Рішення № 21917884, 14.03.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2012 р. Справа № 5016/294/2012(16/15)

м. Миколаїв

за позовом: обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а ), ЄДРПОУ 31319242

до відповідача: квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 41), ЄДРПОУ 08029523 фактична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а

про: стягнення заборгованості у сумі 114768,05 грн.

суддя В.Д. Фролов

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 5997/01 від 28.10.2010 р.

від відповідача:

в засіданні приймає участь:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 113939,32 грн., 329,21 грн. збитків від інфляції, 499,52 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 5046.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям від 01.01.2008 року, додатків до договору, додаткової угоди від 01.01.2009 р., нарядами на включення системи опалення, рахунків-фактур на оплату, реєстрами рахунків-фактур, норм ст.ст. 526, 625, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем спожито теплову енергію на суму 114768,05 грн., борг не погашено.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.

Направив до суду відзив на позовну заяву, позов заперечує в частині нарахування штрафних санкцій. В обґрунтування посилається на ст. ст. 22, 51, 121 Бюджетного кодексу України, те, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва як бюджетна установа МО України не отримує згідно з кошторисом коштів для оплати штрафних санкцій, а проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як підтверджується матеріалами справи, 01 січня 2008 року між сторонами був укладений договір № 5046.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям, за умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався відпускати, а відповідач, як споживач, використовувати теплову енергію для обєктів, визначених у додатку № 1 цього договору по вул. Рибна, 1, пр. Жовтневий, 309 у м. Миколаєві.

Пунктами 1.7, 1.8, 1.9 та 1.10 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства постачальника. Рахунки та рахунки-фактури за спожиту споживачем теплову енергію отримує сам споживач. Оплата рахунків та рахунків-фактур здійснюється платником, якій надає копії платіжних доручень споживачу. Усі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у додатку № 1 до договору до 5 числа поточного мясця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури до 30 числа поточного місяця.

Строк дії договору сторони встановили до 01.01.2013 року зі щорічним продовженням при відсутності заяви про відмову від діючого договору (п. 6.1 договору).

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями Цивільного й Господарського законодавства України про поставку.

Так, відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали даної судової справи свідчать, що згідно вищевказаному договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 рік на загальну суму 113939,32 грн., що підтверджується нарядами на включення та рахунками-фактурами.

Як стверджує позивач та як вбачається з матеріалів справи відповідач не розрахувався за надані послуги по договору. За вказаний період відповідач за спожиту теплову енергію не сплатив жодної суми.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, шляхом надання відповідних доказів, факт повного виконання взятих на себе договірних зобовязань за спірний період, не спростував доводів позивача та наведені останнім розрахунки.

Отже, станом на день подачі позову основний борг відповідача перед позивачем, за розрахунком останнього, дійсно складає в розмірі 113939,32 грн.

За змістом ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з правилами ст. 610, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм та умов договору вбачається, що позивач крім основного боргу правомірно нарахував відповідачу до стягнення 329,21грн. збитків від інфляції, 499,52 грн. - 3% річних.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в звязку з чим з винної сторони підлягає стягненню як основний борг так і штрафні санкції, тому позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 41, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська , 5а, код ЄДРПОУ 31319242) суму основного боргу в розмірі 113939,32 грн., 329,21 грн. збитків від інфляції, 499,52 грн. - 3% річних та 2295,36 грн. судового збору.

Суддя В.Д.Фролов