Рішення № 2193027, 21.11.2007, Апеляційний суд Рівненської області

Справа №22-1088 Головуючий у 1 інст.Сидорук Є.І.

Доповідач - Собіна І.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2007 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Ковалевича С.П., О.О.Пашкевича

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю сторін, представників та прокурора, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і представника Міжрегіональної Академії управління персоналом на рішення Рівненського міського суду від 1 червня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача -Міністерство освіти і науки України до Міжрегіональної Академії управління персоналом, Рівненської філії Міжрегіональної Академії управління персоналом про зобов"язання видати державний диплом спеціаліста відповідно до умов договору, відшкодування збитків, моральної шкоди та пені,

встановила:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом і доводить, що Міжрегіональна Академія управління персоналом (далі МАУП ) не виконує свої зобов'язання по видачі їй державного диплома відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, оформленого відповідно до вимог міжнародно-правових норм.

Рішенням Рівненського міського суду від 1 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов"язано Міжрегіональну академію управління персоналом видати ОСОБА_1 державний диплом відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, оформленого відповідно до вимог міжнародно-правових норм про закінчення Міжрегіональної академії управління персоналом за спеціальністю правознавство, спеціалізація (комерційне та трудове право).

Стягнуто з Міжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ 03039 вул.Фрометівська, 2 розрахунковий рахунок 26006301256028 в Московському АК ПІБ м. Київ, МФО 322175 ЗКПО 00127522 на користь ОСОБА_1 20000гривень, в рахунок відшкодування збитків.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що суд безпідставно зменшив суму відшкодування збитків із 45000гривень до 20000гривень. В матеріалах справи є докази, які доводять, що у випадку наявності у неї диплому державного зразка про закінчення ВУЗу, вона могла б влаштуватись на роботу за спеціальністю з оплатою праці близько 5000гривень на місяць.

Вважає, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", який передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди. Суд не врахував положень цього Закону і безпідставно відмовив їй у стягненні з відповідача морального відшкодування.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по договору, а тому повинен відшкодувати їй неустойку (пеню) встановлену законом у розмірі 3% за кожен день

прострочення виконання зобов'язання. Суд не дав належної оцінки цій вимозі і залишив її поза увагою.

Просила оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник МАУП подав апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність, через порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зобов'язуючи МАУП видати позивачці державний диплом відповідного кваліфікаційного рівня, суд не звернув уваги на те, що у матеріалах справи є копія диплому спеціаліста НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_1, оформлений відповідно до міжнародно-правових норм.

Судом чітко не визначено процесуальне становище Міністерства освіти і науки України у справі.

Суд безпідставно відхилив клопотання представника Міністерства освіти і науки України про зупинення розгляду справи до вирішення іншої справи в порядку адміністративного судочинства.

Не погодився представник відповідача і з покладеним на нього судом обов"язком по відшкодуванню позивачці 20000гривень збитків, мотивуючи тим, що перепони у видачі дипломів державного зразка випускникам МАУП чиняться Міністерством освіти і науки України.

Посилаючись на наведені обставини, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1, МАУП посилається на те, що він не мав змоги видати диплом державного зразка позивачці, оскільки він не був виготовлений Міністерством освіти і науки України та не , переданий їм.

Невиконання зобов"язання Міністерством освіти і науки перед МАУП призвело до неотримання диплому позивачкою, в чому немає вини МАУП.

Просили в позові ОСОБА_1 відмовити. Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення сторін, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачкою та МАУП (на час розгляду справи акціонерне товариство закритого типу), в особі її Рівненської філії 11 лютого 2003 року було укладено контракт згідно якого ОСОБА_1 за плату навчалася в академії протягом трьох років на заочній формі за спеціальністю правознавство (а.с.7).

Академія зобов'язувалась при успішному завершенні навчання видати позивачці державний диплом відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня і диплом, оформлений відповідно до вимог міжнародно-правових норм.

15 травня 2006 року ОСОБА_1 закінчила навчання і отримала диплом спеціаліста НОМЕР_1 за спеціальністю правознавство.

Державний диплом відповідного освітньо-

кваліфікаційного рівня і диплом, оформлений відповідно до вимог міжнародно-правових норм їй виданий не був по причині не виготовлення такого диплома Міністерством освіти і науки України.

Відповідно до п. 2.2 Наказу Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2003 року № 811 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2004 року за № 201/8800, Міністерство освіти і науки України є виконавцем замовлень на виготовлення дипломів про освіту через уповноважений ним орган.

25 липня 2006 року МАУП звернувся до Міністерства освіти і науки України з листом-вимогою № 3882 щодо видачі дипломів державного зразка в кількості 4655 штук, зазначену обставину Міністерство не заперечувало (а.с.109).

Разом з тим, проявивши бездіяльність Міністерство не вжило заходів по виготовленню зазначеної кількості дипломів.

Постановою господарського суду міста Києва від 8 червня 2007 року, яка є чинною, визнано неправомірною

бездіяльність суб"єкта владних повноважень - Міністерства освіти і науки України щодо невидачі МАУП дипломів для осіб, які закінчили навчання, відповідно до листа-вимоги від 25 липня 2006 року № 3882.

Зобов'язано Міністерство освіти і науки України видати МАУП для осіб, які закінчили навчання у 2005/2006 навчальному році 4655 дипломів, з яких за спеціальністю правознавство, заочна форма підготовки - 1305 дипломів.

Проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що невидача диплому позичці не пов"язана із не подачею МАУП листа-вимоги щодо неї.

Постановою господарського суду міста Києва встановлено, що відмова Міністерства у виготовленні дипломів мала місце з інших підстав, а не тих на які вказує позивачка.

Умовою виконання МАУП зобов"язання по видачі дипломів залежало від належного виконання законодавства, яке регулює ці правовідносини Міністерством освіти і науки України.

Вини МАУП у невиконанні взятих на себе зобов'язань по видачі диплому позивачці та заподіянні їй у зв"язку з цим матеріальної та моральної шкоди апеляційний суд не знаходить.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з МАУП на користь ОСОБА_1 20000гривень збитків підлягає скасуванню з відмовою у позові, через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Рішення Рівненського міського суду від 1 червня 2007 року в частині стягнення з Міжрегіональної академії управління персоналом на користь ОСОБА_1 20000гривень в рахунок відшкодування збитків скасувати і в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено разом із рішенням місцевого суду сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.