Постанова № 21915256, 14.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" березня 2012 р. Справа № 5023/7673/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді          Палій В.М.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Цвігун В.Л.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

на                    постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 20.12.2011р.

у справі господарського суду Харківської області № 5023/7673/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-

правовий університет"

про                     стягнення коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Маріуполі звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" і просила суд стягнути з останнього 3737,78 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №1217/2004 від 16.06.2004р. щодо сплати орендних платежів. При цьому позивач посилається на те, що факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати орендних платежів у сумі 55 556,17 грн. встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. в іншій справі №44/04-06/1-42/343-10.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011р. (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача індексацію несвоєчасно сплаченої орендної плати у сумі 3737,78 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. (головуючий, суддя Шепітько І.І., судді Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що відповідно до умов договору оренди індекс інфляції входить до складу орендної плати, яка вже стягнута рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №44/04-06/1-42/343-10.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №1217/2004 від 16.06.2004р. за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –адміністративну будівлю колишнього санаторію-профілакторію, яке передається в оренду з метою розміщення учбових аудиторій та розташовано за адресою: м.Маріуполь, пр.Адмірала Нахімова, 35 і знаходиться на балансі Державної податкової адміністрації у м.Маріуполі (позивача).

Згідно п.3.1 договору оренди, орендна плата за перший місяць оренди червень 2004р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень-червень 2004р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору №2 про внесення змін до договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. в іншій справі №44/04-06/1-42/343-10, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 55 556,17 грн. заборгованості за договором оренди №1217/2004 від 16.06.2004р., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем у період з листопада 2008р. по травень 2009р. орендних платежів.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем заборгованість у сумі 55 556,17 грн. не погашена.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання інфляційних втрат у період з листопада 2010р. по липень 2011р. у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання у сумі 55556,17 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача боргу у сумі 55 556,17 грн., не позбавляє позивача права на стягнення матеріальних втрат у вигляді індексу інфляції, понесених ним внаслідок несплати відповідачем вказаної суми.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови договору оренди №1217/2004 від 16.06.2004р. щодо сплати належної позивачу, як балансоутримувачу, орендної плати. Факт невиконання цього обов'язку доведено судом в іншій справі №44/04-06/1-42/343-10, та в силу ст.35 ГПК України не потребує доведенню знову. Але до подання позивачем позову і ухвалення рішення в цій справі відповідачем не виконано обов'язку щодо сплати боргу у сумі 55 556,17 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції, нарахованої на суму боргу, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

В порушення ст.33 ГПК України, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №44/04-06/1-42/343-10.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки випливає з вимог ст.625 ЦК України.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на те, що індекс інфляції, який входить до складу орендної плати, вже стягнута рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2011р. у справі №44/04-06/1-42/343-10, оскільки вказаним рішенням з відповідача стягнуто орендні платежі за період з листопада 2008р. по травень 2009р., тоді як звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 3737,78 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2010р. по липень 2011р., понесених ним внаслідок несплати відповідачем основного боргу у сумі 55 556,17 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. у справі №5023/7673/11 скасувати.

3. Рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2011р. залишити в силі.

Головуючий, суддя                                                            Палій В.М.

Суддя                                                                                Васищак І.М.

          Суддя                                                                                Цвігун В.Л.