Рішення № 21917488, 15.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.12 Справа № 5/195/2011(23/21/2011(4/69)

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 189 000,0 грн.

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_2, дов. б/н від 06.01.11,

від відповідача не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Чесна музика", звернувся з позовною заявою, в якій просить:

1) стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 105525,00 грн.,

2) стягнути з відповідача штраф до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача,

3) зобов'язати відповідача опублікувати за власний рахунок в газеті "Луганська правда" повний текст судового рішення по цій справі,

4) зобов'язати відповідача припинити порушення авторських прав позивача шляхом вилучення з обігу примірників компакт-дисків формату Мр-3, на яких містяться зазначені у позові музичні твори

або легалізувати використання авторських прав позивача шляхом отримання дозволу від ТОВ "Чесна музика" на використання творів.

Заявою про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 26 775 грн., крім того, стягнути штраф до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача.

Щодо решти вимог, позивач відмовився від них.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог та про часткову відмову від позову відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду з визначенням позивачем таких вимог:

1) стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 26 775 грн.,

2) стягнути з відповідача штраф до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача.

Відповідач, підприємець ОСОБА_1, відзивом на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 02.02.12, просить у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 440, 441 та 443 ЦК України використання творів має здійснюватися лише за згодою власників відповідних майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково шляхом оформлення авторського договору.

Майнові права, що передаються за таким договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог надано копії авторських договорів з фізичними особами авторами, однак оригінали цих договорів не надано, що позбавляє можливості чітко впевнитися, що вони підписані саме авторами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими, чиї прізвища вказані в цих договорах.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у стягненні з відповідача компенсації за порушення авторських прав у розмірі 26 775 грн.

Судом встановлено, що 28 серпня 2009 року уповноваженим представником позивача по Луганській області Онуфрієнко A.A. складений акт фіксації розповсюдження об'єктів авторського права, в якому зафіксований факт розповсюдження відповідачем примірників компакт-дисків формату МР-3, що містять музичні твори.

В порушення вимог чинного законодавства України відповідач здійснював розповсюдження примірників компакт-дисків формату МР-3 без отримання на те дозволу правовласника та без сплати автору чи правоволодарю винагороди за їх використання, що є порушенням авторських прав позивача.

Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі Закон) використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права.

За порушення авторського права пунктом "г" ч.2 ст. 52 Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді або сплати завданих збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплати компенсації. При цьому компенсація за порушення авторського права визначається в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Кожний з зазначених музичних творів, які неправомірно використовувалися відповідачем, є самостійним об'єктом авторського права.

Неправомірне користування кожного з музичних творів становить окремий склад цивільного правопорушення, за яке законом передбачена відповідальність у вигляді стягнення компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Відповідно до ч. 1, ч. З ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на який надаються права, тощо).

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Вирішуючи цей спір, суд, з урахуванням вимоги ч. 1 ст. 111-12 ГПК України встановив наступні обставини.

01 липня 2008 року між ПП "Студія "МУН" та позивачем був укладений ліцензійний договір № 17/08. Відповідно до предмету цього договору, зазначеному в пункті 2, ПП "Студія "МУН" передає позивачу права на використання творів, фонограм та кліпів способами, передбаченими цим договором. Найменування і кількість творів, фонограм та кліпів, права на використання яких передаються позивачу, зазначені в додатку до ліцензійного договору.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.07.08 року до ліцензійного договору позивачу були передані виключні авторські права на музичні твори зазначені в позові, в тому числі:

- "Не мачо" (автор музики ОСОБА_3; автор тексту ОСОБА_3, ОСОБА_6) - 75 % авторських прав (пункт 909),

- "Мишка гадкий мальчишка" (автор музики ОСОБА_7, ОСОБА_8; автор тексту ОСОБА_3, ОСОБА_8) - 50 % авторських прав (пункт 380);

- "За что" (автор музики ОСОБА_3; автор тексту ОСОБА_3) - 100 % авторських прав (пункт 910);

- "Я тебя не помню" (автор музики ОСОБА_3; автор тексту ОСОБА_3) - 100 % авторських прав (пункт 913).

01 квітня 2008 року за договором про передачу авторських та суміжних прав № 01/04/08 від 01.04.08 року виключні авторські права на вказані вище музичні твори були отримані ПП "Студія "МУН" від ТОВ "С енд Ей мюзик група".

В свою чергу ТОВ "С енд Ей мюзик група" отримала виключні авторські права на вказані вище музичні твори безпосередньо у авторів тексту та музики даних музичних творів, що підтверджується завіреними належним чином копіями авторських договорів.

