Рішення № 21917729, 06.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12 Справа№ 5015/670/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БК» м. Львів

До відповідача Приватне підприємство «ВПЛ»м. Львів

Про стягнення 10854,11 грн. боргу

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. - представник за довіреністю

Від відповідача Лазарів М.Я. - керівник підприємства

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БК»до Приватного підприємства «ВПЛ»м. Львів про стягнення 10854,11 грн. боргу.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення розміру позовних вимог, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Представник Відповідача позовні вимоги визнає частково, в сумі 7984,11 грн. При винесені рішення щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БК» до ПП «ВПЛ» про стягнення заборгованості просить визначити спосіб виконання рішення в розстрочку.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Між ТзОВ «Компанія «БК»(Позивач) та ПП «ВПЛ»(Відповідач) укладено Договір № 019/12-10 від 16 грудня 2010 року на виконання проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт системи протипожежного захисту і системи охоронної сигналізації на станції зв'язку (2К МІЖ 7ЯІ), яка знаходиться за адресою: вул. Ілони Зріні, 115, м. Мукачево, Закарпатська область.

Позивач свої зобов'язання згідно з умовами наведеного вище договору виконав належним чином, що підтверджується підписаними Актами виконаних робіт № АВ-0025862, № АВ-0025863, № АВ-0024699 від 28 квітня 2011 року на загальну суму 31977,90 грн.

Згідно із п.2.3 Договору :«Остаточний розрахунок здійснюється Замовником згідно з підписаними Актами виконаних робіт не пізніше 3-х банківських днів від дати підписання актів.».

Однак Відповідач не виконав вчасно своїх зобов'язань згідно із п.2.3 Договору.

18 серпня 2011 року Позивач надіслав Відповідачу Претензію № 1119/01-16 з вимогою оплатити основний борг у сумі 9484,11 грн.

28.02.2012 року Відповідач частково оплатив суму основного боргу 1500,00 грн. (копія платіжного доручення № 42 від 28.02.2012 доку долучена до матеріалів справи).

На день розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7984,11 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобовязань перед Позивачем.

Відтак сума боргу, яка підтверджена матеріалами справи, визнана Відповідачем та підлягає до задоволення становить 7984,11 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобовязаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 222,16 грн.

П. 6.6 Договору передбачено, що у випадку порушення умов Договору щодо термінів проведення оплати винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Розрахунок пені Позивачем проведено за період з 06.05.2011 року по 14.02.2012 року, та становить 1147,84 грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки та може встановлюватися за будь-яке порушення зобовязання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобовязання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, провівши перерахунок пені за період з 06.05.2011 року по 06.11.2011 року (шість місяців), суд вважає, що до стягнення підлягає 769,64 грн. пені.

Клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суд відхиляє як таке, що не підтверджено належними та допустимими доказами.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12,32,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ВПЛ»( 79014, м. Львів, вул. Богдана Котика,7/201, код ЄДРПОУ 34368219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БК»( 79016, м. Львів, вул. Шептицького,26, код ЄДРПОУ 19170650) 7984,11 грн. основного боргу; 222,16 3% річних; 769,64 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

3.В стягненні 1500,00 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

4.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.І.Довга

Повний текст складено 13.03.2012 року