Рішення № 21916553, 14.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 березня 2012 р. Справа 2/2/2012/5003

за позовом: Приватного підприємства "С.П.С." 08600, Київська область, м. Васильків, пров. Хасанківський, 14

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 21000, АДРЕСА_1

про стягнення 177 270,73 грн. заборгованості по контракту №1/20 від 20.05.2011 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, Перкін І.В., - директор ПП "С.П.С.";

відповідача, не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "С.П.С." до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 177 270,73 грн. заборгованості по контракту №1/20 від 20.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.01.12 р. порушено провадження у справі №2/2/2012/5003 та призначено засідання на 23.01.12 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В черговий раз в судовому засіданні оголошено перерву до 14.03.2012 р.

14.03.2012 року в судове засідання зявився представник позивача, який позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Разом з тим, 14.03.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 13.03.2012 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/2816/12 від 14.03.2012 р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою повноважного представника.

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання судом відхиляється, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Отже, чинне законодавство не позбавляє права Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 права зявитись до суду особисто або направити до суду іншого представника у встановленому порядку для представництва своїх інтересів в суді, однак цього зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20 травня 2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі-продавець) та Приватним підприємством “С.П.С.” (покупець) був укладений Контракт №1/120.

Відповідно до п. 2.2. по даному контракту поставляється: лісопродукція хвойних порід (сосна) неокорена i окорена (1,2,3, сорти) в oб"ємі 20 000 м.куб., згідно Додатку 1.

П.4.1. контракту встановлено порядок оплати у вигляді 100% передоплати за готову до відпуску партію товару.

Позивач свої зобовязання за договором щодо розрахунку з відповідачем виконав, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 940 056,20 грн., а саме:

- №55 від 20 червня 2011р. на суму 20 000 грн.,

-№60 від 23 червня 2011р. на суму 25 706,20 грн.;

- №61 від 23 червня 2011р.на суму 34 450 грн.,

- №65 від 01 липня 2011р. на суму 100 000 грн.,

- №66 від 05 липня 2011р. на суму 29 000 грн.,

- №68 від 11 липня 2011р. на суму 11 800 грн.,

- №69 від 11 липня 2011р. на суму 139 200 грн.;

- №74 від 14 липня 2011р. на суму 150 000 грн.,

- №78 від 19 липня 2011р. на суму 79 900 грн.,

- №88 від 28 липня 2011р. на суму 300 000 грн.,

- №109 від 09 серпня 2011р. на суму 50 000 грн.

Підставою для перерахування коштів були видаткові накладні відповідача, а саме:

- №11/i від 08 серпня 2011р. на суму 40 047,84 грн.

- №12/i від 11 серпня 2011р. на суму 32 485,44 грн.

- №3 від 05 липня 2011р. на суму 42 386,97 грн.

- №2 від 05 липня 2011р. на суму 43 090,76 грн.

- №4 від 04 липня 2011р. на суму 35 962,22 грн.

- №5 від 16 липня 2011р. на суму 50 307,96 грн.

- № 6 від 18 липня 2011р. на суму 50 499,76 грн.

- №7 від 18 липня 2011р. на суму 49 365,40 грн.

- №8 від 19 липня 2011р. на суму 47 178,88 грн.

- №9 від 22 липня 2011р. на суму 49 864,08 грн.

- №10 від 24 липня 2011р. на суму 50 417,56 грн.

- №13 від 05 серпня 2011р. на суму 48 433,80 грн.

- №14 від 06 серпня 2011р. на суму 46 570,60 грн.

- №11/н від 08 серпня 2011р. на суму 18 577,20 грн.

- №19 від 09 серпня 2011р. на суму 27 056,32 грн.

- №13/н від 12 серпня 2011р. на суму 22 106,32 грн.

- №12/н від 12 серпня 2011р. на суму 19 717,04 грн.

- №12 від 16 серпня 2011р. на суму 42 935,80 грн.

- №16/н від 16 серпня 2011р. на суму 21 596,68 грн.

- №7/н від 17 серпня 2011р. на суму 20 429,44 грн.

- №13/i від 22 серпня 2011р. на суму 59 808,72 грн.

- №18/н від 22 серпня 2011р. на суму 20 676,04 грн.

- №14/i від 22 серпня 2011р. на суму 50 531,08 грн.

- №15/н від 15 серпня 2011р. на суму 19 678,68 грн.

- №14/н від 12 серпня 2011р. на суму 19 985,56 грн.

- №1 від 19 червня 2011р. на суму 21 200,00 грн.

- №2 від 19 червня 2011р. на суму 13 010, 97 грн.

Однак, у вище зазначених видаткових накладних відповідач безпідставно вказав оплату за окорювання та відшкодування вантажних робіт та безпідставно завищив вартість товару.

Оскільки, п. 3.3. контракту №1/20 від 20 травня 2011р., передбачено, що в ціну входить вартість упаковки, погрузки, а також вартість оформлення товаросупроводжувальної документації.

Також п. 5.8. контракту встановлено, що транспортні витрати за доставку продукції несе продавець та специфікацією додаток №1 до контракту передбачено, що окорювання входить у вартість за 1м. куб. Тому нарахування відповідачем за окорювання та відшкодування вантажних робіт є порушенням умов укладеного контракту.

Після перерахуванням позивачем коштів відповідач свої зобовязання щодо поставки лісопродукції хвойних порід виконала частково, що підтверджується видатковими накладними:

№11/i від 08 серпня 201l p.,

№12/i від 11 серпня 2011р.,

№3 від 05 липня 2011р.,

№2 від 05 липня 2011р.,

№4 від 04 липня 2011р.,

№5 від 16 липня 2011р.,

№6 від 18 липня 2011р.,

№7 від 18 липня 2011р.,

№8 від 19 липня 2011р.,

№9 від 22 липня 2011р.,

№10 від 24 липня 2011р.,

№13 від 05 серпня 2011р.,

№14 від 06 серпня 201 lp.,

№11/н від 08 серпня 2011р.,

№ 19 від 09 серпня 2011р.,

№13/н від 12 серпня 2011р.,

№12/н від 12 серпня 2011р.,

№12 від 16 серпня 2011р.,

№16/н від 16 серпня 2011р.,

№17/н від 17 серпня 2011р.,

№13/i від 22 серпня 2011р.,

№18/н від 22 серпня 201l p.,

№14/i від 22 серпня 2011р.,

№15/н від 15 серпня 2011 року,

№14/н від 12 серпня 2011р.,

№1 від 19 червня 2011 року,

№2 від 19 червня 2011 року на загальну суму 762 785,47 грн. в результаті чого за нею утворився борг в розмірі 177 270,73 грн.

Відповідно до п. 8.7. контракту у випадку прострочки строків поставки продукції, або при поставці неякісної (некомплектної) продукції, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції, та вимагати повернення сплачених коштів.

З метою досудового врегулювання спрору, позивач направив відповідачу претензію №б/н від 26 жовтня 2011 року, яка була направлена відповідачу 26.10.11 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку №7801 та опису вкладення в цінний лист.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі контракт №1/120 від 20 травня 2011 року є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по оплаті лісопродукції хвойних порід.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору частково виконав свій обов'язок щодо поставки обумовленого товару.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 177 270,73 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_2 інд. код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "С.П.С." (08600, Київська область, м. Васильків, пров. Хасанівський, 14, код ЄДРПОУ 34842137) 177 270,73 грн. боргу, 3545,41 грн. - судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 березня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 08600, Київська область, м. Васильків, пров. Хасанківський, 14

3 - відповідачу 21000, АДРЕСА_1