДПІ від 05.12.2011 року №378/23/25494693 за період з 01.03.2008 року по 31.03.2010 року перевіркою порушень не встановлено. Згідно п.п.3.1.3 вказаної довідки в межах проведення позапланової документальної перевірки дослідити питання включення сум податку на додану вартість сплачених ТОВ «НТЦ «Сінгерія» та ТОВ «Нафта ХХІ» протягом періоду з 01.03.2008 року по 31.03.2010 року до розрахунків бюджетного відшкодування неможливо.

Отже, даною довідкою Козятинська ОДПІ беззаперечно спростувала висновки акту та особисто підтвердила, що висновки акту перевірки від 10.08.2010 року №211/25494693 є необґрунтованими.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору не повертаються, оскільки такі витрати повернуті згідно постанови суду у справі №2а/0270/3977/11.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000502301/0 від 10.08.2010р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТомчук Андрій Валерійович