Рішення № 21932074, 13.03.2012, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області

Справа № 524/1647/2012

Провадження по справі:2/524/126/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Мігаліної Л.Ю.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 20 лютого 2012 р. звернулося до Кіровського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у квартиру АДРЕСА_1 за період з 1 травня 2003 р. до 31 грудня 2011 р. у розмірі 12.281 грн. 33 коп., які вона, незважаючи на попередження, не сплатила. Позивач вказав, що відповідач фактично користується тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа»постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго»№124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обовязків ВО «Кіровськтепломережа».

Представник позивача Голубович А.А. направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в звязку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, просила вважати на те, що вона строк позовної давності не переривала, оскільки заборгованість ніколи не сплачувала та не укладала договору реструктуризації заборгованості; визнала позов у межах строку позовної давності та пояснила, що згодна з нарахованою сумою у межах строку позовної давності. Відповідач пояснила, що вона є наймачем вказаної квартири і тому сама повинна нести обовязок по сплаті заборгованості.

Вислухавши відповідача, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобовязаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обовязків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обовязкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

“Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобовязаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1, проживає в даній квартирі одна, фактично користується послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири АДРЕСА_1, а вона проживає та зареєстрована за даною адресою, отже повинна нести відповідальність по виконанню обовязків по сплаті за спожиту теплову енергію, як наймач квартири.

ОСОБА_1 фактично користувалася послугами ВО «Кіровськтепломережа” до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО “Жданівкатепломережа” з 01 липня 2006 р. до 31 грудня 2011 р., на цей час має заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 з 1 травня 2003 р. до 31 грудня 2011 р. у розмірі 12.281 грн. 33 коп. , бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти не вносилися взагалі, хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

Оскільки строк загальної позовної давності у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачем), є підставою для відмови у позові;

відповідач заявила про застосування строку позовної давності письмово та усно під час судового засідання.

При цьому суд бере до уваги, що за період з 01 січня 2009 р. до теперішнього часу, тобто за три роки до звернення позивача до суду , відповідач взагалі не сплачувала за спожиту теплову енергію, отож відповідачем ані особисто, ані за її дорученням не здійснювалося ніяких дій, які б свідчили відповідно до ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності; суд вважає можливим застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію.

Згідно з випискою із особистого рахунку, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у сумі 6437 грн. 79 коп. за період з 01 січня 2009 р. до 31 грудня 2011 р., тобто за три роки до предявлення позивачем позову, оскільки позовну заяву до суду подано 20 лютого 2012 р., так як відповідачем неналежним чином та несвоєчасно провадилась сплата за спожиті послуги з теплопостачання.

Відповідачем не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідачів, що також відповідачем не оспорюється.

Заборгованість відповідача підтверджено витягом з особистого рахунку відповідача, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 7464 грн. 74 коп., що виникла за період з 01 травня 2003 р. до 01 січня 2009 р. ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 214 грн. 60 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з ОСОБА_1, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України “Про теплопостачання”, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на поточний рахунок № 26001969969237 ПАО «ПУМБ»в м. Донецьк, МФО 335537 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2009 р. до 31 грудня 2011 р. у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 6437 грн. 79 коп. (шість тисяч чотириста тридцять сім грн. 79 коп. )

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»понесені ним судові витрати на судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)

В позові про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 7464 грн. 74 коп., що виникла за період з 01 травня 2003 р. до 01 січня 2009 р. по квартирі №23 будинку № 19 на мікрорайоні “Молодіжний” у місті Кіровське Донецької області ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ю. Волкова