Рішення № 21917683, 12.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа№ 5015/239/12

За позовом: Новороздільського державного гірничо –хімічного підприємства «Сірка», м.Новий Розділ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромбуд», м.Львів

Про стягнення 121 548,94 грн.

Суддя Н.Березяк

Секретар судового засідання О.Галамай

В судове засідання з’явились:

від позивача: Кузик А.О. –представник

від відповідача: Пашковський Я.В. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позов подано Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка»до Товариства з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд” про стягнення 93 489,39 грн. основного боргу, 11 310,90 грн. пені, 2351,32 грн. штрафу та 397,33 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.01.2012 р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 07.02.2012 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 01.03.2012 р. судом оглянуто оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

12.03.2012 р. в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судових засіданнях поясненнях.

Відповідач проти позову заперечив, підтримав заяву про застосування позовної давності, в якій просить суд застосувати строк позовної давності в зв’язку з її спливом та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 12.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.02.2008 року між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд” (Користувач) було укладено Договір №6/9 про надання послуг (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник надає, а Користувач приймає в користування послуги роботи вагонів думпкарів для перевезень сипучих матеріалів, згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід’ємним додатком до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня 2008 року по вересень 2008 року Позивач надав відповідачу послуги роботи вагонів думпкарів для перевезення сипучих матеріалів, що підтверджується актами прийому –передачі вагонів думпкарів та специфікацією до договору ( а.с.9-10, 18,20,22,24,26,28,30).

На виконання умов договору №6/9 від 26.02.2008 р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 333000,00 грн. за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої договірні зобов’язання виконав частково.

Як стверджує позивач, заборгованість за надані послуги станом на 01.01.2009року складала 93489,39 грн., що підтверджує актом звірки розрахунків (а.с.33-34).

З метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена претензія №11-661 від 30.09.2010 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до п.3.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нарахована пеня в розмірі 11 310,90 грн., штраф в сумі 2351,32 грн., та інфляційні нарахування в розмірі 14 397,33 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини, дослідивши оригінали поданих до справи документів, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже зазначалося раніше, 26.02.2008 року між Новороздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Західпромбуд” (Користувач) було укладено Договір №6/9 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого Постачальник надає, а Користувач приймає в користування послуги роботи вагонів думпкарів для перевезень сипучих матеріалів, згідно Специфікації (Додаток №1), яка є невід’ємним додатком до даного договору.

На виконання умов договору в період з березня 2008 року по вересень 2008 року позивач надав відповідачу послуги роботи вагонів думпкарів для перевезення сипучих матеріалів, що підтверджується актами прийому –передачі вагонів думпкарів (а.с.18,20,22,24,26,28,30), на загальну суму 333000,00 грн.

Відповідно до п.3.3 договору розрахунок за надання послуг роботи вагонів здійснюється на протязі 10-ти банкоднів з моменту підписання Сторонами місячного Акту виконаних робіт.

Як стверджує позивач, з метою досудового врегулювання спору , ним була направлена претензія №11-661 від 30.09.2010 р. про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Проте, слід звернути увагу, що зазначена претензія на суму 94835,17 грн. стосувалася ряду договорів про надання послуг ЗЦ, АТЦ та поставки електроенергії і з неї не вбачається яка саме заборгованість та за які саме послуги в період з серпня 2008 року по серпень 2010 року у відповідача виникла ( а..с.31).

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду , заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 6/9 від 26.08.2008 року складає 93489,39 грн., що підтверджує актом звірки розрахунків станом на 01.01.2009 року ( а.с.33-34).

Проте, слід звернути увагу, що зазначений акт звірки розрахунків підписаний зі сторони як позивача,так і зі сторони відповідача невстановленими особами ( без зазначення прізвищ та ініціалів) і не підписаний головним бухгалтером ТзОВ «Західпромбуд»( а.с.34). Крім того, зазначений акт звірки не містить розшифровки наданих послуг і не має жодної прив’язки до договору № 6/9 від 26.02.2008 р. з нього вбачається лише номера рахунків за техумови на електропостачання, на газопостачання, послуги ЗЦ, послуги АТЦ , за електроенергію та інше. Із зазначеного акту звірки вбачається, що остання оплата послуг ( без зазначення яких саме послуг) була здійснена відповідачем у грудні 2008 року.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на неможливість встановлення наявності чи відсутності заборгованості за 2008 рік в зв’язку із знищенням бухгалтерської документації за цей період ( по строку зберігання) в зв’язку з чим ним було подано клопотання про застосування строку позовної давності, яке підлягає до задоволення з наступних підстав:

Так статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги надавались позивачем в період з березня по вересень 2008 року, кінцевий термін розрахунків за які, згідно п.3.3. Договору ( а.с.7) повинен був бути здійснений в жовтні 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позивач стверджує, що підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2010 року ( а.с.74) , долученого представником до матеріалів справи , перериває перебіг позовної давності.

Проте, такі доводи позивача необґрунтовані і не заслуговують на увагу суду, оскільки жодною нормою чинного законодавства України взагалі не передбачено існування актів звірки взаєморозрахунків, такі документи виконують суто допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків по договорах та звірки фактів сплати коштів. Як правило, подібні акти використовуються виключно у бухгалтерських службах.

У разі ж виникнення будь-яких спорів щодо наявності боргу, такому документу, як акт звірки, жодною нормою чинного законодавства України не надано права на підтвердження боргу, і тому такі акти звірки підлягають оцінці та перевірці нарівні із іншими документами по справі.

Крім того, слід звернути увагу, що долучений позивачем акт звірки взаєморозрахунків ( а.с.74) не містить жодної прив’язки до договору № 6/9 від 26.02.2008 року, не підписаний головним бухгалтером ТзОВ «Західпромбуд», хоча по тексту акту зазначено, що : «Ми, нижчепідписані, з однієї сторони бухгалтер ТзОВ «Західпромбуд»…»(а.с.74). Підписи керівників та головного бухгалтера зроблені не встановленими особами ( без зазначення їх прізвищ).

Згідно із ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами у справі, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Копії документів мають бути засвідчені згідно п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: “Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. (Див. Постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2006 року у справі № 05-5-41/194).

З огляду на викладене, подана позивачем ксерокопія акту звірки розрахунків ( не завірена належним чином на предмет її відповідності оригіналу) не може бути єдиним і беззаперечним доказом визнання відповідачем свого боргу в порядку, передбаченому ч.1 ст.264 ЦК України.

Жодних інших доказів вчинення відповідачем дій ( часткова оплата боргу) , що згідно ч.1 ст.264 ЦК України переривають перебіг позовної давності , позивач суду не подав.

Жодних підстав, які б перешкоджали позивачу звернутись з позовом про стягнення заборгованості у встановлений ст.ст.256,257 ЦК України строк , позивач суду не навів.

Поважних причин пропуску строку позовної давності Позивачем не наведено, клопотання про відновлення строку позовної давності Позивачем не подавалося.

Підстав для зупинення перебігу строку позовної давності, передбачених ст. 263 ЦК України немає.

Відповідно до пункту 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити .

2. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.03.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.