Рішення № 21916524, 13.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 березня 2012 р. Справа 16/130/2011/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінниця-млин", с.Бохоники Вінницького району Вінницької області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області

про стягнення 10470,45 грн. боргу згідно договору про поставку товару

Головуючий суддя Нешик О.С.

При секретарі судового засідання Снігур О.О.

За участю:

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.09.2011 року);

відповідача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1)

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Вінниця-млин" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 10470,45 грн., що виникла внаслідок невиконання останньою зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар (хлібо-булочні вироби) згідно укладеного між сторонами договору від 10.02.2011 року.

Ухвалою від 27.12.2011 року порушено провадження у справі №16/130/2011/5003 та призначено її до розгляду на 19.01.2011 року.

В зв'язку з неявкою відповідача, ненаданням сторонами витребуваних судом документів, судові засідання відкладались, в них оголошувались перерви.

Під час слухання справи, 13.03.2012 року, представник позивача подала до суду довідку №20 від 05.03.2012 року (вх. канц. № 08-46/2770/12 від 13.03.2012 року) про те, що за період з 26.09.2011 року по 05.03.2012 року відповідачем внесено 5600,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за отриману продукцію. Станом на 05.03.2012 року заборгованість відповідача становить 4870,45 грн. (10470,45 - 5600,00).

Відповідач підтримала позицію представника позивача, при цьому зазначила, що нею 13.03.2012 року додатково згідно квитанції №125 від 13.03.2012 року сплачено в рахунок погашення заборгованості 1600 грн. Таким чином борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на час розгляду справи в суді становить 3270,45 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.02.2011 року між публічним акціонерним товариством "Вінниця-млин" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір №26.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.2.2. Договору розгорнутий асортимент визначається в рахунку, який виставляється Продавцем на підставі замовлення Покупця.

Замовлення покупця має бути повністю виконане на наступний день з моменту заявки (п. 3.1 Договору).

Ціна на товар визначається на момент замовлення (п. 4.1. Договору).

На виконання умов договору №26 від 10.02.2011 року в період з 26.02.2011 року по 05.04.2011 року позивачем поставлено відповідачу хлібо-булочні вироби на загальну суму 13370,48 грн., що стверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.16-36).

Разом з цим, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором щодо сплати коштів за поставлений товар, в зв'язку з чим станом на час звернення з позовом до суду за останнім рахувалась заборгованість в сумі 10470,45 грн.

Водночас судом встановлено, що за період з 11.01.2012 року (а не з 26.09.2011 року як стверджує позивач) по 13.03.2012 року відповідачем в рахунок погашення боргу фактично сплачено 7200,00 грн., що зокрема, підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 13.03.2012 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №125 від 13.03.2012 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за отримані хлібобулочні вироби станом на час розгляду справи в суді становить 3270,45 грн.

Суд зазначає, що хронологія здійснення господарських операцій між сторонами, дати та суми проведених розрахунків, розмір заборгованості відповідача підтверджується наявними у справі видатковими накладними, виписками банківських установ, платіжними дорученнями, обопільно підписаними актами звірки взаємних розрахунків.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом і про що вказувалось раніше, частину боргу відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 7200,00 грн. (5600,00 + 1600,00), а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

При цьому судом роз'яснено, що згідно вимог ч.2 ст.80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п.5 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1175/2011 від 25.08.2011 року зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду з поміж іншого у випадку припинення провадження у справі (частина перша статті 80).

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" №01-06/1625/2011 від 21.11.2011 року вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

На необхідності повернення судового збору у випадках припинення провадження у справі також наголошено в п.4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року, в якому зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 970,62 грн.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав суду докази сплати боргу в повному обсязі, суд, з урахуванням обставин справи дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 3270,45 грн. як обґрунтований та правомірний.

Витрати на сплату судового збору відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п.11 ч.1 ст.80. ч.2 ст.80, ст.ст.4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (23234, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства "Вінниця-млин" (юридична адреса: 23223, Вінницька область, Вінницький район, с.Бохоники, Гніванське шосе, буд.9; поштова адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Д.Нечая, буд.7; ідент. код 30804187) - 3270,45 грн. - заборгованості; 440,88 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 7200,00 грн. заборгованості припинити.

4. Повернути публічному акціонерному товариству "Вінниця-млин" (юридична адреса: 23223, Вінницька область, Вінницький район, с. Бохоники, Гніванське шосе, буд.9; поштова адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Д.Нечая, буд.7; ідент. код 30804187) з державного бюджету України 970,62 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №145634 від 21.12.2011 року (оригінал платіжного доручення - у матеріалах господарської справи №16/130/2011/5003).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 березня 2012 р.

Віддрук. примірн.:

1 - до справи