Рішення № 21921001, 02.03.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/542/8666/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2012 року Пролетарський районний суд міста Донецька

У складі: головуючого Панас Н.Л.

При секретарі Борісовій Я.Ю.

За участю відповідача ОСОБА_1

Представника відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль»звернувся до суду з позовом де вказує, що 31 липня 2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №014\07-188\431, за яким відповідач отримав кредит в сумі 18093 долари США строком на 72 місяці зі сплатою відсотків у розмірі 13,8% річних і строком повернення до 31 липня 2014 року. Свої зобов»язання за договором відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 28 квітня 2011 року утворилася заборгованість, яка становит 38880 доларів 53 центи США і яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 16601 долар 04 центи США, заборгованості за відсотками за користування кредитом 3500 долрів 70 центів США, пені за прострочення тілу кредиту 9550 доларів 66 центів США, пені за прострочення відсотків за користування кредиту 9228 доларів 13 центів США. Відповідач належним чином повідомлявся про наявну в нього заборгованість, але до теперішнього часу її не погасив. Тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 38880 доларів 53 центи США, що еквівалентно 309698 грн.97 коп. та судові витрати судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

У листопаді 2011 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом де зазначає, що дійсно 31.07.2008 року уклав з позивачем по первісному позову кредитний договір на придбання автомобілю. При обговоренні умов договору, працівники банку зазначили, що у разі невиконання умов договору пеня буде становити 0,1% за кожен день прострочки, але не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ. На той час усі умови договору його влаштовували. Але оскільки текст договору був викладений українською мовою, якою він володіє не в достатній мірі, та маленьким шрифтом, він не відразу помітив, що розмір пені становить не 0,1%, а 1% за кожен день прострочки, що є суттєвим порушенням його прав і порушенням діючого законодавства, оскільки банк ввів його в оману. Також порушує його права і пункт 9.7 договору, який обмежує його права на отримання кредиту в іншому банку. Пункт 8.7 договору порушує його право відносно збору та розповсюдження інформації щодо нього та членів його родини. Крім того, банк порушив вимоги ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»не надавши йому інформації про форми кредитування, про переваги та недоліки тієї чи іншої форми. Тому просив визнати вказаний кредитний договір недійсним, застосувавши реституцію.

У судових засіданнях представник ПАТ «Райффайзен банк Аваль»основний позов підтримав і просив задовольнити, зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Також пояснив, що перед підписанням договору відповідач був ознайомлений з усіма необхідними умовами договору, з орієнтовною сумою кредиту та необхідних платежів за ним, однак не скористався своїм правом відкликати згоду на підписання договору. Своїми діями, спрямованими на виконання договору відповідач підтвердив той факт, що ознайомлений та згодний з умовами договору.

Відповідач та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримали та просили задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Заслухавши сторони, свідка, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов»язується погасити кредит та сплатити відсотки.

У відповідності зі ст.1049 ЦК України позичальник повинен повернути займодавцю позику (грошові кошти в той же сумі або речі, визначені родовими ознаками, тієї ж кількості, того ж роду та якості, які були передані йому займодавцем) в строк і в порядку, встановленому договором.

Як встановлено у судовому засіданні 31 липня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №014\07-188\431, за яким відповідач отримав кредит в сумі 18093 долари США строком на 72 місяці зі сплатою відсотків у розмірі 13,8% річних і строком повернення до 31 липня 2014 року (а.с.8-14).

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 28 квітня 2011 року становить 38880 доларів 53 центи США і яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 16601 долар 04 центи США, заборгованості за відсотками за користування кредитом 3500 долрів 70 центів США, пені за прострочення тілу кредиту 9550 доларів 66 центів США, пені за прострочення відсотків за користування кредиту 9228 доларів 13 центів США, що еквівалентно 309698 грн.97 коп. (а.с.16-18).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд не приймає до уваги позицію відповідача та його прдставника стосовно недійсності укладеного договору вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного:

1)Щодо порушення укладеним кредитним договором прав відповідача, як споживача, то суд зазначає наступне: ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачене, що договір про надання споживчого кредиту, укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач, зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У відповідності з ч.2 вказаної статті перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов»язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов»язаннями споживача; г) тип відсткової ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Ані відповідачем, ані його представником у судовому засіданні не надано доказів того, що під час укладання кредитного договору між відповідачем та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», останнім не була надана відповідачу вказана інформація щодо кредитного договору. Крім того, суд зазначає, що усі договори були укладені між сторонами у письмовій формі, а тому відповідач мав можливість з 2008 року ретельно ознайомитися з ними та відмовитися від виконання умов договору, які були йому невигідні або ж не укладати такий договір взагалі.