Так, наприклад, за авторським договором від 01.02.08 року, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ "С енд Ей мюзик група", останньому були передані всі виключні майнові авторські права на музичний твір "Не мачо". Стосовно цього музичного твору ОСОБА_3 є автором музики до нього та співавтором слів разом з ОСОБА_6.

За авторським договором від 01.02.08 року ОСОБА_3 були передані ТОВ "С енд Ей мюзик група" 75 % виключних авторських прав на музичний твір "Не мачо".

В свою чергу за договором про передачу авторських та суміжних прав № 01/04/08 від 01.04.08 року ТОВ "С енд Ей мюзик група" були передані ПП "Студия МУН", крім іншого, 75 % виключних авторських прав на музичний твір "Не мачо".

За ліцензійним договором № 17/08 від 01.07.08 року ПП "Студія "МУН" були передані позивачу 75 % відсотків виключних авторських прав на музичний твір "Не мачо" (пункт 909 додатку № 1 до цього Договору).

Аналогічно були отримані виключні майнові авторські права на інші музичні твори, зазначені вище.

Крім того, 1 січня 2009 року між ТОВ "Издательство Монолит" та позивачем був укладений ліцензійний договір № ИК/09-14/2 (виключна ліцензія). Відповідно до предмету цього договору, зазначеному в пункті 2, ТОВ "Издательство Монолит" передало позивачу виключні авторські права на музичні твори, фонограми та кліпи, перелік яких наведений у додатку до цього договору, в тому числі:

-"Мама мия" (автор музики ОСОБА_10; автор тексту ОСОБА_4) - 50 % авторських прав;

-"Короли вечерних улиц" (автор музики ОСОБА_10; автор тексту ОСОБА_4) - 50 % авторських прав.

В свою чергу ТОВ "Издательство Монолит" отримало виключні авторські права на вказані вище музичні твори безпосередньо у авторів тексту ОСОБА_4, про що між сторонами був укладений Авторський договір про передачу виключних прав № ИП/06-22/1 від 01.12.06.

Таким чином, загальна сума компенсації за порушення майнових авторських прав розраховується наступним чином:

2 х 630 х 10 + 1 х 0,75 х 630 х 10 + 3 х 0,5 х 630 х 10 = 26 775 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10%.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Таким чином, законодавець надав суду право стягувати з порушників авторських прав на користь державного бюджету штрафних санкцій у розмірі, встановленому законом.

За таких обставин стягнення штрафу у розмірі 10% від суми заявленої компенсації до державного бюджету не може бути позовною вимогою, а є правом суду.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від присудженої на користь позивача суми до державного бюджету України 2677,50 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до ст. 44 ГПК України витрати позивача на оплату послуг адвоката, повязані з розглядом справи, відносяться до складу судових витрат, які в разі задоволення позову покладаються в повному обсязі на відповідача.

Позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 848 від 19.04.07), з яким був укладений договір про надання правової допомоги № ЛУ-37/09 від 16.09.09. Відповідно до цього договору адвокат взяв на себе зобов'язання з питань представництва інтересів позивача в господарському суді Луганської області при розгляді позову до відповідача про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. За послуги за вказаним договором позивачем було сплачено 5000,0 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Відповідно до п. 10 Розяснень Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України від 04.03.98 року № 02-5/78 з наступними змінами, відшкодування витрат, повязаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Суд також погоджується з доводами позивача про те, що ця справа неодноразово переглядалася господарськими судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, при цьому адвокат сумлінно виконував свої зобовязання за договором про надання правової допомоги.

Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК України витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Таким чином, чинне господарське процесуальне законодавство не передбачає граничного розміру відшкодування витрат на правову допомогу.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката, повязаних з розглядом даної справи, в розмірі 5000 гривень є обґрунтованим та співрозмірним заявленим в позові позовним вимогам.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, на користь позивача, ТОВ "Чесна музика", 01042, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107, код 33628584, компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 26 775 грн., крім того, витрати, повязані зі сплатою послуг адвоката в сумі 5000,0 грн.

3. Стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, до державного бюджету України штраф у розмірі 10% від присудженої на користь позивача суми, який складає 2677,50 грн.

4. В решті позову провадження по справі припинити.

5. Стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 102 грн. 00 коп. на поточний рахунок 31214206783006, МФО 804013, ГУ ДКСУ в Луганській області, отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, код класифікації доходів 22030001 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 15.03.2012.

Суддя А.Г.Ворожцов