Рішення № 21917336, 12.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.2012 Справа № 5008/49/2012

Розглянувши матеріали справи

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський пивоварний завод”, м. Мукачево

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Офелія-М”, смт. Кольчино Мукачівського району

Про стягнення 687,40 грн. заборгованості, у тому числі 608,80 грн. боргу за поставлений товар, 9,14 грн. річних, 47,26 грн. пені та 22,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (згідно з заявою про уточнення позовних вимог від 12.03.2012)

Cуддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник по дов. від 03.01.2012;

від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Офелія-М”, смт. Кольчино Мукачівського району про стягнення 692,63 грн. заборгованості, у тому числі 608,81 грн. боргу за поставлений товар, 3,74 грн. втрат від інфляції, 9,48 грн. річних, 46,25 грн. пені та 24,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 12.03.2012, якою просить суд стягнути з відповідача 687,40 грн., з яких 608,80 грн. борг, 9,14 грн. річні (3%), 47,26 грн. пеня, 22,20 грн. проценти за користування грошовими коштами.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вказує на те, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 687,40 грн. підтверджена поданими суду доказами, зокрема, договором №23 від 17.04.2011, видатковими накладними №7413 від 14.05.2011, №6533 від 14.05.2011, №8875 від 02.07.2011, №9287 від 11.07.2011, №9383 від 13.07.2011, №9745 від 21.07.2011, №9847 від 23.07.2011, №9934 від 25.07.2011, №9979 від 26.07.2011, №10070 від 28.07.2011, №10114 від 29.07.2011, №10244 від 01.08.2011, №10336 від 03.08.2011, № 10434 від 05.08.2011, розрахунком позовних вимог, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 687,40 грн., з яких 608,80 грн. борг, 9,14 грн. річні (3%), 47,26 грн. пеня, 22,20 грн. проценти за користування грошовими коштами.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання на виклик суду не забезпечив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, тому суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі укладено Договір поставки №23 від 17 квітня 2011 року, відповідно до умов якого позивач зобовязується поставляти відповідачу хліб і хлібобулочні вироби в асортименті, а відповідач зобовязується приймати товар та проводити оплату за нього на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору сума, яка підлягає оплаті, визначається в товарно-транспортній накладній, яку покупець отримує від постачальника разом з кожною партією товару.

Видатковими накладними, підписаними відповідачем (№7413 від 14.05.2011, №6533 від 14.05.2011, №8875 від 02.07.2011, №9287 від 11.07.2011, №9383 від 13.07.2011, №9745 від 21.07.2011, №9847 від 23.07.2011, №9934 від 25.07.2011, №9979 від 26.07.2011, №10070 від 28.07.2011, №10114 від 29.07.2011, №10244 від 01.08.2011, №10336 від 03.08.2011, № 10434 від 05.08.2011), повністю підтверджено отримання відповідачем товару на загальну суму 608,80 грн.

Пункт 2.3 договору зобовязує відповідача проводити попередню оплату за замовлений товар у розмірі 50% вартості продукції, і 50% вартості протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач порушив свої зобовязання у частині оплати товару, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 608,80 грн., що послугувало підставою для звернення позивача до відповідача з претензією №185 від 13.09.2011 з вимогою оплатити заборгованість, однак відповідач жодним чином не відреагував на неї, у звязку з чим позивач звернувся до суду для примусового стягнення заборгованості.

Позов належить задоволити частково з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку, зобовязання не виконане відповідачем у частині оплати отриманого товару, чим порушено пункти 1.1 та 2.3 договору.

На підставі цих норм права з відповідача належить стягнути на користь позивача 608,80 грн. основного боргу, наявність якого повністю підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, на підставі згаданої норми, з відповідача належить стягнути на користь позивача 9,14 грн. річних, нарахованих позивачем та перевірених судом.

Відповідно до пункту 6.2 договору, а також ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення оплати вартості товару у розмірі 47,26 грн. з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобовязань”, яка також підлягає до стягнення.

У частині стягнення 22,20 грн. процентів за користування чужими коштами, що нараховані позивачем на підставі ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України, належить відмовити з огляду на наступне.

За своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 6.2. договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені, яку суд присуджує до стягнення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що заявлені позовні вимоги передбачають подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. (Така позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Офелія-М” (код ЄДРПОУ: 37314632, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Фрідяшівська, буд. 10В, кв. 41) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мукачівський пивоварний завод” (код ЄДРПОУ: 00382467, п/і 89600, м. Мукачево, вул. Підгорянська, буд.101) суму 665,20 грн. (шістсот шістдесят пять грн. 20 коп.), з яких 608,80 грн. основний борг за поставлений товар, 9,14 грн. річні, 47,26 грн. пеня, а також 1545,76 грн. (одну тисячу пятсот сорок пять грн. 76 коп.) у відшкодування судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 16.03.2012.

Суддя Л. М. Якимчук