2)Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника стосовно того, що пункт 8.7 договору порушує його права на конфедеційність інформації щодо нього з огляду на наступне. Відповідно до ст.23 ЗУ «Про інформацію»інформація про особу це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров»я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є: видані на її ім»я доументи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень. Згідно з пунктом 3 Постанови НБУ №245 від 27 червня 2001 року «Про створення єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників)»(з наступними доповненнями та змінами) банк надає до ЄІС «Реєстр позичальників»інформацію про тих позичальників, які на дату її надання мають прострочену заборгованість (з урахуванням прострочених нарахованих доходів) у національній та іноземній валюті у сумі, що у гривневому еквіваленті перевищує 10000 грн. Інформація, що зберігається в ЄІС «Реєстр позичальників»є банківською таємницею. Таким чином, вказаний пункт договору не протиречить діючому законодавству.

3)Відповідно до ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Ані відповідачем ані його представником у судовому засіданні не було надано доказів того, що з боку банку мале місце введення його в оману стосовно встановлення ставки пені за прострочення виконання зобов»язання, оскільки розмір пені вказаний у пункті 14.3 кредитного договору. Кредитний договір був укладений між сторонами у письмовій формі, а тому відповідач мав можливість з 2008 року ретельно ознайомитися з ними та відмовитися від виконання умов договору, які були йому невигідні або ж не укладати такий договір взагалі.

4)Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника стосовно недійсності пункту 2.2 та 3 кредитного договору щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку з огляду на наступе. За змістом ст.ст.536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Пунктом 2.2. кредтного договору, укладеного між сторонами передбачено, що процентна ставка може бути змінена (скоригована) кредитором у випадках та в порядку, передбачених статтями цього Договору. Пунктом 3.1 встановлено, що кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника, але не частіше одного разу на шість місяців, змінювати процентну ставку за кредитом у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів установи кредитора і не залежать від волі сторін. Зокрема, кредитор має право змінити процентну ставку за кредитом при настанні одного з таких випадків: 3.1.1. збільшення більш ніж на 5 процентних пунктів ставки LIBOR строком на 6 місяців (або ставки EURIBOR строком на 6 місяців за кредитами в Євро); 3.1.2. збільшення більш ніж на 5 процентних пунктів середньозважених ринкових процентних ставок за строковими (до одного року) депозитами фізичних осіб у валюті кредиту (згідно офіційних даних НБУ); 3.1.3 збільшення більш ніж на 5 процентних пунктів процентних ставок за зовнішніми запозиченнями установи кредитора (цей пункт діє за умови надання кредиту в іноземній валюті). Але як встановлено у судовому засіданні позивач з 2008 року жодного разу не підвищів процентну ставку за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

5)Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника стосовно того, що позивач належним чином не повідомив відповідача про необхідність погасити виниклу заборгованість з огляду на наступне. 10 червня 2009 року на адресу відповідача позивачем була направлена претензія стосовно необхідності погашення виниклої заборгованості (а.с.19-20) і вже 21 серпня 2009 року сторони підписують договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №№014\07-188\431 від 31 липня 2008 року, за яким позивачем в рахунок погашення заборгованості був проданий автомобіль відповідача (а.с.70-77, 81-88).

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що договір, укладений між сторонами повністю відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для визнання його недійсним немає.

Тому, суд вважає можливим задовольнити позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль»і стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором.

Між тим, суд з урахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України, згідно з якими розмір пені може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, вважає можливим зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 9389 доларів 39 центів США, що еквівалентно 74790 грн.29 коп., оскільки розмір пені за прострочення зобов»язання, який просить стягнути позивач, значно перевищує перевищує розмір заборгованості.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.524, 526, 527, 530, 533, 549, 551, 552, 610-612, 1049, 1050, 1051, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного Товариства «Райффайзен банк Аваль»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль»р\рахунок 290961279, ЄДРПОУ 23346741, МФО 335076 заборгованість за кредитним договором №014\07-188\431 від 31.07.2008 року в сумі 29491 долар 13 центів США, що еквівалентно 234908 грн.64 коп., судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 236728 (двісті тридцять шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн.64 коп.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд міста Донецька.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.

Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів зі дня отримання копї рішення.

СуддяН.Л.Панас